Чи може Україна в міжнародних арбітражах засудити Росію за Керченський міст і чим це нам загрожує

Чи може Україна в міжнародних арбітражах засудити Росію за Керченський міст і чим це нам загрожує

Олексій Кущ

економіст

Росія урочисто відкрила Керченський міст протяжністю 19 км і вартістю в 228 млрд руб. Тобто йдеться про інвестиції у розмірі 3,5-4 млрд дол. Таким чином, цей витвір російської інженерної думки на декілька кілометрів перевершив міст "Васко да Гама" в Португалії та став найдовшим мостовим переходом у Європі, якщо враховувати сухопутню і надводну частини. Як зазвичай це буває в РФ, на підрядах озолотилася просто-таки дивізія компаній, але найбільше вхопив "Стройгазмонтаж" Аркадія Ротенберга, пітерського спаринг-партнера Путіна по дзюдо. Виявляється, доктор педагогічних наук може отак просто стати великим мостобудівником, адже ведення будівництва на східних теренах – це найчастіше постійний виховний процес важковиховуваних Равшанів і Джамшутів, як правило, з регулярним використанням "обсценної тріади". На додаток Ротенбергу передали і спорудження газопроводів "Сила Сибіру" з платоспроможним замовником в особі "Газпрому" і кошторисом на ті самі 200 ярдів рублів. Схоже, ця сума стає в Кремлі певним еталонним мірилом дружби. Історія кар'єрних успіхів у Білокам'яній показує, що той, хто в юності одягнув дзюдоги і правильному другу виголосив "рей", потім у зрілому віці гарантовано зробить гякудзюдзи своїм конкурентам і переодягнеться в "бріоні".

Новини за темою

Як і належить за законами жанру, Керченський міст відкривав сам Путін, який на "КамАЗі" (добре, що не на ведмеді) перевірив його на міцність. Зграї журавлів у небі не спостерігалося. Багато "фанатів" російського президента по всьому світу із завмиранням спостерігали це дійство, стиснувши кулаки, сподіваючись на диво. І вболівали очевидно що не за міст, а за норовливі течії у Керченській протоці. "Дива" не сталося: як колись витримало скло батискафа, так і тепер витримали опори.  

Закінчення будівництва Керченського мосту – це не тільки вирішення численних транспортних і соціальних проблем на півострові, а й активізація промислового розвитку. Українське підприємство "Кримський титан", незаконно інтегроване в структуру російської економіки, наразі одержує сировину зі Шрі-Ланки, яке постачають до порту Новоросійська, а вже потім керченською поромною переправою – до Криму. У зв'язку з цим запуск залізничної гілки дасть можливість цьому підприємству істотно скоротити витрати на транспортування сировини і готової продукції. Наразі "Кримський титан" контролює 20% ринку РФ щодо сировини для виробництва фарб, тож його повноцінне функціонування можна віднести до системи економічної безпеки федерації. Сьогодні комбінат за свої кошти споруджує додаткову залізничну гілку, яка з'єднає його із системою транспортних комунікацій нового мосту.

Усе б нічого, але Керченський міст є незаконним самобудом, якщо розглядати його відповідно до стандартів міжнародного права. Крім того, він є загрозою для вільного судноплавства в Азовському морі та для роботи українських портів у Приазов'ї: Маріуполя і Бердянська. А це вже загрожує логістичним колапсом для донецько-придніпровського територіально-економічного району.

З іншого боку, треба віддати належне масштабу того, що було зроблено. Поки росіяни відкривають найдовший міст у Європі, наші губернатори урочисто відкривають шкільні туалети.

У нас взагалі стало модним зображати росіян у стилі "карикатування" німців за часів Другої світової війни. Залишилося ще напередодні мундіалю зняти ролик у стилі Чарлі Чапліна, в якому Путін грає із земною кулькою, як із футбольним м'ячем. Дався взнаки посттравматичний совок: набагато зручніше зображати опонентів у стилі карикатур "Перцю" і "Крокодила", ніж реалізовувати дієву стратегію деокупації на практиці. Як казав персонаж Пріама у фільмі "Троя": "Ти і тепер мені ворог, але і ворогів можна поважати". Втім, для цього треба мати при владі благородних Пріамів, а не "козлоногих сатирів".

Новини за темою

Поки ж єдина стратегія України полягає в надії на те, що міст впаде взимку, як це вже сталося з мостом, який було збудовано в 1944 році. При цьому наші "експерти" забувають, що тоді це було тимчасовою військовою спорудою з частково дерев'яними опорами, та й технології будівництва відтоді істотно було змінено.

Практично чотири роки влада робила лише мляві спроби заблокувати будівництво мосту на міжнародному рівні, посилаючи наївні паси руками в стилі Алана Чумака, сподіваючись "зарядити міст" на самознищення. А в травні 2018-го здивовано вигукнули: "Як це?" Правда, у нас є один міністр з особливим патріотичним далекоміром, який заявив, що міст Україні ще стане в нагоді, коли будемо брати Кубань. Що ж, тоді міст має "достояти" до цієї пам'ятної дати та прийняти в себе наші танкові колони…

Трохи позитиву: практично всі наші міжнародні партнери виступили проти запуску мосту. Держдеп США випустив окрему заяву, присвячену цій темі.

На жаль, можливості України з міжнародного арбітражу в цьому питанні істотно обмежено. Керченську протоку та Азовське море згідно з українсько-російською міждержавною угодою визначено як внутрішні води України та РФ, і міжнародне морське право зі взаємних суперечок на цю акваторію не поширюється. Цієї помилки Україна припустилася за часів Кучми, намагаючись зупинити насипання дамби в бік Тузли в 2003 році. Це, звичайно, не позбавляє нас можливості подати "екологічний" позов, але, як показує практика, екологічний збиток має бути насправді колосальним, щоб міжнародні інстанції вжили серйозних обмежувальних заходів, тим паче що наші міністерства (МЗС і Мін'юст), як завжди, проявили в цьому питанні традиційну "естонську" моторність, тож до моменту закінчення анонсованих "екологічних" слухань росіяни зможуть побудувати ще один мостовий перехід. Ну, або підводний тунель…

Після завершення будівництва мосту РФ планує істотно скоротити тоннаж суден, яким буде дозволено навігацію Керченською протокою. Враховуючи специфіку надзвичайно складного проходження морських суден з Чорного до Азовського моря, поява там мосту з величезною кількістю опор ризикує зробити навігацію в протоці практично неможливою.

Новини за темою

У Гамбурзі діє Міжнародний трибунал з морського права, уповноважений вирішувати міжнародні спори відповідно до норм спеціальної Конвенції ООН. Наразі в структурі суду діють палати, які теоретично могли б розпочати розгляд позову "Україна проти РФ" у частині незаконного будівництва Керченського мосту й обмеження навігації в однойменній протоці. Це палата зі спорів щодо навколишнього середовища (але тут шкоду екології у результаті будівництва мосту потрібно ще довести), а також палата з делімітації морських просторів.

Просто на рівні держави цим практично ніхто не займається, а ті позови, які Україна вже ініціювала, мають несистемний характер, їх використовують не так для досягнення поставлених цілей, як для звичайного піару, розрахованого переважно на внутрішнього споживача.

Так, Україна в односторонньому порядку денонсувала міждержавний договір з РФ про будівництво Керченського мосту, який було укладено за часів попередньої влади, але так і не розглянула можливості денонсації договору про визнання Азовського моря і Керченської протоки внутрішніми водами України та РФ.

Повний карт-бланш на застосування санкцій та подання судових позовів Україна має і щодо державного підприємства РФ ДП "Лоцман-Крим", яке незаконно користується матеріальною базою та правами на проведення суден Керченською протокою (включаючи також отримання лоцманських зборів з іноземних судів) українського державного підприємства "Дельта-лоцман", яке здійснювало аналогічну діяльність до березня 2014 року.

У цьому випадку Україна може не тільки заблокувати діяльність цього гібридного "двійника" нашої законної лоцманської служби, а й вимагати накласти арешт на його валютні рахунки. А також подати позови до судноплавних компаній, які будуть оплачувати незаконні послуги. Але в такому випадку постраждає бізнес відомого українського олігарха, який експортує метал з азовських портів. Якщо оцінювати цю проблему за буквою закону, то будь-яке судно, що виходить з Азовського моря і сплачує РФ лоцманський збір, – порушник українського законодавства і може зазнати переслідувань по всьому світу. Як показує історія, Єгипет свого часу заблокував на міжнародному рівні навігацію окупованим Ізраїлем Суецьким каналом. Може тому, що в цій арабській країні не було олігархів-металургів…

Новини за темою

На жаль, будь-яка дія України щодо міжнародного арбітражу стосовно керченського питання провокуватиме симетричне посилення Росією вимог до тоннажності суден, що заходять до Керченської протоки, і так аж до повного призупинення навігації.   

Щодо можливих економічних втрат, то виручка тільки одного Маріупольського порту становить понад 1 млрд грн на рік, а перевантажування товару — 7-8 млн т. А є ще порт у Бердянську. Серед вантажів: метал (63%), зернові (6%), масло рослинне (2%), вугілля, кокс (4%), руда і концентрат (25%). Призупинення навігації Азовським морем загрожує логістичним колапсом на маріупольських меткомбінатах і падінням обсягів експорту металу, зерна, рослинного масла, руди, тобто наших основних експортних товарів. Крім того, через Азовське море в Україну завозять вугілля і кокс (потужності на підконтрольних територіях заблоковано). Переорієнтація логістики на чорноморські порти є малоймовірною через завантаженість останніх і загальний стан залізниць та рухомого складу в Україні.

Поки ж доводиться зважати на те, що краща державна стратегія для наших чиновників – це сидіти на березі й чекати, поки міст сам упаде і Керченською протокою пропливуть тушки всіх наших ворогів. Хоча в наших суворих умовах ця витончена східна думка, як правило, трансформується на більш приземлене: якщо довго сидіти на березі, то рано чи пізно дістанеш веслом по голові.

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини партнерів

Загрузка...