banner banner banner

Чому кредитори банку "Хрещатик" втрачають шанси на повернення своїх коштів

Чому кредитори банку "Хрещатик" втрачають шанси на повернення своїх коштів
Униан

Андрій Оленчик

Заступник директора-розпорядника ФГВФО

Сьогодні ми поговоримо про ситуацію в банку "Хрещатик", хоча, на жаль, це швидше типова ситуація для переважної більшості банків, визнаних в свій час неплатоспроможними і переданих в управління Фонду.

Майже 6,9 млрд грн виведених активів – це приблизний результат реалізованих у ПАТ "КБ "Хрещатик" схем напередодні визнання банку неплатоспроможним. Спроби колишніх акціонерів та пов'язаних з банком осіб через суди легітимізувати проведені з активами оборудки позбавляють вкладників "200+" (кредиторів 4-ї черги, які заявили вимоги до банку на суму 1,1 млрд грн) шансів отримати свої кошти. Під сумнівом і повернення у повному обсязі виплаченого Фондом гарантованого відшкодування: із виплачених людям 2,7 млрд грн сьогодні за рахунок продажу та управління активами банку вдалося повернути лише 0,8 млрд грн. Якщо ж "зацікавленим сторонам" взагалі вдасться оскаржити правомірність виведення банку з ринку – розрахунок з кредиторами фактично буде заблокований, то тягар повернення виплачених Фондом коштів ляже на плечі державного бюджету. 

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

Я хотів би зупинитися детальніше на тому, чому все-таки ситуація з банком "Хрещатик" опинилась у мертвій точці, і чому все зав'язано на роботі правоохоронних органів та нашої без перебільшення феєричної судової системи. Уповноваженою особою на ліквідацію банку "Хрещатик", яка управляла банком від імені Фонду, було подано в правоохоронні органи 71 заяву. Загальна сума збитків, які Фонд вважає документально доведеними і в зв'язку з чим ці заяви були подані, – 3,3 млрд гривень. З 71 заяви: 5 заяв подано щодо власників істотної участі, 6 заяв стосуються дій посадових осіб банку. З 3,3 млрд грн власники істотної участі та топ-менеджери банку завдали збитків на суму не менше 2,7 млрд грн.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

Який сенс Фонду подавати ці заяви, окрім того, щоб винні були притягнуті до відповідальності згідно з кримінальним законодавством? Це шанс під час майбутніх кримінальних процесів претендувати на те, щоб від імені і в інтересах кредиторів банку заявити цивільні позови. Наше завдання – за рахунок цих людей, за рахунок їхньої власності максимально погасити кредиторські вимоги – повернути кредиторам хоч щось.

Цими днями виповнюється вже два роки, як були подані перші заяви до правоохоронних органів по банку "Хрещатик" - результату нуль. Фонд продовжує сподіватися на те, що правоохоронні органи активізуються, і буде якийсь реальний результат цих розслідувань. І його відчують кредитори банку "Хрещатик". Хоча, виходячи з загального тренду, загальної статистики, нашого досвіду по інших банках – особливих ілюзій з цього приводу ми не маємо.

Новини за темою

Наша судова система, з якою Фонд також намагається інтенсивно працювати, або, точніше, це з Фондом через судові інстанції намагаються "працювати" колишні власники, має свої сюжетні лінії.

Перша сюжетна лінія полягає в тому, що в 2017 році різні групи кредиторів банку зверталися з позовами до адміністративних судів. Відповідачем за цими позовами був Національний банк, оскільки, на думку кредиторів, саме Національний банк значною мірою – в силу чи то своїх дій, чи то своєї бездіяльності – сприяв такому розвитку ситуації і призвів до такого стану справ із активами банку, які ми побачили, коли банк перейшов під наш контроль. Насправді банк "Хрещатик" був у стадії проблемного лише один день. Він був визнаний проблемним 4 квітня 2016 року, а вже наступного дня, 5 квітня, він був переведений до категорії неплатоспроможних. Фондом було виявлено проведення достатньо суттєвих транзакцій з розмивання чи прямого виведення активів банку якраз починаючи з п'ятниці, 1 квітня. Апогею ці процеси досягли 2-3 квітня, в суботу і неділю, достатньо успішно ці транзакції продовжувалися навіть 4 квітня, коли банк вже був визнаний проблемним. Відповідно, 5 квітня він став неплатоспроможним.

Ми припускаємо, що у кредиторів, враховуючи такий перебіг подій, були підстави ставити питання Національному банку, в тому числі через судові інстанції. Пікантність ситуації в тому, що спочатку відповідні позови до Національного банку були подані групою юридичних осіб – у липні 2017 року, – а потім у грудні 2017 ще один аналогічний позов від іншого кредитора - фізичної особи. Судові розгляди проходили в тих самих адміністративних судах, і першої, і другої інстанцій, а потім ще в режимі касації ці справи розглядалися Вищим адміністративним судом. Дивовижно, але рішення у цих двох кейсах були прийняті діаметрально протилежні.

Для Національного банку зміст рішень незмінний, оскільки в обох випадках суди констатували, що Національний банк був неправий. Очевидно, створюючи правову передумову для того, щоб кредитори могли в слушний час звернутися з прямими вимогами до Національного банку, аби їхні збитки, їхні втрати відшкодували за рахунок НБУ. А різниця у цих двох кейсах в тому, що в першому випадку суди констатували, що Національний банк неправомірно не дав шанс банку реалізувати програму оздоровлення і таким чином виправити ситуацію (в стадії проблемності банк був лише один день, а закон дозволяє, щоб банк знаходився в категорії проблемних до 180 днів). В іншому випадку суди, за позовом фізичної особи, констатували факт надто пізнього віднесення банку до категорії неплатоспроможних, оскільки ознаки серйозних проблем в діяльності банку були очевидні значно раніше, і звинуватили Національний банк в бездіяльності.

От така "вишивка бісером" у виконанні адміністративних судів. Насправді у цих позовах кредиторів до Національного банку були зацікавлені власники істотної участі, оскільки чим незрозуміліша правова ситуація, тим, очевидно, для них краще. Правда, власники істотної участі на тому не зупинилися, і тому існує ще сюжетна лінія номер два.

Новини за темою

Уже в цьому році безпосередньо власники банку через компанію "Укрфінком" (одним з бенефіціарів якої є пан Семенов, колишній перший заступник голови правління банку "Хрещатик"), звернулися до суду з вимогою скасувати рішення про визнання банку "Хрещатик" неплатоспроможним і скасувати його ліквідацію. Це такий національний вид спорту серед власників істотної участі в Україні: такі процеси ініційовані колишніми власниками вже щодо понад 30 неплатоспроможних банків. В 11 з них процеси завершилися, і рішення НБУ були скасовані з відповідними правовими наслідками. Але річ у тім, що такі банки і відповідно їхні кредитори з усіма їхніми вимогами, у разі, якщо суди підтримують власників у таких позовах, потрапляють у вакуум, оскільки з правової точки зору повернення банку на ринок не передбачено законодавством. Повернути ліцензію НБУ цьому банку за жодних умов неможливо.

Для чого ж тоді ці позови? Очевидно, що вони подаються не з метою захисту прав кредиторів. Є дві мети. Перша – якщо рішення НБУ визнають неправомірним, значить, власники банку не заслуговують на те, щоб до них виставлялися якісь вимоги і їх переслідували, як в цивільному, так і в кримінальному процесах. Більше того – вони постраждала сторона. Не виключено, що ми дочекаємося того моменту, коли власники банку будуть вимагати компенсацію від держави Україна. А друга мета – вигравши суд, добратися на якийсь час до тих активів, які вони ще не встигли "оптимізувати" під час роботи банку. Фаворит цього жанру усім відомий – "Укрінбанк".

І третя сюжетна лінія стосується так званих "схлопувань" – це коли кредити "обраних" людей, надходження від обслуговування яких треба було б під час ліквідації банку направляти на погашення вимог кредиторів у порядку черговості, дивним чином закриваються за рахунок взаємозарахування депозитів інших "обраних" структур. В банку "Хрещатик" 1-3 квітня 2016 року було проведено такі транзакції на суму близько 900 млн грн. Уповноважена особа виявила ознаки нікчемності цих угод відповідно до статті 38 Закону про систему гарантування вкладів. Це робилося для того, щоб ці транзакції були повернуті в початковий стан – і активи, і зобов'язання, – і ми мали можливість вимагати погашення кредитів з боку відповідних структур, а отримані кошти спрямувати на погашення кредиторських вимог. Однак потім в процес втрутилися наші "чудесні" суди, і на цей момент практично у всіх цих випадках у нас мало шансів обстояти нікчемність таких угод і довести цю справу до завершення.

Хто герої цих історій? В основному це підприємства, які належать до "Київської інвестиційної групи", і ціла низка комунальних підприємств. Зокрема, йдеться про п'ять підприємств інвестиційної групи, кредити яких таким чином закривалися, а також, приміром, такого підприємства, як "Київхліб". А їхніми контрагентами по депозитах були біля двох десятків фізичних і юридичних осіб, у тому числі комунальні підприємства.

Якщо не станеться якогось дива, і наші правоохоронні органи не припинять, так би мовити, закривати очі на дії власників банків, а суди – виносити абсурдні з точки зору законодавства та логіки рішення, то можна буде остаточно поставити велику крапку в історії банку "Хрещатик" і констатувати: у кредиторів банку не буде шансів на повернення своїх коштів.

Андрій Оленчик, заступник директора-розпорядника ФГВФО

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>