650 правок і національні цінності. Як зіпсували законопроект про нацбезпеку

У липні відбудеться саміт НАТО, куди поїде Петро Порошенко. До цього часу закон про нацбезпеку треба ухвалити, щоб довести, що український парламент своє домашнє завдання виконав. Спікер Верховної Ради Андрій Парубій висловив сподівання, що 21 червня "зможе поставити на голосування та отримати позитивне рішення щодо законопроекту про національну безпеку". Президентська версія законопроекту № 8068 була не ідеальною, але структурованою і логічною. Треба було доопрацювати тільки деякі її положення. Однак комітет вирішив фактично переписати його

650 правок і національні цінності. Як зіпсували законопроект про нацбезпеку
Пресс-служба Министерства обороны Украины

Ірина Сампан

журналістка, 112.ua

У липні відбудеться саміт НАТО, куди поїде Петро Порошенко. До цього часу закон про нацбезпеку треба ухвалити, щоб довести, що український парламент своє домашнє завдання виконав. Спікер Верховної Ради Андрій Парубій висловив сподівання, що 21 червня "зможе поставити на голосування та отримати позитивне рішення щодо законопроекту про національну безпеку". Президентська версія законопроекту № 8068 була не ідеальною, але структурованою і логічною. Треба було доопрацювати тільки деякі її положення. Однак комітет вирішив фактично переписати його

Варто почати з розлогого прологу. До війни Україна не була готовою не тільки матеріально, а й законодавчо. Однак сьогодні є три закони, які, м’яко кажучи, абсолютно не відповідають сучасній воєнно-політичній ситуації, яка склалася в країні. Це ЗУ "Про основи національної безпеки України" 2003 року, ЗУ "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави" 2003 року і ЗУ "Про організацію оборонного планування" 2005 року. Тому в лютому 2018-го президент подав новий законопроект про "Про національну безпеку України", в якому ці три документи було оптимізовано, а також було зазначено новий курс для силових та оборонних відомств. Що принципово важливого: а) шлях в ЄС і набуття взаємосумісності з НАТО; б) цивільний демократичний контроль над ЗСУ та іншими структурами сектору безпеки та оборони; в) розподілення повноважень між Міноборони (з цивільним міністром) і Генштабом ЗСУ (де головнокомандувач і начальник Генштабу – це дві різні людини, а не одна, як тепер). І в президентському законопроекті № 8068 усе це було логічно прописано. Звісно, не так бездоганно, як хотілося, але про це потім. Аналіз першої редакції закону про нацбезпеку ми робили одразу, як у ЗМІ з’явився його текст ("Закон про національну безпеку. Що він змінює і навіщо це Україні?").

Після того, як у Верховній Раді було зареєстровано законопроект Петра Порошенка, лідери декількох фракцій сказали, що не будуть за нього голосувати, бо, мовляв, № 8068 охоплює не весь спектр небезпек в Україні, а лише воєнного характеру. На початку квітня парламент таки ухвалив законопроект № 8068 про національну безпеку за основу, однак відправив на доопрацювання до Комітету з нацбезпеки та оборони. Народний депутат Іван Вінник, який очолив відповідну робочу групу, нещодавно похвалився журналістам, що було внесено 650 правок до президентського законопроекту: "Ми зробили новий скелет, якщо хочете, інфраструктуру цього тексту. Я вчора її представив, там з’явилися щонайменше 4 нові розділи, нові статті, деякі статті зазнали суттєвого коригування, з’явилися нові визначення, нові терміни".

Ці правки кардинально змінили документ, і не на краще. Чому? Це щось на кшталт – треба було просто зварити сирий буряк. Ніхто не просив робити з нього вінегрет.

Національні цінності. Знову.

Що було позитивного в першій редакції законопроекту про нацбезпеку? З нього повикидали національні інтереси, річ абстрактну і незрозумілу. У законі України "Про основи національної безпеки України" 2003 року був, наприклад, пункт: "розвиток духовності, моральних засад, інтелектуального потенціалу Українського народу, зміцнення фізичного здоров'я нації, створення умов для розширеного відтворення населення, збереження та зміцнення інституту сім'ї". Так, звучить гордо і патріотично, однак прописати цінності прописали, а як їх захищати — незрозуміло. Ці поняття для кожного українця чи українки є настільки суб'єктивними, що в новому законі автори вирішили об’єднати все у три глобальні сфери національних інтересів: державний суверенітет і територіальна цілісність; розвиток економіки, громадянського суспільства і зростання рівня та якості життя населення; інтеграція в ЄС та членство в НАТО. Але українські депутати настільки люблять кричати про духовність і моральні принципи, що до нової редакції, не зрозуміло для чого, додали аж статтю під назвою "Національні цінності", очевидно, які прямо впливають на обороноздатність країни. Читаємо: "цілісність українського гуманітарного, мовно-культурного, освітнього, інформаційного і конфесійного простору; добробут суспільства та фізичне здоров’я нації; генофонд нації". Що таке цілісність українського інформаційного простору? Де рецепт збереження генофонду нації? Питається, для чого? Будуть зростати рівень та якість життя населення, буде вам і генофонд.

Але насправді це не найгірше, що ми отримали після 650 правок. Замість того, щоби покращити законопроект № 8068 (а там було що покращувати), робоча група його заплутала і додала купу непотрібних розділів і абзаців.

Демократичний контроль над силами безпеки та оборони

Саме заради цього створювали новий законопроект про національну безпеку. Ми писали статтю про демократичний контроль, де пояснювали, що це таке і як його впроваджують у ЗСУ. Якщо коротко, то громадяни можуть і мають контролювати свої Збройні сили або інші силові структури. Звісно, не відчиняти двері ногою і вимагати, щоб з ними радилися під час планування операцій, а через громадські організації, збори, обговорення, через своїх депутатів, яких вони обирають, або ж через ЗМІ, формуючи суспільний запит на інформацію. Тобто демократичність контролю автоматично закладено у праві вибору тих, хто буде прямо здійснювати цей контроль – парламент і президент.

А цивільність у тому, бо його здійснюють цивільні (не військові) люди, які перебувають на посаді президента, в парламенті, РНБО, Кабміні та в органах місцевого самоврядування, а з 2019 року міністр оборони та його заступники будуть цивільними особами.

В останній редакції цивільний демократичний контроль поставили розділом VI (ст. 39!) уже наприкінці документу, ще й для чогось окремо дописали про громадянський контроль (у президентському законопроекті це був ІІІ розділ і ст. 4). Нам, звісно, треба не "шашечки, а їхати", і головне, щоб цей розділ був хоч де завгодно, але складається враження, що в комітеті абсолютно не розуміють, що демконтроль над ЗСУ – це ключова вимога українських партнерів, зокрема США. Ключова вимога уряду, який протягом 4 років надає українській армії допомогу і хоче знати, куди йдуть їхні гроші, не може стояти перед перехідними положеннями в самому кінці закону!

Непідзвітна СБУ

ГО "Інститут світової політики" у своєму аналізі зазначав, що загалом "законопроект № 8068 "Про національну безпеку України" (мається на увазі, президентська версія, - ред.) є кроком уперед у питаннях євроатлантичної інтеграції України, ухвалення якого дасть можливість офіційному Києву виконати взяті на себе зобов’язання щодо Стратегічного оборонного бюлетеня". Зі слабких місць експерти зазначали те, що до другого читання необхідно деталізувати кібернетичну безпеку, бо її погано прописано, а також фахівців занепокоїла ситуація з підзвітністю СБУ, зокрема розвідувальних органів. Суть у тому, що в законопроекті намагаються прописати створення комісії чи органу, який би певним чином контролював розвідку. Захищав права громадян під час розвідувальних дій. Однак поки що "редакторам" № 8068 не дуже це вдається.

Ось що пише у своєму звіті заступник виконавчого директора Інституту світової політики Микола Бєлєсков: "У ст. 6 законопроекту № 8068 йдеться про створення парламентського комітету для контрольних функцій щодо правоохоронних органів зі спеціальними повноваженнями і розвідки. Висновок Головного науково-експертного управління Апарату ВРУ вказує, що не можна зрозуміти, про які саме "правоохоронні органи зі спеціальними повноваженнями" йдеться. Чинне законодавство передбачає наявність "правоохоронних органів спеціального призначення" (УДО, ДПСУ, СБУ). Ст. 19 законопроекту № 8068 визначає СБУ як "державний орган спеціального призначення із правоохоронними функціями". Це формулювання в законопроекті № 8068 щодо СБУ не відображене в чинному законодавстві України. Станом на травень 2017 року проект закону "Про національну безпеку" містив окреме згадування про СБУ в ст. 6. Після голосування законопроекту № 8068 про нацбезпеку секретар РНБО Олександр Турчинов пообіцяв, що окреме згадування про СБУ буде знову повернуто до ст. 6".

Тож як визначити, кому будуть підзвітні ці спеціальні органи спеціального призначення зі спеціальними повноваженнями?

У новій редакції сказано, що Служба безпеки України підпорядковується президентові України та є підконтрольною Верховній Раді України. 

Верховна Рада України відповідно до ст. 89 Конституції України: "З метою гарантування неухильного і безумовного дотримання правоохоронними органами зі спеціальними повноваженнями та розвідувальними органами вимог Конституції України та законодавства України щодо дотримання та забезпечення прав і основоположних свобод людини під час здійснення розвідувальної, контррозвідувальної, оперативно-розшукової діяльності Верховна Рада України відповідного скликання, реалізуючи повноваження парламентського контролю, створює постійно діючу Спеціальну комісію Верховної Ради України (далі Спеціальна комісія) з метою попереднього вивчення, підготовки до розгляду відповідних питань".

Як саме буде діяти ця комісія, теж не зрозуміло.

Оборонне замовлення

Тиждень тому робоча група на чолі з депутатом Вінником представила перероблений законопроект № 8068 на комітеті ВР з питань оборони. Це все транслювало онлайн одне з інтернет-ЗМІ.

- Іване Юлійовичу, - звертається задоволений чомусь голова комітету Пашинський до Вінника, - а можете пояснити нам, про що там у статті 27 йдеться (його зацікавила саме стаття 27).

- Оборонно-промисловий комплекс. Визначається не тільки як держпідприємства, які входять сходять до складу "Укроборонпрому". Це сукупність суб’єктів приватного чи публічного права, які виробляють продукцію військового чи подвійного призначення. Це важливо, бо держава приділяє увагу розвитку саме державних підприємтв, це спотворює як конкуренцію, так і демократичні принципи. Наразі "Укроборонпром" є і регуляторним органом, і суб’єктом господарювання. Це неприпустима ситуація, яка спричинює корупційні ризики. У результаті ухвалення цього законопроекту буде організовано центральний орган виконавчої влади, і підприємства, які входять до концерну "Укроборонпром", будуть у сфері управління центрального органу виконавчої влади. Напевно, правильно говорити про їхню корпоратизацію, приватизацію, тому що держава самостійно високотехнологічні галузі (умовно створення зброї) не може ефективно утримувати чи розвивати.

Було помітно, що Пашинський, відомий своєю прихованою любов’ю до українського оборонно-промислового комплексу, був задоволений словами колеги. Але якщо серйозно, дискусії про приватизацію хоча б частини підприємств "Укроборонпрому" тривають уже давно. Наприклад, старший оборонний радник в Україні (від США) Стівен Сільверстайн вважає, що Україна могла б віддати у приватну власність хоча б частину підприємств. "Необхідно, щоб було знято гриф секретності з військових закупівель і щоб з’явилася можливість для всіх українських компаній брати участь у тендерах і закупівлях. Є така частка, де треба зберігати державну власність. Це стосується засекречених та унікальних продуктів. Наприклад, у США це дуже секретні радарні системи. Але державні підприємства не є потрібними під час укладання контрактів на чоботи, їжу", - сказав 112.ua пан радник

Однак частина представників "Укроборонпрому" вважає, що приватні підприємства не впораються з державним оборонним замовленням. І, до речі, про ДОЗ. Це одна з найзакритіших сфер діяльності щодо української армії. Суспільство не знає, на що витрачають ці гроші та в яких обсягах, тут жодний демократичний контроль не діє. А якщо виникають якісь підозри, то, вибачте, "це державна таємниця" і "ворог не спить". Іноземні радники, які працюють при Міноборони, кажуть про те, що треба відкрити хоча б частину інформації про ДОЗ, оскільки не вся вона є секретною, і це, власне кажучи, перебір.

У законопроекті № 8068 цього немає, як у першій редакції, так і у варіанті комітету. І як функціонуватиме центральний орган виконавчої влади, що контролюватиме оборонні підприємства, теж не дуже зрозуміло.

***

У липні відбудеться саміт НАТО, куди поїде Петро Порошенко. До цього часу закон про нацбезпеку треба ухвалити, щоб довести, що український парламент своє домашнє завдання виконав. Спікер Верховної Ради Андрій Парубій висловив сподівання, що 21 червня "зможе поставити на голосування та отримати позитивне рішення щодо законопроекту про національну безпеку".

Президентська версія законопроекту № 8068 була не ідеальною, але структурованою і логічною. Треба було тільки доопрацювати її деякі положення. Однак комітет вирішив переписати, переставити місцями абзаци, у розділі про цивільний контроль їм вдалося натякнути, мовляв, "демократія демократією, але в нас тут є закон про держтаємницю". Навіщо було чіпати розділ про вертикаль військового командування, яку писали за зразком альянсу, взагалі не зрозуміло.

Поки комітет дописує перехідні положення, які навряд чи врятують законопроект, громадськість ще має час ознайомитися з текстом, подумати про збереження генофонду і про те, з чим же поїде глава держави на саміт НАТО до Брюселя.

Ірина Сампан

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>