banner banner banner banner

Чому котиться донизу українська промисловість і чим це загрожує країні

Чому котиться донизу українська промисловість і чим це загрожує країні
Reuters

Олексій Кущ

економіст

Одне з найбільш продаваних економічних досягнень нинішньої влади за останні пару років – це так зване економічне зростання. Якщо проаналізувати статистичні дані, то дійсно, починаючи з 2016 року, тобто впродовж 12 кварталів поспіль наша економіка зростає.

Новини за темою

Щоправда, це є досягненням лише при поверхневому погляді на цифру зростання ВВП. Є таке поняття в статистиці, як база порівняння. Прості знання в математиці дозволяють зрозуміти, що коли в знаменнику стоїть порівняно невелике число, то для забезпечення потрібного відсоткового приросту в чисельник можна поставити вельми скромну цифру. У 2014-2015 роках наша економіка сумарно впала більш ніж на 16%. Зростати, відштовхуючись від такого дна, було досить легко, адже навіть мікроскопічне збільшення валового продукту давало помірні показники відносного приросту. У 2016 році наш ВВП зріс на 2,4%, у 2017 – на 2,5%, у 2018-му – за прогнозними оцінками на 3,2%. Отже, за три роки відновлення Україна змогла відіграти дещо понад 8% із втрачених 16%, або половину втрат. Загалом ми ще навіть не вийшли на показники 2013-го року, і це якщо рахувати ВВП у гривні. А якщо оцінювати валютний еквівалент, то маємо 120 млрд дол. валового продукту за підсумками минулого року в порівнянні з докризовими 180 млрд дол.

До речі, а багато це чи мало – зростати на 2-3% у рік? Китай торік показав динаміку на рівні 6,6%, й експерти вважають це ледь не передвісником нової економічної кризи. За прогнозами аналітиків, Китай продовжить збільшувати свої економічні параметри на 6%+ і цього року. За оцінками МВФ, акцент зростання світової економіки в 2019-му зміститься в бік Індії і країн АСЕАН-5 (Індонезія, Філіппіни, Таїланд, Малайзія, Сінгапур). Динаміка зростання ВВП Індії становитиме в найближчий рік 7%, а в групі зазначених вище азійських країн – 5%+.

Зростати на 1-2-3% у рік можуть собі дозволити лише розвинуті країни. У них і база порівняння більша, й інша структура економіки. До 70% ВВП у них формується в секторі послуг, тобто в сегменті економіки, який лише опосередковано пов'язаний із зовнішніми факторами впливу. Згідно з концепцією помірного зростання, сформульованою Римським клубом, опора на третинний сектор економіки (послуги, медицина, наука, освіта) разом з інноваційною промисловістю забезпечує розвинутим країнам повільне, але при цьому стабільне і довгострокове зростання.

Новини за темою

Якщо ми звернемося до теорії трьохсекційної структури економіки, сформульованої вченими Кларком і Фурастьє, то побачимо, що потенціал аграрних країн з розвитком глобальної економічної системи знижується, індустріальних – спочатку швидко зростає, а потім падає, тим часом як постіндустріальних, заснованих на третинному секторі – весь час зростає, хоча й повільно. Це якраз той випадок, коли можна сказати: "Не поспішай, а то встигнеш".

Такі країни, як-от Україна, повинні зростати на рівні 5%+. Лише ця динаміка дозволить, з одного боку, успішно долати бідність і зберігати трудові ресурси від масової міграції за кордон, а з іншого – формувати достатній резерв під майбутні економічні кризи, які найбільше обвалюють саме ринки, що розвиваються. Тобто наша країна напередодні нової глобальної кризи повинна не тільки відіграти втрати 2014-2015 років, але сформувати певний економічний доробок.

Замість цього прийдешню кризу нашій економіці доведеться зустрічати з продірявленими портами.

Але навіть таке невелике економічне зростання має в Україні досить специфічні джерела формування. Драйвером, який витягував наш ВВП упродовж останніх років, була роздрібна торгівля, яка росла на 6-7% за рік, забезпечуючи позитивну динаміку ВВП. Плюс сплеск на ринку житлового будівництва, який торік почав поступово згасати. Всі останні три роки ми мали своєрідне гібридне економічне зростання, коли ВВП збільшувався, але при цьому в негативну зону йшов то індекс сільськогосподарського виробництва, то показник випуску промислової продукції. При цьому валовий продукт збільшувався навіть тоді, коли в червоній зоні опинялися базові економічні індекси, які є фундаментом справжнього, а не гібридного зростання. Торгівлю та житлове будівництво активно стимулювали трансферти трудових мігрантів – фактор дуже непостійний та екзогенний (зовнішній). Базувати на ньому довгострокову стратегію економічного зростання вкрай нерозумно і небезпечно.

За всі минулі три роки збільшення ВВП у нас украй рідко бували моменти, коли одночасно зростали всі три основні сегменти економіки: торгівля, сільське господарство і промисловість. Якщо торік у нас було рекордне зростання індексу сільськогосподарської продукції на рівні +7,8%, то в 2017-му – зафіксовано падіння на 2,2%.

112.ua

Зараз падіння демонструє промислове виробництво, яке за підсумками січня поточного року скоротилося на 3,3%. При тому, що в січні минулого року було зростання на 4,3%. Тоді січневий промисловий сплеск був зумовлений рекордними показниками зростання ВВП у четвертому кварталі 2017-го. За принципом доміно ціновий сплеск на сировинних ринках нашого традиційного експорту дав імпульс зростання і в суміжних галузях. Потім цей результат протягом року було повністю розгублено: темпи зростання промислового виробництва впали спершу до 3%, а потім до 1,6-2%. І цього року пішли в негативну зону. Очевидно, що ні уряд, ні Нацбанк не впоралися зі своєю базовою функцією – підтримати зростання промисловості, тим паче, що навіть за мірками нинішнього складного часу такий інструментарій у нас був і поки є. Замість цього НБУ спрямував всю ліквідність банківської системи в сектор державних боргових зобов'язань – ОВДП і депозитних сертифікатів, повністю позбавивши промисловість кредитного плеча.

112.ua

У січні цього року найбільші темпи падіння зафіксовано в сегменті електротехніки – мінус 56% (це фактично і не падіння, а руйнування галузі). На тлі зростання видобутку вугілля, нафти і газу різко скоротилися обсяги видобутку залізної руди (-7,1%), яка є ключовим елементом нашого сировинного експорту. На 9,7% обвалився текстиль, на 14,9% - хімія (відбувається ліквідація цієї галузі в структурі нашої промисловості). На 6,5% скоротилося виробництво пластмас та інших мінеральних продуктів. На 11,9% впало машинобудування, на 8,2% - автомобілебудування. На 1,9% скоротилося виробництво харчових продуктів. Основа нашого експорту – металургія - скоротилася на 4,5%. Продовжила зниження нафтопереробка (-3,6%), і навіть мораторій на експорт лісу-кругляка не врятував деревообробну галузь – падіння на 5,9%. Аналізований нами показник падіння промислового виробництва позбавлений сезонності, адже ми порівнювали січень-19 із січнем-18, а не з груднем (при такому порівнянні сезонність справді присутня, але темпи падіння значні – мінус 13,8%).

Новини за темою

Причини зниження нашої економічної динаміки цілком відчутні. Фактор входження на ринок ЄС, пов'язаний із функціонуванням ЗВТ, вже вичерпав себе. Коли потрапляєш на новий ринок збуту, завжди ловиш попутну хвилю – нові споживачі, замовлення. Утриматися на структурованому і конкурентному ринку, як-от європейський, набагато складніше, ніж зняти з нього пінку на "вході". Тим паче, що держава нічого не зробила для допомоги українським підприємствам у цій адаптації: програми стимулювання експорту в нас так і не почали діяти, в тому числі і в рамках експортних кредитних інструментів.

Падіння металургії та видобутку руди продиктовано ситуацією на світових сировинних ринках. У січні цього року Україна опустилася на одну сходинку й опинилася на 13-й позиції у світовому рейтингу виробників сталі (World Steel Association). Але ж зовсім недавно була в десятці. Тепер нас випереджають Італія, Тайвань, Іран, Туреччина і Бразилія. Не кажучи вже про лідерів.

Найбільше скорочення промислового виробництва в структурі основних промислових груп зафіксовано в сегменті споживчих товарів тривалого використання – мінус 13,8%. На нульовому рівні зростання втрималися інвестиційні товари, переважно за рахунок замовлень промислового обладнання, здійснених державними підприємствами. Проміжні товари (напівфабрикати) впали на 10,3%, а споживчі товари короткострокового використання - на 2,1%.

Новини за темою

І якщо падіння металургії ще можна пояснити чинниками глобальних ринків, а експортоорієнтованих галузей – уповільненням європейської економіки і платоспроможного попиту в єврозоні, що призвело до "зісковзування" наших виробників з цього складного ринку, то мінусові показники виробництва споживчих товарів говорять про зворотній бік угоди про ЗВТ з ЄС: європейські товари стали просто з'їдати наш внутрішній ринок, видавлюючи з нього вітчизняних виробників, як пасту з тюбика. Європейські товари вже проникли навіть у сегмент споживчих товарів економ-класу, поступово витісняючи звідти традиційні українські продукти.

Як наслідок, у січні 2019 року дефіцит державного бюджету досяг 12 млрд грн. І це лише перша ластівка початку падіння промислового виробництва. Що, втім, і не дивно. Якщо протягом трьох років ми спостерігали лише інтелектуальну імпотенцію провладних еліт, то вкрай нерозумно було очікувати іншого результату.

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на b[email protected]

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>