Чи уникне "Титанік" зіткнення з айсбергом, або Навіщо НБУ знову підвищив облікову ставку

Чи уникне "Титанік" зіткнення з айсбергом, або Навіщо НБУ знову підвищив облікову ставку
Відкриті джерела

Олексій Кущ

економіст

Національний банк ухвалив рішення збільшити облікову ставку на 0,5%, до 18%. За рівнем базової процентної ставки наша країна наближається до групи лідерів у "жовтий майках". Тільки це саме той випадок, коли краще бути якщо не серед аутсайдерів, то хоча б у середині "пелотона". Для стороннього спостерігача – це найбільш яскравий маркер того, що "все є гнилим у Датському королівстві". Хоча про Данію тут, звісно, згадано марно.

У підвищення облікової ставки є кілька аспектів, які дозволяють експертам вертіти цією темою, як "циган сонцем". Цей монетарний інструмент у своєму практичному застосуванні дещо різниться в розвинених країнах. У США, ЄС, Японії – це інструмент охолодження економіки і боротьби з інфляцією. Наприклад, Країна вранішнього сонця довгий час боролася з дефляцією, коли ціни скорочувалися. Для цього застосовувалася навіть негативна базова ставка, наприклад, на нові депозити, розміщені фінансовими установами в центральному банку. У такому разі виходить, що ти ще залишаєшся винним регулятору за збереження своїх грошей. На практиці, звісно, рідко хто проводить такі "вигідні" операції. Просто банки замість того щоб гратися з регулятором у депозитні сертифікати, кредитують економіку.

Новини за темою

США застосовують облікову ставку також для регулювання інвестиційних потоків. Політика "дорогого долара", коли ставка ФРС іде вгору, призводить до того, що зростає прибутковість американських казначейських облігацій, тобто інвестори йдуть "у долар". У такому випадку підвищується попит на американську валюту, зростає її курс щодо інших іноземних валют і знижується рівень інфляції. Політика "дешевого долара" з низькими процентними ставками стимулює кредитну активність економічних суб'єктів і призводить до зростання реального сектора. Щоправда, при цьому можуть активуватися інфляційні ризики.

Для країн, що розвиваються, надзвичайно важливою є залежність між базовою ставкою та рівнем дохідності державних боргових цінних паперів. У такому разі підвищення ставки призводить до адекватного зростання прибутковості облігацій Мінфіну, попит на які зростає з боку нерезидентів. У результаті цього - приплив спекулятивних, "гарячих" інвестицій і тимчасова стабілізація курсу національної валюти. Але тільки тимчасова. Стабільність, яка купується такою дорогою ціною, обертається збільшеною кризою через дуже короткий інтервал.

Таким чином, якщо розвинені країни за допомогою базових ставок регулюють динаміку інфляції та зростання ВВП, то країни, що розвиваються, такі як Україна, за допомогою базової ставки вирішують лише одну локальну задачу – уповільнення відтоку капіталу, зміна прибутковості державних цінних паперів, зв'язування ліквідності комерційних банків на депозитних рахунках центрального банку і залучення спекулятивного іноземного капіталу.

Таке звуження каналів застосування облікової ставки в нашій країні відбувається з причини критичного заморожування кредитної активності банків і "ламання" монетарної трансмісії, коли рефінансування НБУ працює в інтересах комерційних банків, але ніяк не впливає на динаміку економічного зростання.

Наразі облікова ставка НБУ з боку нагадує кулуарний "договірняк" між казначействами першої десятки банків, кількома інвестиційними компаніями, допущеними "до тіла", і регулятором. Зростання базової ставки – це додатковий заробіток для фінансового сектора, який зараз "розбухнув" від ліквідності, але не прагне при цьому кредитувати (хоча тут не все від нього залежить). Як би там не було, набагато простіше розміщувати гроші на депозитних сертифікатів НБУ, прибутковість яких також є похідною від облікової ставки. Але коли вона становить 10%, робити це не комільфо, натомість коли 18%, дуже навіть вигідно. Можна практично "забити" на всі інші банківські операції. У цій замкнутій, герметичній системі обертається приблизно 70 млрд грн, які могли б стати фінансовим важелем для зростання економіки, а натомість стали джерелом збагачення для першої десятки банків і комфортною ванною для афілійованих з ними чиновників. Вся ця "монетарна стратегія" дуже нагадує логіку деяких експертів: облікову ставку можна підвищувати, позаяк вона майже ні на що не впливає. Але її варто й далі збільшувати, позаяк її зростання все ж чинить необхідний вплив…

У сухому залишку маємо повний провал усіх аспектів політики НБУ. Від курсової, коли регулятор демонстративно відмовився від відповідальності за курс гривні (хоча за останній час витратив на його підтримку понад 700 млн дол., логічно, чи не так?), до горезвісного інфляційного таргетування, адже при двозначній споживчій інфляції та обліковій ставці на рівні 18% говорити про те, що Нацбанк контролює ціни, це все одно, що блосі міркувати про те, що вона керує собакою, на якій сидить.

Новини за темою

Саме тому якщо зміна базової ставки в інших країнах часто розгортає ринки капіталу й економіку на 180 градусів, то в Україні це просто черговий привід скарбникам декількох банків відкрити пляшку односолодового віскі під час чергового рауту на Інститутську.

Крім того, зростання облікової ставки розв'язує руки Мінфіну, який із задоволенням підвищує первинну прибутковість своїх ОВДП. Причому ОВДП мегакоротких, з терміном обігу 3-6 місяців (акурат до виборів). І не біда, що бюджет заплатить за цю щедрість при погашенні облігацій, і кожне зростання прибутковості на 1% - це збільшення видаткової частини на виплату боргів. Головне, декілька "підгодованих" інвестиційних компаній, які звикли "їсти з руки", зароблять черговий мільярд. Хоча якщо за "гамбурзьким рахунком", то залучати в нинішніх умовах під 18% на півроку – це навіть більше, ніж злочин. Це помилка.

Сьогодні монетарний механізм Нацбанку до болю нагадує рульове керування "Титаніка" під час зіткнення останнього з айсбергом: той, хто більш бистроокий, кричить "Повертай!", а "воно" не повертає… Як кажуть деякі експерти в галузі кораблебудування, "Титанік" мав шанс, якби керманич не намагався ухилитися від зіткнення з крижаною махиною: зім'яли б ніс, але втрималися би на плаву. А так "прочесали бік" і затонуло за лічені години. Щось схоже відбувається й у нас, коли з одного боку, регулятор діє "за протоколом МВФ", що передбачає зростання базової ставки в разі посилення тиску на курс та інфляційних ризиків, а з іншого – зіткнення з айсбергом є невідворотним. У цьому випадку айсберг – це збірний образ посадової некомпетентності всієї владної вертикалі, корупції та неефективної економічної політики останніх років.

А якщо начистоту, то всі нинішні дії монетарної влади країн, що розвиваються, нагадують анекдот про те, як другий день точилися бої між "червоними" і "білими" за хатинку лісоруба, поки не прийшов сам лісоруб і не наваляв і тим, й іншим. У цьому випадку в ролі лісоруба виступив президент США Дональд Трамп, в чиїх руках звичайне перо для підпису вже давно перетворилося на економічну бойову сокиру політика-берсерка, яка розкроює черепні коробки країн, що розвиваються. Причому сам "войовник", схоже, так розійшовся настоянкою з "мухоморів", що й не помітив, як полетіли тріски - то в Китаї, то в Туреччині. При такому розкладі у богатирському запалі ця диво-економіка може завалити і декількох своїх вірних союзників, а наступні співчуття, на жаль, нічого не виправлять. А це означає, що нинішня влада вже посадила 40-мільйонну країну в заквітчаний петриківським розписом боб і виштовхнула його на круту бобслейну трасу. І якщо хтось не помітив, ми вже ковзаємо в напрямку фінішу. Можна лише порадіти, якщо у процесі "ковзання" хоча б не викине на повороті за борт.

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

 

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів