Дефолт відкладено до 2019 року, але боргових проблем не вирішено

Дефолт відкладено до 2019 року, але боргових проблем не вирішено
kyiveuromarathon

Олександр Гончаров

Засновник «Київського фондового центру»

Судячи з усього, прем'єр-міністр Гройсман вибрав таку стратегію: продовжувати чекати, нічого не змінюючи в економічній політиці. Це помилкова і вкрай небезпечна стратегія, на що дедалі більш наполегливо вказує наш найбільший кредитор – Міжнародний валютний фонд. Водночас західні партнери дивуються: мовляв, чому європейська Україна, маючи такий величезний ресурсний потенціал, не може навіть наблизитися до рівня зростання світової економіки (в 2017 році зростання світового ВВП, за оцінками МВФ, склало 3,7%, а у нас – 2,1%).

А ось, наприклад, у Китаї темпи зростання ВВП за минулий (2017) рік, склали 6,9%, доходи населення зросли на 7,3%. У 2018 році споживчий ринок КНР знову чекають прекрасні перспективи, позаяк споживання перевищить 60% їхньою рушійною силою економічного зростання. Китайці вже посіли перше місце у світі за чисельністю середнього класу, який перевищив 400 млн осіб, що й далі створює сприятливі умови для розвитку внутрішнього ринку. До всього цього кількість китайських туристів, які виїжджають за кордон, також зростає, що сприяє економічному зростанню всіх країн світу, включаючи Україну.

А у нас куди не глянь скрізь стає гірше, зате політична "верхівка" все підібрала під себе: фінанси, природні ресурси, контроль над держбюджетом і ЗМІ. І що отримали? У своїх архівах нещодавно натрапив на глянцевий листок чотирирічної давнини з інфографікою і сухим переліком "залізобетонних" формулювань з президентської "Стратегії-2020" (62 реформи і 2 нацпрограми). Що зроблено і, головне, яких домоглися результатів? Задумався, і стало сумно. Нам до кінця 2018 року потрібно виплатити кредиторам 12,5 млрд дол., у 2019 році платежі за зобов'язаннями держборгу складуть 12,1 млрд дол., а у 2020 році - 10,2 млрд дол.

Отже, з 2018 по 2045 рік Києву доведеться виплатити 117,4 млрд дол. Величезні сухі безсторонні цифри. І це офіційна статистика. Місяць тому, 14 травня, в Міністерстві фінансів заявили, що в 2018 році ми маємо повернути кредиторам 325,53 млрд грн, відповідно маємо погасити 227,89 млрд грн внутрішнього боргу (з якого 77,78 млрд грн - витрати на його обслуговування) і 97,65 млрд грн зовнішнього (з яких 43,33 млрд грн - видатки на його обслуговування).

Так, ситуація вже перезріла. Впевнений, що в МВФ розуміють, що ці кредити не буде повернуто, оскільки зростання української економіки складає менш ніж 2% на рік, а співвідношення всього боргу і ВВП вже перевищило 100%. Ось і 13 червня Європарламент схвалив виділення Україні 1 млрд євро, проте тепер нам необхідно буде виконати ряд вимог для отримання траншу від Брюсселя, в тому числі зняти мораторій на експорт лісу-кругляка. І лише в разі виконання цих вимог фіндопомога Україні від ЄС надійде двома траншами по 500 млн євро протягом наступних 30 місяців.

Новини за темою

При цьому наші люди терпляче чекають, коли ж в Україні з'явиться розумна економічна політика, яка зможе реалізувати величезний національний потенціал. Чи дочекаються? До виборів у 2019 році, безумовно, не дочекаються. Ну а перед виборами ключове питання: хто розподіляти те, що залишилося в сильно збіднілих засіках? І на тлі цієї деградації економіки можна довго перераховувати підприємців, які стали політиками, які за останні роки або повністю втратили свій бізнес, або якимось неймовірним способом у десятки і навіть у сотні разів збільшили свої статки. Прізвища більшості відомі, вони досить часто миготять у новинних стрічках. Про це вже вголос почали говорити наші західні партнери, наполягаючи на якнайшвидшому запуску Вищого антикорупційного суду.

На жаль, тепер на українському ринку, як і в усій нашій політиці, правил пристойності не залишилося. Удар по бізнесу несподівано і блискавично, як постріл у спину, може обвалитися в найбільш невідповідний момент, та ще й зачепити родичів з партнерами. Таке відчуття, що на наш ринок дедалі частіше заходять ненадовго підприємці явно не для того, щоб його розвивати. Особливо коли "гра" йде на великі гроші, тоді взагалі ніхто не запарюється питаннями етики та моралі. І в цих умовах іде величезна інфляція витрат. Як з цим боротися? Особливо у становищі, коли кредитне джерело МВФ для нас вичерпалося. Плюс, як повідомив директор департаменту фінансової стабільності НБУ Віталій Ваврищук на прес-конференції, присвяченій звіту щодо фінстабільності, "на сьогодні зовнішній борг банківського сектору наблизився до позначки в 6 млрд дол.".

Новини за темою

Одразу хочу зауважити, що це не злостивість і не отруйні міркування щодо нашої дороги до дефолту. У найважчій ситуації можна знайти сильне і правильне рішення. Й у світі такі приклади є, зокрема нам слід було б врахувати досвід Аргентини, яка у 2005 році, оголосивши дефолт, зуміла реструктуризувати свій держборг зі значною знижкою – аж до 80%. Це справді гідний приклад боротьби за кожен аргентинський песо. Також зауважу, що в 1947 році і Велика Британія оголошувала дефолт, а в 1971 році – Сполучені Штати (так званий "Ніксонівський шок").

До речі, в 2006 році аналітики ФРС США провели дослідження і дійшли висновку, що дефолти суверенних держав – це не є якимось винятком, це навіть радше правило. Тому Кабміну Володимира Гройсмана треба не чекати, а терміново робити вибір: або утримувати, не запускаючи на повну потужність українську економіку, і тоді вона звалиться під укіс, або, не маючи ресурсних обмежень для виробничо-промислового потенціалу, в десятки разів збільшити економічну активність. До того ж за такого високого рівня безробіття маємо зараз необмежений ринок праці. Словом, стоїть питання принципового політичного вибору.

Насамперед це динамічне надолуження в тих галузях, де ми ще не дуже сильно відстали від розвинених країн. По-друге, треба зупинити наші інтелектуальні втрати, а саме тих людей, які, не знайшовши роботи тут, трудяться за кордоном і реалізують там сучасні українські технології. По-третє, це модернізація наших виробництв на основі нового технологічного укладу. Поєднання цих стратегій могло б дати Україні зростання ВВП до 7-8% на рік. Водночас доведеться дуже напружитися і погодитися з тим, що кілька наступних років ми благополучно не житимемо. Це й зрозуміло, чудес не буває.

І нарешті питання навіть не в добробуті. Питання в тому, який вибір зробить Кабмін і Верховна Рада? Як я вже зазначав, зараз Володимир Гройсман на роздоріжжі.

Олександр Гончаров,

директор Інститут розвитку економіки України

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>