Чи треба Україні ставати аграрною наддержавою?

Чи треба Україні ставати аграрною наддержавою?
З відкритих джерел

Оригінал на сторінці Богдана Данилишина у Facebook

У лютому 2016 року тодішній посол США в Україні Джеффрі Пайєтт сказав: "Україна вже є одним з найбільших виробників сільськогосподарських товарів, але вона має стати аграрною наддержавою".

Прочитавши тоді цей вислів Пайєтта, я одразу згадав про так званий план Моргентау. Ганс Моргентау, міністр фінансів США, спочатку був фермером-любителем і сусідом Франкліна Рузвельта (у ті часи, коли той ще не був президентом). І другом Воррена, фахівця з економіки сільського господарства Корнельського університету.

А став міністром фінансів Моргентау завдяки тому, що підібраний Рузвельтом на цю посаду Вудін майже одразу після призначення був змушений піти у відставку через проблеми зі здоров'ям. Тому поспіхом і призначили Моргентау.

До речі, перед цим призначенням він був головою Сільськогосподарської консультаційної комісії, яку заснував Франклін Рузвельт, будучи губернатором штату Нью-Йорк. Там Моргентау і сподобався йому. Ганс Моргентау якщо і був фінансистом, то з сільськогосподарським ухилом. Що ідеологічно і зумовило розроблений ним план щодо Німеччини - перетворення її на сільськогосподарську державу. 

Новини за темою

Коли стало зрозуміло, що союзники виграють Другу світову війну, постало питання: що робити з Німеччиною, яка за попередні 30 років розв'язала дві світові війни. Моргентау склав у 1944 році план, що давав можливість убезпечити світ від войовничої нації. Він запропонував повністю знищити промисловість Німеччини і перетворити її на сільськогосподарську країну.

Передбачалося вивезти промислове обладнання і залити водою або цементом усі шахти. Союзники схвалили цю програму на нараді в Канаді наприкінці 1943 року, і вона почала діяти після капітуляції Німеччини в травні 1945 року. Хід думок союзників був такий, що деіндустріалізацію Німеччини вони уявляли як гарантію нейтралізації німецького мілітаризму, що став причиною двох світових війн ХХ століття.

Однак у 1946 році стало зрозуміло, що план Моргентау створює в Німеччині серйозні соціально-економічні проблеми. Реалізація плану супроводжувалася зростанням безробіття і зубожінням населення. Знищення промисловості призвело до зниження продуктивності в сільському господарстві.

В економіці запрацювали механізми спадної віддачі. Колишній президент США Герберт Гувер здійснив розслідування і зробив висновок: "є хибна думка, що нову Німеччину можна перетворити на сільську країну. Це неможливо зробити, не знищивши або не вивізши з неї 25 мільйонів жителів".

Після чого план Моргентау було оперативно замінено на план Маршалла, результатом реалізації якого стала нинішня Німеччина - світовий лідер промислового розвитку і промислового експорту.

Нам же пропонують стати аграрною наддержавою. Може, в нинішніх умовах це дійсно перспективно для України? Після різкого падіння на рубежі 2015-2016 років на світовому ринку спостерігається певне зростання цін на низку видів сільгосппродукції. Але разом зі зростанням цін підвищуються їхня волатильність і амплітуда коливань, що робить ринок менш передбачуваним.

Ключові структурні чинники, що викликали підвищення цін на продукти харчування, – довгострокове збільшення попиту на них з боку країн, що економічно швидко зростають, особливо таких, як Китай та Індія. У цих країнах, крім загального збільшення населення, істотно розширився середній клас, кількісні та якісні потреби якого сильно зросли.

На додаток до збільшення попиту на продовольство з боку країн, що розвиваються, кліматичні зміни і прагнення до заощадження енергоносіїв спонукали уряди вдатися до більш масштабного використання етанолу і біодизельного палива (які майже цілком виробляються з харчових продуктів) та корму для худоби (кукурудзи, цукрового очерету, пальмової та соєвої олії).

Новини за темою

Здавалося б, Україна має гарні перспективи, якщо зробить основний акцент на розвиток сільського господарства, як нам це радять. Однак жодній країні не вдалося розбагатіти без розвиненого промислового сектора і сектора послуг (я маю на увазі не періодичні економічні сплески, що тривають 5-7 років, а стабільне економічне зростання протягом багатьох десятиліть). Країни, що розвиваються, ніколи не увійдуть до клубу розвинутих, роблячи виключно ставку на експорт продовольчих товарів до багатих країн.

Наведу порівняльні показники експорту з України (за даними Держстату) сільськогосподарської та промислової продукції, починаючи з 2016 року (це рік, коли наша країна вийшла з економічної кризи).

У 2016 році Україна експортувала продукції на суму 36,36 млрд дол., у тому числі експорт сільгосппродукції – 15,26, її частка становила 42%, експорт промислової продукції – 4,9 млрд дол. (13,5%). У 2017-му аналогічно – 43,27 млрд дол., сільськогосподарська продукція  – 17,79 млрд (41%), промисловість – 5,8 млрд (13,4%); за 11 місяців 2018 року – 43,25 млрд дол., сільськогосподарська – 16,81 млрд, або 39%; промислова продукція – 5,8 млрд, або 13,4%.

Звичайно, і сільськогосподарська продукція може бути товаром з високою часткою доданої вартості. Але, на жаль, частка експорту готової сільгосппродукції в загальному обсязі її експорту в нас хоч і стабільна, але доволі скромна: 2016 рік - 16%, 2017 рік - 16,3, 2018 рік (11 місяців) - 16,1%.

Деструктивні зміни тривають понад десять років. Якщо взяти докризовий 2007-й рік і порівняти з нинішньою ситуацією, то частка сільського господарства в економіці України збільшилася більш ніж удвічі, а частка обробної промисловості знизилася в 1,5 рази.

Україна поки відстає від розвинутих і багатьох країн, що розвиваються, за рівнем продуктивності праці в сільському господарстві внаслідок деіндустріалізації аграрного виробництва, невисокої врожайності сільгоспкультур, надлишкової зайнятості, нераціональної організації виробництва.

Невисокий рівень продуктивності обумовлюють зношені виробничі фонди, використання не найсучасніших технологій, недостатньо розвинена інфраструктура. Ці фактори знижують не тільки продуктивність, а й якість сільгосппродукції. Умови господарювання в аграрному секторі нашої країни нерідко мають екстенсивний характер.

Чи означає це, що розвиток сільськогосподарської галузі - малоперспективний шлях? Не все так однозначно. Третя частина світових чорноземів, вигідне географічне розташування, сприятливі кліматичні особливості - хіба можна не використовувати ці чинники? Але важливо визначитися, для чого використовувати.

Потенціал експортно-сировинного розвитку економіки України вичерпано, це аксіома незалежно від того, йдеться про продаж на зовнішніх ринках ячменю чи чавуну. Адже, по суті, як була в нас економіка, орієнтована на експорт сировини, так і залишилася. Просто металургія втратила передові позиції, передавши їх сільському господарству.

Але ціни на сировинні товари і продукцію з низькою часткою доданої вартості найчастіше падають у періоди уповільнення темпів зростання світової економіки, про що нас і попереджають і МВФ, і ВБ, і багато видних міжнародних економістів. Та й довгострокові тренди цін на сировинні товари не дають надії на їхнє зростання. Наприклад, у динаміці низхідна тенденція цін на сільгоспкультури і продовольство спостерігалася протягом усього ХX століття.

Але ми маємо можливість отримати стратегічну користь від ситуації, що склалася, ґрунтуючись на стабільному світовому попиті на продовольство, створюючи умови для раціонального спрямування ресурсів у перспективні галузі промисловості. Україна може побудувати нову промисловість, що відповідає викликам третьої та четвертої промислових революцій.

Тому тактичний акцент на сільськогосподарському секторі, особливо якщо кон'юнктура буде сприятливою, можна і треба використовувати з метою розвитку в економіці України індустріального і постіндустріального секторів. Це реальний шлях здійснення модернізаційного ривка українською економікою.

А ще одним завданням має стати побудова в Україні сучасного сільського господарства, заснованого на інноваційних технологіях в агросекторі, на бізнес-додатках нової індустріальної та інформаційної епохи.

Саме так українське сільгоспвиробництво буде рухатися в бік високої продуктивності. І підштовхувати розвиток сучасної української промисловості шляхом попиту на її високотехнологічну продукцію.

Богдан Данилишин

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>