Чому Казахстан з "монархом" зміг вибитися в люди, а демократична Україна досі в болоті

Чому Казахстан з "монархом" зміг вибитися в люди, а демократична Україна досі в болоті
Фото з відкритих джерел

Олексій Кущ

економіст

Несподівана відставка незмінного керівника Казахстану Нурсултана Назарбаєва вчергове активувала набридлу дискусію про роль особистості в історії. В Україні її традиційно зведено  до таврування волюнтаризму і пошуку порошинок в очах азіатських країн, тоді як у своєму "оці" не помічають навіть "кругляка", якого власноруч випилюють і також особисто "контрабасом" вивозять до країн західної демократії. Насправді кожен "фактурний" політик в Україні бачить себе в "козинських" снах якщо не Ердоганом, то Назарбаєвим, таким собі освіченим диктатором, батьком нації, особистістю в історії, який заслужить свою персональну "гору" з монументом або хоча би невеликий курган. І якщо на нього не плюватимуть вдячні нащадки – вже добре. Адже нинішній український політикум – це "азія-с", але одягнена в західний костюм, який нехай і не завжди добре сидить у талії. Але то таке… Просто харчування хороше.

Новини за темою

Проблема полягає в тому, що освічені диктатори йдуть із політики самі. На відміну від неосвічених, які вперто продовжують ломитися до владних кабінетів як у бублейний ряд.

Наше уявлення про Казахстан, на жаль, часто формується під впливом застарілих стереотипів. Адже зміни, що відбулися там, є настільки системними, що повірити в їх реальність досить важко.

У радянський час казахська республіка наполегливо асоціювалася з "піднятою" цілиною та природними ресурсами, які "качати не перекачати". Якщо би в Казахстані загніздився уряд на кшталт нашого, то казахський прем'єр і сьогодні віщав би своїм громадянам про великий двигун економіки у вигляді сільського господарства, яке стане нашим "універсальним драйвером", "каталізатором" і чим там ще. І можливо, в Казахстані це звучало би не так дико, як в Україні: все ж таки 18 млн населення набагато легше утримувати за рахунок аграрного сектора, ніж 40 млн.

Але Казахстану посміхнулася удача, і там зуміли знайти сучасні економічні смисли, а не заїжджені платівки із записами "економічних триндичок".

Новини за темою

Сьогодні ця країна входить до топ-40 зі 190 держав світу за легкістю ведення бізнесу, чотири рази отримуючи звання кращого реформатора рейтингу в таких номінаціях, як:

  • реєстрація підприємств;
  • отримання дозволів на будівництво;
  • підключення до електроенергії;
  • захист міноритарних акціонерів;
  • дозвіл неплатоспроможності;
  • міжнародна торгівля.

Фіскальна система Казахстану увійшла до двадцятки в рейтингу податкових режимів світу (189 країн). В індексі глобальної конкурентоспроможності Казахстан входить до топ-30. Такі самі показники і за рівнем розвитку людського капіталу.

Рівень прямих іноземних інвестицій щороку перевищує 20 млрд дол. на рік, при цьому майже 5 млрд дол. із них становлять реінвестиції прибутку зарубіжних учасників. ВВП на душу населення становить 8,8 тис. дол. Темпи зростання валового продукту стабільно перебувають на рівні 4%. І основний драйвер економічного зростання – це зовсім не сільське господарство або видобувна промисловість, а третинний сектор економіки у вигляді галузі послуг, медицини, науки та освіти – майже 61% питомої ваги в динаміці. На промисловість та видобувні галузі припадає 34,4%, а на сільське господарство – всього 4,8%, що майже відповідає ступеню впливу аграрного сектора на економіку в розвинених країнах. По суті, Казахстану залишилося лише трохи наростити третинний сектор до 70% ВВП, і структура його економіки набуде стійкого постіндустріального характеру.

Водночас наш подушний ВВП становить 3 тис. дол. (і це за нинішнього вдалого обмінного курсу), а розмір ПІІ стосовно року ледь перевищує 2 млрд дол. І це при тому, що чисельність населення України більш ніж удвічі перевищує чисельність населення Казахстану. Для підключення до електроенергії невеликого заводу і нас доведеться "відвалити" приватній енергопостачальній компанії, у відповідності з технічними умовами, від 500 тисяч до мільйона "не гривень". А в наші рейтинги конкурентоспроможності та легкості ведення бізнесу краще не заглядати. А ще краще – не порівнювати їх із казахськими перед сном: нічні кошмари у вигляді "зомбі-міністрів" гарантовано. Так, і ще таке. Поки ми повільно, але впевнено втрачаємо свою транзитну перевагу, Казахстан запускає проект трансконтинентального автомобільного коридору з Китаю до РФ і далі до Фінляндії. Структура української економіки індустріальної фази "звалюється" не в постіндустріал, а в милу серцю аграрну архаїку.

Але ще більш приголомшливим досягненням став запуск в Астані міжнародного фінансового центру – повноцінного фінансового хаба, який може найближчим часом стати справжнім "лінком" між найбільшими світовими ринками капіталу та центральноазіатським регіоном. Причому весь етап створення вклався в три роки: з 2015 по 2018 рік. Сьогодні інвесторів МФЦА звільняють на 50 років від корпоративного податку на прибуток від фінансових операцій, прибуткового податку фізичних осіб, земельного податку і податку на майно. Учасники хаба можуть вільно використовувати у своїх розрахунках будь-яку світову валюту й отримують в безкоштовне користування офіси класу "А" на два роки.

Але не "халявна" оренда робить казахський хаб привабливим. Технологію його стартового успіху можна сформулювати так:

  • організація функціонування на принципах англійського права;
  • пільговий податковий режим;
  • незалежний фінансовий суд та іноземний суддівський корпус;
  • незалежна система арбітражу;
  • організована за західними стандартами біржа;
  • власний регулятор.

Найближчим часом казахський фінансовий хаб може увійти до двадцятки найбільших фінансових майданчиків світу. Нам про подібні проекти можна поки лише мріяти, особливо враховуючи ефективність роботи національних державних інститутів. Адже ідея фінансового хаба остаточно визріла під час зустрічі Назарбаєва з Джейкобом Ротшильдом (головою лондонської гілки прізвища), і вже за кілька днів парламентом Казахстану було ухвалено закон про створення МФЦА. Можна тільки уявити, скільки приватного інтересу і депутатських "забаганок" налипло би під час проходження подібного законопроекту в українському парламенті.

Політика Назарбаєва – це, мабуть, найбільш вдалий приклад багатовекторності, або балансування між такими геополітичними гравцями, як США, Китай і РФ.

Нині Казахстан є одним з основних учасників ЄАЕС, куди входять п'ять країн: РФ, Білорусь, Казахстан, Киргизстан та Вірменія. Причина появи цього інтеграційного проекту криється в макроекономічній теорії "ефекту масштабу", яку сформулював американський економіст і нобелівський лауреат Пол Кругман. Згідно з його теорією, будь-яка квазідержавна конгломерація з населенням від 250 млн до 300 млн осіб є оптимальною системою для виробництва і споживання товарів і послуг. Якщо цих параметрів не витримано, починається системний дисбаланс. Економічна система з населенням понад 300 млн потребує ринків збуту та нарощування експорту, позаяк забезпечити зайнятість населення в іншому випадку не вдасться. У разі якщо чисельність населення менш ніж 250 млн, стаєш залежним за імпортом: створювати національне виробництво на всій лінійці товарів вже невигідно. До речі, дотримуючись постулатів цієї теорії, виникла ідея створення ЄС – приблизно такі самі параметри чисельності населення.

Ця теорія знайшла живий відгук в академічному середовищі РФ. Там швидко підрахували, що якщо би чисельність населення СРСР становила 280 млн, то Союз можна було би реформувати і зберегти без торговельної та економічної інтеграції із західним світом. Саме тому глобальне виживання Росії безпосередньо залежить від її можливостей сформувати нове інтеграційне ядро, адже параметри федерації не дозволяють їй створити герметичну економічну модель. Нині таким майданчиком для з'єднання "лего" в 250 млн осіб є Євразійський економічний союз.

Кругман створив реалістичну теорію міжнародної торгівлі, яка говорить про те, що розвинуті країни домінують за рахунок того, що їхні великі технологічні корпорації виграють конкурентну боротьбу, економлячи на масштабі, а країни, що розвиваються, цю боротьбу програють, навіть маючи дешеву робочу силу. Таким чином, необхідно обмежити імпорт і стимулювати розвиток великих виробництв, а в міру їх посилення знімати митні бар'єри. Так зробили в Японії, Тайвані, Південній Кореї, Сінгапурі, Китаї. 

Крім того, є й позитивна теорія Кругмана, яка полягає в тому, що держава має стимулювати ті галузі, які ведуть до появи нових, як це сталося в Японії, коли розвиток металургії сприяв зародженню машинобудування. Ставка на виробництво кінцевих товарів споживання є глухим кутом.

Нині позитивна і реалістична теорія міжнародної торгівлі успішно застосовується в європейському економічному проекті. І не дуже – в євразійському. Що, втім, не заважає Казахстану навіть у морі "неефективності" знаходити свій острівець для стабільного розвитку.

112.ua

Поки ЄАЕС є вкрай слабким інтеграційним ядром: 86% торговельного обігу його учасників припадає на треті країни і лише 14% - на взаємну торгівлю. Якщо взяти РФ, то там лише 9% зовнішньої торгівлі припадає на ЄАЕС. Найбільше від союзу залежить Білорусь, 52% зовнішньої торгівлі якої припадає на країни ЄАЕС. У Казахстану ця залежність суттєво менше – 21%.

112.ua

Всі останні роки Казахстан проводив максимально ефективну політику "прихованого економічного маневру", яка, з одного боку, полягала в отриманні найбільших торговельних, транзитних, логістичних і митних преференцій від участі в ЄАЕС, а з друга – у розвитку альтернативних напрямів міжнародного співробітництва. Зрештою Казахстан знизив питому вагу торговельного обороту з країнами співдружності до 21% і вже не так сильно, як Білорусь, залежить від економічної політики РФ. Одночасно з цим республіка збільшила свій ВВП, який досяг 160 млрд дол. і за показником подушного валового продукту трохи поступається лише РФ: 8,8 тис. дол. проти 10,6 тис. дол.

Новини за темою

Як це завжди і буває в країнах з освіченим авторитаризмом, реперні історичні точки настають у них під час зміни правлячих династій або в період відходу національних лідерів. "Осінь патріарха" може поступово перейти в нове "літо" економічного розвитку, а може й застигнути у фазі "вічної зими". Добровільний відхід Назарбаєва говорить про те, що, найпевніше, відбудеться перший варіант.

Що стосується України, то її регіональне (поки потенційне, а не реальне) лідерство в Балто-Чорноморському регіоні також могло зіграти на користь створення у нас регіональних інфраструктурних і базових логістичних проектів, зокрема й таких із них, як східно-європейський газовий хаб і східно-європейський фінансовий центр, який виступає "лінком" між країнами СНД, Азії та ЄС. Поки такі ідеї нагадують лише історію про "украдене щастя" або казку "про втрачену туфельку". Адже наші олігархи воліють судитися між собою в Лондоні, а не створювати фінансові "оазиси" з англійським правом у себе на батьківщині. Фея вже кілька разів змахнула чарівною паличкою, а наші "щурі" та "гарбузи" так і не перетворилися ні на що путнє…

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>