"Боротьба" Нацбанку з інфляцією - не тільки повз "картоплі", а й повз економіки

"Боротьба" Нацбанку з інфляцією - не тільки повз "картоплі", а й повз економіки
З відкритих джерел

Олексій Кущ

економіст

Візиту президента до НБУ присвячується. Зеленський любить зустрічатися з людьми - "всімипрезидентами". Навіть якщо це не люди, а високопоставлені функціонери Національного банку України. Вийшли дуже зворушливі фотки: гарний зал, "народ у гуччі", всім цьомки.

Президент пообіцяв свято зберігати недоторканність "монетарного органу" і відмовитися від права "першої ночі" у вигляді нових кадрових призначень у структурі регулятора і зміни монетарної політики. Під "гончарне коло" у вигляді програми уряду Гончарука ніхто друкувати гроші не буде. Принаймні поки. Точніше поки МВФ не дасть декілька "ярдів".

Новини за темою

Крім того, у парламенті відмовилися створювати тимчасову слідчу комісію з розслідування дій Нацбанку за часів "банкопаду". Загалом, функціонери НБУ були як декабристи, на шиї яких порвалась мотузка шибеника. В очах так і читалося – "фух, відлягло…"

І, отже, Нацбанк може і далі займатися своєю улюбленою справою - таргетувати інфляцію, а точніше ловити чорну кішку в темній кімнаті, особливо враховуючи, що чорних кішок у цій кімнаті… дуже багато. Можна сказати, аж кишить.

У таких умовах краще робити вигляд, що ти що-небудь таргетуєш, як це роблять деякі депутати, у процесі роботи поправляючи затерплі чресла та уди.

У найбіднішій країні Європи займатися інфляцією – це як досвідченому юристу вести шлюборозлучний процес, коли подружжя то миряться, то сваряться. До речі, все інше: курс, зростання ВВП, зайнятість, Нацбанку геть. Мандату немає. Ну ні, так ні.

Хоча та сама ФРС у США, ухвалюючи рішення про застосування тих або інших монетарних інструментів, враховує комплекс факторів: інфляцію, сукупний випуск (темп зростання ВВП), зайнятість населення, доходи домогосподарств, капітальні інвестиції та темпи експорту.

І тільки після вивчення всієї сукупності зовнішніх і внутрішніх економічних шоків і можливостей зростання приймає рішення про зниження або збільшення базової ставки. Або про збереження такої на незмінному рівні. Називається це подвійний мандат.

Кажуть, такі країни, як Україна, не готові до подібного складнопідрядного застосування монетарних інструментів. Доводиться вибирати інфляційну ціль.

І оскільки ми не в США, а в Україні, і Яків Смолій не Джером Павелл, а Валерія Гонтарева не Джанет Єллен, забудемо про подвійний мандат і поговоримо про інфляцію.

Навіть нічого не роблячи, можна успішно контролювати голу цифру, яка не має жодного реального змісту для економічних агентів. З іншого боку, краще опуститися на мікрорівень і проаналізувати "парадокс Гіффена".

Це коли при збільшенні ціни на товар попит на нього зростає, а не падає. У Китаї це рис і локшина. У нас картопля. Простій людині все одно, яка в нас інфляція, якщо ціна на хліб і картоплю постійно збільшується (і це в "аграрній країні").

В умовах, коли вартість кілограма картоплі вимірюється двозначними числами, а темп зростання ціни становив 100%, НБУ буде дуже важко переконати населення в низькій інфляції. Це свідчить  про те, що показник ІСЦ в Україні вже давно не має реальної інформації про цінову динаміку.

Новини за темою

Основні товари Гіффена – це малоцінні продукти, але які мають суттєву вагу в споживчому кошику звичайної людини. І не тому, що українці багато їдять, як думав колишній "соціальний міністр", а внаслідок загальної бідності.

Або, кажучи по-модному, через низьку "продуктову озброєність". Враховучи фізіологічні потреби, людина спершу задовольняє потребу в калоріях, а вже потім – у смакових якостях продукту.

Саме тому "картофан з сальцем" для друзів президента – це прикольний смак криворізького дитинства, про який можна "по приколу" згадати в трендовому київському ресторані, а для значної кількості громадян країни – просто калорійна повсякденна їжа.

Класичний приклад "парадоксу Гіффена" – це приклад картопляного голоду в Ірландії, де цей продукт був основним джерелом харчування для мільйонів людей: через неврожай ціни на картоплю різко зросли, але ще більше зріс попит на нього.

Незважаючи на сучасну критику теорії Гіффена, більшість економістів сходяться на думці, що загострення цього парадоксу відбувається в умовах наближення макроекономічної нестабільності, скорочення доходів, загрози інституційної кризи.

Схожа ситуація в нас уже виникала у 2010-му після кризи 2008-го на ринку гречки. І сталося це напередодні економічного спаду 2013-м.

Правда, чиновники у нас перебувають у полоні іншого парадоксу: "Торстейна-Веблена" (це одна людина), коли при зниженні ціни попит падає. Йдеться про демонстративне споживання, коли "лохом" вважають того, хто купив краватку за 500 доларів, якщо можна було за 1000...

І таргетують інфляцію якраз такі шанувальники "ефекту Веблена". Вони якщо і стежать за цінами на картоплю, то виключно сорту La Bonnotte (500 євро за кіло).

Індекс споживчих цін є різновидом індексу Ласпейреса, оскільки при розрахунку споживчої інфляції використовується споживчий кошик, характерний для порівняння базового року. Тобто коли ми були "молодими", дерева – маленькими, а картопля – дешевою.

Новини за темою

Водночас маємо і показник дефлятора ВВП, який є різновидом індексу Пааше, тобто механізм зважування цін двох часових періодів за обсягами споживання поточного року, таким чином відображаючи зміну споживчого кошика нинішнього, а не минулого (базового) періоду. Саме тому дефлятор (макроінфляція) у нас часто вища за ІСЦ.

Торік дефлятор становив 15,4%, а споживча інфляція (грудень до грудня) - 9,8%, тобто в півтора рази менше. Можна, звичайно, спробувати виділити якийсь гібрид у вигляді індексу Фішера як середнє геометричне, але для простої людини це буде вже занадто.

Таким чином, інфляційне таргетування НБУ – це не тільки повз "картоплі", це ще й повз економіки.

До речі, у Банку Англії нещодавно проводили дослідження, згідно з яким центральний банк повинен таргетувати довіру до своєї політики з боку основних економічних агентів, включаючи населення, оскільки застарілі таргети і монетарні інструменти вже не викликають ні в бізнесу, ні в простих громадян відчуття присутності якого-небудь стійкого взаємозв'язку між, наприклад, обліковою ставкою і реальними стандартами життя на мікрорівні.

Це не означає, що треба відмовлятися від монетарної політики. Це означає, що вона повинна сприяти таргетуванню довіри суспільства до неї, а не навпаки.

У цьому контексті вся політика НБУ і зовсім кумедна: на Інститутській говорять про зниження інфляції, але всі ці заяви викликають у пересічного українця лише потік обсценної лексики, особливо коли він дивиться влітку на цінники черешні і помідор, а картоплі - восени.

На Інститутській залишається сподіватися тільки на "ефект сноба". Це коли попит на товари знижується в міру зростання їхньої масовості. Типу, всі зациклилися на картоплі, а я перейду на корінь мандрагори.

Він хоч і дорогий, але зате ціни "стабільні". А президенту краще зустрітися з підприємцями, обговорити нові фіскальні новації, з фермерами - погутарити про "ринок землі". І, можливо, сходити на базар, прицінитися до мішка картоплі.... 

Днями уряд підписав меморандум співпраці з НБУ. Міністри пообіцяли допомогти Нацбанку з приборканням джина інфляції. Мабуть, готуються до активних картопляних інтервенцій і створення резервного картопляного фонду.

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>