Фото з відкритих джерел

У цьому нема нічого дивного. Особливості російської окупаційної політики ще від часів Івана Грозного визначалися твердженням: "Ми не забираємо чуже, ми повертаємо своє". Тому всі загарбані протягом кількох минулих століть території чисто випадково називалися інакше. А ті, хто їх населяв, автоматично ставали росіянами. Чим мали б неабияк пишатися, бо відновили за допомогою визволителів свою справжню ідентичність.

Але, останніх, без перебільшення, двісті років держава Росія мала одного, чітко персоніфікованого ворога серед представників усіх національностей. Мова про чеченців. Це почалося від 1817 року, коли Російська імператорська армія почала бойові дії на Північному Кавказі, метою яких було приєднання гірських районів до складу Російської імперії. Затягнулася війна аж на 60 років, і час показав: до повного упокорення чеченців усе одно не дійшло. А сталий образ чеченця як ворога номер один сформувався остаточно в 1840-му році, коли російський поет, учасник Кавказької війни Михайло Лермонтов опублікував свою "Колискову". Де вже в другому куплеті звучить: "Злой чечен ползёт на берег, точит свой кинжал".

Новини за темою: Росіянин, засуджений за репости про Крим, переїхав до Києва

Дітей колисали, водночас лякаючи чеченцями. Страх перед "злим чеченом" десятки покоління росіян всотували буквально з молоком матері. Тому на початку 1990-х, вже перед самим розвалом СРСР, пропагандистам не вдалося нічого, окрім як демонізувати генерала Джохара Дудаєва, лідера Чечні, котра така само, як інші російсько-радянські сателіти, прагнула незалежності. Страх і ненависть допомогли російській владі розв`язати Першу і Другу Чеченські війни під бурхливі оплески громадян. Зрештою, нинішня ситуація з упокоренням чеченців – не що інше, як данина, котру Путін регулярно сплачує Чечні за мир. Переможці так не чинять. Подібні дії – свідчення переляку.

Новини за темою: Поєднання ненависті і хамства, несмак, психопатія: Росіяни обурилися через відкриття в Києві пам'ятника воїнам АТО

Переважна більшість українців легко перетравлювала образ чеченця – ворога всього живого, культивованого в російських фільмах та серіалах на кшталт "Кавказький бранець", "Війна", "Грозові ворота", "Менти", "Вбивча сила", "Агент національної безпеки" тощо. Натомість самих українців російська масова культура подавала як вайлуватих кумедних "хохлів". З яких треба сміятися, котрих слід поблажливо тріпати по плечу – але в жодному разі не боятися. Навпаки, в Україні всякий російський громадянин почувався затишно, як удома.

Так було до зими 2013 року. З початком Майдану російська пропаганда стрімко зірвалася з ланцюга й за короткий час переключила увагу росіян на жорстоких "бандерівців" та "фашистів". За словами журналіста Павла Казаріна, сьогодні пересічний росіянин, наприклад, мешканець Магадану, нічого не знає про стан справ у Магадані й дуже приблизно уявляє, що відбувається в цілому по Росії. Адже в інформаційному просторі росіянина – суцільна Україна, причому виключно в негативному контексті.

Новини за темою: Понад 40% росіян назвали репресії Сталіна необхідними для порядку в СРСР

Раніше дані опитувань показували: українці посіли друге місце після американців серед антипатій росіян. Тепер нібито ліберальне "Эхо Москвы" дізнається – антипатію змінив страх. Українці, які споконвіку ні на кого не нападали, тільки боронилися й не можуть похвалитися глобальними перемогами над росіянами, змушують боятися себе. При тому, що станом на тепер Україна сама переживає не найкращі часи. Ось так російська пропаганда мимоволі й поволі наближає нашу перемогу в гібридній війні: ворог уже деморалізований. Хоч і страх перед чеченами нікуди не подівся.

Андрій Кокотюха

Редакція може не поділяти думку автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтесь з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.