Чим далі 1945 рік, тим абсурдніше його святкують у Росії

Вчора вранці в Москві відбувся парад Перемоги. Захід (скажемо чесно), який не об'єднує, навіть у чомусь абсурдний. Не можна через 73 роки святкувати перемогу над ворогом. Тих ворогів, тієї країни, яку перемагали, давно вже немає, та й Красною площею поїдуть зовсім не "Катюші". Поїдуть балістичні ракети, системи залпового вогню, ще якесь огидне залізо. Привіт, союзники, ракету "Володя" побачити не хочете? Тому й самим ветеранам на параді місця не знаходиться: їм пропонують подивитися його по телевізору. Навіть тим, хто спеціально приїхав до Москви

Чим далі 1945 рік, тим абсурдніше його святкують у Росії

Дмитро Гудков

депутат Держдуми РФ

Вчора вранці в Москві відбувся парад Перемоги. Захід (скажемо чесно), який не об'єднує, навіть у чомусь абсурдний. Не можна через 73 роки святкувати перемогу над ворогом. Тих ворогів, тієї країни, яку перемагали, давно вже немає, та й Красною площею поїдуть зовсім не "Катюші". Поїдуть балістичні ракети, системи залпового вогню, ще якесь огидне залізо. Привіт, союзники, ракету "Володя" побачити не хочете? Тому й самим ветеранам на параді місця не знаходиться: їм пропонують подивитися його по телевізору. Навіть тим, хто спеціально приїхав до Москви

Оригінал на сторінці Дмитра Гудкова у Facebook

Цей День Перемоги "пропах" в останні роки чимось не тим. Ще в нульових слова про те, що в Росії є найголовніше свято (можна навіть з усіх великих літер) не здавалися ані обманом, ані вульгарністю. А тепер – здаються. Що сталося? Держава, Мідас навпаки, вирішив приватизувати Перемогу і успішно з цим справляється.

Як наслідок, тепер замість пам'яті у нас щороку ляпи - один абсурдніший за інший: то німецькі солдати на плакатах, то німецькі гвинтівки на пам'ятках. Але це було б півбіди – зрештою, за 70 років і непогано, що забули, який вигляд мав чийсь багнет. Гірше інше: атмосфера. Те саме "побєдобєсіє", яке прийшло на зміну скорботі.

Новини за темою

Вчора вранці в Москві був парад Перемоги. Захід (скажемо чесно), який не об'єднує і навіть у чомусь абсурдний. Не можна через 73 роки святкувати перемогу над ворогом. Тих ворогів, тієї країни, яку перемагали, давно вже немає, та й Красною площею поїдуть зовсім не "Катюші". Поїдуть балістичні ракети, системи залпового вогню, ще якесь огидне залізо. Привіт, союзники, ракету "Володя" побачити не хочете? Тому й самим ветеранам на параді місця не знаходиться: їм пропонують подивитися його по телевізору. Навіть тим, хто спеціально приїхав до Москви.

Однак "суспільний консенсус" є таким, що парад всі схвалюють, адже "точно такий же, але інший" був на Красній площі в 1945 році. Щоправда, за його фото у нас тепер судять, але ці технічні деталі ми воліємо не помічати.

Якби ми жили в здоровій державі, парад перетворився б на щось на кшталт реконструкції Бородінської битви – цікавого, але абсолютно факультативного шоу з допуском всіх охочих.

Новини за темою

Тут давайте скажу ще одне страшне: для 99% сучасних росіян Вітчизняна і Велика Вітчизняна війни не відрізняються одна від одної. Тому що ми однаково їх не застали, однаково дізнавалися про них з чужих слів, книг і фільмів, а значить, так само не уявляємо.

Звідси і йдуть всі ці безглузді "дегустації блокадного хліба" та інші вечірки в нічних клубах "Спасибі дідові". Тому що не можна всерйоз вимагати від людей гостро переживати події минулого століття, коли їх не було ані на світі, ані в проекті.

І як би там не підхльоскували патріотичні почуття "безсмертними полками", георгіївськими стрічками та іншими подібними акціями, вже за декілька років вони перетворюються на привід для держави представитися Батьківщиною. Стрічка стає символом військової агресії, "полк" після низки скандалів перетікає під крило "Єдиної Росії", а депутат Поклонська виходить з портретом Миколи Кривавого, підбиваючи підсумок всієї цієї історії.

Справжні ж ветерани як жили, так і продовжують жити в будинках, що розвалюються, без газу, води і допомоги. Зараз, на 9 травня, їм з барського плеча роздадуть по 10 тис. рублів – ось рівно у стільки держава по-справжньому оцінює їхній подвиг. Парад з ядерними ракетами є більш важливим.

Новини за темою

Не моя, але слушна думка: що далі від нас 1945 рік, тим гучніше його святкують. Що гірше у нас відносини з усім світом – тим більш тріумфальним стає торжество, тим біліше сяє кітель генералісимуса (щоб падав відсвіт на іншого, нинішнього). Країні, в якої вкрали майбутнє, підсовують залежане минуле: беріть, не шкода. Один час намагалися нав'язати навіть 1812 рік, але не вийшло, тому вирішили зосередитися на 1945-му.

День Перемоги має бути особистим святом – пам'яттю про втрати сім'ї, увагою до ще живих ветеранів, бажанням миру. Те, що нам нав'язують зараз, є максимально далеким від усього цього.

Я не закликаю, а просто говорю про себе: цей день я проведу із сім'єю, а не в ході за спинами "єдиноросів" й особливо Поклонської. Без "великої Росії", зате з людьми, які для мене є близькими й дорогими, і які, як і я, не хочуть повторити.

Дмитро Гудков

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

 

відео по темі

Новини партнерів

Загрузка...