Десять років від початку російсько-грузинської війни, а Росія так нічого і не зрозуміла, і нічого не навчилася

Десять років від початку російсько-грузинської війни, а Росія так нічого і не зрозуміла, і нічого не навчилася

Андрій Зубов

російський історик

Оригінал на сторінці Андрія Зубова у Facebook

Ця війна, що тривала тиждень, забрала сотні життів і грузинів, і осетинів, і росіян, і воїнів, і мирних жителів. Сотні тисяч людей були змушені залишити свої будинки і в Південній Осетії і, до цього, в Абхазії. Ця війна створила невизнану державу "Південна Осетія" і зміцнила іншу невизнану державу - Абхазію. Обидві ці держави, створені на території Грузії, бідні, далекі від демократії і, фактично, повністю контролюються ФСБ Росії і російською армією. Між Росією і Грузією з того часу розірвано дипломатичні відносини. На шию російських платників податків лягли дві дотаційні області та утримання військ, необхідних для втримання зайнятих земель. Громадянам Південної Осетії і Абхазії чомусь були видані російські паспорти і, відповідно, РФ для чогось взяла на себе відповідальність за цих людей.

Навіщо все це було зроблено?

СРСР залишив після своєї загибелі безліч невирішених етнічних проблем. Внутрішні кордони більшовики проводили зовсім не в згоді ні з етнічними, ні з культурними факторами. Знищуючи всі національні еліти, від російської до осетинської, абхазької та грузинської, комуністичні вожді прагнули контролювати територію, ресурси і оболванене, залякане населення. Це їм вдавалося до кінця 1980-х. Але тут застарілі етнічні суперечності, культурні невідповідності вповні виявили себе і в Молдові, і в Азербайджані, й у Вірменії, і в Грузії, і в Чечні, і в Середній Азії.

До того, що людина - найменша з усіх цінностей, за роки комуністичного панування звикли всі громадяни СРСР. Боролися за землю, а не за щастя всіх людей, що живуть на землі. Боролися за щастя своїх проти чужих, як у роки революції боролися за землю селяни проти поміщиків. Чужих можна вивести в "расход", вигнати, і тоді настане повне щастя. Принцип "роби іншому те, що бажаєш, щоб чинили тобі" був міцно забутий за сімдесят тоталітарних років, коли з дитячого садка вчили класової боротьби, а насправді - боротьби всіх проти всіх. Проста думка, що, відібравши в іншого, не станеш щасливішим, а тільки приречеш себе на те саме і ще гірше, якось не спадала.

Новини за темою

Кавказ, як східний, так і західний, - це один із найскладніших етнічно і культурно регіонів світу. Як і в інших гірських країнах, наприклад, на Балканах, тут у сусідніх долинах можуть жити зовсім різні народи, що в різний час знайшли тут притулок. Тут мало землі, тут відгін худоби на пасовища проходить через поля хліборобів.

Міжнаціональні та міжкультурні конфлікти неминучі, і необхідне все мистецтво політичного інжинірингу плюс сильна добра воля, щоб після загибелі тоталітарної влади, в умовах демократії і самоврядування цей складний регіон не втрапив у вогонь воєн, геноциду, масового біженства.

На жаль, Путін використав ці природні слабкості Кавказького регіону для розширення впливу Росії в ньому. Він не лікував людей, та й не міг залікувати рани Кавказу, він ятрить їх, породжуючи все нові страждання багатьох людей. То не провина Путіна і Медведєва, що вони не вміють замирювати етнічні конфлікти. Цього не вчили ні їх, ні інших їхніх співвітчизників. Вина їх в іншому - в тому, що хвороби сусідів вони намагаються використовувати в своїх інтересах, потураючи імперській жазі, що гризе їх зсередини.

Новини за темою

Росії для щасливого життя її народу зовсім не треба було відривати Абхазію і Південну Осетію від Грузії - будь-яке відторгнення землі призводить до вікових конфліктів. Необхідно інше - щоб всі жителі Абхазії і Осетії, осетини і абхази, грузини жили мирно, а також визнавалися частиною світового політичного співтовариства. Якщо ми, росіяни, поки не оволоділи мистецтвом миротворчості, краще покласти цей тягар на плечі інших країн, на плечі ООН.

Але Путіну дуже хотілося мати "свою" військову базу в Гудаута, свої танки в Цхінвалі, мати Грузію під своєю п'ятою. Ця гра в імперію коштувала дуже дорого і відновлювати зруйновані долі людей і втрачену довіру народів до Росії нам буде набагато важче, ніж лікувати рани землі, відновлювати будинки, дороги, заводи, зруйновані цими конфліктами.

Нічого не зрозуміли і нічого не навчилися

Коли Медведєв днями знову накинувся на Грузію за її бажання вступити в НАТО, а заодно і на НАТО за його готовність прийняти Грузію, він був просто смішний. На початку 2000-х Путін говорив про вступ Росії до НАТО і навряд чи б він звернув увагу на Грузію, Іран або Китай, які вважали, що такий союз загрожує їхнім національним інтересам. Чому ж те, що дозволено Росії, не дозволено Грузії?

А коли Медведєв став загрожувати світові російськими базами в Абхазії, він завершив десятирічне коло: не бази НАТО, а бази РФ, і ми свого не віддамо - таким був зміст його слів. Заради цього все й робилося. Заради цього Путін взяв на свою душу долі десятків тисяч грузинів, які втекли з Абхазії і Осетії, і кров загиблих. Заради баз, заради землі. Дуже по-сталінськи, дуже по-більшовицьки, але зовсім не по-людськи.

Що попереду?

Безумовно, після кінця путінського режиму Росія повинна буде піти з Абхазії і Осетії. Її війська повинні заступитися миротворцями ООН, і під їхнім контролем, суворо дотримуючись принципів реституції прав власності, в ці області повинні повернутися біженці. Міжнародний контроль має мінімізувати нові конфлікти на національному ґрунті, а коли мир відновиться (боюсь, на це піде 10-15 років), міжнародний миротворчий контингент може бути виведений із цих районів Грузії. Росія втратила моральне право брати участь у цьому контингенті. Найбільше, що вона повинна робити, - це допомагати грошима. Рахунки Путіна, Ролдугіна, Пригожина для цього будуть дуже доречні. І, звичайно ж, територіальна цілісність Грузії не може ставитися під сумнів, а статус нині відторгнутих земель - це предмет доброзичливих багатосторонніх переговорів, на яких Росії повинен бути наданий тільки дорадчий голос. Така ціна тієї ганебної перемоги в серпні 2008 року.

Я сподіваюся, що ці кроки і цей "примус Росії до миру" стануть запорукою майбутніх добрих відносин між моєю країною і державами Південного Кавказу.

Андрій Зубов

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...