Для багатьох українських паралімпійців кожен день життя - це змагання: у транспорті, магазинах чи кабінетах

Про секрети успіхів та причини невдач нашої паралімпійської команди, а також про життя паралімпійців в Україні говоримо з легендарними паралімпійцями Антоном Скачковим та Олександром Дригою

Для багатьох українських паралімпійців кожен день життя - це змагання: у транспорті, магазинах чи кабінетах

Про секрети успіхів та причини невдач нашої паралімпійської команди, а також про життя паралімпійців в Україні говоримо з легендарними паралімпійцями Антоном Скачковим та Олександром Дригою

Літні Паралімпійські ігри в Ріо підходять до свого завершення. Збірна України впевнено утримує високе третє місце в загальному заліку, і майже кожен українець пильно слідкує за черговою перемогою наших спортсменів. Разом з усіма за перемогами нашої збірної стежать Антон Скачков і Олександр Дрига, які ще не так давно самі приносили Україні медалі Паралімпіад в Сіднеї та Афінах. З бігових доріжок і сектора для стрибків хлопці нині перебрались у кабінети, де працюють в регіональному відділенні інваспорту. Спробуймо дізнатися про їхнє враження від цьогорічних Паралімпійських ігор і зрозуміти секрети успіху нашої збірної.

* * *

Які ваші загальні враження від Паралімпійських ігор, що зараз відбуваються в Бразилії?

Поїхала найчисельніша команда за всю історію України (172 учасники, - ред.). Дуже гарно виступають плавці. Виступ нашої збірної достатньо впевнений - ми в чільній трійці турнірної таблиці. У перші дні відчувалось хвилювання, але зараз ми вже показуємо саме наш - високий рівень.

Приємно, що наш земляк із Черкас Роман Данилюк першим з українців взяв медаль на Паралімпіаді, а першим з олімпійців теж був наш земляк Сергій Куліш.

Новини за темою

Чи зв’язувалися з нашими паралімпійцями в Ріо?

Так, зв'язок тримаємо постійно. Знаємо, що там почалась весна (сміються). Головна відмінність від інших Паралімпіад - це те, що наші спортсмени в основному сидять на базі і побоюються виходити в місто. Адже якщо навіть звичайних олімпійців там грабували, то що говорити про паралімпійців. На жаль, Ріо "славиться" у цьому плані. Хоча ми от у Лондоні або Афінах в свій час могли легко подорожувати - нам видавали картки, з якими ми могли їздити по місту до чи після змагань. У цілому, наші кажуть, що сама база для спортсменів дуже непогана - гарний вигляд, високі гори, повітря, є цілодобова кухня (навіть "Макдональдс"), є ігрові кімнати. Командний дух українців на високому рівні. Цікаво, що чимало наших спортсменів, що поїхали в Ріо, концентруються на 1-2 видах змагань - це така динаміка розвитку паралімпійського руху. Ми в свій час виступали в багатьох видах програм.

Які умови для підготовки в Україні паралімпійських спортсменів? От, наприклад, олімпійці скаржилися, що знаряддя немає, низький рівень фінансування, медичне обслуговування відсутнє.

Раніше, коли ще ми виступали, то проводився один збір на рік, а зараз це 4-5 зборів на рік з можливими додатковими виїздами за кордон. Я ще пам'ятаю, як ми за свій рахунок їздили до Ялти. Тоді був лише розквіт паралімпійського руху. Важливим фактором є персональне фінансування як стимул для спортсменів.

Адміністратори і менеджери збірної також докладають чималих зусиль. Постійно шукають нові місця для тренувань спортсменів.

Трохи підкосила ситуація у південних та східних регіонах України, АТО і збройна агресія Росії. Чудову базу в Євпаторії ми вимушено покинули. Тому я знаю, що наші плавці проводили збори в Миколаєві. Але немає лиха без добра, почали реконструювати інші спортивні об’єкти. Декілька років тому в Черкасах було реконструйовано стадіон. Так от збірна України з легкої атлетики провела тут троє зборів. Виходячи з того, що є в Україні, можна підготувати людей до змагань. Також знаю, що деякі групи спортсменів проводили ще закордонні збори (Польща, Німеччина).

Держава платить за перемоги на міжнародних турнірах? Встановлені урядом грошові винагороди за медалі відповідають вкладеним зусиллям?

Десь з 2007-08 рр. ввели державні стипендії (1 місце - 15 тис. грн, 2 місце - 12 тис. грн, 3 місце - 9 тис. грн) за перемогу на чемпіонаті світу на цілий рік, а за перемогу на Паралімпійських іграх - на два роки. Зараз є ще й міські чи обласні стипендії, що стимулює спортсменів.

Яке ставлення в паралімпійському русі України до того, що зняли збірну Росії?

Думали покарати країну або російських чиновників, а покарали інвалідів. Це більш політичне питання. Але можна було б з подвійними допінг-тестами, але спробувати допустити спортсменів. Багато ж спортсменів, які лише прийшли в спорт, і для них це важкий удар, готувалися 4 роки. Знаємо, що для українських спортсменів Росія була б сильним конкурентом.

Чому така країна, як Велика Британія, завжди потужно виступає на кожній Паралімпіаді?

Є великий спорт, а є спорт інвалідів. Паралімпіада - це показник того, як держава підтримує спорт інвалідів. Якщо країна цим займається, шукає інвентар, веде специфічну підготовку, плюс бажання самих спортсменів - тоді й буде результат.

Потрібно ще додати, що Велика Британія - один з родоначальників паралімпійського руху. Це закономірний результат, який готується і підтримується протягом багатьох років. Але на прикладі Великої Британії помітна різниця у ставленні держави до спорту інвалідів, а не лише до інвалідів як таких. Зрозуміло, що в Європі ставлення до життя інвалідів на більш високому рівні, але не всі європейські держави так яскраво представлені на Паралімпіаді, як Велика Британія. В Україні потрібно подякувати Валерію Михайловичу Сушкевичу (президенту Національного паралімпійського комітету України, - ред.), який ще з 1990-х років почав розвивати паралімпійських рух і тепер вивів його на топ-рівень.

Новини за темою

Дивлячись на результати паралімпійців, не схоже, що гроші мають вирішальний вплив на кількість медалей. Олімпійцям же виділяли більше, а результат набагато гірший. Це що, психологія? В чому феномен успіху українських паралімпійців?

Звісно, порівнювати тут важко, і чи можливо взагалі? Чисто арифметично, у нас просто більше розігрується комплектів нагород (526, а на Олімпіаді - 306). Наприклад, в бігу на 100 м серед олімпійців є дві категорії (чоловіки і жінки), а вже на Паралімпіаді цих категорій близько 10, якщо не більше. Мабуть, тому у нас більше нагород. Але це все відносно.

Яка взагалі конкуренція на Паралімпіадах?

Як я вже зазначав, Паралімпійські ігри - це перш за все результат ставлення і підготовки держави до паралімпійського руху. Саме тому на Іграх завжди потужно виступають Китай, Британія, Росія, США, приємно, що і Україна тримає марку. Це головні наші конкуренти. Виграти чемпіонат Китаю - все рівно, що для нас виграти чемпіонат Європи. У них величезна внутрішня конкуренція. Велика Британія завжди потужно виступає, а конкурувати з росіянами - це вже давня традиція.

А в цілому на конкурентну боротьбу команд звісно впливає їхня екіпіровка, медицина, інструментарій. Тому нам є ще до чого прагнути.

Олександр Дрига Фото з відкритих джерел

Які проблеми паралімпійського спорту в Україні?

Головна проблема, як і скрізь, - це брак повноцінного фінансування галузі. Хотілося б більшого фінансування з головних статей. Спортивна база - це теж важливий проблемний момент. Ми зараз втратили потужну базу в Євпаторії, але менеджерами збірної знаходяться відповідні бази, але ті умови, що були в Криму, були чудовими. У кожному обласному центрі на пальцях можна перерахувати спортивні бази для паралімпійців, вже не кажучи для олімпійців. Інвентар наших спортсменів - це вже рудимент за великим рахунком. Зараз наші паралімпійці виступають, виходячи з усіх зібраних наявних можливостей.

Серед паралімпійців є такі, що змінюють громадянство?

Бувають такі поодинокі випадки, але це скоріш життєві індивідуальні випадки, а не гучні політичні чи спортивні переходи.

Як живе пересічний паралімпієць у час між Паралімпіадами?

На жаль, паралімпійців, як і ветеранів, згадують лише на свята, тобто під час змагань. Паралімпіада відбувається раз на чотири роки, решту часу спортсмени проводять у звичному режимі. В кого сім’я, в кого робота, але головне - це не "закидати" спортивну форму. Тому постійно відбуваються змагання: міські, обласні, чемпіонати України і тому подібне.

Що підштовхує людей з обмеженими можливостями йти в спорт?

Можна сказати, те ж саме, що й пересічних людей. Але у декого з обмеженими можливостями є й додаткова мотивація - це залишатися серед людей, у когось спорт - це і є весь сенс життя!

В Україні на потреби людей з обмеженими можливостями часто взагалі не зважають – нема пандусів, звукових сигналів на світлофорах і тому подібне. Це взагалі якось впливає на спортсменів?

Спортсмен, неважливо, паралімпієць чи олімпієць, звик до змагань. Для багатьох таких людей кожен день - це змагання, змагання у громадському транспорті, змагання у кабінетах чи в елементарному доступі до магазинів, змагання з самим собою. З іншого боку, спортсмени - ті ж самі люди, і ми бачили, який підхід до цього питання в Європі чи Австралії. Звісно, нам в деяких питаннях ще далеко до такого рівня, але головне - щоб було ставлення людей.

Новини за темою

А що робити після закінчення спортивної кар’єри?

По-різному виходить. Ми от, наприклад, залишились у спорті і працюємо інструктором-методистом в ДЮСШІ та спеціалістом в обласному інваспорті.

* * *

Довідка:

Антон Скачков – заслужений майстер спорту України, почесний громадянин міста Черкас, дворазовий чемпіон та дворазовий срібний призер Паралімпійських ігор (Сідней 2000, Афіни 2004), багаторазовий чемпіон і рекордсмен світу та Європи. Чемпіон світу 1999 та 2002 років.

Олександр Дрига - заслужений майстер спорту України, дворазовий чемпіон, срібний та дворазовий бронзовий призер ХІІ Паралімпійських ігор (Афіни, Греція). Брав участь у ХIV Паралімпійських іграх 2012 року (Лондон, Велика Британія).

Підготував Володимир Присяжнюк

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...