Біля розбитого корита: Від виборів у Молдові виграв не Путін, а олігарх Плахотнюк

Результат президентських виборів в Молдові, де виграв проросійський соціаліст Ігор Додон, найпростіше вважати перемогою "руки Москви" і поразкою колективного західного обкому. Але реальний переможець виборів залишився в тіні, а вся країна програла

Біля розбитого корита: Від виборів у Молдові виграв не Путін, а олігарх Плахотнюк
Володимир Плахотнюк Фото з відкритих джерел

Результат президентських виборів в Молдові, де виграв проросійський соціаліст Ігор Додон, найпростіше вважати перемогою "руки Москви" і поразкою колективного західного обкому. Але реальний переможець виборів залишився в тіні, а вся країна програла

Оригінал на сайті Московського центру Карнегі

Смертельна сутичка проросійських та прозахідних сил - в цей звичний і зрозумілий шаблон укладаються вибори в Молдові, що завершилися перемогою Ігоря Додона над Майєю Санду.

Для такої інтерпретації молдавських реалій є весь необхідний набір формальних ознак. Православний соціаліст Додон – хрестоматійний типаж проросійського політика. Регулярно з'являється на Старій площі, не приховує симпатій до Володимира Путіна, хоче євразійської інтеграції, називає Крим російським, критикує Євросоюз, регулярно буває в церкві і пропагує традиційні сімейні цінності. З таким багажем можна і губернаторські вибори в Росії виграти.

Майя Санду, яка програла вибори, вчилася в Гарварді, працювала в офісі Світового банку у Вашингтоні, входила до складу кількох коаліційних проєвропейських урядів. Під час нинішньої виборчої кампанії отримала підтримку від європейських політиків першого ешелону: Ангели Меркель, Дональда Туска, Жан-Клода Юнкера.

Контекст минулих виборів теж розташовує до того, щоб зарахувати перемогу Кремлю: Додон переміг Санду – 52,2% проти 47,8% – в умовах, коли з 2009 року країною керують партії, які називають себе проєвропейськими. Так що привід святкувати відвоювання у Заходу ще одного плацдарму формально є.

Новини за темою

Але існує й інша сторона молдавської реальності. Весь 2015 рік і першу половину 2016-го цю невелику і бідну республіку стрясали антиурядові протести. На вулиці виходили десятки тисяч розсерджених громадян. Спусковим гачком для них стала горезвісна "крадіжка мільярда" – виведення в кінці 2014 року 1 млрд дол. з трьох молдавських банків.

Спочатку мітинги виглядали парадоксально: люди під прапорами ЄС вимагали відставки проєвропейського уряду. Але протестна хвиля набирала силу. І на початку цього року на центральній площі Кишинева Ігор Додон на морозі мітингував плечем до плеча з правими політиками, які не просто відчувають неприязнь до Росії, але вважають її ворогом. З'являлася на цих мітингах і Майя Санду.

У сучасній історії Молдови, чиє суспільство давно і серйозно розколоте за зовнішньополітичною і мовною ознакою, подібного єднання правих і лівих сил не було ніколи. Опозиційні політики забули про геополітичні гасла, відклали в сторону партійні прапори, обравши символом протесту білі хризантеми.

Об'єднала їх антикорупційна складова і спільний ворог – олігарх, заступник голови правлячої Демпартії Володимир Плахотнюк, який не займає в країні ніяких державних посад, але при цьому контролює уряд, парламентську більшість і найбільший у країні медіахолдинг.

До інститутів, які часто приймають рішення в інтересах Плахотнюка, відноситься і Конституційний суд країни. Саме Конституційний суд 4 березня поставив крапку в недовгому єднанні протестного руху. У п'ятницю ввечері суд вирішив скасувати поправки, які були внесені в молдавську Конституцію в 2000 році і перетворили країну на парламентську республіку, де глава держави має сильно усічені повноваження і обирається депутатами. Оскільки в березні закінчувався мандат чинного президента Ніколає Тімофті, то своїм рішенням суд запустив процес підготовки до всенародних президентських виборів.

Новини за темою

Це докорінно змінило внутрішньополітичну ситуацію. Опозиція з готовністю відгукнулася на запрошення зіграти в гру під назвою президентські вибори і пішла з площ у виборчу кампанію, приступивши до боротьби один з одним. Єдиний опозиційний фронт розсипався, а політики, які ще недавно дружно вимагали відставки уряду, розпуску парламенту і тюрми для олігарха Плахотнюка, який "захопив" державу, стали один одному лютими ворогами.

Слідом за ними по різних кутках рингу розійшлися виборці правих і лівих сил. Шанувальники Санду стали лякати російськими танками, які неминуче з'являться в Молдавії в разі перемоги Додона. Прихильники соціаліста – розповідалии про зв'язки Санду з ЛГБТ-спільнотою і десятків тисяч сирійських біженців, яких вона нібито впустить в країну вже за досягнутою з Меркель домовленістю.

Ці бої без правил не могли не радувати Плахотнюка, про якого супротивники якщо і згадували, то тільки для того, щоб звинуватити один одного у зв'язках з токсичним олігархом. Останній же був настільки впевнений в собі, що зняв з виборів свого кандидата – лідера Демпартії Маріан Лупу. Невелика жертва, якщо врахувати, що президент Молдови не зможе впливати на процес прийняття рішень, оскільки його повноваження залишилися тими ж, що і при парламентській республіці. Немає у глави держави інструментів для зміни зовнішньополітичної орієнтації країни.

Що глава держави точно зможе, так це голосно конфліктувати з урядом і парламентом, відтягувати підписання законів, зустрічатися з Володимиром Путіним. Подібна криза, відсутність у президента реальної влади робить Ігоря Додона зручним спаринг-партнером для Володимира Плахотнюка, який називає європейський вибір Молдавії стратегічним.

Новини за темою

Олігарх, з яким Брюссель і Вашингтон змушені мати справу, оскільки тільки він забезпечує "проєвропейськість" Молдови, після перемоги проросійського політика зберігає статус неприємного, але незамінного партнера, здатного збалансувати крен у бік Росії: формула "свій сучий син" у всій її невибагливій простоті. І вона буде працювати як мінімум найближчі два роки – до намічених на 2018 рік і по-справжньому важливих парламентських виборів, прологом до яких і була нинішня президентська кампанія.

Підготовка до парламентської кампанії буде вестися в умовах розколотого і до крайності поляризованого суспільства. Результат 52,2% і 47,8% це не просто відсотки голосів, відданих за Додона і Санду. Це відомий діагноз, який зайвий раз підтвердили президентські вибори: на території Молдови існують дві країни, які ворогують один з одним і чиї сили приблизно рівні. Саме завдяки протистоянню цих двох Молдов стала можлива крадіжка мільярда і фактична узурпація влади людиною, яку ніхто нікуди не обирав.

Володимир Соловйов

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

Інші матеріали Карнегі

Труднощі розвороту. Що чекає Молдавію при новому президенті

Чому Молдова залишається failed state?

Ударник "Східного партнерства": чому в Молдові проєвропейські партії скидають один одного

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>