Автокефалія української церкви відповідає інтересам США?

Автокефалія української церкви відповідає інтересам США?
Фото з відкритих джерел

Kагаг

Щоденна турецька газета

Оригінал на сторінці Karar

Визнання Константинопольським патріархатом самостійності Київської церкви розбередило лінії розлому в православно-християнському світі, який сягає корінням XV століття. Ще тоді Московська церква назвала себе третім Римом, і це прагнення насправді узгоджується з уявленнями Кремля, який давно бажає повернути Росії статус світової держави. Викладач історичного відділення Університету образотворчих мистецтв імені Мімара Синана, професор Ільяс Кемалоглу (Ilyas Kemaloğlu) йде по історичних слідах цього глибокого розколу…

Із визнанням Константинопольським патріархатом Української православної церкви процес набуття цією церквою незалежності дістав абсолютно інший вимір. Російська православна церква оголосила Константинопольський патріархат розкольниками. Православний світ зіткнувся з однією з найбільших криз не тільки за останні десятиліття, але і за всю свою історію. До того ж ця криза, схоже, вплине і на політичні відносини як між залученими країнами, так і між деякими державами регіону і світу.

Насправді боротьба між Москвою і Константинополем у релігійній сфері почалася не нещодавно. Ця боротьба сягає кінця XVI століття, коли Московська церква була зведена до рівня патріархату. Хоча Константинопольський патріархат вважається "першим серед рівних" та навіть неофіційно "вселенським патріархатом", те, що велика частина православного населення проживає в Росії, і за Московським патріархатом стоїть така могутня держава, як Росія, робить Російську православну церкву дуже сильною. А розташування Константинопольського патріархату на території мусульманської країни й одруження російського царя Івана III з дочкою останнього візантійського імператора Софією (Софія Палеолог була племінницею останнього імператора Візантії Костянтина XI Палеолога, - прим. пер.) - ось фактори, що підсилили статус і положення Москви, і Москва починаючи ще з XV століття проголосила себе третім Римом.

Ці претензії Москви завжди зберігалися за винятком, мабуть, тільки радянського періоду. Оскільки в радянський час релігія вважалася найважливішою перешкодою для поширення радянської ідеології, була запущена атеїстична пропаганда, і всі релігійні інститути, включаючи Російську церкву, зазнали гонінь. Тому в цей період вплив Московського патріархату зменшувався, а Константинопольський патріархат, навпаки, підсилював своє становище в православному світі, що послабшав із завоюванням Константинополя турками. Але за 27 років, що минули з розпаду СРСР, Московський патріархат відновив свою колишню силу і вплив. Разом з цим ми бачимо, що вплив і юрисдикція Російської церкви неофіційно поширилися на пострадянському просторі, і вона взяла на себе нову місію: бути об'єднувальним елементом між пострадянськими республіками і зберігати панування Москви на цих територіях в релігійній сфері. Але, як і Кремль, Російська православна церква не бажає зупинятися на статусі "регіональної сили". Тоді як Кремль виступає проти однополярного облаштування світу США, Московський патріархат не бажає визнавати Константинопольський патріархат як "першого серед рівних". Одним з головних показників цього є той факт, що Московський патріарх Кирило не взяв участі у Всеправославному соборі, скликаному патріархом Варфоломієм у 2016 році на острові Крит, підготовка до якого тривала 55 років. Очевидно, Кирило не самостійно приймає всі ці рішення, тому що, як і попередні патріархи, Кирило теж у тісних відносинах з Кремлем. Хоча в Росії релігія також відокремлена від держави, історія Російської церкви переплетена з політикою.

Ось і виступ Росії проти незалежності української церкви, демонстрована реакція мають повністю політичний характер. Незважаючи на напруженість, яка сьогодні є у відносинах Росії і України, росіяни й українці походять від однієї раси, і в таких доктринах і проектах Кремля, як "слов'янський союз", "православний союз", "третій Рим", відводиться важливе місце Україні і українцям. Після Росії найбільше слов'янського православного населення проживає на території братньої України. Ці ідеї, можливо, ніколи не вдасться втілити в життя, але ця "єдність" відіграє важливу роль в існуванні російської держави, підтримці націоналістичних почуттів народу і, нарешті, в тому, що він "почувається особливим". Ще одна причина, чому Москва не бажає втрачати Україну, така: російська історія тісно переплетена з Україною. Першою державою росіян була Київська Русь, однією з перших столиць був Київ, перша митрополія була створена в Києві, Київ вважається "матір'ю міст руських" — все це та інше робить важливим Київ і Україну з погляду російської історії і місця Росії в православному і слов'янському світі. Зараз же Москва стикається з ризиком втратити все це, тоді як вона змусила російський народ повірити у те, що "третій Рим" стоятиме вічно і ніколи не впаде.

Разом з тим ми можемо сказати, що позиція "протилежної сторони" теж є політичною. Президент України Порошенко, прагнучи забезпечити здобуття Україною незалежної церкви, бажає розірвати всі зв'язки з Росією після приєднання Криму до РФ. Цей крок можна розцінювати як сильний удар, який Київ завдає Москві. Цікаво, що Константинопольський патріархат став на бік України. Тому що незалежно від того, чи визнає він за собою таке право, чи, як стверджує Москва, діє поза канонічним полем, цим кроком Константинопольський патріархат у будь-якому випадку завдає шкоди своєму становищу й іміджу в православному світі. Як зазначалося вище, незважаючи на "рівність" ієрархії, Константинополь має особливе становище. А тепер Московський патріархат, який об'єднує більше половини православного населення світу, розірвав усі зв'язки із Константинополем і звинуватив патріарха в розкольництві. До того ж православні Росії теж вважали Константинополь важливим релігійним центром. Більш того, в останні роки побільшало візитів, здійснюваних православними вірянами Росії з метою відвідування православних релігійних структур в Туреччині, або іншими словами, навіть почав розвиватися релігійний туризм.

Визнання Константинопольським патріархатом української церкви при тому, що останнім часом відносини між Московським і Константинопольським патріархатами перебували на хорошому рівні, росіяни пов'язують з політичним підходом. Озвучуючи цей погляд, російські експерти виходять з кількох обставин. По-перше, ця криза припадає на момент напруженості в стосунках між Москвою й Афінами. По-друге, Константинопольський патріархат направив в Україну як представників священнослужителів зі США і Канади. А російська влада відкрито говорять, що за цим процесом стоять США, і їхня мета - нашкодити інтересам Росії в релігійній сфері, так само як в політичній та економічній сферах. На думку тих, хто бажає ще більше заплутати проблему, одна з причин цього процесу - прагнення завдати шкоди турецько-російським відносинам, які після кризи з літаком покращилися. Знову в цьому контексті озвучують припущення, ніби Кремль попросив в Анкари підтримки в цьому питанні і закликав турецьку владу чинити тиск на Константинопольський патріархат, щоб змусити його переглянути свій крок. При цьому Анкара, на порядку денному якої чимало внутрішніх і зовнішніх проблем, справедливо не бажає втручатися в це.

Як видно, ця "релігійна" проблема православного світу, що сягає своїм корінням "історичного" минулого, має дуже багатогранний "політичний" вимір. А це створює велику перешкоду для того, щоб надалі проблема вирішувалася якось інакше, ніж зараз. Таким чином, православний світ отримав серйозний удар. Після цього кроку Константинопольського патріархату Російська церква прийняла рішення запровадити санкції. Московський патріархат заборонив не тільки своїм священикам здійснювати богослужіння в церквах Константинопольського патріархату, але й своїм прихожанам - молитися в цих церквах. А найголовніше, що Російська православна церква оголосила патріарха Варфоломія "розкольником".

На тлі цих подій інші церкви теж, поза всяким сумнівом, будуть змушені, нехай і неявно, підтримати одну з сторін. Польська, Сербська, Антіохійська церкви вже зараз стають на бік Російської церкви. Більше того, Росія теж повідомила, що не визнає рішення Константинополя, і Російська церква продовжить залишатися в Україні. А це показує, що боротьба і переділ власності між церквами в Україні триватиме. У довгостроковій перспективі, навіть якщо Україна отримає "національну церкву", все це ще більше посилить боротьбу в політичній та інших сферах у цій країні, ще більше загострить відносини України та Росії і відповідно, негативно вплине на відносини Росії із ЄС і США. Іншими словами, неможливо сказати, що якась політична чи релігійна сторона цієї проблеми виграють. І хоча вказувати на Захід як на винуватця всіх проблем помилково, реальний факт у тому, що ця проблема в політичному сенсі буде хорошою службою для США, а в релігійному сенсі - для протестантів і католиків у Європі.

Ільяс Кемалоглу

Переклад ІноЗМІ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів