banner banner banner banner

Чому загострюється ситуація на сході України: Погляд з Оксфорда

Українські та російські урядовці категорично не згодні один з одним щодо того, на кому лежить відповідальність за цю ескалацію конфлікту

Чому загострюється ситуація на сході України: Погляд з Оксфорда
Youtube

Семюель Рамані

експерт-міжнародник

Українські та російські урядовці категорично не згодні один з одним щодо того, на кому лежить відповідальність за цю ескалацію конфлікту

Оригінал на сайті The Washington Post

Росія переживає важкі бюджетні скорочення, а ООН чинить тиск на обидві сторони, вимагаючи дотримуватися мирних угод. Так чому ж Москва знову розігріває заморожений конфлікт в Україні?

29 квітня високопоставлений представник ООН повідомив, що проросійський конфлікт на сході України досяг найбільшої ескалації з серпня 2014 року. Тільки в квітні жертвами бойових дій стали 173 людини. Цей спалах насильства викликав побоювання за долю крихкого перемир'я, встановленого в лютому 2015 року завдяки другим мінським угодам.

Українські та російські урядовці категорично не згодні один з одним щодо того, на кому лежить відповідальність за цю ескалацію. Українська розвідка повідомляє, що Москва прислала бійців і військове обладнання в Донецьк та інші міста, окуповані російськими військами.

Ескалація конфлікту відбувається з наступних причин.

1. Москва хоче затвердити свій контроль над східними районами України

Нещодавні порушення режиму припинення вогню свідчать про те, що Москва має намір повністю контролювати політичні події в східних районах України і заставити ходити по струнці проросійські бригади.

Департамент розвідки Міністерства оборони України нещодавно повідомив, що Владислав Сурков, близький помічник президента Росії Володимира Путіна, особисто зустрічався з Олександром Захарченком, лідером частково визнаної "Донецької народної республіки". Імовірно, на цій зустрічі російські представники критикували Захарченка за невиконання інструкцій російського військового командування. Зокрема російські начальники поскаржилися, що бунтівна армія Захарченка використовувала надану Росією фінансову і військову допомогу не в тих цілях, на яких наполягала Москва. Захарченко також піддався критиці за недостатні зусилля з розгону українських військ від Авдіївки.

Новини за темою

Разом з тим, поставки російської допомоги сепаратистам на сході України, схоже, не ставлять своєю метою подальшу експансію. Замість цього Путін проводить невеликі військові кампанії, щоб з'ясувати, які з проросійських бригад лояльні до Москви. Як говорив минулої осені професор Колумбійського університету і провідний експерт з російської зовнішньої політики Роберт Легволд (Robert Legvold), шанси російського наступу на Київ чи Одесу значно зменшилися.

Замість цього російське військове командування намагається консолідувати контроль і згуртувати сили лояльні, почасти через те, що більша рішучість зміцнює російський контроль над Донбасом. У січні Путін призначив колишнього міністра внутрішніх справ Бориса Гризлова представником Росії в контактній групі, створеної в рамках мінських угод. Призначення довіреної особи Путіна свідчить, що Росія надає велике значення закріпленню своєї влади на Донбасі.

Кремль також бере в свої руки контроль над економічним відновленням Донбасу, не залишаючи це завдання російським приватним підприємцям. Сергій Назаров, федеральний заступник міністра, який спеціалізується в регіональному економічному розвитку, просуває великий проект з економічного розвитку, що покриває фінансовий, енергетичний, транспортний і торговельний сектори на Донбасі. Утвердження свого панування над військовою, економічною та бюрократичною сферами, навіть якщо це вимагає тактичного використання невеликих військових сил, зміцнює міжнародний статус Росії та її претензії на статус наддержави.

2. Росія вважає, що українські політики загрожують перемир'ю

Хоча основна відповідальність за ворожі дії і дестабілізацію східної України лягає на Кремль та проросійських сепаратистів, європейські лідери також критикували й українських лідерів за небажання підтримувати режим припинення вогню. У березні міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр стверджував, що Москва і Київ ділять відповідальність за погіршення ситуації у сфері безпеки. Відсутність прогресу у відведенні важкої техніки українських військ або виконання запланованого обміну ув'язненими відносяться до найбільш проблематичних питань, як і невдача зусиль з оголошенням амністії. Україна також виступає проти проведення виборів у східних регіонах, ключового пункту мінських угод.

Ці невдачі у виконанні угоди стали результатом недавніх політичних потрясінь і глибокої поляризації українських партій. Москва прагне експлуатувати ці проблеми і звинувачує повільні політичні реформи в Україні в недавній ескалації конфлікту. Путін чинить тиск на український парламент, домагаючись проведення конституційної реформи у відповідності з мінськими домовленостями. Реформа повинна наділити Донбас за законом постійним особливим статусом, що стане великою символічною перемогою Росії у справі консолідації своєї влади у східних районах України.

Новини за темою

Але націоналісти і популісти в українському парламенті продовжують блокувати ці реформи. Фракції черпають натхнення в риториці таких політиків, як колишня прем'єр-міністр Юлія Тимошенко та екс-президент Грузії Міхеїл Саакашвілі, а також таких вкрай правих груп, як "Правий сектор". Путін вважає, що ці лідери більш антиросійськи налаштовані, ніж президент України Петро Порошенко.

Ці групи набирають популярності в Україні завдяки своїй позиції проти скорочень і критиці провалу зусиль Порошенка у боротьбі з корупцією. І зараз всередині країни стало більше впливу, щоб торгуватися. Тимошенко розкритикувала заходів з децентралізації в рамках конституційної реформи, вважаючи, що перетворення обслуговує російські інтереси. Минулого літа деякі вкрай праві сили відкрито закликали порушити перемир'я і виступали проти виконання мінських угод.

Зростаюче політичне сум'яття поширюється і на зовнішньополітичну арену. Нещодавно Володимир Фролов писав у статті в The Moscow Times, що російські урядовці категорично заперечували проти підтримки, наданої Німеччиною зусиллям деяких українських політиків відокремити конституційну реформу від мінських домовленостей. Згадуючи минулі заяви, можна припустити, що Росія вважає сумніви щодо готовності України виконувати угоди легітимним виправданням для розв'язування ворожих дій.

3. НАТО нарощує військову присутність у Чорному морі

Страх бути оточеними силами НАТО також сприяє прагненню Росії здійснити ескалацію в Україні. В останні місяці представники Пентагону працювали над розширенням військової присутності США і НАТО в Східній Європі. Військові витрати Пентагону в Європі зростуть до 3,4 мільярда доларів у 2017 році, включаючи модернізацію зброї НАТО і створення сил швидкого реагування для захисту Східної Європи від потенційної російської агресії.

Новини за темою

Члени НАТО підтримують розширення військової присутності Альянсу в Чорному морі. Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган, у якого з Путіним погані відносини, нещодавно висловив занепокоєння щодо спроможності альянсу протистояти російському контролю над берегом. Румунія зі схожих міркувань вітала у квітні розміщення в Бухаресті літаків F-22.

У лютому Росія провела військові навчання в районі Криму, що стало ясною демонстрацією стурбованості Путіна у зв'язку зі зростаючою присутністю НАТО. Міністерство оборони оголосило, що мобілізація 8500 військовослужбовців і більше тисячі одиниць військової техніки були необхідні для захисту Росії.

В останні місяці почастішали випадки появи російських літаків поблизу кораблів Північноатлантичного альянсу. Оскільки Крим і база військово-морського флоту в Севастополі стали життєво необхідні для російських прагнень до гегемонії в регіоні, Москва очікує, що потужний військовий вплив Росії в Україні стане стримувати "провокації НАТО в Чорному морі.

Новини за темою

Коротенько, російське прагнення до ескалації напруженості на сході України можна пояснити бажанням консолідувати свій вплив над окупованими територіями, а також необхідністю протидії уявній войовничості України і НАТО.

Що буде далі? У короткостроковій перспективі, ймовірно, слід очікувати часті військові сутички, за якими послідує відновлення ситуації замороженого конфлікту. Але навіть якщо ці бойові дії триватимуть недовго, майбутнє мінських домовленостей і шанси на мир в Україні висять на волосині.

Самуель Рамані

Переклад ИноСМИ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>