Чому потрібно розширювати практику застосування електронного браслета в Україні

Чому потрібно розширювати практику застосування електронного браслета в Україні
112.ua

Денис Чернишов

заступник міністра юстиції України

В Україні продовжує діяти запущена з радянських часів каральна машина, через яку в установах пенітенціарної системи містяться люди, засуджені за статтями, за якими в інших країнах тримання під вартою може бути замінено на інший обмежувальний захід, зокрема носіння "електронного браслета". Якщо ми зможемо впровадити аналогічні практики в Україні, це заощадить кошти платників податків, розвантажить СІЗО і наблизить українську пенітенціарну систему до моделі, за якої система покарання буде виправляти і ресоціалізовувати людини, а не ламати її в пекельних побутових умовах.

За допомогою міжнародних експертів з Норвегії, Латвії та інших країн Мін'юст впритул зайнявся створенням бази змін до законодавства щодо реалізації системи електронного моніторингу. Ми вивчаємо питання, як розширити практику застосування системи електронного моніторингу (носіння "електронного браслета") для більшої кількості як підозрюваних у злочинах, так і засуджених. Нині практика застосування електронного моніторингу регламентується ст. 195 КПК і порядком, який визначає МВС.  

Новини за темою

На підставі вивченого міжнародного досвіду ми бачимо, що в інших країнах електронний моніторинг застосовується набагато ширше, ніж в Україні. У деяких країнах за допомогою його продовжують контролювати людей після звільнення за УДО. В інших країнах він застосовується стосовно, наприклад, педофілів і ґвалтівників навіть після повного відбуття ними покарання. Електронним моніторингом (носінням браслета) може бути замінено відбування покарання в установі за рядом статей. І безумовно, такий вид контролю застосовується щодо підозрюваних. Список кримінальних статей, за якими людину не відправляють до СІЗО, а контролюють за допомогою електронного браслета, в інших країнах набагато ширший, ніж в Україні. Безумовно, стосовно підслідних, у випадках з якими є високим ризик повторного вчинення злочину, тиску на свідків і на слідство, про заміну запобіжного заходу на електронний моніторинг навіть не йдеться. Але й в українському КПК є купа статей, за якими людину немає сенсу відправляти до СІЗО.

Чого ми б хотіли домогтися, розширивши практику застосування електронного моніторингу в Україні? Скажу одразу: ми прагнемо не гладити по голівці злочинців. Водночас така практика дозволила б знизити витрати бюджету, а значить, і наші з вами, платники податків, видатки.

Проблема в тому, що на сьогодні СІЗО в Україні заповнені практично на 100%. Щоб дотриматися норми законодавства щодо розміщення людей, ми змушені створювати сектори СІЗО в робочих УВП (колоніях). Поки саме таким чином уникаємо краудінга. Але ми вже майже біля верхньої смуги… Відомо, що внаслідок недостатнього фінансування в багатьох з установ пенітенціарної системи нині просто жахливі побутові умови. Ряд з них містяться в будівлях, вік яких перевищує сто років.  

Щороку ми подаємо бюджетний запит на кілька мільярдів гривень, але Мінфін наші проекти, як правило, загортає. У 2018 році на капітальні інвестиції в пенітенціарні установи не було передбачено жодної копійки. У проекті бюджету на 2019 рік передбачено 220 млн грн на ремонт Лук'янівського СІЗО та двох установ у Херсоні (це Херсонське СІЗО і лікувальний заклад для хворих на туберкульоз). Якщо під час розгляду бюджету депутати цю норму не викинуть, ми зможемо відремонтувати в Лук'янівському СІЗО систему водопостачання, замінити електропроводку, зробити ремонт у камерах. На ці цілі плануємо витратити близько 120 млн грн із 220 млн грн.

Відзначу також і те, що в силу історичних обставин приміщення підслідного в СІЗО в Україні, на превеликий жаль, не вирішує проблему ресоціалізації людини. Навпаки. На жаль, нерідко буває, що суд визнає людину винною в злочині, але психологічну травму від перебування в СІЗО вона вже дістала, і наслідків від пережитого, їй, на жаль, ніхто не компенсує.

Зазначу також, що ряд країн за рахунок електронного моніторингу не тільки скорочують витрати держбюджету на тримання підслідних та ув'язнених в установах, але й використовують його як джерело наповнення бюджету. Я кажу про практику, коли суб'єкти електронного моніторингу за браслети самі платять. У США це близько 20 дол. на добу, у країнах ЄС -  у середньому близько 22 євро на добу. У світі існує різна практика, але якщо стаття дозволяє, є можливість клопотати про застосування електронного браслета.

Підкреслюю, поки ми тільки розглядаємо можливість розширення сфери дії електронного моніторингу в Україні та вивчаємо міжнародний досвід. До реалізації цього проекту ми підходимо дуже обережно, оскільки йдеться про групи ризику. Його має бути реалізовано так, щоб не нашкодити. Результати "закону Савченко" ми вже бачили – випустили тисячі рецидивістів. Україна – не Норвегія. Рівень свідомості наших людей інший, у нас інше суспільство. Ми прекрасно розуміємо, що далеко не все з міжнародного досвіду може прижитися в нашій країні.  

Гадаю, тільки на обговорення необхідних змін до законодавства та їх підготовку піде щонайменше рік. Але навіть коли їх буде схвалено, експеримент точно не проводитиметься в масштабах усієї країни. Для початку його буде реалізовано на прикладі пілотів. Нині ми визначили як пілотні проекти Білу Церкву та один із районів Харкова, оскільки там є сильна пробація і наукова база. У рамках пілотних проектів щільно працюємо із судовою адміністрацією, громадськістю, місцевою владою, прокуратурою і МВС.

Денис Чернишов

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>