Чи варто Україні погоджуватися на мирний "план Сайдіка"?

Чи варто Україні погоджуватися на мирний "план Сайдіка"?
Мартін Сайдік Фото з відкритих джерел

Никита Синіцин

Журналіст

Не так вже багато часу залишилось до п'ятої річниці тривалого збройного конфлікту на Донбасі. До цього сумного ювілею основні сторони, які так чи інакше беруть участь в конфлікті, створили чимало різних планів і пропозицій, які так і залишилися на папері. Одні з них неможливі в принципі, інші не влаштовують якусь сторону. Власне, єдиний документ, яким "розродилися" сторони і який худо-бідно працює, це Мінські угоди.

Останній документ за роки його дії не критикував, мабуть, тільки ледачий, і загалом це логічно – Мінські угоди не можуть повернути Донбас Україні, та й взагалі вирішити його проблему. Але сувора правда життя в тому і полягає, що, швидше за все, вони і не були спрямовані на це і мали на меті радше знизити ескалацію в регіоні, що з успіхом виконали. Вимагати від Мінських угод більшого просто несправедливо.

Новини за темою

Якщо відкинути набік усі "плани", пропозиції і гучні заяви з вуст політиків, є всього два шляхи вирішення питання Донбасу і певна кількість варіантів, які спрямовані на вирішення проблеми. Їх кількісний і якісний склад залежить від кінцевих цілей, засобів, можливостей, внутрішньополітичної ситуації і міжнародної ситуації, і безлічі інших факторів.

Основні шляхи вирішення проблеми Донбасу являють собою вибір між силовим і дипломатичним варіантом.

1) Силовий варіант передбачає повернення тимчасово непідконтрольних територій Донбасу збройним шляхом.

Власне, в цьому сенсі є лише два найбільш вірогідні варіанти - прямий масштабний наступ з метою повернути території "народних республік" або ж реалізація так званого "хорватського сценарію".

Перший варіант Україна вже намагалася випробувати в 2014 році, але через втручання Збройних сил Російської Федерації його реалізація виявилася неможливою. Співвідношення сил між Україною і Росією, у разі продовження підтримки нею "народних республік", дуже нерівне. Власне, це вже показав минулорічний "Керченський інцидент".

Інший силовий варіант для України, що час від часу активно обговорюється в інформаційному просторі, так званий "хорватський сценарій". Успішно застосований Хорватією у 1995 році, він став синонімом стратегії з тривалої підготовки до силового вирішення питання, розбудови країни та економіки для досягнення мети. І нарешті, одного швидкого й успішного наступального удару.

В умовах України це можливо, знову ж таки, лише за гарантії невтручання Російської Федерації.

2) Дипломатичний варіант передбачає більшу кількість варіантів, залежно від кінцевої мети – повернути непідконтрольну частину Донбасу або ж "відпустити".

Найпростіший варіант очевидний – визнати "народні республіки", але він настільки ж очевидно неможливий для влади. Фактично це означає визнати свою повну поразку на всіх фронтах, втратити все те, що в 2014 році дозволило прийти до влади і отримати кредит народної довіри, який вже, щоправда, і без того "благополучно" розтрачений.

Але якщо цей варіант і буде означати політичне банкрутство влади, для України його результати можуть виявитися ще гіршими, оскільки "здача" ОРДЛО стимулюватиме подальше зростання сепаратистських тенденцій, які дістануть підтвердження можливості своєї реалізації. У цьому сенсі найбільш небезпечними можуть виявитися південні регіони країни і Закарпатті.

Можна застосувати варіант, розрахований на довгострокову перспективу, – просто облишити спроби повернути Донбас до певного терміну і чекати, паралельно розвиваючи власну країну. З часом можна розраховувати, що РФ, яка багато разів офіційно заявляла про небажання приймати "народні республіки" у свій склад, просто від них втомиться, як втомляться від "братніх обіймів" у самих "ЛНР/ДНР".

Якщо внутрішньополітична ситуація в РФ (криза економіки, зміна зовнішньополітичного курсу і так далі) і "народних республіках" (зубожіння населення, втрата віри у світлі перспективи, бажання повернутися в Україну) міжнародна ситуація (тиск на РФ, готовність піти назустріч Російській Федерації в обмін на відмову від підтримки сепаратистів) дозволять, можна буде повернути Донбас мирним шляхом.

Мінус даного підходу також очевидний – неможливість навіть приблизно підрахувати терміни його реалізації, не кажучи вже про те, що плани РФ по приєднанню "народних республік" можуть і змінитися.

Нарешті, третій варіант дипломатичного рішення – мирне врегулювання під егідою Організації Об'єднаних Націй із залученням миротворців, що лунало вже багато разів.

Власне, саме цей варіант найбільш переважний, оскільки дозволяє вибудувати яку-не-яку стратегію врегулювання проблеми, частково усунути недовіру сторін за рахунок залучення нейтральних посередників. Та й у гуманітарному сенсі для населення Донбасу цей варіант найбільш вигідний.

У рамках цього варіанту також звучали чимало планів, починаючи від відвертого "прожектерства" міністра внутрішніх справ Арсена Авакова і закінчуючи найбільш свіжим на сьогодні "планом Сайдіка".

План, запропонований спеціальним представником чинного голови ОБСЄ в Україні та у Тристоронній контактної групи Мартіном Сайдиком, багато в чому є використанням аналогічного досвіду на Балканах.

Суть пропозицій дипломата коротко зводиться до введення на непідконтрольної частини Донбасу якоїсь перехідної міжнародної структури з власними військовими та поліцейськими силами, цивільною адміністрацією, під егідою ООН і ОБСЄ. Гуманітарна складова повинна забезпечуватися створенням Євросоюзом агентства з відновлення Донбасу, на зразок того, яке раніше існувало від ЄС на Балканах.

Кінцевим завданням роботи подібної перехідної структури, за задумом Сайдіка, повинна стати реінтеграція непідконтрольної частини Донбасу в Україну.

За словами дипломата, для реалізації мирний план повинен бути підписаний главами країн "нормандської четвірки" - України, Росії, Франції та Німеччини, а потім затверджений парламентами.

По суті, теорії план виглядає правильно, можливо, навіть найкраще на сьогоднішній день, бо крім простого введення міжнародних миротворців передбачає гуманітарне і якесь політичне врегулювання. Однак його реалізація навіть в теорії має колосальну кількість перешкод.

Мабуть, найбільш гострим питанням для самих ЄС, ООН і ОБСЄ у цьому плані вже сьогодні можна назвати фінансове питання. В яку "копієчку" влетить утримання миротворців, поліцейських сил, міжнародної адміністрації, не кажучи вже про Агентство з відновлення Донбасу, уявити неможливо. І хоча при бажанні всі ці витрати учасники реалізації плану можуть спільними зусиллями "потягнути", критичним є питання – а чи справді їм це треба?

Щоправда, все ж головним питанням залишається проблема миротворців – справа в тому, що ключовою точкою плану, без чого його реалізація у зоні нехай і не інтенсивних, але все ж військових дій неможлива, залишається введення миротворців. Навряд чи хтось захоче їхати в зону військового конфлікту, щоб проводити гуманітарну місію, забезпечувати відновлення інфраструктури або вести управлінську діяльність без відповідного силового прикриття. Зрозуміло, миротворці не є збройними силами, у них інший статус, що і сама їх наявність у зоні бойових дій не гарантує безпеки, але все ж з ними надійніше, ніж без них.

І тут треба сказати, що цей головний компонент плану має значно менше шансів на ухвалення, ніж інші.

Найвідвертіше на цей рахунок висловився спеціальний представник Державного департаменту США з питань України Курт Волкер, назвавши головною вимогою реалізації плану – згоду РФ на миротворців.

"На мою думку, Мартін Сайдік демонструє, що існують певні ідеї, від яких можна відштовхуватися. Але передумовою для цього може бути тільки рішення Росії припинити війну, встановити мир і зрештою прийняти миротворчу місію ООН, щоб створити мирне і безпечне середовище. Лише коли ці пункти будуть реалізовані, то будуть мати сенс і всі інші речі. Проблема в тому, що вони не виконані. Росія ніколи не дотримувалася повного припинення вогню. Не було повного відведення важкого озброєння. Російські війська продовжують перебувати на сході України. Росія продовжує фінансувати незаконні формування та надавати їм озброєння. Вони підтримують існування двох так званих "республік", - сказав він.

Заява Волкера геть позбавлена дипломатичності, але по суті своїй правильна.

Вперше про необхідність введення міжнародних миротворців на Донбас Україна заявила ще на початку 2015 року, однак це питання було відразу жорстко заблоковане РФ, яка недвозначно дала зрозуміти, що при голосуванні в ООН використовує право вето як постійний член Ради Безпеки ООН.

Ситуація несподівано змінилася восени 2017 року – чергову заяву про необхідність введення миротворців було підтримано РФ, щоправда із застереженнями – миротворців повинно бути небагато, вони повинні охороняти місію ОБСЄ і не лізти далі лінії зіткнення. Цей варіант категорично не влаштував Україну і США, і той же Курт Волкер почав "човникову дипломатію" щодо переговорів із Владиславом Сурковим, помічником президента РФ Володимиром Путіним. За рік із невеликим, що минув відтоді, результат переговорів – нульовий.

Не дивно, що Волкер, виходячи з власного досвіду, говорить про критичність підтримки "плану Сайдіка" з боку РФ.

Чи вигідний Росії план австрійського дипломата? З одного боку – безсумнівно, адже це знімає з її плечей проблему утримання "народних республік" і в перспективі може повернути їх в Україну, все одно в РФ їм місця поки явно немає.  

З іншого – перехідна адміністрація явно знизить вплив РФ на Донбасі, а відступ від власних позицій у самій Росії може бути багатьма всередині країни трактований як "поразка". Останнє дуже важливо в світлі явно зростаючого невдоволення владою в країні з боку суспільства.

Чи вигідний цей план Україні? Якщо ми дійсно хочемо повернути регіон, ще й чужими руками – так, все одно нічого кращого на цей момент ми запропонувати не можемо.

Микита Сініцин

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>