Чи зможе Зеленський скинути "радянський піджак" з Адміністрації президента

Чи зможе Зеленський скинути "радянський піджак" з Адміністрації президента
З відкритих джерел

Олексій Буряченко

Політичний експерт

Не варто боятися змін.

Найчастіше вони трапляються тоді, коли вони необхідні.

Конфуцій

З 1991 року – відколи Україна проголосила про свою незалежність – український політикум намагався скинути "радянський нафталін" з державних інститутів. Намагалися, декларували, проводили багато реформ, але так і не скинули.

Державні інститути так і продовжують пахнути радянським минулим, яке не хоче нас ніяк відпускати. Або ми не досить прагнемо його позбутися.

Так і зараз після чергових виборів президента України ми маємо заяви щодо перенесення Адміністрації президента.

Питання перенесення АП з вулиці Банкової не нове. Такі ініціативи оприлюднювали і за часів Ющенка, і в каденцію Порошенка (Ложкін, Шимків), а закінчувалися вони фактично нічим. Єдине, чим де-факто обмежилися "попередники", – це освяченням кабінетів від "нечистої сили" та корупції, плюс розвішуванням ікон...

І цьому є цілий ряд абсолютно об'єктивних пояснень: від безпекового фактору, вартості питання до можливого зменшення ефективності роботи АП під час та після переїзду. Але з усім по черзі.

З іміджевого погляду, такий переїзд АП був би дійсно цікавим та, можливо, навіть ефективним рішенням, оскільки АП для людей передусім асоціюється із закритістю, таємницями, кулуарними іграми та корупцією в найвищих ешелонах влади. Також можна пригадати, що будівля теперішньої АП будувалася для ЦК КПУ, а я глибоко переконаний, що Зеленський асоціювати себе з КПУ не має наміру.

Отже, проаналізуймо усі "за" та "проти" такого переїзду.

Розпочнемо з переваг. Основна і найголовніша перевага зміни місця АП є саме іміджева складова. Парадигма приблизно така: новий президент – нові взаємовідносини між гілками влади – новий формат діалогу загалом!

І тут словосполучення "новий президент" означає не просто "новообраний президент" чи нове обличчя в політиці, а саме президент нового часу – постіндустріальний президент, президент інформаційної епохи.

Враховуючи передвиборчу риторику Зеленського та його команди, ми можемо зробити висновок, що новообраний президент в основу свого політичного шляху поклав саме максимальну публічність та можливість двостороннього відкритого спілкування з людьми. У контексті цього маю великі сумніви, що він ховатиметься за високими парканами та надійними мурами АП на Банковій.

Крім того, що він користуватиметься мережею таємних підземних переходів урядового порталу, з питань безпеки зв’язку є також ціла низка актуальних питань. До прикладу, хто і коли прокладав ці дроти так званого захищеного спецзв’язку? Спецслужби. Більшість із них ще за часів Радянського Союзу.

А враховуючи це, хоча б одна людина може дати абсолютну гарантію того, що ці лінії не прослуховуються самими спецслужбами, а потім не транслюються, наприклад, до РФ? Сумніваюся. Тому питання безпеки зв’язку та витоку інформації постануть перед командою новообраного президента в будь-якому випадку.

Враховуючи вищезазначене, можемо зробити проміжний висновок. Зміна місця перебування АП – це в будь-якому разі позитив, який дозволить оптимізувати роботу самої АП та вивести питання безпеки, зокрема інформаційної, на якісно новий рівень. Та й суттєве зменшення кількості урядових кортежів кияни сприймуть однозначно позитивно.

Тепер щодо мінусів. Можливе перенесення АП із будівлі на Банковій призведе до цілого ряду як простих незручностей, так і абсолютно об'єктивних наслідків.

Перше і основне, як на мене, це ризик блокування питання з боку працівників самої АП. Так, враховуючи положення КЗпП, у разі істотної зміни умов праці з боку роботодавця працівника має бути попереджено про це за два місяці, і це рішення має бути схвалено відповідною профспілковою організацією.

Тобто швидку зміну кадрів та оптимізацію апарату АП може бути ускладнено абсолютно об’єктивними бюрократичними процесами. Ба більше, чи вистачить політичної волі новообраному президенту розпочинати свою роботу на посаді з кадрових скорочень своєї ж адміністрації – велике питання...

По-друге, це фінансова складова питання. За будь-якої зміни розташування АП з її нинішнім кадровим навантаженням потрібно або будувати "з нуля" маленьке містечко (в Києві або за його межами), або переносити АП до вже робочих будівель, до прикладу до Маріїнського палацу та будівлі МОЗ, що поруч, як пропонував свого часу Ющенко.

У будь-якому випадку ця дія є досить складною фінансово, враховуючи, що бюджет 2019 року давно ухвалено і він не містить такої статті видатків. 

Звісно, можна залучити інвесторів, провести відповідні тендери і вирішити ці питання. Але той, хто мав справу з тендерами, чудово розуміє, що швидко ці питання не вирішуються. Можна прогнозувати, враховуючи юридичні аспекти справи, якщо все ж таки Зеленський піде цим шляхом, то роботи чи з реконструкції робочих приміщень, чи з будівництва нових розпочнуться не раніше середини 2020 року.

По-третє, цілий ряд спеціалістів наголошують на безпековому факторі, зокрема й на випадок заподіяння ядерного удару, оскільки внутрішні (підземні) комунікації урядового кварталу дозволяють продовжувати роботу керівництва країни навіть у "найтемніші часи".

Загроза дійсно суттєва, але, на мою думку, не менш важливою загрозою є тотальна міграція працездатної частини населення України через тотальну бідність, відсутність гідної оплати праці та високі ціни (зокрема, тарифи). Постає питання: нам потрібна суперзахищена будівля АП і президент у бункері чи якісно нова політика президента з відкритою, прозорою роботою АП?

Зміна місця АП – це не швидка перемога, це надія на зміни в державі, як і вибір людьми Зеленського! Тому тільки за допомогою публічного діалогу новообраний президент України зможе вирішити це складне, але ціннісно важливе питання нового формату взаємовідносин суспільства та влади.

І ще декілька концептуально важливих питань. Адміністрація президента в пострадянських країнах завжди відігравала ключову роль у взаємовідносинах усіх гілок влади, хоча з погляду провідних світових практик та враховуючи принцип "стримування та противаг", це їй абсолютно не притаманно.

Теперішня АП має важелі прямого та опосередкованого впливу на всі гілки влади (законодавчу, виконавчу та судову). Ба більше, вона ще має вплив на прокуратуру, роль якої – бути незалежним органом-арбітром. 

Такий стан речей надає багато спокус до узурпації влади президентом, адже його реальні повноваження на сьогодні значно виходять за межі повноважень, передбачених Конституцією України.

Все має наслідки, і наслідком такого "крену" повноважень у бік АП є фактична відсутність у країні ідеологічних партій не лідерського типу, а як наступний наслідок –засилля одноденних політичних проектів та політичне кладовище для понад 300 партій.

Адже всі чудово розуміють, що приналежність до "президентської" партії дає дуже багато різноманітних політичних та фінансових можливостей, а опозиційність у політиці стає просто грою за "частину пирога" та сфери впливу. Тому ані на місцях, ані під куполом ВРУ між депутатами немає значних ідеологічних відмінностей, окрім назв політичних проектів, які вони представляють.

Враховуючи цей лірично-прагматичний відступ, не забуваймо, що АП це не просто один із державних інститутів України. Це інститут, який задає тон українському політикуму, віддзеркалює філософію української державності.

І якщо ми вже навіть у Конституції задекларували європейський шлях України, то, можливо, потрібно дійсно не намагатися, а нарешті скинути "радянський піджак" з державних інститутів. То чому не почати з АП?

Новини за темою

Змінити назву з Адміністрації президента України на Секретаріат президента України.  

Ця нескладна та швидка дія, яка дозволить змінити психологію працівників АП та інших політичних суб'єктів від зайнятого контролем та всевладного органу до структури, яка обслуговує президента України в рамках його конституційних повноважень. І не більше.

А посада керівника секретаріату, погодьтеся, не викликає таких владних асоціацій, як керівник Адміністрації президента України.

Використати сучасну практику фронт- та бек-офісу.

Це дасть можливість ефективно розподілити обов'язки та максимально оптимізувати чисельність АП. Фронт-офіс – для роботи з так званим, "зовнішнім полем", а бек-офіс – для виконання виключно технічної та аналітичної роботи, без можливості самостійного безпосереднього контакту із "зовнішнім полем".

Цю концепцію вже досить давно й успішно використовують в усьому світі, а в Україні її частково застосовано в роботі ЦНАПів. Модель зарекомендувала себе як ефективна, з чітким розподілом ролей та мінімізацією корупційних ризиків.

Започаткувати традицію коли президент проживає або безпосередньо в Адміністрації, або в спеціальній резиденції на її території. Такий принцип "служіння" президента успішно діє від США (Білий Дім) до Германії та Португалії.

Ба більше, у поєднанні з моделлю використання бек-офісу це значною мірою зменшить навантаження на фронт-офіс, в якому постійно перебуватиме президент. Зменшення корупційної складової та підвищення рівня публічності та відкритості АП – це та мета, до якої має йти новообраний президент незважаючи на всі технічні складнощі! 

Головне – бездарно не розтринькати такий великий кредит довіри українців та надію на позитивні зміни в державі, розуміючи навіть, що вони будуть не такими швидкими як би того хотілося. 

Олексій Буряченко

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>