Бити чи бути? 5 книг про школу добра і зла

В усіх культурах світу вважається, що стосунки між батьками і дітьми мають приносити щастя й радість, але насправді – чи завжди приносять? І чому це так, а також що треба зробити, щоб було навпаки? Виявляється, справа в одному парадоксі, над яким, власне, й розмірковують автори цих книжок

Бити чи бути? 5 книг про школу добра і зла
Фото з відкритих джерел

Ігор Бондар-Терещенко

поет, драматург, арт-критик

В усіх культурах світу вважається, що стосунки між батьками і дітьми мають приносити щастя й радість, але насправді – чи завжди приносять? І чому це так, а також що треба зробити, щоб було навпаки? Виявляється, справа в одному парадоксі, над яким, власне, й розмірковують автори цих книжок

По Бронсон, Ешлі Меррімен. Батьки в шоці: новий погляд на виховання. – Х.: Фабула, 2018

Фото з відкритих джерел

Як переконують автори цієї книжки, стереотипні принципи виховання дітей лише призвели до того, що ті стали ще більш кмітливими. Якщо точніше, то більшість класичних стратегій виховання "лише сприяють тому, щоб наші діти ставали вправнішими брехунами". Тож попри те, що йдеться, зокрема, про похвалу, обман і складний підлітковий вік, нам також намагаються відповісти на найпоширеніші питання та зосередитися на типових ситуаціях, з якими стикається більшість батьків. Всі відповіді – це не відмовки, а нові істини, які зазвичай не з’являються після кожного нового дослідження, а окреслюються поступово, інколи протягом десятиліть, повторюючи та доповнюючи одна одну, беручи щось від інших наук. Чи варто згадувати, як багато важливих ідей часом були просто у нас перед очима, вибудовуючись протягом десятиліть. Що ж до питань, то вони не такі вже й прості, хоча й звичні та буденні. Наприклад, чи йде дітям на користь вивчення питань раси та кольору шкіри? Чому насправді воюють рідні брати і сестри? Чому для підлітків сварки з батьками є проявом поваги, а не навпаки? Чому наші інстинкти щодо дітей можуть бути такими помилковими? Нарешті, чому сучасний підхід до виховання дітей не зміг виростити покоління ангелів?

Зоман Чейнані. Школа добра і зла. – Х.: Ранок, 2018

Фото з відкритих джерел

За сюжетом цієї неймовірної книжки, дві кращі подруги, Софі й Агата, нарешті виявили, куди вирушають всі зниклі діти: до легендарної "Школи Добра і Зла", де навчаються звичайні хлопчики та дівчатка, щоб стати казковими героями і лиходіями. Найгарніша дівчинка, Софі, все своє життя мріяла бути викраденою, щоб опинитися в цьому чарівному світі. У своєму рожевому платтячку, кришталевих черевичках і з відданістю добрим справам, вона знала, що буде отримувати найкращі оцінки в Школі Добра і завершить її прекрасною казковою принцесою. Натомість Агата у своєму чорному балахоні, зі злою кішкою і неприязню майже до всіх, здається, ідеально підходила до Школи Зла. Але коли обидві дівчинки опинилися в Нескінченних лісах, вони виявили, що над їхніми долями хтось пожартував. І хоч чарівна білявка мріє про Школу Добра, а чорненькій більш пасує місце майбутньої злої чаклунки, утім, не все так просто у цьому таємничому краю. Тобто все сталося не так, як гадалося, і долі дівчат помінялися місцями. Можливо, це підкаже нам відповідь на загадку про те, хто ж насправді ці дві героїні, Софі з Агатою?

С. Е. Гінтон. Аутсайдери. – Х.: Віват, 2018

Фото з відкритих джерел

Цей роман – американська класика ХХ століття про 1960-ті, де підлітки з невеличкого міста ведуть війну між західними і східними кварталами. З одного боку - реалії, які нагадують класичні "вулиця на вулицю" чи "район на район", хіба що у цьому випадку йдеться не про бійки між рівними ("вулицями" і "районами"). Наразі це не дрібні хлопчачі конфлікти,  а серйозний соціальний конфлікт – між бідними дітьми вулиць і представниками золотої молоді. "Якщо ти масний, то не дуже погуляєш на самоті, - розповідає головний герой. - Хтось наскочить або підійде й закричить: "Маснюк!". Це не прикольно, якщо розумієте, про що я. На нас нападають соци (не впевнений, чи правильно пишу це слово). Так ми скорочено називаємо хлопців "соціально порядних" — це вершки, багатенькі дітки з Вест-Сайду. А ми мешкаємо в Іст-Сайді, нас називають масноволосими". По-друге, книжка – це, по суті, справжній взірець роману виховання, актуальний до сьогодні, коли в підлітків лишаються ті самі проблеми, головна з яких, виявляється, – вижити в соціумі. Причому фізично, про що міркує герой книжки вже на її початку: "Коли я вийшов із темряви кінотеатру на освітлену яскравим сонцем вулицю, у голові крутилися лише дві думки: про Пола Ньюмана й про те, як повернутися додому".

Сара Пенніпакер. Пакс. - К.: Рідна Мова, 2018

Фото з відкритих джерел

Ця повість – про підлітка і його лиса. Вони допомагають один одному пережити горе, яке у кожного - своє. Батьки Пакса загинули, коли той був лисенятком, а Пітер, який врятував його від смерті, нещодавно втратив маму, При цьому обидва живуть у мирі – не дивно, що ім`я лиса означає "мир", адже вони не друзі й не брати, вони - одне ціле. Символізм полягає в тому, що з часом світ обох руйнується, мирові настає кінець, оскільки приходить війна. Але чи не плата це за те, що хлопцю довелося покинути лисеня? Тож героєві доведеться втекти від діда, в якого його заради безпеки залишили пожити, і повернутися на узбіччя, де він залишив свого друга. Вимушена розлука і довгий шлях до возз'єднання змінюють Пакса і Пітера, і тепер ані лис, ані хлопчик вже ніколи не будуть колишніми. З одного боку, автор зачіпає важливі теми: відданість людини своєму вихованцеві, війна очима підлітка, конфлікт батька і сина. З іншого, остання тема тут є найважливішою. Якби ми не корилися чужим наказам (не кидали близьких, не виконували бездумно чужу волю), можливо, і війни б не було? Саме до таких міркувань підштовхує ця історія – символічна й одночасно реалістична до жорстких дрібниць.

Діма Зіцер. Свобода від виховання. – Х.: Віват, 2018

Фото з відкритих джерел

Оскільки більшість книжок про дитячо-батьківські взаємини описують зобов’язання дорослих (як діяти в тих чи інших ситуаціях, як реагувати на ту чи іншу ситуацію дитини), то й увагу в цій книжці приділено не дітям, а дорослим. Може, з ними щось не так? Воно й не дивно, якщо за життя у них суцільні батьківські обов’язки. За яким – неминуча й тотальна дитяча повинність. "А як же я, Малюче? – перефразовуючи мультиплікаційну класику, хочеться спитатися услід за Карлсоном. – Адже я кращий за обов’язки!". І справді, чому? Адже любов неодмінно передбачає свободу, тобто право на вияв самих себе. І чи не втрачаємо ми у своєму прагненні зробити все, "як має бути", суть щасливих стосунків, тобто того, "як хочеться?". Більшість опонентів автора намагаються спекатися так само сумною, бо радянською, цитатою з фільму, мовляв, "живуть не для радості, а для совісті". Так само вони плодять комплекси в дітях, які спершу клянуться не виховувати своїх нащадків так, як виховували батьки їх, але за браком кращих моделей – страх, залякування, "не їж морозива, бо горло заболить", "загубиш рукавичку – додому не вертайся" - з часом так само поводяться з власним малюком. І дуже мало є на світі батьків, які просто скажуть своїй дитині, яка принесла зі школи двійку, розідрала штани, лазячи по деревах, і загубила ключі від хати: "То нічого, аби здоровенький був". Саме таким батькам, точніше їх вихованню, присвячено цю книжку про те, як жити разом не на одну зарплату, а на одну спільну свободу. Насамперед – від "дідівського", а насправді "радянського" виховання.

Ігор Бондар-Терещенко

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів