"Був сонцем, яке дарувало своє тепло оточуючим": Історія Івана Шеленговича з 25-ї бригади

Він був молодим хлопцем, який боронив нашу землю на одній з найнебезпечніших ділянок фронту

"Був сонцем, яке дарувало своє тепло оточуючим": Історія Івана Шеленговича з 25-ї бригади
Іван Шеленгович Facebook Яна Осоки

Ян Осока

Волонтер

Він був молодим хлопцем, який боронив нашу землю на одній з найнебезпечніших ділянок фронту

Оригінал на сторінці Яна Осоки у Facebook

Це - Ванєчка, і йому завжди буде 22. Остання бойова втрата нашої армії у минулому році.

Про нього ніхто детально не писав. "Народився, воював, загинув" не розкриває повною мірою його нелегке життя сироти. За тими скупими словами не видно, що він любив, чим захоплювався, про що мріяв. А він був молодим хлопцем, який боронив нашу землю на одній з найнебезпечніших ділянок фронту. Він загинув, не доживши до Нового року лише дві доби.

Почитайте, люди. Ви перегорнули свої календарі життя, а його календар навічно завмер на одному з останніх днів грудня.

Іван Валерійович Шеленгович народився 1 липня 1995 року у селі Новопідкряж Царичанського району Дніпропетровської області. З 2012 року проживав у місті Дніпро.

Закінчивши 11 класів Новопідкряжської загальноосвітньої середньої школи №1, 2012 року вступив на хімічний факультет Дніпропетровського Національного Університету, але не довчився, залишивши навчання за власним бажанням у 2015-му. Пішов працювати у делікатес-маркет Le Silpo.

Новини за темою

Батьки хлопця померли, тому його вихованням займалися дідусь з бабусею. І їм вдалося зробити з Ванєчки справжнього чоловіка, спіраль життя якого не пішла на дно суспільства, а завдяки їхнім дбайливим рукам та настановам рвонула угору.

Іван Валерійович дуже любив техніку, захоплювався автівками, мотоциклами та навіть тракторами. У дідуся все це було, тому хлопець увесь вільний час проводив поруч із ним, вчився у дідуся мистецтву керування. До найменшого гвинтику розбирався у конструкціях, займався ремонтом увесь вільний час, коли приїжджав до села. Найбільшою мрією Ванєчки було придбати спортивний мотобайк Honda sirius 2000.

Ще одним захопленням Івана був спорт. Хлопець чудово грав у волейбол, футбол та теніс, займаючи призові місця на змаганнях. Надзвичайно любив тварин, особливо собак. Понад усе любив свого синочка, який народився, коли Вані було лише 18 років. Такого тата варто пошукати: він весь час проводив з сином, доглядав та грався з ним. Мріяв, щоб син зростав у достатку та робив все можливе для цього.

Новини за темою

Ванєчка був надзвичайно доброю, дружньою та товариською людиною, яка завжди посміхалась оточуючим. Ванєчка був сонцем, яке дарувало своє тепло іншим. Він мав вишукане почуття гумору, яким притягував до себе, мов магніт. З ним було легко спілкуватись, складалось враження, ніби знайомий з цим хлопцем усе життя, ніби він - це твій найліпший друг, настільки позитивною була та аура, що огортала Ванєчку.

Але ж він був хлопцем, а який хлопець не лазив по деревах, не прогулював школу, не робив якусь шкоду? Ванєчка був бешкетником з дитинства. Одного разу навіть хотів втекти з дому, коли був ще малим, але, на щастя, не вийшло. А коли підріс, то мріяв, щоб йому купили мопед, який в той час був популярним. І дідусь йому купив, але з мопедом завітали постійні маленькі проблеми та клопоти, адже Ванєчка, літаючи на ньому, потрапляв у маленькі аварії, через які мопед постійно потребував ремонту.

Де б він не був - у школі, на роботі, в університеті - він з легкістю заводив нових друзів, завойовуючи своєю щирістю, скромністю та відкритим серцем у них миттєву симпатію та авторитет. Він мав неабияку популярність серед представниць прекрасної статі, адже знав, як треба красиво залицятися. Наприклад, дарувати не просто подарунки, а робити так, щоб дівчата відчували, ніби їм подарували крапельку душі.

Новини за темою

У той же час Іван Валерійович був упертим: якщо він приймав якесь рішення, то майже неможливо було його переконати змінити свою думку. І одного дня він вирішив піти до армії.

29 березня 2016 року Іван Валерійович підписав із ЗСУ контракт та був доправлений на навчання до Житомира. Навчання проходив у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади, а по тому був переведений до свого підрозділу та з 12 жовтня минулого року перебував на передовій.

Солдат, навідник 1-ї роти 1-го парашутно-десантного батальйону 25-ї окремої повітряно-десантної бригади.

Новини за темою

Загинув 29 грудня о 16:30 у зоні відповідальності окремої тактичної групи "Донецьк" внаслідок кульового поранення ворожого снайпера. Його не встигли довезти до лікарні, поранення виявилось смертельним.

Поховали Ванєчку 2 січня у рідному селі. У нього залишились дідусь, бабуся, дві сестри, цивільна дружина та син.

Бабусі та дідусю по 80 років. Вони поховали спочатку доньку, а тепер - й улюбленого онука. Тим з нас, хто такого не переживав, навряд чи вдасться колись повністю зрозуміти їхній стан.

Ми не можемо повернути Ванєчку назад, але ми можемо тримати його в собі. Для цього не треба докладати зусиль, для цього треба просто не забувати одного молодого хлопчика, чиє серце зупинилось на війні у той самий час, коли решта країни наряджала новорічні ялинки.

Ян Осока

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

 

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...