Де Україні брати гроші на обслуговування свого боргу?

Де Україні брати гроші на обслуговування свого боргу?
Фото з відкритих джерел

Олександр Гончаров

Засновник «Київського фондового центру»

Наприкінці минулого тижня, 20 квітня, під час брифінгу у Вашингтоні глава європейського департаменту Міжнародного валютного фонду Пол Томсен заявив, що Фонд відзначає ослаблення реформаторських зусиль влади України і що уповільнення реформ загрожує Києву втраченими можливостями. Думаю, репутація Кабміну і Верховної Ради сильно підмочена. Що робити? Для мене, як і для багатьох підприємців, відповідь очевидна: якщо ми хочемо в 2018 році вийти на стійкий тренд розвитку, треба рішуче змінити економічну політику уряду.

Однак безповоротно втрачено значну кількість можливостей, стимулів та грошей, наданих нашими західними партнерами, а фактор часу грає проти нас. До того ж не за горами у нас великі вибори, і чи не тому в суботу 21 квітня Володимир Гройсман в Києві запустив новий формат спілкування міністрів з главами облдержадміністрацій, запропонувавши відкриті дискусії. Але, думається, на Грушевського все "нове" дуже запізнилося із впровадженням, а кожне наступне рішення прем'єр-міністра легко охарактеризувати одним словом цугцванг, тобто коли в шаховій партії кожен наступний хід погіршує положення гравця і призводить до ще гіршого результату.

І ми прекрасно знаємо, що у губернаторів і міністрів нічого особистого, звичайний такий собі український політичний бізнес, який діє за принципом "сьогодні народу буде гірше, ніж вчора, але тішить те, що краще, ніж завтра". Але найголовніше - лідери США, Німеччини та Франції все більше занурюються у вирішення своїх внутрішніх проблем, а отже, часу на вмовляння української влади проводити соціально-економічні реформи і вести боротьбу з корупцією у них просто не залишилося. Ну а під порожні обіцянки Захід надалі гроші давати не буде, чудес у прагматичній західній політиці не буває.

Новини за темою

На підтвердження цього в понеділок, 23 квітня, у своєму звіті міжнародне рейтингове агентство S&P Global Ratings підкреслило, що п'ятий транш кредиту від МВФ у розмірі 1,9 млрд дол. США, який Мінфін України сподівається отримати в травні-червні цього року, може до 2020 року стати останнім для нас. Ну і на довершення цієї досить "оптимістичної" інформації аналітики Агентства зробили ще й такий висновок: у 2018-2021 роках українській владі належить зробити зовнішніх виплат на загальну суму 24 млрд дол. США за державним і квазідержавним боргами. Як тут не вигукнути популярну, кимось зопалу вимовлену фразу: "Авжеж! Держборг України тепер платежем страшний".

Справді, в 2018-2019 роках вже не можна буде обслуговувати зовнішній державний борг без девальвації гривні і двозначної інфляції. А як інакше? Наш борг перевищив 2,1 трлн грн і досяг майже 80% ВВП, а значить, на обслуговування кредитів щорічно треба витрачати до 4,7 млрд дол. США. А гроші МВФ – це, як не крути, вважай, переддефолтний кредит, бо у 2018 року зі скрипом Мінфін розраховує отримати від Фонду лише близько 2 млрд доларів (при цьому тільки Фонду в поточному році слід виплатити 44 млрд грн). І що з цим робити?!

У Кабміні та Верховній Раді ніхто не знає, що з усім цим робити. Це і зрозуміло, у такій ситуації у будь-якого прем'єр-міністра голова обертом піде, коли лише в одному 2018 році сума платежів з обслуговування боргу становить 130,2 млрд грн, з яких 79,34 млрд грн (60,9%) – це на оплату внутрішнього боргу, а 50,86 млрд грн (39,1%) - на платежі за зовнішніми боргами. Це пастка? Але, хто її влаштував? І чому головна складова української економіки – промислове виробництво в березні поточного 2018 року скоротилося на 1,4% порівняно з попереднім лютим? Чому досі від політики зниження інвестицій ми не переходимо до політики форсованих інвестицій?

Питання, питання, питання. День у день ми їх повторюємо, а що конкретно зроблено за пунктами? Так, у телевізійних ток-шоу політикам потрібно не стільки говорити, скільки ефективно діяти. Наприклад, щоб перейти до політики форсованих інвестицій, треба знизити інфляцію, податковий тиск на бізнес і 17-відсоткову облікову ставку Нацбанку. Далі, активно та професійно просувати український бізнес на ринки країн Євросоюзу, Азії та Америки, використовуючи можливості наших торгових представництв. Спільно з представниками ТПП України створювати торгові будинки в Брюсселі, Пекіні та Вашингтоні, а разом з національною Академією наук просувати на міжнародні ринки розробки і послуги вітчизняних інноваційних та IT-компаній.

Новини за темою

Щоб забезпечити стійке зростання ВВП до кінця 2018 року, також потрібні заходів бюджетного стимулювання для розвитку середнього і малого бізнесу; ефективні і сильні рішення в грошово-кредитній політиці; невідкладні інституційні та структурні фінансово-економічні реформи. Нарешті, давно вже час цілеспрямовано боротися з детінізацією української економіки, яка за дуже точним зауваженням очільника Міністерства соціальної політики Андрія Реви на сьогоднішньому етапі дасть грошей більше, ніж результати економічного зростання.

Також міністр Рева уточнив: "Цей факт був доведено урядом у 2017 році. Весь фонд оплати праці в 2016 році склав 584 мільярда гривень, і Міністерство економічного розвитку прогнозувало його зростання на 82 мільярди. Але Мінсоцполітики заявило про заниження цієї цифри і спрогнозувало можливість зростання фонду на плюс 212 млрд гривень. За фактом, фонд оплати праці в 2017 році становив 796 млрд гривень. При 2,5% економічного зростання ми отримали 212 млрд грн у бюджет – звідки ці гроші? Відповідь дуже проста – ці гроші прийшли з тіньової економіки, внаслідок підвищення мінімальної зарплати вдвічі".

Про що свідчить цей показовий факт? Про те, що у нинішнього складу Кабміну немає єдиного стратегічного бачення, якою повинна бути економіка Україна і що для цього треба робити, які використовувати кошти і ресурси? Що і говорити, сьогоднішнє ручне управління ніяк не можна визнати ефективною економічною політикою, оскільки у нас правила гри (вимоги нормативно-правових актів) можуть легко змінитися з сьогодні на завтра. Відповідно, бізнесу, особливо іноземному, надзвичайно важко пристосовуватися до таких дій уряду, тому інвестиції не приходять до нас, а, навпаки, йдуть з українського ринку.

Останні роки показали, що і конкретна допомога окремим підприємствам не дає бажаного ефекту; треба вирішувати міністрам і законодавцям, як допомогти економіці в цілому. Наприклад, враховуючи прогресивний досвід азійських країн щодо виходу з кризи, чи не час послабити податкове навантаження на підприємства середнього і малого бізнесу. Також запропонував ввести для точок зростання в реальному секторі економіки на певний час якийсь мораторій, а на гострий період кризи взагалі різко знизив би податкові ставки. До чого це призведе? Насамперед до пожвавлення національної економіки, що в кінцевому підсумку також різко збільшить обсяг податкових надходжень до держбюджету, кількість робочих місць і споживчий попит.

Але хто це буде робити, чи вистачить компетенції та політичної волі?!

Олександр ГОНЧАРОВ,

директор Інституту розвитку економіки України

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>