Чорнобиль може повторитися, але тепер вже в морі

Чорнобиль може повторитися, але тепер вже в морі
З відкритих джерел

Bloomberg

Інформаційний портал

Оригінал на сайті Bloomberg

Цього місяця (але трохи згодом) ціла флотилія буксирів покине Мурманський порт, розташований на північному сході Росії, і почне штовхати "Академіка Ломоносова", плавучу атомну електростанцію.

Це судно, рухаючись на схід, має подолати майже 6 тис км (3700 миль) й опинитися в Певеці, віддаленому порті на північному сході. Два невеликі атомні реактори цієї плавучої електростанції забезпечать подачу електрики в будинки, а також шахти і на бурові установки.

Це сміливий і витратний захід, і, можливо, йдеться лише про початок більш масштабного процесу. Китай наступного десятиліття планує побудувати щонайменше 20 плавучих атомних електростанцій. Американські інвестори сподіваються побудувати в Південній Кореї складальну лінію для виробництва недорогих морських атомних реакторів.

Проте занепокоєння викликає та обставина, що технології стрімко розвиваються і просуваються вперед, тоді як регулювання за ними не встигає.

Далека від прояви відкритості реакція російських офіційних осіб на вибух експериментальної крилатої ракети поблизу Москви, що стався минулого тижня, внаслідок якого загинули люди, свідчить про ставки в цій справі.

Новини за темою

Неважко собі уявити катастрофу, яка може статися, якщо ядерний реактор опиниться в зоні цунамі, в районі жвавих морських торговельних шляхів або в акваторії, вразливій для піратів або терористів. Термінове розроблення нових правил для такого роду діяльності має стати пріоритетом.

Ідея будівництва морських атомних реакторів існує від самого початку атомної епохи. Наземні реактори є вкрай дорогими, і роки, якщо не десятиліття, йдуть на їх спорудження.

Для їх зведення необхідним є індивідуальний проект, велика територія, безперервна подача води, а також численні й постійні контрольні операції.

Уряду, який не має досвіду експлуатації атомних реакторів, потрібно, як правило, до 15 років для того, щоб запустити в роботу новий реактор.

На відміну від цього, плавучі реактори значно менші за своїм розміром, і вони будуть модульними за своєю конструкцією, що дозволить знизити вартість виробництва і розгортання.

Розміщення їх у морі знімає питання території на землі, а також надає можливість забезпечити електрикою віддалені, слабко розвинені території або такі, що постраждали від катастроф.

Корпорація "Росатом" (російський гігант у галузі атомної енергетики і розробник проекту "Академік Ломоносов") нещодавно підписала меморандум про взаєморозуміння щодо постачання до Судану плавучого атомного реактора.

Першою і поки єдиною атомною електростанцією такого роду був проект MH-1A, який являв  собою морську платформу, розроблену Інженерним корпусом Армії США (U. S. Army Corps of Engineers).

У 1968 році її було відряджено до району Панамського каналу в той момент, коли внаслідок посухи різко знизилися можливості гідроелектростанцій і виникла загроза для його нормальної роботи.

Платформа MH-1A протягом восьми років забезпечувала роботу Панамського каналу до того моменту, поки її утримання не виявилося занадто витратним.

Протести громадськості та недостатня кількість споживачів у середині 1970-х років поставили хрест на проекті компанії Westinghouse Electric Co. з будівництва плавучої атомної електростанції розміром з острів біля берегів штату Нью-Джерсі.

Радянські офіційні особи давно почали вивчати можливість використання мобільних атомних реакторів для забезпечення електрикою малонаселених територій на півночі та сході Росії, проте жоден із подібних проектів не було реалізовано.

Вартість будівництва продовжує залишатися викликом. Коли у 2007 році було закладено судно для "Академіка Ломоносова", "Росатом" сподівався, що розроблену ним компактну конструкцію можна буде робити доволі дешево.

Проте внаслідок численних переглядів вартості та затримок будівництва (деякі проблеми були викликані невизначеністю економічної ситуації в Росії) вартість цього проекту перевищила 480 млн дол. Масове виробництво видаєтья малоймовірним.

Китаю, можливо, пощастило більше. Його перша плавуча атомна електростанція нині перебуває в процесі будівництва. Введення її в експлуатацію намічено на 2021 рік, а потім будуть інші. На відміну від Росії, Китай не відчуває нестачі в ресурсах, які потрібно спрямовувати на реалізацію таких проектів.

Ще більш важливо те, що китайські морські реактори засновані на успішних наземних проектах.

Тим часом китайські розробники співпрацюють з тим сектором промисловості країни, який займається виробництвом обладнання для морських нафтових платформ і який сподівається використовувати атомну енергетику для розширення зони розвідки і проведення бурових робіт у районі Південно-Китайського моря.

Враховуючи зацікавленість Китаю в домінуванні в цьому спірному регіоні, будь-яку стурбованість з приводу вартості, безсумнівно, можна буде залишити без уваги.

Новини за темою

Безпека – це інше питання. Прихильники подібних проектів стверджують, що в разі аварії морська вода зможе охолоджувати плавучий реактор до прибуття допомоги. Проте катастрофа на зразок Чорнобильської все ж призведе до зараження океану, можливо, на тисячі миль, що вплине на рибальство, а також жителів прибережних територій.

Крім того, внаслідок шторму реактор може опинитися на березі, що викличе масштабне зараження населеної місцевості. Ба більше, розміщення плавучих атомних реакторів у таких спірних регіонах, як Південно-Китайське море, може зробити їх цілями в разі конфлікту.

Подібного роду занепокоєння не стануть перешкодами для Китаю або Росії, якщо вони захочуть відрядити мобільні атомні реактори в ті води, які вони вважають своїми.

Проте згідно з положеннями ухваленої в 1994 році Конвенції про ядерну безпеку, вони повинні відповідати стандартам, конструкційним та експлуатаційним нормам цивільних атомних установок, а ще потрібно надавати на регулярній основі доповіді щодо своєї ядерної програми для їх вивчення іншими країнами.

Немає ніяких підстав для того, щоб договір, який має стосунок лише до наземних реакторів, не було змінено для внесення в нього морських установок.

Принаймні це дозволить створити основу в галузі безпеки такого роду технологій, а також надасть можливість спільноті ядерних держав здійснювати контроль за тим, як їх  використовують.

Якщо при цьому й не буде розвіяно всі побоювання з приводу "плавучого Чорнобиля", такі заходи, можливо, зроблять подібну катастрофу менш вірогідною.

Адам Мінтер

Переклад ІноЗМІ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>