Чи існує життя без дружби з РФ?

Чи існує життя без дружби з РФ?
Фото з відкритих джерел

Гучні заяви в процесі передвиборчих перегонів – це те, без чого неможливо уявити сучасну українську політику. Кожен вибирає собі "китів", на яких триматиметься pr-стратегія. Власне, на Банковій вирішили озвучити одного такого "кита" – геополітичного.

Йдеться про денонсування Договору про дружбу, співробітництво і партнерство з Російською Федерацією від 1997 р. Цю тезу глава держави озвучив на нещодавній зустрічі з українськими послами. Зокрема, наголосив, що чекає від МЗС пакета документів, які необхідні для запуску всього цього процесу.

Однак варто нагадати, що відповідна пропозиція не є новою. Як часто буває, все нове – забуте старе.

Відповідний законопроект про денонсацію (припинення дії) Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією вже вносили до ВРУ у 2014 р. Проте тоді на голосування його не поставили. Чому? Питання доволі риторичне.

Формальних причин для затягування немає. Про кулуарну сторону гадати не будемо. Нікого не здивуєш тим, що з урядових кабінетів час від часу випускають патріотичного джина. Як-от у випадку з Томосом або ж із закликами закріпити в КУ наші євроатлантичні прагнення.

Новини за темою

Звісно, спалення мостів з Москвою чудово вписується в загальний контекст патріотичної риторики і що найважливіше – користується підтримкою у більшості громадян України. Залишається лише віднайти вигідний формат.

Хто забув, ще в квітні під час 11-го Київського безпекового форуму Петро Порошенко заявив, що запропонує Верховній Раді припинити дію окремих положень "Великого договору". Нині ж йдеться про його денонсацію. Як бачимо, не всі пазли складаються в єдину картину.

Рукописи не горять

Зауважу, що з юридичного боку документ сам по собі містить положення щодо порядку його припинення. Відповідно до ст. 40 він "укладається терміном на десять років. Дія Договору автоматично продовжуватиметься на наступні десятирічні періоди, якщо жодна з Високих Договірних Сторін не заявить іншій Високій Договірній Стороні про своє бажання припинити його дію шляхом письмового повідомлення не менше ніж за шість місяців до закінчення чергового десятирічного періоду".

Договір набув чинності після обміну ратифікаційними грамотами в квітні 1999 році. Для його припинення за ст. 40 Україна може в будь-який час впродовж дев’яти років надіслати відповідну заяву до МЗС РФ і припинити всю цю "братську дружбу". Питання полягає саме у тому, на підставі якого рішення це варто зробити.

Відповідно до п. 5, 32 частини першої ст. 85 Конституції України ухвалення рішень про денонсацію міжнародних договорів України належить до повноважень Верховної Ради України. Це питання вирішується шляхом внесення на розгляд до ВР відповідних законопроектів за поданням суб'єктів права законодавчої ініціативи, до яких за статтею 93 Конституції України належать президент України, народні депутати України та Кабінет міністрів України.

Тобто Основний закон не містить положень, які б виключали можливість народних обранців вносити на розгляд парламенту законопроекти про ратифікацію та денонсацію міжнародних договорів України.

З іншого боку, п. 3 частини першої ст. 106 КУ передбачає, що ведення переговорів та укладання міжнародних договорів віднесено до повноважень глави держави. Також п. 1 та п. 7 ст. 116 КУ встановлює, що здійснення зовнішньої політики та організація і забезпечення зовнішньополітичної діяльності належить до повноважень Кабінету міністрів України.

Тому за логікою відповідний законопроект про денонсацію мав би вноситись до Верховної Ради України президентом або Кабміном.

Зокрема, потребував би відповідного висновку уряду, який за змістом відповідних положень Конституції України (ст. 116) та закону України "Про Кабінет міністрів України" (ст. 20) забезпечує здійснення зовнішньої політики держави, вирішує питання щодо укладення та виконання міжнародних договорів нашої держави.

Ключові ризики – чи вони існують?

Чимало експертів погоджується, що денонсація створить додаткові правові та політичні підстави для захисту національних інтересів України. Зокрема, підвищить наш авторитет як самодостатньої, цілісної і незалежної країни. Крім того, на законодавчому рівні це дозволить закріпити сьогоднішній реальний стан міжнародних відносин між Україною і Російською Федерацією.

При цьому існує думка, що припинення дії Договору є небезпечним, адже позбавляє Україну доступу до закладених у Договорі механізмів двостороннього регулювання, а то й права посилатися на порушення Договору при захисті своїх порушених прав у міжнародних інстанціях. 

Новини за темою

З погляду права, доволі складно сказати, чи надасть припинення дії Договору Україні якісь додаткові переваги у міжнародних судових позовах проти РФ. Оскільки здебільшого це залежить від професійності конкретних юристів, які представлятимуть Україну. Проте точно можна стверджувати, що припинення Договору жодним чином не впливатиме на встановлення міжнародно-правової відповідальності агресора за порушення його норм.

Припинення Договору не є підставою не розглядати його порушення. Його припиняють саме тому, що РФ порушила свої зобов’язання за міжнародним правом. Відповідно, будь-який позов щодо порушення РФ Договору буде цілком прийнятним, оскільки стосуватиметься порушення на той момент ще чинного договору.

Фількіна грамота

Для того, щоб зрозуміти, що весь цей "Великий договір" у нинішніх реаліях – цілковитий абсурд - достатньо глянути на декілька норм з перших статей документа. Маємо чудову ілюстрацію реального ставлення агресора до норм підписаного ним же міжнародного документа.

Отож у ст. 1 передбачено, що "Високі Договірні Сторони як дружні, рівноправні і суверенні держави засновують свої відносини на взаємній повазі та довірі, стратегічному партнерстві та співробітництві". Що ж, Москва на все це наплювала.

Йдемо далі. У ст. 2 "Високі Договірні Сторони… поважають територіальну цілісність одна одної і підтверджують непорушність існуючих між ними кордонів". Росія, окупувавши частину України, автоматично стає порушником договору. При нагоді вся ця орда путінців без коливань порушить його знову.

У ст. 3 "Високі Договірні Сторони будують відносини одна з одною на основі   принципів взаємної поваги суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або загрози силою, включаючи економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов'язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права". Думаю, коментарі зайві.

У ст. 4 "Високі Договірні Сторони виходять з того, що добросусідство і співробітництво між ними є важливими факторами підвищення стабільності і безпеки в Європі та в усьому світі". Ще одне зухвале та цинічне порушення з боку РФ.

У ст. 6 йдеться, що "кожна з Високих Договірних Сторін утримується від участі або підтримання яких би то не було дій, спрямованих проти іншої Високої Договірної Сторони… Жодна зі Сторін не допустить також, щоб її територія була використана на шкоду безпеці іншої Сторони". Звідси випливає, що наші європейські прагнення, зокрема вступ України до НАТО, можуть розглядатись агресором як зовнішня загроза. Логічно, що такі норми гальмують рух України в Альянс і від них потрібно відмовлятись.

Крім того, в ст. 7 передбачено, що "в разі виникнення ситуації, яка, на думку однієї з Високих Договірних Сторін, створює загрозу миру, порушує мир або зачіпає інтереси її національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності, вона може звернутися до іншої Високої Договірної Сторони з пропозицією невідкладно провести відповідні консультації".

Про які консультації може йтися, коли агресор анексував частину суверенної території держави та підтримує сепаратистів-бойовиків на іншій частині – і не просто фінансово, а ще й регулярну армію на підмогу надсилає?

РФ порушила фактично кожне взяте на себе згідно з Договором зобов’язання перед Україною, чим продемонструвала цілковиту зневагу не лише до Договору, а й до міжнародного права як цивілізаційного здобутку вільного світу.

Політична складова

Також хочу звернути увагу на численні спекуляції політиків та експертів у питанні автоматичного подовження Договору і його розірвання за шість місяців до спливу чергового 10 річного періоду.

Варто розтлумачити, що згідно зі ст. 40 Договору він дійсно укладався терміном на десять  років, і його дія дійсно має автоматично продовжуватися на наступні десятирічні періоди.

Але далі – і саме на цьому спекулюють горе-експерти у прямих ефірах – Договір передбачає механізм розірвання договору за заявою однієї зі сторін, яка повинна повідомити про такий намір іншу сторону начебто за шість місяців до закінчення чергового десятирічного періоду. Так-от, не "за шість місяців до", а "не менше ніж за шість місяців до" закінчення чергового десятирічного періоду.

Таким чином, Україна мала і має право повідомити агресора про намір розірвати Договір кожного дня з моменту його вступу в силу – за винятком останніх шести місяців кожного з десятирічних періодів.

Важливо, що чергова десятирічка спливає у квітні 2019, а її останні шість місяців – це період з жовтня по березень 2019 року включно.

Тепер унаслідок затягування важливих рішень, браку політичних волі та пошуку політичних дивідендів з боку очільників української держави і політикуму склалася прикра ситуація: якщо не повідомити агресора про розірвання Договору до кінця вересня, то будемо змушені чекати аж до квітня, щоб повернутися до цього питання. Чи це такий розрахунок, чи непрофесіоналізм – незрозуміло. Але це точно не в інтересах народу.

На жаль, мушу визнати, що сьогодні денонсація Договору – не інструмент боротьби з агресором, а, скоріше, внутрішньополітичний козир у руках тих, хто готовий на цьому "киті" зануритись в бурхливі передвиборчі води. На міжнародному рівні це ситуацію кардинально не міняє. Там вже всі прекрасно і досить давно розуміють, що будь-які обіцянки Москви, навіть якщо вони скріплені міжнародними договорами,  не варті і ламаного гроша.

Володимир Пилипенко

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів