"Бути чи не бути?": Шекспірівська дилема в українській політиці

"Бути чи не бути?": Шекспірівська дилема в українській політиці
Володимир Зеленський Фото з відкритих джерел

Гурген Григорян

Журналіст

Чи буде досягнуто консенсусу або хоча б якого компромісу президента з нардепами? Хто може перемогти в цьому протистоянні чи буде зафіксована "бойова нічия"? Чи загрожує Україні двовладдя або навіть анархія? Деякі аналітики висловлювали сумніви в тому, що вибори парламенту відбудуться 21 липня. Спробую знайти відповіді на ці питання разом з колегами та експертами.

Спрогнозувати все вищеперелічене важко, впав у роздуми політтехнолог Василь Стоякін. "Вибори, найімовірніше, відбудуться, хоча їх легітимність сумнівна. Консенсус президента з цим складом Ради у принципі неможливий. Наскільки можна зрозуміти, інавгурація стала можливою тільки після цілющого стусана з Вашингтона. А говорити про чиюсь перемогу в цьому протистоянні можна буде тільки після виборів", - пророкує Стоякін.

Нагадаю, що схожа політична криза була в РФ в 1992-1993. Вона полягала у протистоянні президента Бориса Єльцина і прем'єра Віктора Черномирдіна з віце-президентом Олександром Руцьким і Верховною Радою на чолі з Русланом Хасбулатовим. Криза завершилася кровопролитними подіями 3 і 4 жовтня 1993 року, коли Будинок Рад, в якому сховалися противники Єльцина, штурмували танки Таманської дивізії і навіть вели вогонь по будівлі. В результаті загинули 158 осіб, а бунтівники були затримані і відправлені в "Лефортово". Абсолютно не хочеться повторення подібного сценарію і ескалації нинішнього протистояння гілок влади, годі з нас сумних подій зими-2014.

Як це не сумно, зараз (як, втім, і всі останні 5 років) в Україні правий не той, хто сумлінно дотримується і виконує закон, а той, у кого є ресурси (адміністративні, фінансові, силові) у трактуванні закону на свою користь, констатує політолог Олександр Дудчак. "Якщо слідувати букві закону, то Зеленський має повне право розпустити Раду. Але ті, що йдуть, опиратимуться. В першу чергу - ватажок Верховної Ради Андрій Парубій, якому стає страшно від можливого об'єктивного розслідування розстрілів на Майдані у відповідності з законом", - коментує Дудчак.

Після феєричних подій в новорічну ніч, коли привітання президента "одинички" зрушили заради привітання Володимира Зеленського, він вже сам увірував у свій майбутній успіх на виборах. А далі йому все так легко і весело давалося у виборчій кампанії, що це не тільки окрилило нинішнього президента, але додало самовпевненості і навіть наполегливості. Це проявилося і в інавгураційній промові, і у виступі на інноваційному форумі. Тому він увірував, що зробив депутатам "пропозицію, від якої неможливо відмовитися". А вони, підступні, змогли! Мало того що депутати поставили новоспеченого гаранта у двозначне становище, так вони ж написали на нього "скаргу" до Конституційного суду з вимогою визнати дії президента неправомірними.

Вибори 21 липня, швидше за все, відбудуться, оптимістично налаштований експерт Українського інституту аналізу політики та менеджменту Данило Богатирьов. "За законом скасувати їх не може ніяке рішення суду. Події останніх днів показують, що консенсусу з чинним скликанням парламенту Зеленський не досягне. Саме тому його представник у Верховній Раді Руслан Стефанчук уже заявив про те, що прийняття пакету раніше анонсованих законопроектів (про зняття недоторканності, імпічмент, народовладдя і повернення кримінальної відповідальності за незаконне збагачення) відкладається до формування нового парламенту. Поза всяким сумнівом, нова Рада буде більш працездатна і лояльна до президента, ніж нинішня. Тому до цих виборів ми будемо спостерігати підступи старого парламенту і спроби призначенців Порошенка, що зберегли свої посади, торпедувати рейтинг Зеленського", - пророкує Богатирьов.

Проте як відреагує КС на депутатський позов – невідомо. І, головне – коли: у цих суддів строк розгляду запитів, що надійшли, обчислюється шістьма місяцями. Більшість експертів (у т. ч. секретар ЦВК Наталія Бернацька) вважають, що призначені вибори на 21 липня вже неможливо скасувати, як і настання літа. Їхні противники вважають, що тепла пора року буває дуже холодною, і КС має право розглядати і скасовувати будь-який нормативно-правовий акт, підписаний президентом (це право суд присвоїв собі ще 2002-го).

З нинішнім складом Ради у нової команди президента Володимира Зеленського ні консенсусу, ні домовленостей, ні навіть діалогу не вийшло, стверджує політик і екс-нардеп Олександр Голуб. "Тому буде зроблено все для того, щоб новий склад парламенту був переформатований на співпрацю з главою держави. Без цього всі заявлені Зеленським реформи і зміни виявляться порожнім звуком. З одного боку, у президента є потенціал підтримки виборців - розчарування ще не торкнулося глобальних мас. З іншого - у нього немає команди, немає СВОЄЇ партії, немає СВОЄЇ виразної ідеології, навколо якої могло б формуватися стійке ядро. Тому він вразливий. Крім того, депутати, що втрачають свої крісла, активно пручаються: позови подані як до Конституційного, так і у Верховний суд України. І навіть якщо вибори пройдуть 21 липня, знайдуться сили, незадоволені результатами волевиявлення, а там і новий майдан не за горами... Якщо політична криза прийме затяжний характер, то Україну вже не врятує ні федералізація, ні диктатура. Світ отримає в центрі Європи ще одну Югославію", - робить не дуже втішний прогноз Голуб.

А противників президента стає все більше, і вони (можна це передбачити) координують свої атаки на гаранта. У лідерах критиканів, зрозуміло, порохоботи – то вони продовжують відпрацьовувати свої гонорари, то діють із своїх принципових ідейних міркувань, бажаючи помститися за свого кумира. У "Народного фронту" рейтингу аж менше відсотка, тому в бій ідуть окремі учасники цього політоб'єднання. А колишній "фронтовик" Володимир Гройсман і зовсім оголосив про створення своєї партії, в складі якої він сподівається пройти у парламент. Про своє "розлучення" з Петром Порошенком оголосив і Володимир Кличко, який вирішив реанімувати свою партію. Найбільшу активність демонструє радикал Олег Ляшко, який намагається піаритися на відкритому протистоянні з Зеленським. Але, мабуть, це його лебедина пісня - у дев'яту Раду скандальному політику (від якого тікають прихильники) виборці явно не випишуть пропуск. 

Дата позачергових виборів – це не предмет компромісу, а пряма вимога закону, який чітко визначає для цього останню неділю 60-денного строку з дати указу президента про припинення повноважень Верховної Ради, пояснює аналітик Олександр Гаврутенко. "Більше того, ніякого компромісу з нинішніми нардепами та з інших питань вже не потрібно, так як дострокове припинення повноважень парламенту цілком і повністю позбавляє їх будь-якого права на щось впливати. Все, що з 24 травня залишається робити депутатам восьмого скликання, - це на загальних підставах з іншими учасниками виборчого процесу йти на вибори і доводити свою політичну профпридатність. Ніякої анархії і двовладдя не буде. Уряд виконує свої обов'язки до складання своїх повноважень перед новообраним парламентом, а президент буде спокійно формувати свою частину вертикалі влади, яку він може здійснювати без погодження з Радою", - пояснює Гаврутенко.

До цього табору супротивників президента додалися і грантоїди "великого комбінатора" Джорджа Сороса, а також музикант Святослав Вакарчук, що вирішив повернутися у політику. Мабуть, спонсори, які оплатили його навчання в Стенфордському університеті, не схвалили його легкодуху відмову від участі у президентських виборах і зажадали виправдати нарешті "надану йому високу довіру". Всі вони активно критикують як дії Зеленського, так і його промови і дописи в соцмережах (справедливості заради треба визнати, що деколи є за що).

Публіцист та блогер Аркадій Паровозов підкреслює, що депутати будуть торгуватися до останнього, і сильніше за всіх будуть чинити опір мажоритарники. "Цих людей не цікавить нічого, крім власної вигоди. Заради збереження свого статусу вони підуть на будь-яку підлість. Для Зеленського та нинішнього складу Ради консенсус неможливий. А компроміс буде залежати від того, наскільки сильну підтримку пообіцяють українським депутатам представники американської демократичної партії. Адже протистояння в українській владі – це відображення боротьби Дональда Трампа з американськими демократами. Так що про двовладдя в Україні можна говорити в контексті війни українських політиків, які орієнтуються на різні заокеанські еліти. І у Зеленського немає іншого виходу, крім як планомірно політично знищувати своїх опонентів. І почати йому треба з тих, хто заробляє на громадянській війні: людожери, які зробили статки на крові українців, повинні сісти у в'язницю", - радить президенту Паровозов.

Голова політради "Опозиційної платформи - За життя" Віктор Медведчук жорстко відчитав Зеленського, підкресливши - слова і дії президента України (а також членів його команди) свідчать про те, що вони не готові вирішувати проблему Донбасу. Більш того, глава адміністрації Зеленського Андрій Богдан заявив, що Медведчук більше не повинен представляти Україну на переговорах з РФ. При цьому чомусь ігнорується той нюанс, що Кремль неодноразово підкреслював: парламентером може бути тільки Медведчук, який має прямий зв'язок з Путіним. Це тим більше дивно, що у своїх передвиборчих обіцянках і навіть інавгураційній промові Зеленський заявляв про першочерговість встановлення миру на південному сході країни. І саме в ці його запевнення повірили виборці Південного Сходу (та й інші теж), які проголосували за нього, тому що він говорив саме те, що вони хотіли чути.

Але після перемоги на виборах риторика Зеленського змінилася і все більше стає схожа на агресивні промови Порошенка. Приміром, він ніяк не відреагував на п'ятиріччя трагічних подій в Одесі. А т. зв. день примирення (а не День Перемоги) він відзначив публікацією знімка "перехідного ветерана ВВВ" (який йому дістався у спадок від Порошенка, котрий теж любив фотографуватися з ним) з учасницею УПА. В перший же день свого президентства він попросив Захід посилити санкційний тиск на РФ. Той же Богдан кинув пробний камінь, обмовившись про можливе проведення референдуму про необхідність переговорів з Москвою з приводу вирішення конфлікту в Донбасі. Однак на наступний день сам Зеленський заявив, що ніяких переговорів не буде. Правда, ще до виборів він заявляв про готовність вести переговори з Кремлем, але при цьому виставляв безліч нездійсненних і навіть абсурдних умов.

Та Медведчук і сам відмовився представляти інтереси нинішньої київської влади на переговорах, бо Зеленський та його люди дали зрозуміти, що не будуть виконувати мінські угоди. "У пана Зеленського та його команди інша позиція й інша точка зору, я вже на неї посилався. Особливого статусу Донбасу немає, а я вважаю, що це не просто особливий статус - це автономія у складі України для Донбасу. Амністії немає, а це дві основоположні з чотирьох політичної частини мінських угод. Якщо немає прямих переговорів, то про що я можу вести такі переговори? Ні про що", - заявив політик.

Співчуття у зв'язку із ситуацією, що склалася, висловив також прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков, який дав зрозуміти, що Кремль бачить як парламентера на вищому рівні тільки Медведчука.

Мабуть, сам Зеленський забув про те, що його 73% голосів у другому турі склали, в основному, дві компоненти: небажання залишати при владі Порошенка, що став агресивним націоналістом, і вибір на користь миру на Донбасі і нормалізації відносин з сусідами. А побувавши в Донбасі в розташуванні ЗСУ, Зеленський і не подумав поспілкуватися з місцевими жителями, поцікавитися їхніми проблемами і сподіваннями. Цей відхід від раніше заявлених обіцянок в сукупності з підтвердженням мети на НАТО може дуже дорого обійтися Зеленському на виборах. Тому що на заході України позиції "Слуги народу" дуже непевні.

А що стосується півдня, то давайте тверезо поміркуємо: кому можуть віддати свої голоси виборці регіону? Явно не "перефарбованому" Порошенкові або Юлії Тимошенко, Олегові Ляшку та Святославу Вакарчуку, які нічим не відрізняються від нього. Напередодні виборів як гриби ростуть нові партії, але чи є серед них серйозні конкуренти? Зрозуміло, що партію співачки Олі Полякової або співака Віктора Павлика всерйоз не беремо. Т. зв. "партія мерів"? Але її ідейним натхненником є Ігор Коломойський (одних "Слуг народу" йому, мабуть, замало), якому потрібен в Раді ще один олігархічний проект, нехай навіть з числа вчорашніх соратників Порошенка. Залишається "Опозиційна платформа - За життя", головний ідеолог якої Віктор Медведчук займає незмінну і принципову позицію протягом усіх постмайданних років: перегляд умов Зони вільної торгівлі з ЄС, відмова від курсу на НАТО, мирний план для Донбасу на основі мінських угод.

Отже, ми спільно дійшли висновку, що вибори 21 липня відбудуться. Багато партій готуються в найближчі дні провести організаційні з'їзди, на яких визначаться зі своїми програмами і  кандидатами. Тому на нас чекає гаряче, принаймні в політичному сенсі літо.

Гурген Григорян

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>