Американські авіаносці більше не знаряддя в морському бою?

Американські авіаносці більше не знаряддя в морському бою?
З відкритих джерел

Оригінал на сайті The National Interest

12 липня в українському порту Одеси завершився черговий етап військово-морських навчань "Морський бриз - 2019" (Sea Breeze), в якому взяли участь 19 держав (в основному членів НАТО) і було задіяно 32 кораблі. Судячи з усього, навчання минули без пригод.

Після зіткнення в Керченській протоці в листопаді 2018 року, коли Росія захопила три українські судна, екіпажі яких залишаються у російському полоні, Чорне море тепер, безумовно, є зоною підвищеної напруги.

Якщо деякі націоналісти в Києві думали, що криза змусить українців "згуртуватися під прапором" та підтримати Петра Порошенка, який продовжував займати жорстку позицію щодо Росії і долі Донбасу, то вони глибоко помилялися.

Тепер, якщо Москва всерйоз налаштована на конструктивну взаємодію з новою адміністрацією в Києві, Кремлю треба покінчити з політичними іграми і звільнити захоплені екіпажі і судна як жест доброї волі.

Вашингтон ускладнює ситуацію, "підвищуючи градус" напруги навчаннями "Морський бриз" і подібними прикладами демонстрації сили біля кордонів Росії. В кращому разі такі дії можна було б розглядати як сприяння у набутті Києвом впевненості в переговорах з Москвою.

Новини за темою

Проте в Вашингтоні небезпеку подібних маневрів повною мірою не усвідомлюють. Ось один приклад — як стверджують, у водах Азовського моря, а також уздовж узбережжя Чорного моря, як і раніше, знаходяться не менше 18 тисяч мін, які залишилися після Другої світової війни.

"Вони десь лежать на дні і чекають свого часу". Неважко уявити собі війну між США і Росією, розпочату внаслідок випадкового потоплення корабля НАТО, який братиме участь у навчаннях "Морський бриз", невибухлою міною в таких небезпечних водах. Пам'ятаєте броненосець "Мен" (USS Maine)?

Зрозуміло, в такому конфлікті сили НАТО (за винятком Туреччини) в Чорному морі будуть просто "трампліном", що на військовому жаргоні означає силу, яка має на "нульовій фазі" певне політичне значення, але не має реальної військової цінності. У перші години війни ці сили було би знищено.

Можливо, тому нам пощастило, що за Конвенцією Монтре американські авіаносці не мають права на проходження через турецькі протоки. В гіпотетичній ситуації, коли їм буде дозволено пройти через ці протоки, вони, цілком імовірно, будуть відразу ж знищені.

Це відбудеться внаслідок злагоджених спільних дій дизельних підводних човнів, мобільних ракетних комплексів берегової оборони і російських ракетних катерів, невеликих, але які володіють великою вогневою міццю, - не кажучи вже про авіацію наземного базування, оснащену гіперзвуковими протикорабельними ракетами, як-от новий комплекс "Кинджал".

Якщо у можливій, як це не прикро, війні за майбутнє України авіаносці мають обмежену цінність, то які великі кораблі ВМС США по-справжньому доцільно задіяти в конфлікті проти Росії?

Справді, багато десятиліть тому американські авіаносці зіткнулися з радянськими ВМС у серйозному морському психологічному протистоянні в Східному Середземномор'ї.

Проте ще в 1973 році у деяких офіцерів ВМС США були серйозні побоювання щодо використання американських авіаносців проти так званої "п'ятої ескадри" Радянського Союзу, яка вже тоді була донесхочу оснащена потужними протикорабельними ракетами.

У заголовку статті, опублікованій у середині липня 2019 року в російському журналі "Військовий огляд", поставлено наступне питання: "Майбутнє ВМС США: атомні "супери" чи легкі авіаносці?".

Стаття має потужне історичне обґрунтування для сьогоднішніх висновків, російський автор відзначає, що значення авіаносців ставилося під сумнів ще на зорі атомного століття. Однак, за словами автора, "американські адмірали (з цим скептицизмом) були категорично не згодні".

У військовій доктрині США базуються на авіаносцях ВПС і "завжди грали першу скрипку, особливу роль, панування в повітрі шанувалося ними як абсолютна необхідна передумова для перемоги у війні".

У цьому аналізі є певне почуття заздрості. Коли цей російський аналітик говорить про "найбагатший досвід", який ВМС США набули в авіаносній війні на Тихому океані, видно явний контраст.

Таким чином, навіть коли "розміри і вартість авіаносців" різко зросли, стверджує російський автор, американські стратеги "вважали злочином економити на ключовій системі морських озброєнь". Можна відчути неабияку заздрість, коли автор нагадує своїм читачам, що як-ніяк "Америка - багата країна".

У статті дається коротка оцінка новітнього авіаносця ВМС США. Автор зазначає, що на авіаносці "Джеральд Форд" (Gerald R. Ford) встановлено електромагнітні катапульти, він має "збільшену середню кількість літако-вильотів на добу" і "знижену чисельність екіпажу за рахунок автоматизації".

До того ж у російській аналітичній статті відзначаються "найсучасніші технології", використані в авіаносці - ядерні реактори і сучасні стелс-технології. Водночас автор зазначає, що авіаносець як перший представник свого класу "не може впоратися з численними "дитячими хворобами", і "чи впорається він з ними, або ж недоліки матимуть хронічний характер, покаже майбутнє".

"Але ось чого абсолютно неможливо заперечувати, - пише автор, - авіаносець вийшов дорогим. Дуже дорогим". Враховуючи, що витрати на створення авіаносця обійшлися в кругленьку суму 13 мільярдів доларів без урахування вартості авіаносної ударної групи, "хтось у США обов'язково повинен був запропонувати будувати авіаносці "розмірами менші, ціною дешевші", пише автор російської аналітичної статті.

Друга половина російської статті в основному присвячена аналізу доповіді, підготовленої корпорацією RAND про можливі напрямки розвитку носіїв палубної авіації (Future Carrier Options).

Автор пояснює, що в доповіді оцінюється тактико-технічні характеристики варіантів авіаносців водотоннажністю 70, 40, або 20 тисяч тонн, запропонованих замість суперавіаносця водотоннажністю 100 тисяч тонн.

Говорячи про авіаносці меншої водотоннажності і меншої вартості, російський аналітик зазначає, що, природно, "їхній бойовий потенціал істотно обмежено". Зрештою робиться висновок, ідея "поступитися бойовим потенціалом заради ціни адміралам зовсім не подобається".

Автор закінчує свою аналітичну статтю жартом, у якому бажає американцям удачі в будівництві легких авіаносців. За словами автора, "з недавнього досвіду американських військових програм" слід очікувати, що внаслідок спроби здешевлення авіаносного флоту ВМС США, швидше за все, "отримають кораблі в півтора рази менші, вдвічі гірші і втричі дорожчі за ті, що існують".

Може навіть виникнути бажання погодитися з насмішкою російського стратега і, можливо, навіть висловити співчуття з приводу важкого становища російського флоту, який за останні десятиліття домігся певних успіхів та якому, напевно, з гаком вистачило і невдач.

Новини за темою

Поза всяким сумнівом, багато російських лідерів досі з тугою мріють побачити новенький, сяючий суперавіаносець на зразок "Джеральда Форда" з російським військово-морським прапором — Андріївським прапором з блакитним хрестом. Судячи з усього, від цієї ідеї вони не зовсім відмовились, ба більше, вона може отримати свій розвиток у рамках китайсько-російського партнерства, хоча цей "двосторонній варіант", як і раніше, здається досить неправдоподібним.

Однак заздрість, яку відчувають флоти інших країн, не обов'язково означає, що суперавіаносці є для ВМС США ідеальним великим бойовим кораблем майбутнього. Багато американських військово-морських стратегів вважають, що для сучасної морської війни авіаносець застарів.

Хоча вони були досить ефективні в конфліктах - від корейської війни до операції "Непохитна свобода" в Афганістані - слід сказати, що ці конфлікти відрізнялися тим, що у них брали участь противники, у яких не було коштів для протистояння на морі.

Як це не сумно, але, на жаль, сьогодні навіть у збройних сил Ірану або Північної Кореї, які не відрізняються особливою потужністю, і більш відсталих може з'явитися можливість знищувати авіаносці. Не кажучи вже про рішучі дії Китаю і Росії, які вже понад півстоліття активно працюють над вирішенням цієї проблеми.

Прихильники використання авіаносців часто виступають з сумнівними заявами про те, що пара ракет або навіть торпеда фактично не змогли би потопити ці величезні кораблі. Можливо, і не змогли б, але спробуйте уявити собі армаду, яку доведеться збирати, щоб врятувати пошкоджений корабель такого розміру.

Як логічне продовження цього кошмару тепер уявіть собі величезну і вразливу ціль, яку така рятувальна операція становитиме для супротивника. Такий сценарій може призвести до втрати значної частини ВМС США. На жаль, іноді доводиться уявити трагедію, щоб запобігти їй.

Справді, давно час відмовитися від культу великих авіаносців, який всупереч всім фактам і здоровому глузду, як і раніше, існує у ВМС США і Конгресі.

Давайте замість цього робити рішучі дії для створення більш раціональної структури ВМС, у якій особлива роль відводитиметься підводним озброєнням поряд з безпілотними і бездротовими сенсорними мережами.

Лайл Голдстайн

Переклад ІноЗМІ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>