banner banner banner banner

Чому нардепи захотіли в місцеву владу?

Чому нардепи захотіли в місцеву владу?
З відкритих джерел

Олексій Кущ

економіст

Нинішні місцеві вибори продемонстрували нам майже "біблійний" вихід політичних груп впливу "на місця". Це проявилося, зокрема, в унікальному факті - багато народних депутатів намагаються застрибнути в депутатські крісла місцевих рад. Час оголошувати карантин внаслідок "пандемії" такої рідкісної хвороби, як "популофілія", або любов до народу, своєрідної невиліковної форми філантропії. Адже якщо згадати, то один з головних "плачів" народних депутатів останніх років - це нарікання на низький рівень зарплат під куполом цирку парламенту. Хоча, з урахуванням того, що на посади помічників можна взяти дружину, свата і брата, а квартиру "орендувати" у тещі і отримувати за це державну компенсацію, всюди мерщій на депутатське "тіло" набігало понад 100 тис. грн на місяць. А якщо ще й засандалити до бюджету свою "забаганку на округи", то вийде і зовсім приємна сума, "не образлива" для колективу. Але і цього народним обранцям "замало". Подавай їм зарплату в розмірі 4-5 тис. євро, як в якому-небудь Брюсселі. Начебто "інакше, будемо брати хабарі". Але до Брюсселя поки наші депутати недотягують, "мандатом не вийшли". А залежати від партійних кас не дуже-то й хочеться. Адже хтось підсунув партійним наглядачам і касирам "конспекти Лобановського", і для членів деяких фракцій запровадили щось схоже на динамівські одиниці тактико-технічних дій. Тільки у футболі ці ТТД набиралися завдяки підкатам і подачі аутів, а в парламенті доводиться набирати голосуванням. А законопроекти стають дедалі більш "неголосабельними". Ось і доводиться обирати: голосувати за все підряд або перетвориться для своєї сім'ї в "блаженного даїшника", який не бере хабарі.  

Новини за темою

За останній рік роль парламенту як біржі, де продаються і купуються економічні інтереси, істотно знизилася. Біржова "яма" під куполом перетворилася на нудне дійство, коли дві з половиною сотні начебто нормальних людей змушені "розшифровувати" вербальні послання з трибуни, щоб визначити, яку кнопку натиснути. Майже як у дослідах із собакою Павлова і лампочкою, що вмикається. Слинотеча в передчутті також присутня. Це зовсім не означає, що економічні інтереси країни перестали продавати і купувати: просто центр продажу перемістився за стіни парламенту, а самі депутати перетворилися на мікроболванчіков з острова Пасхи, які слухняно натискають на дві кнопки залежно від "технічного завдання" на день.

Саме це і спонукало багатьох народних обранців спуститися на один політичний поверх нижче, взявши участь у місцевих виборах. І хоча на рівні політичного цоколя місцевих рад майже не платять, але хіба з такою роботою потрібна зарплата? Близькість до комори із "соліннями" перетворює навіть оренду квартири у тещі в безглуздий фарс. Адже на місцях і МАФи, і торгові патенти, і комунальна власність, і ринки, і постійні ремонти гнилої інфраструктури. Але найголовніше - земля.

Наразі функції державного нагляду за станом активу у вигляді земель сільськогосподарського призначення та реалізацію державної політики у сфері топографічно-геодезичної та картографічної діяльності та земельних відносин здійснює Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр). До 2014 року аналогічні функції покладалися на Державне агентство земельних ресурсів (до 2013-го - Державний комітет із земельних ресурсів).

Для підвищення ефективності використання державних земель, які перебувають поза межами населених пунктів, нинішня влада планує передати ці земельні наділи у комунальну власність сільських, селищних та міських рад. Крім того, місцеві органи влади отримають можливість самостійно змінювати цільове призначення земельних ділянок, що перебувають у приватній власності, та встановлювати щодо них детальне планування територій. Нагадаємо, цього права місцеві ради були позбавлені згідно з нормами Земельного кодексу з 01 січня 2002 року.

Для збільшення повноважень місцевих органів депутати хочуть "поховати" за плінтусом повноваження централізованих органів влади: закон планує відмовитися від існування спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. На зміну такій структурі повинна прийти спрощена, сервісна служба, яка буде лише здійснювати діяльність із ведення кадастру і зберігання геопросторових даних щодо земельних ділянках.

Водночас спрощені функції контролю у держави все ж зберігаються – вони передаються обласним державним адміністраціям, в майбутньому, після завершення адміністративної реформи, – префектурам.

Державні інституції щодо здійснення експертизи землевпорядної документації та агрохімічної паспортизації земель повністю скасовуються.

З одного боку, тема з переданням повноважень на місця завжди знаходить гарячий відгук у серцях простих українців. Саме тому одна з небагатьох реформ останніх стрічок (одна з "144"), яку визнано успішною не тільки тими, хто її проводив, а й тими, на кого вона спрямовувалася, – це адміністративна реформа і збільшення ресурсної бази місцевих бюджетів. З цієї причини критика пропозицій у стилі "всі в сад", тобто на місцевий рівень, апріорі буде невдячною.

Але тут саме той випадок, коли необхідно "зрити в корінь".

Спробуємо визначити, кому може бути вигідне передання земель сільськогосподарського призначення поза межами населених пунктів у відання місцевих органів влади, а також передання їм повноважень щодо зміни цільового призначення приватної землі та ліквідація центральних органів державного контролю?

Це вигідно насамперед тим, хто не хоче цю землю обробляти. Тобто спочатку на рівні місцевих рад можна буде узгодити купівлю земель сільгосппризначення, потім, "не відходячи від каси", змінити цільове призначення і отримати новий детальний план територій - і все це без відповідної державної експертизи, яку буде просто скасовано. Єдині, хто зможе втрутитися, - це префекти президента, але їх завжди можна буде вписати до "схеми". Тобто створюється "гангстерський рай" для забудовників околиць великих міст, які поки ще не дісталися до прилеглої ріллі, або компаній з утилізації відходів для розміщення чергового "звалища". Автори законопроекту, звичайно, будуть нам доводити, що ці спрощення потрібні для відкриття заводів із виробництва смартфонів, мікропроцесорів і електроавтомобілів, але "відчуття художника" підказує, що ймовірніший перший варіант використання земель за спрощеною схемою.

Стрімке скорочення функцій Держгеокадастру і чергове його "перезавантаження" призведуть не так до втрати інформації, як її специфічного обліку. Так було під час кожної зміни вивіски, коли у "колишніх" починалася "остання гастроль", а новим "нарізали" абсолютно протилежні завдання. І тоді власники земельних ділянок дізнавалися про свої активи багато нового. Хто жив в Обухівському районі - той пам'ятає.

Новини за темою

І перші ластівки вже є. Нещодавно прозвучали заяви про те, що за минулі роки було нібито вкрадено чи то 5, чи то 4 млн га державних земель, начебто земля – це гаманець, який щипач може потягнути в переповненій маршрутці з кишені. І, зауважте, всі ці заяви звучать перед запуском ринку землі і напередодні передання до ОТГ приблизно 3 млн га державних наділів. "Спустити" розпродаж держземель на місця - це ідеальний спосіб назавжди заховати в місцевих архівах всю історію їх продажу, адже, як відомо, місцеві архіви у нас "горять", і дуже добре. Звичайно, централізований контроль "кому і скільки" залишиться, просто з державних структур він ризикує перейти у формат "рознарядок на місця", кращого способу провести первинний перерозподіл земельного капіталу, як передати його на рівень сотень ОТГ, не придумаєш.

А як же діджиталізація, запитаєте ви? А її якраз ніхто і не скасовував. Ба більше, вона дуже потрібна для "освячення" глобального переділу земельних ресурсів у країні. І реєстр потрібен. Такий весь із себе "електронний", прозорий, щоб кожен сумлінний покупець зміг себе там "побачити". А ось первинка з приватизації землі повинна залишитися "на місцях". І побачити загальну картину розпродажу держземель зможе лише той, хто з тисячі "місцевих" пазлів збере розвинену "малахітову вазу". Тобто в осяжному майбутньому ніхто.

Щодо новостворених ОТГ та бюджетної децентралізації фінансових ресурсів, то тут також формуються колосальні ризики феодалізації країни, коли слабкі інститути центральної влади не можуть контролювати місцевих феодалів, які керують територіями площею з невелику європейську країну. І єдиним інструментом "зшивання" територій стануть силовики, переважно - поліція. Що ще раз підтверджує просту істину: у разі інституційної неготовності країни до роздержавлення та децентралізації будь-яке послаблення держави призводить до її внутрішньої окупації політичними рентоорієнтованими групами впливу, коли головними стають не вибори президента чи парламенту, а "вибори" прокурора, міністра МВС та голови СБУ…   

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected].

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>