Битва за Арктику: Хто програє цей бій

Битва за Арктику: Хто програє цей бій
З відкритих джерел

Хел Брендс

Професор

Оригінал на сайті Bloomberg

До двох найважливіших глобальних питань майбутніх десятиліть віднесено відновлення суперництва між великими державами і посилення кліматичних змін. На перетині цих проблем перебуває Арктика, зростальна значущість якої відбивається на світовій геоекономіці та геополітиці.

Публічно адміністрація Трампа приділяє Арктиці дедалі більше уваги, що свідчить про мобілізацію зусиль США в нову епоху. На жаль, хоча Вашингтон і говорить мовою великодержавного суперництва, дії США поки не відповідають їхнім заявам.

ВМС і берегова охорона нещодавно опублікували свої стратегії щодо Арктики. Міністр ВМС Річард Спенсер закликає проводити нові операції із забезпечення свободи судноплавства і нарощувати військово-морську присутність у цьому регіоні.

На травневому засіданні Арктичної ради, що складається з восьми країн, що межують з Північним Льодовитим океаном, держсекретар Майк Помпео заявив, що хижі держави роблять набіги на цей регіон. Засудивши дії Китаю в західній частині Тихого океану, Помпео поставив питання: "Чи хочемо ми, щоб Північний Льодовитий океан перетворився на нове Південно-Китайське море?".

Новини за темою

А минулого місяця Пентагон опублікував свою Арктичну стратегію, до якої внесено правки, що віддзеркалюють ті зміни, що відбулися у світі з моменту її першої публікації у 2016 році.

Немає ніякої таємниці в тому, чому Арктика приввертає до себе таку увагу. Кліматичні зміни преображають регіон, відкриваючи нові морські шляхи і полегшуючи використання підводних ресурсів.

Північний морський шлях уздовж арктичного узбережжя Росії істотно скорочує час проходження суден між східноазіатськими та європейськими портами в порівнянні з нинішніми маршрутами, що проходять Малаккську протоку.

За деякими оцінками, в Арктиці міститься 30 відсотків світових запасів природного газу і стратегічно важливі родовища рідкоземельних металів на один з гаком трильйон доларів.

Водночас за Арктику починається боротьба. Росія посилює там своє військове угруповання і засоби перекидання військ, а також бере під свій контроль ключові морські шляхи.

Китай, який сам себе проголосив "приполярною державою", починає встановлювати там військову присутність, прив'язуючи свою діяльність в Арктиці до масштабної ініціативи "Один пояс — один шлях". Тертя між провідними країнами посилюються в усьому світі й неминуче перетікатимуть в Арктику.

Американські стратеги починають розуміти, що в разі конфлікту російські (а часом і китайські) війська зможуть створити загрозу північним районам США в Арктиці. Вони зможуть використовувати свої арктичні сили й засоби для того, щоб перешкодити розгортанню американських військ в Європі або в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.

Питання суверенітету і свободи судноплавства в Арктиці стають дедалі актуальнішими, позаяк обсяги морських перевезень збільшуються, а економічні ставки зростають. Мало кому відомі в минулому морські шляхи на кшталт Берингової протоки можуть стати надзвичайно важливими проходами – такими собі Перськими затоками майбутнього.

Все це, а також зміни клімату негативно впливатимуть на арктичне населення, екологію, флору і фауну.

Запропонована Пентагоном відповідь є доволі простою і розумною. У ключових стратегічних документах і виступах наголошується про те, що ВМС, морська піхота і берегова охорона повинні частіше проводити навчання в цьому регіоні.

США необхідно здійснювати операції із забезпечення свободи судноплавства, кидаючи виклик Росії та іншим країнам, які заявляють претензії на морські шляхи, які Сполучені Штати вважають міжнародними. Корпус морської піхоти підготує дві експедиційні бригади для дій в арктичних умовах.

США нарощуватимуть співпрацю із союзниками для зміцнення безпеки ключових проходів, таких як Гренландія – Ісландія – Британія, і для протидії викликам з боку противників Америки. Слід зазначити, що в Арктичній стратегії Пентагону велику увагу приділено утвердженню, заснованому на правилах міжнародного порядку, хоча Білому дому цей термін не до вподоби.

У цьому документі визнається, що дотримання загальних правил є надзвичайно важливим, оскільки це допоможе уникнути антагоністичної сутички, яка цілком влаштовує найбільш жорстоких і цинічних учасників цього протистояння.

Це важливі кроки із привертання уваги США до Арктики і захисту там американських інтересів. Але деякі дуже серйозні проблеми все одно залишаються.

Перша проблема — це великий розрив між цілями і наявними засобами. Росія має 14 криголамів, вона з 2013 року будує бази в Арктиці, а також відновлює експлуатацію старих авіабаз та об'єктів інфраструктури. Китай в Арктиці має сил і засобів набагато менше, але він їх збільшує. На жаль, США від них серйозно відстають.

Міністерство оборони має один важкий і один середній криголам, хоча такі кораблі гостро необхідні для Арктики. Нещодавно Конгрес виділив 655 млн дол. на будівництво швидкохідних патрульних катерів для берегової охорони, які діятимуть у полярних широтах, а Пентагон підписав контракт на будівництво першого за кілька десятиліть нового важкого криголама.

Все це добре, але таких заходів явно недостатньо. США бракує криголамів, відповідної інфраструктури та об'єктів за Полярним колом, і тому Америка сьогодні перебуває в дуже невигідному становищі. На виправлення ситуації потрібні час і гроші.

Новини за темою

По-друге, Американська стратегія містить неминучі суперечності, бо і союзники, і противники створюють Вашингтону проблеми. Так, Росія розминає м'язи, стверджуючи свої права на Північний морський шлях. Але Канада теж заявляє, що Північно-Західний прохід розташований в її територіальних водах, всупереч погляду США на міжнародне право.

Напевно, ці питання можна врегулювати, оскільки США проводять операції із забезпечення свободи судноплавства в Південно-Китайському морі, заперечуючи претензії декількох держав, а не тільки Китаю.

Але коли США говорять про необхідність зміцнення співробітництва між союзниками, а самі проводять операції із забезпечення свободи навігації, це створює певну незручність і, безсумнівно, дратує канадців. Тут входять у протиріччя вимоги щодо неупередженості та потреби в управлінні коаліціями.

І нарешті, в наявності кричуща невідповідність стратегії, викликана наслідками кліматичних змін і позицією адміністрації, яка відмовляється визнавати, що техногенні зміни клімату є проблемою.

Союзники Америки в Арктиці бачать у цьому регіоні не тільки арену для суперництва, але й місце, де кліматичні зміни породжують хаос, здатний нашкодити всьому світу. Однак Вашингтон (або принаймні його виконавча гілка влади) воліє самоусуватися від участі в міжнародних зусиллях з вирішення цієї проблеми.

Потенційні наслідки такої позиції для довкілля є доволі тривожними. Стратегічні наслідки є рівною мірою серйозними. Позиція адміністрації дає можливість Китаю, який більше від усіх викидає в атмосферу вуглекислого газу, називати себе відповідальною країною в питанні кліматичних змін.

Крім того, у світі виникають питання про те, наскільки рішуче налаштований Вашингтон на збереження здорового і сприятливого довкілля в Арктиці та за її межами. Добре відомо знамените твердження Трампа про те, що зміни клімату — це китайські вигадки, що мають на меті зробити США менш конкурентоспроможними.

Насправді ігнорування кліматичних змін зрештою поставить США в невигідне стратегічне положення.

Хел Брендс

Переклад ІноЗМІ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected] 

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>