"Богемна рапсодія": Байопік, який ми заслужили (насправді ні)

Нарешті в світовий прокат вийшла кінобіографія групи Queen – фільм, зіграний немов по нотах, але позбавлений будь-якої індивідуальності, за яку, за іронією, всі так полюбили Фредді Мерк'юрі

"Богемна рапсодія": Байопік, який ми заслужили (насправді ні)
Кадр з фільму "Богемна рапсодія" IMDB

Тетяна Ахапкіна

Журналіст

Нарешті в світовий прокат вийшла кінобіографія групи Queen – фільм, зіграний немов по нотах, але позбавлений будь-якої індивідуальності, за яку, за іронією, всі так полюбили Фредді Мерк'юрі

Появу на світ цього фільму назвати безхмарною досить складно. Перші чутки про можливий байопік поповзли ще у 2010 році. Тоді на роль рок-легенди готували провокаційного, але талановитого коміка Сашу Барона Коена, а у сценаристи – оскарівського номінанта Пітера Моргана ("Королева", "Фрост проти Ніксона"). Але щось пішло не так і плани перегрались. Якщо вірити чуткам, Брайан Мей був занадто обережним, побоюючись завдати спадщині Фредді непоправної шкоди, але в той же час мав намір "вбити" головного героя в середині картини, присвятивши другу частину його оплакуванню.

Коли у 2013 році стало відомо, що такій версії статися не судилося, до проекту відразу прив'язали ще кілька помітних імен. Однак і вони протягом найближчого часу відпали, як і деякі наступні.

І лише протягом 2015-2016 років була зібрана команда, що зуміла реалізувати довгобуд. Зокрема, в якості автора сценарію було затверджено ще одного номінанта на "Оскар" Ентоні МакКартена ("Всесвіт Стівена Хокінга", "Темні часи"), який детально оформив роботу Моргана. У свою чергу режисером став Брайан Сінгер (франшиза "Люди Ікс"), якого вже в процесі зйомок замінив Декстер Флетчер ("Едді "Орел"). Ну а честь зіграти великого і прекрасного Мерк'юрі дісталася зірці серіалу "Містер Робот" Рамі Малеку.

Кадр з фільму "Богемна рапсодія" IMDB

Подієво автори спробували охопити максимум можливого – починаючи від знайомства в 1970 році Фредді Мерк'юрі з Брайаном Мейем і Роджером Тейлором (тоді ще гітаристом і ударником групи Smile) і закінчуючи їхнім спільним виступом в якості вже всесвітньо відомих Queen на "Вемблі" у 1985 році. Грандіозне шоу, що відбулося в рамках благодійного фестивалю Live Aid, і донині вважається одним з найкращих виступів в історії рок-музики.

Ну а у проміжок між цими піковими точками з біографії музикантів творці "Богемної рапсодії" спробували вмістити максимальну кількість подій, що вплинули як на розвиток групи в цілому, так і на особистість Фредді зокрема.

Наприклад, у фільмі можна побачити, як записувався їх знаменитий альбом A Night at the Opera і створювалися такі культові хіти, як We will rock you, Love of my life і, власне, Bohemian Rhapsody. Не менше уваги стрічка постаралася приділити особистим взаєминам учасників колективу, а також характеру і способу життя його лідера, зачіпаючи в тому числі інтимні теми.

Втім, відразу варто уточнити, що беззастережно вірити всьому показаному не варто. Багато фактів були художньо прикрашені, а деякі – відверто переінакшені на користь зручності і доладності оповідання. Помітити таку невідповідність можна ще у зав'язці фільму – навіть згадане знайомство музикантів відбулося в куди більш буденній обстановці і, тим більше, не підкреслювало настільки показовим чином значимість Мея і Тейлора (на той момент відносних новачків, хоч і таких, які дійсно подобалися Меркьюрі). Насправді він спочатку здружився з вокалістом Smile Тімом Стаффелом, а той, у свою чергу, представив співака майбутнім колегам по Queen. Стрічка ж з метою економії часу упускає Стаффела з уваги і пропонує Фредді самому зробити перший крок.

Кадр з фільму "Богемна рапсодія" IMDB

Подібне переосмислення реальної історії, судячи з усього, має відношення майже до всієї (якщо не вдаватися в допитливі подробиці) "Богемної рапсодії". Багато сцен, діалоги в яких прописані виключно для того, щоб догодити глядачеві, викликавши у нього певну реакцію, вийшли неправдоподібними і позбавленими життя.

Не спрацював у плюс і поверхневий виклад змісту, більше схожий на схематичне перерахування обраних фактів, не дуже пов'язаних між собою. Це зробило фільм подібним до музичного кліпу з набором різношерстих, не об'єднаних в єдине смислове полотно образів, вимушених уживатися разом в рамках 135 екранних хвилин. Гіршим рішенням, мабуть, могло б стати лише заплановане раніше вбивство головного героя в середині сюжету, як би гіпотетично струнко воно не зуміло прописатися в сценарних рядах.

Тим не менш, назвати картину повністю позбавленою переваг теж не можна. У першу чергу це стосується, звичайно ж, саундтреку. Спадщину групи, яку так боялися очорнити, все ж зіпсувати досить складно, якщо не сказати неможливо. Більше того, саме завдяки видатним пісням Queen стрічка часом оживає і чарівним чином ладиться, а це дозволяє закривати очі на численні недоліки.

Похвалити можна також роботу художників-постановників, відповідальних за візуальне оформлення. Дизайн, локації та костюми виглядають в "Рапсодії" реалістично, до чого, справедливості заради, теж доклав руку Мей. Для цього гітарист відкрив доступ до особистих, дбайливо зібраних і збережених архівів і навіть позичив для зйомок дещо з власного гардеробу.

Не менше праці вклав у фільм і виконавець головної ролі Рамі Малек, який не тільки не побоявся прийняти відповідальний виклик, але і зумів належним чином його реалізувати. Його Фредді палає на екрані, як палав сам Мерк'юрі, і не викликає ні найменшого сумніву у своїй справжності і геніальності. Посварити Малека можна лише за не дуже правдоподібні сцени із співом, але в цьому випадку актора легко зрозуміти і пробачити, особливо якщо згадати його вишукану проробку не лише зовнішньої поведінки, але й внутрішнього життя музиканта.

Кадр з фільму "Богемна рапсодія" IMDB

Однак перерахованого, на жаль, недостатньо, щоб врятувати стрічку і дозволити їй досягти вершин, які зуміла завоювати оспівувана в ній група. Головна проблема "Богемної рапсодії" криється в тому, що вона вийшла занадто старомодною для нинішнього часу. Романтизовані та позбавлені людяності герої, драматичні сцени під дощем і залишені за кадром секс і драйв – все це відгомони минулого кінематографічного століття.

"Ми не хочемо експлуатувати одну й ту саму формулу", – говорять своєму продюсеру учасники Queen, втомлені від набридлих музичних прийомів. За іронією, те ж можна сказати і про їхній байопік. Пластиковий, згладжучий гострі кути шаблон більше не справляє враження. Особливо якщо в ньому йдеться про настільки видатну особистість, як Фредді Мерк'юрі – абсолютно екстраординарну і в рівній мірі нестримну у своїх (не завжди по-кіношному привабливих) поривах. Але ж саме такої біографії він заслуговує. І, хочеться вірити, його прихильники теж.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів