Далі так жити не можна

Правда, я взагалі далекий від думки, що наша політична і фінансова еліта візьметься за розум без тиску з боку міжнародних спонсорів і транснаціональних корпорацій

Далі так жити не можна
Фото з відкритих джерел

Олександр Гончаров

Засновник «Київського фондового центру»

Правда, я взагалі далекий від думки, що наша політична і фінансова еліта візьметься за розум без тиску з боку міжнародних спонсорів і транснаціональних корпорацій

Ринкова школа економічної практики Володимира Гройсмана, Андрія Реви і ще низки міністрів свідчить про те, що жодної альтернативи мінімально регульованої економіки, де домінують олігархи і чиновники, немає. На їхню думку, якщо українці спробують створити щось інше, воно одразу ж розвалиться і розвитку із супутніми реформами не буде. Панове міністри, а може, не розвалиться? Адже альтернатива є! Розвиток буде! Більше того, вже сьогодні є альтернатива вашим реформам у ЖКГ, у пенсійному забезпеченні та в інших сферах соціально-економічного життя України.

Нарешті, є наш попередній досвід, є світовий досвід, які це доводять. Правда, альтернативний розвиток української економіки не відповідає інтересам тих, хто сьогодні має економічну і політичну владу. І це в країні, де гарний настрій – рідкість, а скарги на життя – норма. У країні, де фахівець і службовець ненавидять свою роботу, а приблизно з 30 років вже починають мріяти про пенсії, але, вийшовши на пенсію, незадоволені й пенсією, й усім своїм життям. У країні, де безграмотність і хамство є такими ж звичними, як брудні під'їзди і реклама жіночих прокладок.

Новини за темою

Ну, що тут ще додати? Хіба що зазначити, що вся попередня та нинішня влада не могла або не хотіла зрозуміти, що не гроші дають свободу їхнім громадянам, свободу дає собі сама людина, оскільки внутрішню свободу не можна купити. І ось дивлюся на молоде покоління українських підприємців, а в думках розумію, що ці юні бізнесмени пройшли останніми роками скрізь дві потужні хвилі девальвації гривні. Розумію, що навіть вони, наші діти, за ці нелегкі й навіть жорсткі роки якось заспокоїлися, але це не означає, що вони стали жити краще. Просто всі українці якось звикли та адаптувалися, але от чи вони задоволені сьогоднішнім життям – переконаний, що ні.

І в їхніх батьків немає впевненості в завтрашньому дні. В Україні красивою казкою стало те, що, мовляв, діти повинні піклуватися про батьків у економіці, яка швидко занепадає. Хоча в цій хитній економіці хто і про кого має дбати, звичайно, визначити дуже складно. Але хто ж нарешті повинен сказати, які рішення приведуть до економічного підйому?! Тільки б влада не орієнтувалися на бідність населення країни. Водночас еволюція запитів високопоставлених чиновників розвивається значно швидше за доходи бізнесу і швидше за те, що ми припускаємо.

Відповідно зростають невизначеності, а невизначеності означають таке. Є дві речі, які не можна в Україні прогнозувати (жоден експерт не візьметься прогнозувати їх). Перше – це ціна на енергоресурси в нас у країні і, отже, на тарифи ЖКГ. Друге – це ціна міжнародного фінансового капіталу, який ми могли б залучити в нашу економіку. Думаю, що саме ця ситуація наразі й означає насправді те, що ця криза є інтелектуальним викликом для підприємців та економістів України. У зв'язку з цим сьогодні, наприклад, також навряд чи хтось із професіоналів у здоровому глузді буде говорити про пенсійну реформу (включаючи запуск 2-го накопичувального рівня нашої трирівневої пенсійної системи) в умовах фактично вбитого фондового ринку країни і наполовину зруйнованого українського банківського сектору.

Новини за темою

Ну, хто забезпечить якщо не інвестиційний дохід, то хоча б збереження пенсійних накопичень на банківських депозитах чи в цінних паперах українських емітентів?! А найголовніше – де ці надійні фінансові інструменти? Адже, як стверджує голова Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку Тимур Хромаєв, наша система державного регулювання ринку цінних паперів міцно застрягла в 90-х роках, нерозвиненість її, у тому числі правова, дозволяє кінцевим бенефіціарам низки злочинів йти від відповідальності. До речі, міжнародні партнери вже давно звертають на це увагу нашої влади.

Думаю, не помилюся, якщо зауважу, що тепер у багатьох підприємців виникла певна економічна апатія. Але чи усвідомив фінансово-економічний блок Кабміну Володимира Гройсмана, що далі так жити не можна – верхи не можуть, низи не хочуть? Коли почнеться реформування реального сектору економіки та банківської системи? Правда, я взагалі далекий від думки, що наша політична і фінансова еліта візьметься за розум без тиску з боку міжнародних спонсорів і транснаціональних корпорацій. Проблеми в нас дуже серйозні й масштабні, оскільки ми маємо дуже великий зовнішній держборг і дуже слабку гривню. І якщо уряд захоче сьогодні фінансувати свої бюджетні витрати, він навряд чи, за винятком МВФ, зможе вийти на міжнародний борговий ринок із залучення відсутніх коштів.

Новини за темою

Словом, вже цієї осені на нас чекають величезні перетрушування в економіці. І на завершення хотів би навести слова знайомого підприємця, який нещодавно прочитав в інтернеті гучний пост у ФБ головного редактора тижневика "Дзеркало тижня" Юлії Мостової, який у розмові зі мною з гіркотою зауважив: "Сьогодні всі, хто активно підтримали майдан, або при владі, або на заробітках у Польщі та в Росії. А хто тут тепер будуватиме бізнес?"

Олександр ГОНЧАРОВ,

Керівник сайту http://privatization.in.ua/,

Директор Інституту розвитку економіки України

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected] target="_blank">112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>