Дні Путіна злічено, але Захід має бути готовий запропонувати Росії альтернативу

Дні Путіна злічено, але Захід має бути готовий запропонувати Росії альтернативу

Андреас Умланд

Політолог, історик

Оригінал на сайті Die Welt

Вирішальним історичним фактором нинішньої напруженості між Росією і Заходом став втрачений шанс 90-х років. Крах Радянського Союзу в 1991 році й відтак спроба європеїзації нової Російської Федерації стали для Заходу несподіванкою.

У Вашингтоні, Брюсселі та Бонні не розроблялося жодних проектів і планів для створення демократичної і прозахідної Росії і тоді, коли перебудова Горбачова наприкінці 1980-х років дедалі виразніше нагадувала революцію.

За Бориса Єльцина Захід не поводився щодо нової Росії так зневажливо, як сьогодні часом стверджують історики-профани. Однак пропозиції про співпрацю, які Захід робив Москві в 90-ті роки, були не скоординовані, а також позбавлені фантазії і цілей.

Звичайно, робили і численні окремі кроки в правильному напрямі, так, наприклад, прийом Росії до Ради Європи, перетворення "Великої сімки" на "Велику вісімку" або створення Ради НАТО - Росія. Однак, на відміну від нової Федеративної Республіки 1950-х, для нової Російської Федерації 1990-х років не було розроблено ні ясних стратегічних уявлень, ні перспективних кроків щодо включення постімперської держави в співдружність західних держав.

Новини за темою



Більш серйозні в концептуальному відношенні проекти Заходу, як, наприклад, так звані чотири простори між ЄС і Росією від 2003 року (економіка, свобода, безпека, юстиція) або ж німецько-російське партнерство модернізації від 2008 року, були розроблені тоді, коли вже почала міцнішати система Путіна. Тож ці самі по собі похвальні ініціативи запізнилися.

Є багато відмінностей між Радянським Союзом ранніх 1980-х років з одного боку і нинішньою Російською Федерацією з іншого. І тим не менш радянська держава пізнього періоду і нинішня російська держава подібні, адже як СРСР, що гинув, так і режим Путіна були змушені маневрувати в соціально-економічних тупиках.

У той час як московське комуністичне керівництво пізнього періоду втратило можливість своєчасно реформувати радянську планову економіку, Путін створив з 1999 року своєрідний корпоративно-клептократичний порядок в Росії. Цей псевдодемократичний режим, як і нібито радянська система демократичних рад, недовговічний і приречений на провал. Це лише питання часу, коли впаде система Путіна.

Зрештою, майбутнє Росії може бути забезпечене лише поступовою інтеграцією в західні структури економіки і безпеки. Для Москви нема ніякої азійської альтернативи європейському інтеграційному проекту (якщо не враховувати нерівний альянс з Китаєм або крихку диктаторську вісь).

Росія надто слабка, щоб сформувати самостійний полюс у мультиполярному світі. Як і клептократія Путіна, його Євразійський економічний союз – це тимчасове утворення. Росія – частина Європи, а не міфологічної Євразії. Захід повинен заздалегідь готуватись до нового російського падіння режиму і нового, третього, прозахідного повороту Москви після лютого 1917 року і серпня 1991.

В найближчі роки, ймовірно, буде спостерігатися – як уже було після величезної напруженості на початку 1980-х років – дуже небезпечне погіршення відносин між Заходом і Москвою. Однак повернення так званих російських європейців, як їх назвав історик з Айхштетта Леонід Лукс, тобто прозахідних інтелектуалів, на керівні посади в Москві, врешті неминуче.

Цього разу в Заходу повинен бути не тільки вже детально розроблений план дій на випадок нової спроби європеїзації Росії. Він уже зараз може сприяти попередній публікації плану інтеграції.

Зараз це простіше, оскільки вже сьогодні є практичний зразок пропозиції, яку Захід міг би зробити постімперській Росії: політика асоціації і інтеграції Брюсселя щодо пострадянських держав "Східного партнерства" ЄС.

Конкретно це означає, що Захід – як уже було з Україною або Грузією –  запропонує Росії план дій щодо лібералізації візового режиму в рамках Шенгену і поглиблення зони вільної торгівлі з ЄС, а також поступове входження в НАТО.

Цим Захід не тільки відновить формати кооперації з Москвою, що існували до 2014 року, тобто саміти "Великої вісімки", саміти ЄС - Росія, переговори про членство в ОЕСР, партнерство з НАТО в інтересах миру тощо. Після реалізації детальної підготовчої програми (план дій щодо полегшення візового режиму) Брюссель дав би росіянам можливість вільних поїздок Європою.

За приклад для створення суцільної зони вільної торгівлі між Ванкувером і Владивостоком могли б служити угоди про асоціації ЄС з Республікою Молдова, Україною і Грузією, а також угоди про економічне і торговельне співробітництво між ЄС і Канадою (Ceta).

Зрештою і НАТО могла би запропонувати Росії, подібно до обіцянок про членство в цій організації України і Грузії від 2008 року, майбутній вступ до НАТО, а також спільне здійснення так званого Плану дій щодо членства. Подібні пропозиції можна було би зробити і Білорусі та Вірменії, що підтримують тісні зв'язки з Москвою.

Новини за темою



Зміст цієї публікації з такою великою пропозицією полягає в тому, щоб показати росіянам уже тепер, що для їхньої країни є життя після Путіна, без імперії і у складі Європи. В обмін на відмову Росії від різних зовнішньополітичних авантюр у Сирії або деінде, на виведення російських військ з Республіки Молдова, з Грузії і України до урахуванням повного відновлення територіальної цілісності та суверенітету цих трьох країн Російська Федерація стала б частиною Заходу в економічному відношенні, а також щодо політики безпеки.

Оскільки Росія стала би тоді частиною зони вільної торгівлі з ЄС і НАТО, то офіційні виправдання Москви через претензії щодо України відпали б. Не було би жодних виправдань російської анексії, окупації і експансії в пострадянському просторі, оскільки ці країни стали би частиною того простору в галузі економіки та політики безпеки, до якого належатиме і сама Росія.

Опублікувавши такий детальний план з кооперації, асоціації та інтеграції для постімперської російської національної держави, Захід був би не просто краще підготовлений до нової спроби демократизації Росії, ніж у 1917 або 1991 роках. Європейські дипломати, західні політики, російські демократи, політичні експерти й активісти громадянського суспільства отримали б уже сьогодні важливий інструмент для аргументації в своїх засобах масової інформації.

Вони могли би чітко дати зрозуміти своїм партнерам Росії, що Захід у жодному разі не бажає відмежування або навіть ізоляції Москви, а навпаки прагне тісного партнерства, глибокої інтеграції з Росією. Те, що цей шлях розвитку і прощання з імперією для їхньої країни бажаний, росіяни, звісно, повинні зрозуміти самі.

Дні Путіна і його крихкої політичної системи в будь-якому випадку злічено. Коли, нарешті, настане час нового повороту в Росії, не можна буде повторювати тяжких помилок 1990-х років. Німеччина як колишня постімперська країна, яка виграла від такої західної політики в 1950-ті роки, а також як західна країна, що найбільш тісно пов'язана з Росією, могла би відіграти провідну роль у реалізації цього проекту.

Андреас Умланд

Переклад ИноСМИ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...