banner banner banner banner

Чому військові технології не є двигуном технологічного розвитку країни

Я б рекомендував нашому уряду найближчим часом підготувати проект програми розвитку військово-технологічного сектору – так, як це в 1958 р. зробив президент США Ейзенхауер. Нам зараз потрібно зовсім невелике за штатом, але укомплектоване кращими інтелектуальними кадрами державне агентство, схоже на американське DARPA

Чому військові технології не є двигуном технологічного розвитку країни
Фото з відкритих джерел

Богдан Данилишин

Екс-міністр економіки України

Я б рекомендував нашому уряду найближчим часом підготувати проект програми розвитку військово-технологічного сектору – так, як це в 1958 р. зробив президент США Ейзенхауер. Нам зараз потрібно зовсім невелике за штатом, але укомплектоване кращими інтелектуальними кадрами державне агентство, схоже на американське DARPA

Американський футуролог Елвін Тоффлер якось сказав: "Спосіб ведення війни відображає спосіб створення багатств". Також ми знаємо, що протягом всієї історії людства війни завжди були рушієм наукового прогресу. Можна навести історичні приклади.

Наприклад, гонку озброєнь між Францією і Бургундією в 1465-1477 рр., коли різні міста у Фландрії робили гармати для французького короля Людовика XI і бунтівного герцога Карла Бургундського, значно удосконаливши за короткий період технологію і якість їх виробництва. Або приголомшливий своїми наслідками приклад. У Новий час італійці виявили, що злегка утрамбована земля (технологія - traceitalienne) може гарантовано захищати від гарматних ядер. У 1530-х рр. почалося поширення цієї технології в інших регіонах Європи. Дана технологія схилила чашу терезів на користь сторони, що обороняється. Це стало серйозною перешкодою на шляху політичного об'єднання Європи під єдиною імперською владою. В інших куточках землі нічого подібного італійській відповіді на гарматний вогонь не намічалося. Навпаки, міць володіння мобільною облоговою артилерією дозволила відбутися цілому ряду значних порохових імперій від Східної Європи і далі на схід (в тому числі й Московії), майже на всьому просторі Азії. За авторитетною думкою американського соціолога та історика Вільяма Мак-Ніла, саме ця військова технологія і зробила можливим той факт, що в Західній Європі не виникло таких політичних формувань, як Османська імперія або Московія, в яких геть відсутня політична демократія.

Новини за темою

У XX столітті ми знаємо про потужне технологічне зростання під час Другої світової війни. Даний тренд технологічного розвитку зберігся і під час Холодної війни між США і СРСР, коли у відповідь на радянську космічну програму президент США Дуайт Ейзенхауер у 1958 р. прийняв рішення про створення державних передових оборонних дослідницьких проектів DARPA. Програма СОІ ("Стратегічна оборонна ініціатива"), оголошена Рональдом Рейганом у 1983 р., дала потужний імпульс для подальшого розвитку американського ВПК, який, як відомо, переважно складається з приватних компаній, що працюють з Міністерством оборони США за контрактами. Крім того, програма СОЇ дала потужний поштовх для подальшого розвитку науково-технічної бази як у військовій галузі США, так і в цивільному секторі.

Відомий американський венчурний капіталіст Стів Бланк говорить у своїй лекції "Таємна історія Кремнієвої долини" про те, що знаменитий технологічний кластер - Кремнієва долина в Каліфорнії - також значною мірою відбувся завдяки військовим замовленням американського уряду, починаючи з Другої світової війни.

Враховуючи той факт, що ми продовжуємо утримувати відсталу в технологічному плані національну армію (за Елвіном Тоффлером, яка відображає колишній індустріальний уклад, а не сучасний постіндустріальний), очевидно, що ніякого прогресу у трансферті проривних технологій зі сфери національного ВПК у цивільний сектор економіки в Україні немає і поки не передбачається. Так само, як і трансферту цивільних технологій, що стає популярним останнім часом у світі, у військово-технологічний сектор.

Наші владні еліти (так само, як і в справі проведення загальноекономічних реформ) не можуть вибрати адекватну модель для розвитку національного ВПК і військових технологій. Але насправді це пов'язані речі. Чому це так? Нам відомо з історичних прикладів, що розвиток військових технологій та їх подальший трансфер у технології цивільні відбувалися у випадках, коли ці сектори промисловості:

- отримували відповідне фінансування від державних органів;

- були органічно вплетені в світові технологічні ланцюжки як у розробці нових промислових виробів загалом (в кооперації з іншими), так і в їх виробництві.

Фото з відкритих джерел

У нас же у цих двох пунктах спостерігається повний провал. Фінансування практично немає, позаяк державні фінанси зруйновані. У силу того, що ми були частиною радянського ВПК, а тепер воюємо з Росією, країною, яка являє собою іншу частину колишнього радянського ВПК, ми припинили те, що ще працювало донедавна, - військово-технічне співробітництво між Україною і Росією. Зрозуміло, що перспектив відновлення такого співробітництва об'єктивно немає. До речі, війну Росії проти України було розпочато, в тому числі, й для того, щоб не допустити виходу українського ВПК з-під російського контролю.

Новини за темою

Що робити в такій ситуації? Якщо військова економіка так важлива для технологічного розвитку країн, як ми знаємо з історії, нам також необхідно її зберегти. У зв'язку з тим, що стратегічно ми повинні розірвати відносини військово-технічного співробітництва з Росією, якщо хочемо в майбутньому залишатися незалежною державою, тому як навіть майбутня демократична влада Росії навряд чи захоче відпустити нас у "вільне плавання" (заважати цьому буде і геополітика, і промислова логіка: історичне минуле розвитку військово-промислових комплексів двох країн), Україні необхідно переходити на виробництво військової техніки без урахування старих кооперативних зв'язків з Росією. Отже, нам треба максимально активно переключитися на військово-технічне співробітництво з країнами НАТО. Саме там ми знайдемо і фінансування, і технологічну підтримку. До речі, налагодження таких відносин стане чи не єдиним реальним підґрунтям для майбутнього вступу України як члена до цього оборонного блоку. А в тому, що членство в НАТО не зайве, ми переконалися на 2014-2015 рр.

Такі дії також допоможуть "витягнути" і нашу науку, яка в принципі не може замкнуто розвиватися у "башті зі слонової кістки" (в якій перебуває зараз, у тому числі завдяки геронтократії в НАНУ). Все живе в колишній радянській науці (і в її частині - українській науці) було зосереджено саме в галузі природничих наук, які працювали безпосередньо на радянський ВПК, зразками продукції якого в науковому і технологічному сенсі часто можна було пишатися. Тому в нинішніх умовах важливість технологічного співробітництва України з країнами НАТО, в тому числі й для нашого подальшого технологічного розвитку в цивільній сфері, важко переоцінити.

Фото з відкритих джерел

Тому я б рекомендував нашому уряду найближчим часом підготувати проект програми розвитку військово-технологічного сектору - так, як це в 1958 р. зробив президент США Ейзенхауер. Нам зараз потрібно зовсім невелике за штатом, але укомплектоване кращими інтелектуальними кадрами державне агентство, схоже на американське DARPA. Крім того, необхідно приготувати відповідні пропозиції про військово-технічне співробітництво для країн НАТО та Ізраїлю, одного зі світових лідерів у виробництві якісної військової техніки (який, до речі, з моменту свого утворення в 1948 р. також перебував у відчайдушній ситуації, схожій на нинішню українську, але послідовно подолав усі перешкоди і став однією з найбільш розвинених технологічних країн світу, головним чином, завдяки своїй військово-технологічній програмі).

Новини за темою

Нам багато і дуже швидко належить зробити за короткий час - ворог на наших кордонах, як і раніше, є небезпечним. І якщо ми не хочемо знову на 70 років, а, може, й більше, потрапити в рабство до північного сусіда і втратити свій суверенітет, я б на місці нашого уряду не зволікав. Я впевнений, що наші західні друзі готові до пропозицій про науково-технічне співробітництво у сфері військових технологій, і навіть їх чекають.

Богдан Данилишин, академік НАН України

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]112.ua.

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>