Чому з України їдуть люди. Репортаж шведського журналіста з Косова

Чому з України їдуть люди. Репортаж шведського журналіста з Косова
З відкритих джерел

Dagens Nyheter

Шведська газета

Оригінал на сайті Dagens Nyheter

Вони залишають країну – молоді, працездатні українці. У сільській місцевості на заході України села пустішають. Мільйони людей переїжджають у Польщу в пошуках більш високих зарплат. Залишаються літні.

Dagens Nyheter відвідала колишнє туристичне місто на заході України. Тепер його вулиці спорожніли.

Вигляд на українські Карпати з ґанку біленого будинку просто фантастичний. Гори здіймаються в небо. Сад, сараї і курник – все тут акуратне і доглянуте.

Важко повірити, що мешканці цього будинку живуть на прожитковий мінімум. Але пенсії 63-річної Ярослави Сусак не вистачає навіть на те, щоб заплатити за газ.

Новини за темою

Ось чому за домом на газоні височіє гора дров. Ярослава почала косити на ділянці дерева, щоб не використовувати газ.

"Влітку ми можемо топити дровами. Так хоч трохи грошей заощадимо", – каже вона.

Вона рубає дрова швидко і точно. Коли фотограф Dagens Nyheter Андерс Ханссон змінює її, він дивується, наскільки важкі інструменти.

Маленький ідилічне містечко Косів на заході України з 8,6 тисячами жителів зручно розташоване біля підніжжя Карпат, тут є церква і ратуша, магазини і кафе, ошатні будиночки і городи на схилах гір. У 40 кілометрах звідси проходить румунський кордон, а польський приблизно в сотні кілометрів.

"Мені доводиться п'ять годин добиратися до фабрики в передмісті Кракова, де я працюю. Наступного тижня знову треба буде їхати. Я туди їжджу на три місяці", – розповідає водій таксі Василь Рипнівський. Зараз він удома у відпустці з сім'єю, але везе нас до Косова з Івано-Франківська, користуючись нагодою підробити.

Рипнівський задоволений своїм польським працедавцем, але волів б мати можливість туди не їздити.

"Само собою, я б краще працював в Україні і з сім'єю. Половина України працює за кордоном. Це недобре для країни".

Спочатку Косів був туристичним містом. Зараз же вулиці пусті, в кафе нікого немає. Сувенірні магазини вивішують товари на вулицях, але навколо не видно жодного туриста.

У приватному секторі, де живе Ярослава Сусак, багато будинків стоять заколоченими. В інших живуть в основному пенсіонери. Працездатні люди переїхали в Польщу, багато хто забрав з собою дітей.

"Моя доросла дочка працює в передмісті Кракова посудомийкою. Їй обіцяли зарплату від 10 до 12 доларів за годину, а дали лише 8 доларів. Робота фізично виснажлива, до кінця дня вона ледь рукою поворухнути може.

Поляки ту саму роботу виконують за більш високу зарплату. Так до українців ставляться в Польщі – як до людей другого сорту", – каже Ярослава.

Тим не менш вона не вважає, що дочка вчинила помилково, виїхавши до Кракова. На зарплату ландшафтного дизайнера, яка становила близько 880 крон, жити було не можна. Один рахунок за газ виходив приблизно на ту ж суму.

Відтоді як для українців скасували візи в ЄС в 2017 році, трудова еміграція зросла. Приблизно 3,2 мільйона українців працюють за кордоном, з них від одного до двох мільйонів – у Польщі.

Також зростає кількість українських заробітчан у Чехії, Словаччині, Німеччині, Італії та Іспанії.

Крім того, за підрахунками, кількість українців в Росії, як і раніше, досягає декількох мільйонів, хоча відносини між країнами жахливі з тих пір, як Росія 2014 році анексувала Крим і почала підтримувати сепаратистів на сході України.

"В результаті в Україні не вистачає професіоналів. Нам не вистачає зварників і професійних будівельників. Добре, що Україна отримує валюту від гастарбайтерів, які шлють гроші додому.

Від нас їдуть професіонали, – це проблема. Всі кандидати напередодні виборів міркували, як змусити людей залишитися", – каже Володимир Фесенко, керівник київського аналітичного центру "Пента".

Еміграція – одне з найважливіших питань передвиборчої кампанії. У Косові ми не знайшли жодного жителя, хто або сам регулярно не їздить у Польщу на роботу, або не має таких родичів.

"Я отримую приблизно 10 доларів на день за те, що стою в цьому магазині 11 годин. Мій хлопець працює декоратором сцени в Івано-Франківську, і він вже кілька місяців взагалі зарплати не отримував.

Ось ми і вирішили, що він поїде в Польщу. Ймовірно, буде збирати полуницю", – каже 32-річна Марія Лукінчук, флорист в квітковому магазині в Косові.

До безвізового режиму з ЄС Марія Лукінчук ставиться як до кпинів.

"Це добре, якщо ти хочеш подорожувати в ЄС. Але у нас немає на це коштів, то яке це має значення?"

Вона переривається, щоб продати чашку кави покупцеві, і продовжує:

"Ми отримали європейські ціни, а зарплати і пенсії у нас зовсім не європейські. Після революції на Майдані в 2014 році все стало набагато дорожче".

Договір про асоціацію з ЄС і пакет реформ, які провела Україна, серед іншого, передбачали, що більше не буде субсидій на газ. В результаті ціни на газ стали європейські, тоді як зарплати і в першу чергу пенсії залишилися на українському рівні.

Новини за темою

Для Ярослави Сусак ці нові рахунки означають економічну катастрофу.

"У мене пенсія 1800 гривень, у чоловіка – 2000 місяць. Після оплати рахунків у нас залишаються гроші на буханець хліба і трохи більше півкілограма м'яса на тиждень. Я планую всі покупки до найдрібніших деталей, до останнього шматочка".

Але трудова еміграція передбачає також інвестиції в країну. Зовсім поруч з ратушею знаходиться кафе "Лисий нянь". Воно належить Назару Остафійчуку.

Там є містка ігрова кімната, і кафе в першу чергу призначене для мам із дітьми. Клієнтів багато, тому що в Косові багато самотніх мам: вони залишаються вдома з дітьми, поки чоловіки працюють за кордоном.

Аж до російської анексії Криму Назар Остафійчук працював кухарем і барменом в Москві. Після цього він знайшов роботу в Польщі – став рекрутером на підприємстві.

"Все йшло добре. Я міг б залишитися в Польщі. Але я люблю рідне місто. Жити я хочу тут", – каже Назар.

Два роки тому у нього народилася донька Емілія. Тоді видалося природним повернутися додому.

"Всі мої накопичені гроші пішли на це кафе. Ми сподівалися на туристів після Нового року, але практично нікого не було. Російські туристи сюди більше не їздять, а українці більше не можуть подорожувати, як раніше, тому що у людей стало менше грошей".

Незважаючи на всі труднощі, Назар Остафійчук не вагається ані секунди, коли я питаю, чи продовжує він підтримувати ідею інтеграції з ЄС.

"Само собою, ЄС – це важливо. Подивіться на Польщу: 20 років тому вони були на тому ж рівні, що й ми зараз. Наш єдиний курс – Європа. В країни немає ніякого іншого шляху розвитку".

Україна і ЄС

У червні 2017 року набрав чинності безвізовий режим між Україною і ЄС. Це сталося внаслідок кількох років переговорів, під час яких ЄС зажадав провести економічні реформи в обмін на скасування віз для українців у країни Шенгену. Безвізовий режим не поширюється на Велику Британію й Ірландію.

Відтоді як безвізовий режим набув силу, минув рік, і кордон з ЄС перетнули приблизно півмільйона українців.

Щоб мати можливість працювати в ЄС, українським громадянам, як і раніше, потрібен дозвіл на роботу.

Анна-Лєна Лаурен

Переклад ИноСМИ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>