Чи буде в Україні закон Даринки Лук’яненко?

Чи буде в Україні закон Даринки Лук’яненко?
Даша Лук'яненко Фото з відкритих джерел

Ірина Шостак

Журналістка

Жорстоке вбивство 11-річної Дар’ї Лук’яненко стало резонансною подією, яка змусила людей голосно кричати про необхідність посилення захисту дітей від сексуального насильства. Петиція на сайті Верховної Ради з вимогою прискорити ухвалення законопроекту № 6607, який вводить Єдиний реєстр осіб, засуджених за сексуальні злочини проти дітей, та запроваджує хімічну кастрацію, стрімко набуває підтримки (нині 17 139 голосів).

Новини за темою

А тепер уявіть: люди змушені за допомогою петиції просити Верховну Раду ухвалити закон про посилення відповідальності за сексуальні злочини проти неповнолітніх. Можливо, незабаром українцям доведеться йти під Раду і ставати навколішки, щоб народні обранці звернули на них увагу, бо вони дуже зайняті важливішим, наприклад, дерибаном держбюджету. А у вільну хвилину вони просто напишуть пост обурення – ай-ай, черговий педофіл убив чергову дитину. Цинізм зашкалює! І це стосується не лише цього конкретного законопроекту. У Верховній Раді лежать проекти законів про посилення відповідальності за п’яне водіння, збільшення штрафів за порушення ПДР тощо. Але ці законопроекти Рада ухвалити не може, бо в неї нема ні політичної волі на непопулярні рішення, ні банального бажання. І це ми самі їх обрали туди. Це також слід пам’ятати.

У мене лише одне запитання: що ще має статися, щоб в Україні запрацювали механізми для боротьби з кримінальним розгулом? Скільки п’яних водіїв мають убити людей на дорогах? Скільки дітей має загинути від рук різних педофілів? Вбийте в гуглі, наприклад, фразу "зґвалтував дитину" і вжахніться кількості новин на цю тему. Я не сподіваюся на свідомість суспільства. В Україні воно інфантильне і безвідповідальне. Але з цим треба боротися тій меншості, яка розуміє всю глибину проблеми.

Про що йдеться в законопроекті № 6607?

Серед розробників документа – перший заступник голови Національної поліції України В’ячеслав Аброськін, прокурори, медики, юристи, народні депутати. Тобто це не папірець, написаний на коліні. Ініціатори законопроекту пропонують створити Єдиний реєстр осіб, засуджених за сексуальні злочини проти дітей (реєстр напівзакритий, доступ матимуть правоохоронні органи та Мін'юст, а право на отримання інформації з реєстру матимуть керівники дитячих закладів), посилити відповідальність злочинців (скасування дострокового звільнення за особливо тяжкі злочини, збільшення мінімального строку ув’язнення з 8 до 10 років за зґвалтування неповнолітніх, введення довічного ув’язнення за повторні злочини тощо), посилити адміністративний нагляд за тими, хто відбув покарання в місцях позбавлення волі, запровадити таку процедуру, як добровільна хімічна кастрація, для осіб, які скоїли особливо тяжкий статевий злочин проти дитини і мають поставлений психіатрами діагноз — педофілія.

Проте, як часто в Україні буває, законопроект забалакують під різними приводами. Наприклад, багатьом не подобається теза проекту про хімічну кастрацію та реєстр, які, буцімто, суперечать правам людини. Складається враження, що не лише депутати, а й багато писак у Фейсбуці права педофілів ставлять вище за права дітей на щасливе та довге життя. Бо бачите, кастрація – це неетичний карально-превентивний захід, а реєстр – то посягання на право на анонімність колишніх злочинців.

Та варто нагадати борцям за етичність і права педофілів таке.

Новини за темою

По-перше, як узагалі можна порушувати питання про анонімність, коли педофілія – це психічне відхилення, і з високою ймовірністю в людини, яка відбула покарання за цей злочин, може настати рецидив?

По-друге, хімічна кастрація є добровільним заходом, який ніяк не може нагадувати каральні методи Середньовіччя, де відрубали руку за злочин. У цьому випадку проводиться вона шляхом введення в організм спеціальних препаратів, які пригнічують вироблення статевих гормонів, сприяють зниженню статевого потягу і статевої активності, а також виключають можливість здійснення статевого акта. Також варто зазначити, що хімічна кастрація ґвалтівників-рецидивістів використовується в низці демократичних держав – у більшості країн Західної Європи, Ізраїлі, Канаді, США – і вважається абсолютно гуманним методом нейтралізації сексуальної агресії.

Чому ми чекаємо того, що стається щось страшне і невідворотне, щоб почати діяти? Звісно, законопроект в одну мить не вирішить проблему, але це крок на перспективу. Він вже давно чекає у Верховній Раді, але… Можливо, хоча б трагічна загибель Даринки Лук’яненко стане тим соромом, який змусить як суспільство, так і депутатів зробити перший крок для вирішення проблеми. Зрештою, у США свого часу поштовхом для запровадження закону, що зобов'язує правоохоронні органи надати відкритий доступ громадськості до відомостей бази даних про осіб, які скоїли статеві злочини, стало зґвалтування та вбивство 7-річної дівчинки Меган (чиїм іменем і названо цей закон та низку подібних законів у США). Чи буде в Україні закон Даринки Лук’яненко?

Смішно й водночас страшно за долю країни, в якій люди мають збирати підписи задля розгляду ТАКОГО питання в парламенті. Але якщо це допоможе народити щось хороше в цьому болоті загальної байдужості, нехай буде так.

Ірина Шостак

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>