Бути чи не бути розриву дипломатичних відносин з Росією?

Бути чи не бути розриву дипломатичних відносин з Росією?
Фото з відкритих джерел

Олексій Буряченко

Політичний експерт

Передусім питання дипломатичних відносин (далі - ДВ) не потрібно поверхнево сприймати, на кшталт, "є ДВ між Україною та РФ - отже, ми друзі", або "немає ДВ – вороги". Питання ДВ є набагато глибшим понятійно і по свої суті. Так, ДВ, згідно з нормами міжнародного права, передусім Віденської конвенції про міжнародні відносини (прийнята 18 квітня 1961 року, ратифікована 21.03.1964 та набрала чинності 12.07.1964), покликані сприяти дружнім відносинам між державами, підтримувати міжнародний мир та безпеку.

Саме наявність ДВ між країнами дозволяє їм обопільно і максимально ефективно реалізовувати свою правосуб'єктність.

Якщо спрощено, то ДВ - це формально-дипломатичний майданчик між державами, які офіційно визнають одна одну та через своїх офіційних представників (послів, уповноважених представників та ін.) можуть ефективно вирішувати спільні економічні та політичні питання. Тобто це не майданчик для захисту порушених прав конкретного заробітчанина, це платформа для ефективної взаємодії держав на макрорівні.

Новини за темою

Наслідки: у разі розірвання ДВ між Україною та РФ, ці крани втратять легітимну можливість прийняття спільних угод на міжурядовому рівні, а уся подальша офіційна дипломатична діяльність буде здійснюватись за участю третьої сторони.

Розрив ДВ автоматично не тягне за собою розрив консульських. Саме консульські установи насамперед відповідають за захист прав громадян на території іншої держави. На території РФ на цей час діють 4 консульства - в Санкт-Петербурзі, Новосибірську, Єкатеринбурзі та Ростові-на-Дону.

ДВ між двома країнами можуть мати місце і без наявності посольств. Такі приклади є в новітній історії (Іран-США, Грузія-РФ). Так, згідно зі ст. 45 вищезазначеної Конвенції можна домовитись з третьою стороною, яка буде представляти політичні та економічні інтереси України під час розірваних чи призупинених ДВ з РФ. У випадку зі США та Грузією цю місію на себе взяла Швейцарія.

Розвію також міф, що розрив чи призупинення ДВ означає автоматично оголошення війни - це не так. Історія знає різні випадки розриву ДВ, у більшості яких жодних бойових дій це за собою не спричинило, але стало значущим акцентом для міжнародної спільноти та елементом санкційного тиску. Для прикладу можна згадати розрив ДВ між Кубою та США (1961), США та Іраном (1980), ОАЕ, Єгипет, СА та Катар - у жодному з цих випадків до війни так і не дійшло.

Новини за темою

Резюмуючи можна констатувати, що фактично наразі дипломатичні відносини між Україною та РФ перебувають на дуже низькому рівні і фактично на рівнях посольств обох держав майже нічого не вирішується. Уже не один рік питання захисту прав політичних в'язнів Кремля вирішуються тільки на вищому рівні й обов'язково із залученням третіх сторін (Німеччина, Франція, США). На жаль, також можна констатувати, що з думками, баченнями та критикою поважних європейських держав та їхніх представників РФ рахується значно більше ніж з українською стороною.

На сьогодні в Україні уже діє воєнний стан, спричинений саме агресивними діями зі сторони не "зелених чоловічків", а саме РФ безпосередньо, про що уже зафіксовано цілий ряд офіційних, засуджуючих дії РФ, заяв лідерів європейських країн, ООН та ОБСЄ. Тобто Україна має усі підстави для перегляду поточного стану своїх ДВ з РФ. Якщо розцінювати варіанти розірвання та призупинення ДВ, більш пріоритетним, звичайно, бачиться саме варіант з призупиненням та визначення третьої сторони для перемовин, наприклад, Німеччини, яка є стрижневою державою ЄС. 

Також ситуація в Керченській протоці дуже занепокоїла цілу низку європейських країн з точки зору питань колективної безпеки та оборони. Уже можна прослідковувати в риториці представників НАТО, що питання приєднання до блоку України набирає обертів.

Торговельні відносини – чи варто позбуватися їх та наскільки це можливо? Чи існують досі ситуації, у яких Україна може виявитись залежною економічно від країни-агресора? 

Новини за темою

Торговельні відносини з агресором необхідно максимально мінімізувати (можливо, за виключенням тих стратегічно-важливих товарів, аналогів яким не існує). У новітній історії є чудовий приклад, коли до війти РФ з Грузією їхній спільний товарообіг становив майже 85%, після війни, коли Грузія повністю переорієнтувала свій товарообіг на інші ринки, доля РФ становила лише 10%. Тим самим, як один із наслідків, Грузія мінімізувала вплив на свою внутрішню політику російського капіталу, який раніше був майже монопольним. 

Питання тільки одне – чи зможуть відмовитися українські фінансово-промислові та олігархічні групи від ведення бізнесу з РФ, враховуючи, що і РФ не зацікавлена втрачати свого економічного впливу на території України.

Стосовно можливості повної економічної залежності України від РФ – уже ні. 4 роки війни та часткова переорієнтація ринків значно зменшили економічний вплив РФ порівняно з 2013 роком.

Олексій Буряченко

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів