А наші не прийдуть: Чи буде релігійна війна в Україні?

А наші не прийдуть: Чи буде релігійна війна в Україні?
Фото з відкритих джерел

Олександр Фомін

Журналіст, політолог

Український інформаційний простір здригається від блискавок "автокефалій",  "варфоломєєв", "томосів" та інших непотрібних середньому українцю термінів. Редактори ЗМІ присвячують цілі колонки цьому процесу, готуються відеорепортажі, ефіри. А в підсумку, на мою, суб'єктивну, думку, пересічному українцеві (80%) глибоко ... на всі "кефалії". Ще 10% перебувають в ейфорії від чергової перемоги над "структурою агресора", і, напевно, стільки ж (10%) перебувають у стані повного сум'яття і тривоги.

Останнім я особливо не заздрю. Точніше щирим парафіянам УПЦ МП. Незважаючи на всю відданість, віру і надію (ну хто на Бога, а хто на якусь підтримку або реакцію того самого Кирила), їх вкотре обдурили і використали. Точніше навіть не так... Їм просто ніхто нічого не обіцяв (як і одеситам або жителям Донбасу), а віру в "доброго і справедливого царя-батюшку" просто вигадали. Точніше, як говорять: сама придумала, сама повірила.

Чомусь як приклад одразу згадуються ці рядки:

А наші не прийдуть... Такий час нині –

Не той сьогодні рік, війна зовсім не та.

Ніхто не чує голос, що волає в пустелі.

Та й пустелі немає - суцільна порожнеча. 

Власне, незворотний процес автокефалії запущено. Що ж далі? По-перше, символічна перемога Банкової над "храмом окупантів", а точніше над Лаврою. Це дуже символічний артефакт напередодні передвиборчої кампанії. Якісь відсотки електорату президента це дуже збудить. Ну, напевно, навіть якщо і нинішній головнокомандувач програє, то в історію себе все-таки запише.

До речі, не думаю, що 14 жовтня буде захоплення комплексу Лаври. Хоча вже по-хазяйськи праворадикали не тільки прийдуть покричати біля входу, а й, може, вже зайдуть прогуляються, а може, і поб'ються з кимось. У будь-якому випадку владі не потрібне варварське передання на крові, а, скоріше, щось більш офіційне і зручне для піару.

По-друге, це найголовніше – релігійної війни в Україні не буде. Хоча комусь хочеться, звичайно, щоб ще більше розділити цю багатостраждальну країну. Мова/"язык" не спрацювали, УПА/Червона армія теж не спрацювали. Усе вилилося в суржик, скорбота 8-го і свято 9 Травня та інші напівзаходи. Власне, тут буде щось аналогічне, а точніше, який патріархат швидше захопить (чи втримає) храм у вашому мікрорайоні, туди і будете ходити. Що до "томосіади", що після - пересічному українцю глибоко все одно, як буде батюшка називати на Великдень "кулич" (або "паска").

По-третє, напевно, резюмувальне – патерналізм має піти. Для українців немає братів ні в США, ні в Росії. Є чіткі прагматичні правила: ти мені, а я тобі. Поки що ми все віддаємо, забуваючи про себе. Усі віримо в спасителя закордоном чи на небі. Його на стороні немає.

Але є НЕукраїнські політичні ігри, де одних можуть кинути як гарматне м'ясо захищати стіни будівель (храмів), а інших — відібрати ці цеглини.

Олександр Фомін

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів