banner banner banner banner

Чи є життя на Венері? Вчені вразили новими відкриттями

Чи є життя на Венері? Вчені вразили новими відкриттями
Фото: NASA

Оригінал на сайті The Atlantic

Після місяця Венера є найяскравішим об'єктом у нічному небі, який мерехтить у темряві, немов крихітний алмаз. Ця планета має таку яскравість завдяки близькості до Землі, а ще тому, що вона відображає майже все світло, яке потрапляє до неї в атмосферу — більше за будь-яку іншу планету в Сонячній системі.

У цих хмарах відбувається щось дійсно дивне.

Сьогодні вчені розповіли про те, що виявили в атмосфері Венери сліди газу, якого там бути не повинно, якщо ґрунтуватися на всіх накопичених про цю планету знаннях. Вони розглянули різні пояснення причин появи цього газу фосфіну і його джерел і вирішили зупинитися на тому, що їм відомо про нашу власну планету. На Землі токсичний газ фосфін виробляють мікроорганізми.

Новини за темою

"Це може здатися божевіллям, але найрозумнішим нашим поясненням є життя", - сказала молекулярний астрофізик із Массачусетського технологічного інституту й один із авторів нового дослідження Клара Соуза-Сілва.

Перш ніж здійметься галас, я повинна наголосити, що відкриття молекул фосфіну в атмосфері Венери зовсім не доводить існування інопланетного життя. Це просто свідчення явища, яке вчені поки не можуть пояснити. Фосфін могла створити якась форма життя або якась хімічна реакція, яка вченим невідома.

Хай там як, Венера, яка має репутацію спекотної і пекельної планети, стала однією з найбільш цікавих і близьких до нас точок Всесвіту, яку можна досліджувати, з'ясовуючи, чи є життя за межами Землі. Нині на шляху до Марса перебуває всюдихід НАСА, який буде шукати ознаки життя на цій планеті, проте цей робот призначений для пошуку давно вже мертвих мікробів, які збереглися в червонуватому ґрунті протягом мільярдів років.

Відкриття фосфіну може означати, що життя на Венері існує просто зараз. Якщо це відкриття знайде підтвердження (а для цього очевидно доведеться відправляти туди космічний корабель), нам вперше за всю історію людства стане відомо, що в Сонячній системі є дві планети, де існує життя. У космічному сенсі ми вже будемо не самотні.

На цю мить на орбіті Венери перебуває один космічний апарат, а на її поверхні немає жодного всюдихода, тому що така машина розплавилася би за лічені хвилини. Історія цього відкриття починалася на Землі, де астроном Кардіффського університету у Вельсі Джейн Грівс прочитала наукову статтю, в якій стверджувалося, що якби інопланетний астроном здалеку розглядав Землю, він вважав би фосфін характерною біологічною ознакою нашої планети.

Грівс вирішила перевірити цю ідею на Венері, яка має схожий розмір і масу, використавши в цих цілях стаціонарний телескоп на Гаваях. Вона спостерігала за Венерою протягом усього декількох годин. Це практично був її каприз. "Насправді, я не очікувала і не розраховувала на те, що ми щось виявимо", - сказала Грівс.

Вона знайшла характерні ознаки фосфіну - чітку сигнатуру світла, випромінюваного цим газом із хмар Венери. Спостереження на іншому телескопі в Чилі показали те ж саме. Незабаром Грівс зв'язалася із Соузою-Сілвою, яка все своє життя займається дослідженням фосфіну.

Венера - жахливо недружня і сувора планета, де температура на поверхні становить близько 460 градусів Цельсія. Якщо вирушити у верхні шари атмосфери, де трохи холодніше, то там ситуація буде більш стерпна і навіть комфортна, з близькими до земних температурами. Саме там телескопи виявили ознаки фосфіну. Але атмосфера Венери також кислотна, бо її хмари складаються з крапель сірчаної кислоти, і через це весь фосфін швидко руйнується. Щоб цей газ був присутнім в атмосфері, потрібне якесь джерело, що поповнює його запаси.

До сьогоднішнього дня фосфін було виявлено в Сонячній системі тільки на трьох планетах. На Землі його знаходять у трясовинах і болотах, а також у кишечнику деяких тварин. На Юпітері і Сатурні цей газ утворюється внаслідок лютих бур в екстремальних умовах, яких, наскільки нам відомо, більше немає ніде. Соуза-Сілва та інші вчені зімітували аналогічні процеси на Венері за допомогою комп'ютерного моделювання. Вони направляли через атмосферу заряди блискавки і метеорити, які летіли через хмари. Хоча на Венері немає тектоніки плит, вони імітували тертя поверхні об поверхню, бо не могли уявити собі нічого такого, що виробляло б достатню кількість енергії для формування фосфіну.

З використанням таких сценаріїв вченим вдалося створити фосфін у незначній кількості, але його було недостатньо, щоб виявити із Землі. Тому Соуза-Сілва зі своїм колективом почала серйозно розглядати ідею, яку вчені тримають у кінці списку, оскільки вона найменш вірогідна. Як то кажуть, екстраординарні твердження вимагають екстраординарних доказів. "Я скептично налаштована, - сказала Соуза-Сілва. - Я сподіваюся, що вся наукова спільнота налаштована точно так само. Я запрошую вчених довести мою неправоту, тому що ми досягли межі своїх знань і досвіду".

Деякі вчені, які спеціалізуються на Венері і не брали участь у цьому дослідженні, кажуть, що це дуже цікаве відкриття. Але і вони теж налаштовані скептично. Хтось зазначає, що внаслідок додаткових спостережень може виявитися, що це ознаки інших молекул. Астрономи зазвичай першими сумніваються в даних, які вказують на існування життя. Але цього разу вони ніби готові розглянути таку можливість. "Завдяки цьому відкриттю Венеру, мабуть, можна віднести до розряду населених світів", — говорить планетарний геолог Марта Гілмор із Весліанського університету, яка запропонувала направити на Венеру роботів для її докладного вивчення.

Ідея існування життя у венеріанських хмарах спливає в астрономічній спільноті періодично протягом десятиліть. Астроном Карл Саган, який займався популяризацією "екстраординарних тверджень", досліджував цю ідею в 1967 році разом із біофізиком Гарольдом Моровіцем, написавши наукову роботу з цього питання. Перш ніж стати плавильною піччю планетарного розміру, Венера була водним світом, покритим океанами, які текли там мільярди років. Вона була тією ж мірою придатна для життя, як і земні моря. Коли атмосфера наповнилася газами, які вловлюють тепло, а вода випарувалася в космос, живим організмам на поверхні довелося пристосовуватися, і вони могли піднятися в небо. Якщо життя в венеріанській атмосфері дійсно існує, це можуть бути останні залишки зруйнованої біосфери.

Соуза-Сілва часто фантазує про те, як можуть виглядати такі небесні форми життя. "Це захопливе різноманіття, яке може виникнути, якщо тобі не страшна сірчана кислота", - каже вона. Венеріанським формам життя було би набагато важче існувати, якби вони були схожими на земні мікроорганізми. Їм було би вкрай складно витягувати з атмосфери водяну пару, яка необхідна для виживання.

Можна її розпізнати чи ні, але венеріанське життя напевне погано пахне. Фосфін настільки токсичний, що терористичні угруповання використовують його як бойову отруйну речовину. "Ми звикли думати, що в отруйних речовин поганий запах",-сказала Соуза-Сілва, додавши, що мешканці Венери можуть відчути те ж саме при вигляді землян. "Життя на Венері пахне огидно (на наш погляд), а ми напевно викличемо огиду в мешканців Венери", — пояснила вона.

Присутність фосфіну на Венері і його загадкове походження приведуть до того, що вчені в усьому світі повинні будуть внести правки в свої уявлення про другу планету від Сонця. Це відкриття також стане важливим аргументом на користь нових космічних польотів до Венери. Це можуть бути штучні супутники, які досліджують верхівки хмар, і кулі-зонди, які спускаються на поверхню через атмосферу. "Нам потрібно повернутися в цю атмосферу і зрозуміти, що все це означає", — сказав головний науковий консультант Центру космічних польотів НАСА імені Годдарда Джим Гарвін, який очолює програму польоту на Венеру.

Новини за темою

Навіть якщо до Венери полетять космічні кораблі, розгадати загадку фосфіну буде непросто. Згадаймо інший газ - метан, який утворюють крихітні земні мікроби. З роками марсоходи та інші космічні апарати виявили його в марсіанській атмосфері. Молекули метану в атмосфері Марса не можуть зберігатися тривалий час через сонячну радіацію і взаємодію з іншими газами. Через це деякі вчені припускають, що на Марсі присутні форми життя, які виробляють метан. Але цей газ може також утворюватися внаслідок природних нудних реакцій між гірськими породами і водою. А збільшення концентрацій може бути результатом викиду молекул, які сформувалися мільярди років тому та які піднімаються вгору через нові тріщини в корі. На сьогодні марсіанський метан залишається загадкою.

Якщо вчені знайдуть коли-небудь життя на Венері, це відкриття дасть новий поштовх нашим уявленням про позаземних істот. Дуже довго головними кандидатами були таємничі організми, приховані в марсіанському ґрунті, і крихітні створіння, які плавають у підземних океанах на крижаних місяцях на зразок Європи й Енцелада. Мабуть, час вже уявити собі життя, яке зависло в небесах сусідньої планети. А якщо після багаторічних космічних досліджень вчені знайдуть життя не на Марсі, а на Венері? "Прихильники Марса просто збожеволіють, — сказала мені Гілмор, сміючись. - А мені байдуже, де ми його знайдемо. Якщо ми знайдемо життя по сусідству, тим краще".

Марина Корен

Переклад ІноЗМІ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

 

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>