Чи потрібні Україні українські добрива?

ПАТ "Аграрний фонд", 100% акцій якого належать державі, днями закупив у заводів групи Ostchem бізнесмена Дмитра Фірташа 208 тис. т добрив на суму 1,04 млрд грн. Таким чином, держава фактично врятувала від банкротства і закриття вітчизняних хімічних гігантів. Але цей захід а навряд чи вирішить проблему загалом, оскільки що державний ОПЗ, що заводи Фірташа балансують на межі закриття

Чи потрібні Україні українські добрива?
Фото з відкритих джерел

ПАТ "Аграрний фонд", 100% акцій якого належать державі, днями закупив у заводів групи Ostchem бізнесмена Дмитра Фірташа 208 тис. т добрив на суму 1,04 млрд грн. Таким чином, держава фактично врятувала від банкротства і закриття вітчизняних хімічних гігантів. Але цей захід а навряд чи вирішить проблему загалом, оскільки що державний ОПЗ, що заводи Фірташа балансують на межі закриття

За даними звіту Мінагрополітики, оприлюдненого 15 серпня, за підсумками І півріччя 2017 року аграрний експорт склав 8,7 млрд дол., що на 1,9 млрд дол. більше ніж за аналогічний період минулого року. Загалом у першому півріччі 2017 року сформовано позитивне зовнішньоторговельне сальдо аграрної продукції у 6,7 млрд дол., а частка експорту сільськогосподарської продукції у структурі всього українського експорту за цей період склала 42,1%.

Наша країна – вагомий експортер сільськогосподарської продукції і продовжує розширювати географію та обсяги експорту свого аграрного виробництва. Перспективи, можливості й потреба в цій продукції буде лише збільшуватися. Тому актуальним питанням стає ситуація на ринку мінеральних добрив. Адже мінеральні добрива – це головне джерело повернення поживних речовин у ґрунт та основа сучасних інтенсивних технологій і прибуткового господарювання загалом. Україні пощастило – у нас є своє виробництво мінеральних добрив. Але на внутрішньому ринку добрив нині ситуація є невтішною: на фоні зростального обсягу експорту сільськогосподарської продукції простежується спад виробництва у цій галузі.

Госстат

Госстат

Госстат

 

Дані діаграм показують значне зменшення українського експорту карбаміду та аміачної селітри і, як наслідок, валютних надходжень. Якщо порівнювати 2011 та 2016 роки (різниця досить велика) валютні надходження від експорту карбаміду зменшилися в 5 разів, а селітри - в 50 (!).

Спробуємо пояснити причини такого падіння та ситуацію на ринку мінеральних добрив України. Один ыз гравців на ньому – Одеський припортовий завод, який перебуває в державній власності. На підприємстві виробляють аміак (1241 тис. т/рік) та карбамід (912,5 тис. т/рік). Через велику заборгованість ОПЗ працює на давальницькому природному газі. З 11 липня цього року підприємство зупинило роботу, пояснюючи це плановими ремонтними роботами, які мали б закінчитися наприкінці серпня. Продукцію заводу через особливості його розташування переважно орієнтовано на експорт. Незважаючи на невдалі спроби продати ОПЗ торік, Фонд державного майна готує нове розпорядження щодо його приватизації орієнтовно на листопад 2017 року. Новій спробі продажу може посприяти реструктуризація боргу підприємства. Відповідний законопроект було подано до Верховної Ради 21 липня 2017 року групою депутатів. У ньому зазначено, що підприємство матиме можливість погасити заборгованість перед всіма кредиторами щоквартально рівними частинами протягом 10 років.

Основним гравцем на цьому ринку є група OSTCHEM, до складу якої входять 4 заводи: Черкаський "Азот", "Рівнеазот", "Сєвєродонецький Азот" та "Стірол" в м. Горлівка (останні два від початку воєнних дій на сході країни не працюють). Черкаське та рівненське підприємства наразі - єдині виробники аміачної селітри в Україні (виробничі потужності цього продукту обох заводів в сумі складають понад 1500 тис. т/рік). Головний бенефіціар групи підприємств – Дмитро Фірташ.

Хімічні заводи групи OSTCHEM зупинили роботу в березні цього року через припинення постачання газу з боку НАК "Нафтогаз України". OSTCHEM погрузла в боргах і не мала коштів здійснити передплату за паливо. Заручниками ситуації стали аграрії, які, за даними профільних аграрних асоціацій, внесли перед весняною посівною передплату за добрива в розмірі близько 2 млрд грн, але так і не отримали їх, тоді як гроші "розчинилися в повітрі". Попри це, роботу заводів вдалося відновити в червні ("Азот" у м. Черкаси) та липні ("Рівнеазот"). Зрушити питання допоміг ПАТ "Аграрний фонд", який виділив кошти на закупівлю необхідного для виробництва добрив природного газу (за інформацією ПАТ "Аграрний фонд", це близько 1 млрд грн).

Але не всі проблеми стосовно роботи OSTCHEM вирішено. 13 липня цього року Антимонопольний комітет України оголосив про факти зловживання монопольним становищем на ринку мінеральних добрив з боку підприємств групи OSTCHEM: "Азот" (м. Черкаси), "Сєвєродонецьке об’єднання Азот", "Рівнеазот", а також "НФ Трейдінг Україна" (торговельного підрозділу OSTCHEM) у 2014-2015 рр., "що було вчинено шляхом встановлення необґрунтовано завищених цін на всі види азотних добрив, які неможливо було б встановити за умови існування значної конкуренції на ринку". Остаточне рішення стосовно цього порушення перебуває на доопрацюванні та найближчим часом буде винесено на засіданні АМКУ.

Ще один вагомий виробник азотних добрив на ринку України – "ДніпроАзот" (перебуває у сфері впливу Ігоря Коломойського). На підприємстві виробляють  аміак та карбамід (виробничі потужності 520 та 768,8 тис. т/рік відповідно). У той період, коли всю увагу прикуто до проблем ОПЗ та групи OSTCHEM, "ДніпроАзот" останнім часом знизив свою ділову активність.

Отже, в Україні є свої потужні підприємства з виробництва мінеральних добрив, тоді як трейдери в період вимушеного простою Черкаського ПАТ "Азот" та ПАТ "Рівнеазот" з червня 2015 року змушені були шукати заміну вітчизняним продуктам серед імпортних добрив. Починаючи з цього часу значно зростає імпорт карбаміду (спочатку з Росії, яка встигла подвоїти (!) розміри ввезеної до України продукції за цей період, потім з Білорусі, а також з’являються прецеденти ввозу карбаміду з країн ЄС) для заміни української аміачної селітри на внутрішньому ринку.

112.ua

Як бачимо з діаграми, виробничих потужностей усіх вітчизняних підприємств з виготовлення азотних добрив достатньо для покриття внутрішніх потреб і навіть серйозної конкуренції на світовому ринку добрив. В Україні ж замість того, щоб задовольнити внутрішній попит вітчизняними азотними добривами, поступово руйнується власна хімічна галузь. А ціна цього питання – гальмування експорту, як наслідок – недоотримання надходжень валюти та спад економіки, втрата тисячами людей робочих місць, збільшення імпорту азотних добрив країни-агресора, зниження ділової активності і проблемна посівна. Україні ж з її міжнародною аграрною спеціалізацією необхідно збалансувати ситуацію навколо заводів з виробництва мінеральних добрив. Для поступового виведення їх з кризи пропонуємо ряд заходів, які б цьому сприяли.

Якщо OSTCHEM таки буде визнано монополістом, державі треба вжити необхідних кроків, щоб обмежити і надалі контролювати діяльність цієї групи. Першочерговою може бути класична дія – зобов’язати монополіста продати частину своїх активів, тобто змусити подрібнитися.

Наступним кроком може бути диверсифікація ринку. Потрібно стимулювати входження до України виробників з інших країн, крім Росії (з країн-сусідів та ЄС: Польщі, Казахстану, Білорусі, Туреччини, Франції чи Великої Британії). Найближчим часом можливий прихід продукції з Туркменістану, оскільки ПАТ "Російська залізниця" з 1 серпня 2017 року ввела 30% знижку на транзитні перевезення добрив з цієї країни, але за умови, що цінові рівні зможуть перекрити вартість та тривалість доставки.

Відкриття ринку для всіх виробників сприятиме ціновій конкуренції. Але вітчизняна хімічна галузь може не витримати такого натиску з боку інших країн, де газ, з якого виготовляється продукція, значно дешевший. Тому необхідна державна підтримка конкурентноздатності українських виробників добрив. Наприклад, у країнах ЄС законодавчо встановлено поріг імпорту мінеральних добрив – 30%, а 70% ринку займають саме європейські виробники, тоді як в Україні ситуація склалася протилежним чином (за підсумками цьогорічної весняної посівної, імпорт азотних добрив склав 55% від загального обсягу).Тому ще один варіант виходу з ситуації - це встановити квоти на імпорт мінеральних добрив і в нашій державі.

Для захисту ж внутрішнього ринку України від неякісного імпорту необхідно ухвалити УКРREACH (Registration, EvaluationandAuthorisationofCHemicals) – аналог Регламенту ЕС (Regulation (EC) № 1907/2006) – стратегічне законодавство в регулюванні хімічних речовин, яке ефективно діє в Європі. Це допоможе легітимізувати внутрішній хімічний ринок України і контролювати якість продукції.

Перспективна "ніша" для України на світовому ринку – це розвиватися саме як аграрна країна, надалі нарощувати обсяги експорту сільськогосподарської продукції. І розвинене власне виробництво мінеральних добрив, що ритмічно працює, – запорука успіху в цьому напрямі. Аграрії мають відчувати підтримку держави і мати можливість впевнено планувати свою діяльність. А головне, що потрібно пам’ятати, - вирішення цієї ситуації потребує ухвалення далекоглядного і аполітичного рішення в інтересах нашої держави. Настає осінній період внесення добрив, а питання залишається відкритим: чи потрібні Україні українські добрива?

Ольга Підлісна

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів