Чому Путін хоче контролювати Україну? Запитайте у Сталіна

Занепокоєння Росії щодо України сягає своїм корінням початку Радянського Союзу, 1917 року, коли українці вперше спробували створити власну державу

Чому Путін хоче контролювати Україну? Запитайте у Сталіна
Фото з відкритих джерел

Енн Епплбаум

Журналістка і письменниця

Занепокоєння Росії щодо України сягає своїм корінням початку Радянського Союзу, 1917 року, коли українці вперше спробували створити власну державу

Оригінал на сторінці The Washington Post

У лютому 2014 року одягнені у камуфляжну форму люди, які їхали на бронетранспортерах і мали при собі зброю бойового зразка, з'явилися з боку російської військової бази в Севастополі і почали розосереджуватися по всій території Криму. Упродовж кількох годин вони зайняли будівлі мерій і захопили телестанції. Протягом кількох днів вони домовилися з місцевими злочинцями і головорізами про створення тимчасового уряду. Вони провели жорстко контрольований референдум і заявили про те, що жителі Криму хочуть бути частиною Росії.

Поки все це відбувалося, представники Росії, російські журналісти та інтернет-тролі навмисно огортали це вторгнення щільною хмарою брехні. Цю анексію називали бунтом проти "нацистів" і "фашистів" у Києві, які здійснили державний переворот, унаслідок чого проросійський президент України втік з країни після того, як його військові відкрили вогонь по мирних демонстрантах, які виступали проти його корумпованої авторитарного режиму. Президент Росії Володимир Путін виступав з емоційними промовами, а в березні заявив про анексію Криму. За цим послідувала гіпер-патріотична переможна кампанія під гаслом "Крим — наш".

За кордоном це прагнення контролювати Крим та схід України викликало серйозну тривогу: після закінчення Другої світової війни це був перший раз, коли кордони європейської держави було змінено за допомогою сили. Але всередині Росії такий розвиток подій багатьом здавалося цілком розумним і виправданим — цілком вписується в майже вікову традицію українофобії. Десь глибоко в російській свідомості ховається думка про прагнення України до автономії, про її непередбачуваність — а також давній страх, що вимоги українців можуть поширитися і на Росію.

Новини за темою

У 2014 році російські чиновники з жахом спостерігали за тим, як молоді люди розмахують європейськими прапорами і закликають до демократії на київському Майдані. Тоді чиновники вирішили, що вони не допустять, щоб подібне почалося в Росії: масові антикорупційні протести — особливо такі, які закінчуються окупацією палацу диктатора — це те, чого російські олігархи бояться найбільше. Саме такий "хаос" Путін спостерігав своїми очима в Дрездені в 1989 році, коли впала Берлінська стіна. Тепер же у всіх протестах проти його режиму Путін звинувачував "іноземних агентів" і Гілларі Клінтон.

Але необхідність контролювати Україну теж має глибоке коріння в історичній пам'яті Росії і КДБ. Заворушення в Україні провокують паніку, бо анархія в сільськогосподарському серці Радянського Союзу кілька разів майже дестабілізувала Москву. Можливо, краще всього параною Путіна щодо Києва пояснює те, що Росія дуже добре запам'ятала ті моменти.

Занепокоєння Росії в зв'язку з Україною сягає своїм корінням початку Радянського Союзу, 1917 року, коли українці вперше спробували створити власну державу. Під час громадянської війни, що послідувала за революціями в Москві і Києві, українські селяни — дотримувалися радикальних, лівих та антибільшовицьких поглядів — відкинули радянський режим. Вони дали відсіч Червоній армії, і деякий час перевага була на їхньому боці. Але в умовах анархії, яка вибухнула після відходу Червоної армії, в Україну вторглися польські війська і царська Біла армія. Один білий генерал Антон Денікін, повернувся до Росії і з'явився за 300 кілометрів від Москви, майже поклавши кінець революції.

Більшовики зуміли відновити свої сили, але вони були приголомшені. Протягом багатьох років вони згадували "жорстокий урок 1919 року". Через 10 років, у 1932 році, у Сталіна з'явився привід пригадати той урок. Того року в Радянському Союзі знову почалися заворушення після його рішення почати процес колективізації. З поширенням голоду Сталіна все більше турбували новини про те, що члени Комуністичної партії України відмовляються допомагати Москві відбирати зерно у голодуючих українських селян. "Я не хочу миритися з цим планом. Я не буду виконувати план з реквізиції зерна", — сказав один з них, перш ніж покласти партійний квиток на стіл.

Новини за темою

Сталін відправив гнівного листа своїм колегам: "Головне питання зараз — це Україна. Ситуація в Україні жахлива... Якщо ми не зробимо спробу виправити ситуацію в Україні, ми можемо її втратити". Він згадав про український національний рух, а також про інтервенції поляків і Білої армії. Прийшов час, заявив він, зробити Україну "твердинею СРСР, справжньою зразковою республікою". Для цього потрібно було вжити жорсткі заходи: "Ленін був правий, кажучи, що людина, якій не вистачає мужності плисти проти течії, коли це необхідно, не може стати справжнім лідером більшовиків".

Нова більш жорстка тактика передбачала створення чорного списку українських міст і сіл, яким було відмовлено в отриманні промислових товарів та продуктів харчування. Влада також заборонила українським селянам залишати республіку і встановила на дорогах загородження, щоб запобігти внутрішній міграції. Команди активістів їздили по селах і конфісковували все, що можна було вживати в їжу — не тільки пшеницю, але і картоплю, буряк, квасолю, горох, домашню худобу і навіть домашніх улюбленців. Вони обшукували комори і сараї, ламали двері та печі в пошуках продуктів харчування.

У результаті розпочалася гуманітарна катастрофа: з 1931 по 1934 рік у Радянському Союзі від голоду загинуло щонайменше 5 мільйонів осіб. 4 мільйони з них були українцями — при чисельності населення в 31 мільйон людей — і вони померли не від неврожаю, а від того, що у них силою забрали їжу. У середньому рівень смертності був близько 13%, але в деяких районах він досягав 50%. Ті, кому вдалося вижити, їли траву, комах, жаб, листя і шкіру із взуття. Голод доводив людей до божевілля: законослухняні люди починали грабувати і вбивати заради того, щоб просто поїсти. Було зафіксовано випадки канібалізму, про які було повідомлено Москві. Але Москва не відреагувала на це.

Після цього голоду Сталін ініціював нову хвилю терору. Українських письменників, художників, істориків та представників інтелігенції — всіх, хто так чи інакше міг бути пов'язаний з національними урядами й арміями 1917-1919 років — заарештовували, а потім відправляли до ГУЛАГу або розстрілювали.

Мета Сталіна не була секретом ні для кого: він хотів знищити український національний рух і гарантувати, що Україна більше ніколи не підніме бунт проти радянського режиму. Він був одержимий загрозою втрати контролю, тому що знав, що ще один бунт України покладе кінець радянському проекту — не тільки позбавивши його зерна, але й позбавивши його легітимності. Україна була колонією Росії протягом кількох століть, їхні культури тісно переплетені, а мови є спорідненими.

Сталін боявся, що, якщо Україна відкине радянську ідеологію і радянську систему, це може призвести до краху всього Радянського Союзу. Бунт українців міг надихнути Грузію, Вірменію і Таджикистан. І якби українцям вдалося створити більш відкриту, більш терпиму державу, якщо б вони змогли переорієнтувати себе — як багато хто хотів — на європейську культуру і цінності, тоді чому росіянам не можна було спробувати зробити те ж саме?

Новини за темою

Як і Путін кілька десятиліть потому, більшовики були готові на багато чого, щоб приховати характер своєї політики в Україні. Під час громадянської війни вони замаскували Червону армію під "радянський визвольний рух України". Сталін, який тоді був комісаром зі справ національностей, створив фальшиві мінідержави в українських провінціях, щоб підірвати позиції українського уряду в 1918 році — точно так само, як сьогодні це роблять лідери "Донецької народної республіки".

Зрозуміло, цю паралель не можна назвати точною: путінська Росія — це не сталінський Радянський Союз. Однак через 80 років після голоду і більше двох десятиліть після розпаду СРСР відносини між Росією та Україною повернулися на вихідну точку. Знову російський лідер одержимий загрозою "втрати" України. Знову московський режим бачить в українському національному русі екзистенціальну загрозу. І знову Москва готова піти на багато чого, щоб усунути українську загрозу. Як і в 1932 році постійні розмови про "війну" та "ворогів" в Україні допомагають російським лідерам пояснювати причини низького рівня життя і виправдовувати свої власні привілеї, багатство і владу.

Однак історія дарує нам надію. Зрештою, голод завершився, й Україна вистояла. Кампанія терору щодо української інтелектуальної еліти теж провалилася: українська мова нікуди не зникла. Прагнення здобути незалежність збереглося, як і прагнення до демократії, до більш справедливого суспільства, до такої української держави, яка по-справжньому представляє інтереси українців. За можливості українці заявляли про свої бажання. У 1991 році вони проголосували за незалежність. Україна, як співається в національному гімні, ще не вмерла.

Зрештою, Сталіна теж чекала поразка. У 1930-х роках було розстріляно ціле покоління українських політиків та інтелігенції, але їхня спадщина збереглася. Прагнення до незалежності відродилося в 1960-х роках, продовжило підпільно розвиватися в 1970-х і 1980-х роках, а в 1990-х роках про нього заявили відкрито. У 2000-х роках з'явилося нове покоління українських інтелектуалів і активістів.

Якщо путінська Росія — це не сталінський Радянський Союз, то сучасна Україна — це не радянська Республіка Україна. Це суверенна держава з її власними громадянськими лідерами і політиками, з власними ЗМІ та армією. І, що найголовніше, тепер українці можуть самостійно писати свою історію і вирішувати, коли цей виток насильства повинен завершитися.

Енн Еплбаум

Переклад ИноСМИ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>