Чому врегулювання конфлікту на Донбасі не стає ближчим навіть за президентства Зеленського?

Чому врегулювання конфлікту на Донбасі не стає ближчим навіть за президентства Зеленського?
Офіс президента України

Никита Синіцин

Журналіст

Серед численних авансів, отриманих Володимиром Зеленським на президентських виборах, чимале місце посідає питання врегулювання ситуації на Донбасі, переважно мирним шляхом. Це багато в чому визначило симпатії електорату південного сходу країни до кандидата, що і забезпечило новому голові держави перемогу.

Спершу здавалося, що ці надії мають право на існування – агресивної риторики в словах Володимира Зеленського практично не було, а в Мінський процес несподівано повернувся екс-президент Леонід Кучма, немов підтверджуючи їх перспективність. Наочним підтвердженням цього стало чергове укладене "хлібне перемир'я" з 21 червня, яке втім, як і колишні, де-факто не дотримувалося.

Більш важливим наочним підтвердженням близькості дипломатичного вирішення конфлікту став обмін засудженими або підозрюваними громадянами обох країн між Україною і Російською Федерацією 7 вересня.

Новини за темою

В Україні повернення політичних в'язнів і заручників стало серйозним аргументом на користь можливості дипломатичного врегулювання конфлікту на Донбасі і джерелом додаткових надій. У РФ оцінка того, що трапилося, була куди стриманішою, і, як виявилося, не дарма.

Два запалених сірники біля багаття…

Вже 12-13 вересня навколо переговорів про Донбас виникла чергова криза, яка стала результатом гучних заяв з обох сторін.

Представлений президентом 11 вересня міністр закордонних справ України Вадим Пристайко через день вже відзначився гучною заявою про майбутні місцеві вибори в Україні, які голова відомства хотів би провести на всій території країни, включно з окупованою. Хоча очільник відомства уточнив, що це був би ідеальний варіант, але невідомо, чи спрацює він по часу, бурю міністр підняв. Основною проблемою стала наявність на території самопроголошених "народних" республік збройних формувань, що явно вплине на результат майбутніх виборів. У тому числі саме тому Україна вже двічі не визнала "вибори", які відбулися там, про що міністр Пристайко також сказав. 

Хай там як, запалений сірник наблизився з одного краю до майбутнього багаття, і наступного дня на сцену довелося виходити "пожежнику".

З іншого боку, до вогнища наблизив запалений сірник "голова" самопроголошеної "Донецької народної республіки" Денис Пушилін. Все того ж 12 вересня "очільник ДНР" заявив про бажання інтегруватися до складу РФ, в ідеалі увійти до неї на правах федерального округу. Надію на те, що це можливо, за словами Пушиліна, дав президент РФ Володимир Путін, полегшивши процедуру видачі громадянства РФ жителям "республіки" і чим скористалися вже нібито 15 тисяч осіб.

Новини за темою

Загалом нічого нового "голова ДНР" не сказав – ще Олександр Захарченко не раз заявляв про наявність подібних планів, та й починалося навесні 2014 року все під гаслом входження Донбасу до РФ і під російськими прапорами. Словом, абсолютно нічого нового, а вже тим паче сенсаційного у цій заяві не було, але і тут знадобився пожежник.

…І два пожежники

Заяву Пушиліна в російському МЗС чи то визнали такою, яка не варта уваги, чи то, навпаки, вирішили багатозначно промовчати. А дати відповідь "ДНР" довелося депутату Держдуми РФ Костянтину Затуліну. За іронією долі, останній, як член комітету Держдуми у справах СНД і зв'язків зі співвітчизниками, апріорі є одним з основних прихильників "ДНР", які нібито захищають російськомовних від якихось "утисків".

Депутат Держдуми заявив, що це не актуально, бо суперечить мінським угодам, і, відстоюючи інтереси комітету, традиційно звинуватив Україну в порушенні прав російськомовних громадян.

Заяві міністра закордонних справ України Вадима Пристайка приділили значно більше уваги. 13 вересня президент Володимир Зеленський після зустрічі з президентом Естонії Керсті Кальюлайд заявив, що проведення місцевих виборів – частина мінських домовленостей, яка повинна бути виконана, але лише після виконання низки умов, серед яких – виведення російських військ. Також у списку – звільнення людей, розведення військ сторін та інше.

Окрім цього, Володимир Зеленський нагадав про важливість збереження санкцій проти РФ до відновлення в Україні миру.

Нарешті, ніби виправляючи допущену спершу помилку, на брифінгу 14 вересня міністр Вадим Пристайко заявив, що до Конституції України не будуть вносити ніякі зміни про так званий "особливий статус" Донбасу, а окупованим територіям пропонується розвиватися шляхом децентралізації, як і всій іншій Україні.

Новини за темою

Цього разу в російському дипломатичному корпусі не змовчали, і повпред РФ у контактній групі з врегулювання конфлікту на сході України Борис Гризлов заявив, що заява про відмову надати "особливий статус Донбасу" - пряме порушення Мінська, яке ставить під загрозу мирний процес.

Але що стало причиною такого, здавалося б, вдало розпочатого 7 вересня дипломатичного процесу?

Крим на Донбас?

Причин, які призвели до подібної чергової кризи в дипломатичному врегулюванні, може бути дві:

- боязнь лідерів самопроголошених республік залишитися ні з чим;

- занадто високі вимоги РФ в обмін на повернення Донбасу.

На користь першого кажуть вірнопідданські заяви, які прозвучали 12 вересня, про бажання вступити до РФ, нібито цих заяв було мало або вони якось вплинуть на ухвалення рішення про вступ "ДНР" до складу Росії. Також досить згадати численні гучні заяви з боку "чиновників ДНР" про загострення в районі АТО до рівня 2015 року, обстріл мирних об'єктів і навіть гучні заяви на кшталт того, що Зеленський "гірший" за Порошенка.

Справді, "хлібне перемир'я" де-факто не дотримується, але така природа будь-якого "перемир'я" на Донбасі, жодне не дотримується на 100%. Але при цьому втрат серед мирного населення практично немає, тому заяви про обстріл рівня 2015 року явно спекулятивні.

З іншого боку, це служить прекрасною ілюстрацією якщо не істерики, то як мінімум серйозної турботи про власну долю серед "керівництва ДНР", яке тим чи іншим чином переслідує кошмар повернення непідконтрольної частини Донбасу в Україну і власної непотрібності. Цей кошмар підігрівається явним небажанням РФ приймати у свій склад "ЛНР" і "ДНР" та прагненням влити їх у склад України, щоправда, на своїх умовах. У подібній ситуації в "ДНР" і могла виникнути думка, що підняти кампанію за звинуваченням Зеленського в якомусь "геноциді" Донбасу і попросити про допомогу РФ, підкресливши свої вірні почуття, буде не найгіршою ідеєю. Втім, навряд чи до цього в РФ сильно прислухаються.

Повернення Донбасу в Україну на своїх умовах – інший варіант загострення РФ ситуації навколо регіону на дипломатичному фронті, і він залишається найважчою частиною процесу.

Хоча умови для повернення частини Донбасу в Україну начебто прописані в мінських угодах, насправді просування в їх виконанні немає ні на йоту, що змушує підозрювати "підводні камені" у цьому процесі. Наприклад, наявність певних умов, які не звучать офіційно, але в дипломатичному процесі присутні.

Які саме це процеси – загадка, але припущення на основі нещодавніх заяв президента Володимира Зеленського будувати можна.

Так, все того ж багатого на заяви 13 вересня голова держави заявив про роботу над "формулою повернення Криму", хоча і не уточнив, у чому саме вона полягає, заявивши лише, що говорити про це рано і процес буде складним.

До цього питання півострова очільник держави нечасто згадував і раптом зробив це в такий непростій дипломатичній ситуації. Мимоволі виникне думка, чи було це випадковою або навмисною заявою, нехай і викликаною питаннями журналістів?

Чи не є визнання Криму російським тією самою умовою, яка потрібна насправді для повернення Донбасу Україні? Ідея може пояснити ті невдачі на дипломатичному фронті навколо "донбаського запитання", але має і значний мінус.

Жоден президент країни у світі, перебуваючи в здоровому глузді і не в критичній ситуації, ніколи не визнає відторгнення частини території своєї країни, нехай і заради повернення іншої її частини, і Володимир Зеленський у цьому не виняток. Навряд чи в російському дипломатичному корпусі, який, безсумнівно, має досвідчені дипломатичні кадри, цього не розуміють.

Втім, чергові гострі заяви між Україною і РФ викликали реакцію у світі, в основному пообіцяли підтримку Україні та закликали Росію продовжувати переговори для припинення збройного конфлікту на Донбасі, який вона почала і підігріла.

Все це непрямим чином також може говорити про те, що причиною чергової кризи в переговорах навколо Донбасу стала російська сторона або принаймні на Заході так думають.

У будь-якому разі поки що можна констатувати, що кінець врегулювання проблеми непідконтрольної частини Донбасу зі зміною президента не наблизився.

Микита Синіцин

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>