banner banner banner banner

Згідно з дослідженнями, на держслужбу йдуть ті, для кого першочергові цінності – самовираження та збагачення

Ігор Гринів - народний депутат кількох скликань, політтехнолог. Закінчив хімічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка та юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Заступник голови депутатської фракції БПП. Заступник голови комітету ВР з питань інформатизації та зв'язку. Позаштатний радник президента України. В минулому - директор Національного інституту стратегічних досліджень. Створював стратегію "Нашої України" і Віктора Ющенка, з якою він здобув перемогу на виборах. Одружений, є дочка і син

Згідно з дослідженнями, на держслужбу йдуть ті, для кого першочергові цінності – самовираження та збагачення
112.ua

Наталія Влащенко

Журналіст

Ігор Гринів - народний депутат кількох скликань, політтехнолог. Закінчив хімічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка та юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Заступник голови депутатської фракції БПП. Заступник голови комітету ВР з питань інформатизації та зв'язку. Позаштатний радник президента України. В минулому - директор Національного інституту стратегічних досліджень. Створював стратегію "Нашої України" і Віктора Ющенка, з якою він здобув перемогу на виборах. Одружений, є дочка і син

Влащенко: Сьогодні у нас у гостях народний депутат України Ігор Гринів.

Здрастуйте, Ігоре Олексійовичу. Ще зовсім недавно ви працювали в АП. Що таке Ад-міністрація президента сьогодні?

Гринів: Мені пощастило бути депутатом ВР фактично у двох державах – я був обраний у першому скликанні у 1990 році, це була УРСР, і перше запрошення працювати в АП я отримав саме тоді. Я тоді його відхилив. Злам у роботі АП пройшов тоді, коли главою АП став Дмитро Табачник. "Великой и ужасной" АП зробив саме Табачник. Тоді АП почала виконувати ті функції , які і повинна була виконувати. Вона, перш за все, повинна була не просто обслуговувати президента, як канцелярія, адже в цей час Україна стала фактично президентською державою. Президентсько-парламентською, але з нахилом саме на президентську. І тому дуже багато функцій передалися саме на АП. Я працював у комітеті місцевого самоврядування, а в уряді не було жодного органу, який би займався регіонами. Це на себе взяла АП, і з’явився закон, який я розробляв – "Про представника президента". Таким чином управління територіями здійснювалося фактично через президента і, відповідно, через АП.   

- Чи правда, що сьогоднішня АП практично завжди працює ночами, тому що такий ритм у президента?

- Президент приїжджає, як правило, зранку. У мене, особисто, робочий день починався о 8-ій годині ранку, а закінчувався в годині 3-ій ранку. Це режим, у якому працює сьогоднішня адміністрація. Це, по-перше, зв’язано з тим, що задач набагато більше, і, по-друге, ми вперше бачимо президента-трудоголіка, який значну кількість роботи бере безпосередньо на себе.   

- Тобто, коли фракції викликають на розмову об 11:00 вечора, то це нормально?

- Я вважаю, що це неправильно, і найгірше, що є в цьому, - слово "вызывают". Подивіться на цей парламент і уявіть собі, що там когось можна визвати. Слово "запрошують" більш відповідає ситуації, яка є. Такі екстраординарні ситуації виникають, коли дійсно ясно, що без консультацій завтра день буде непродуктивний як для парламенту, так і для країни в цілому. Тоді такі речі можливі. І коли це форс-мажорні обставини.  

- Нинішній склад АП цікавий ще й тим, що там є бізнес. Як ви вважаєте, це добре чи погано, коли в АП присутній бізнес?

-Петро Порошенко – людина, яка в житті відбулася. Може виникнути питання, а яка мотивація є в людини, яка все має, працювати до 5-ої години ранку кожен день і нести відповідальність за такі складні речі? Згадайте, скільки бізнесменів було на Майдані, під час Революції Гідності. На виклик суспільства "Ви стали багаті, а чи готові ви щось зробити, як розумні" відреагувало дуже багато. Для цих людей це великий виклик. У принципі, вони повинні відмовитися від своєї логіки заробляння грошей, що є основною мотивацією в бізнесі. Це є абсолютно новий виклик – чи ти здатний свої знання і досвід, який ти здобув, використати на користь державі? Чи ти можеш бути успішним? Те, що з АП пішов Косюк, не зв’язано з тим, що він вирішив якісь свої питання, а ключовим було - що це не його.

- Коли ви бізнес допускаєте до державного управління, ви тим самим спокушаєте його, відкриваючи йому ресурси, які з логікою бізнесмена дуже легко використати.

- Є багато досліджень, зв’язаних з системою цінностей людей – для різних людей є різна система цінностей. Для бізнесменів - самореалізація, отримання прибутку є ключовими. Але є й інші, для яких консервативні цінності - історико-культурні, патріотичні - є дуже важливі. Таке дослідження проводилося в західній Україні. Так от ті, для кого цінності самовираження і збагачення є в першу чергу – йдуть на державну службу. А от патріоти, як правило, йдуть у бізнес, і якщо говорити про західну Україну – то  там це є основа малого і середнього бізнесу. Це не є нормально, у тому, що люди, які мають за цінність саме збагачення, йдучи в державну владу, часто її просто перетворюють на механізм їхнього збагачення.  Але, це не той випадок, як, наприклад Віталій Кличко. Для мене це був перший приклад, коли людина з великого бізнесу, спортивного, прийшла до Києва.   

- Як ви вважаєте, зростання рейтингу Тимошенко є причиною того, що на сайті президента є петиція послати Тимошенко в Гондурас?

- Якщо би сьогодні проводилися президентські вибори,  президентом знову було би обрано Петра Порошенка, безсумнівно. Рейтинг Юлії Володимирівни, дійсно, зріс, але великий антирейтинг, який зберігається в неї за останній час, не дозволяє їй, по меншій мірі, на даний момент претендувати на цю посаду. На сьогоднішній день це друга політична сила в Україні, "Батьківщина", по рейтингу.

- А як ви ставитеся до ідеї таких петицій?

- Петиції не ініціюються АП. Петиція - це та штука, яка дозволяє спілкуватися з суспільством. В АП немає механізму блокування петицій, але є можливість на цю петицію дати негативне своє бачення. 

- Тобто на офіційному сайті президента України можна розмістити будь-яку петицію?

- Так, якщо ви зберете необхідну кількість підписів, на офіційному сайті можна будь-яку петицію зараєструвати. 

- Чому ви вирішили повернутися до парламенту і залишити роботу в АП?

-Це п’ятий парламент, у якому я є депутатом ВР. Я ні одного дня в житті не працював на державній службі. Я був депутатом попереднього скликання, і я працював в АП той період часу, коли  я повинен був визначитися, де я буду працювати: у ВР або в АП. Я визначився, що насправді я не готовий працювати на державній службі. 

- Чому ви не хотіли бути в середині цього ресурсу?

- Моя позиція по життю, що найважливіше для мене є свобода. Коли ти йдеш працювати на службу, ти добровільно повинен відмовитися від великої частини своєї свободи. Ти дійсно повинен служити, і там тоді з’являються свої принципи. Я не думаю, що я був би зараз ефективний на службі військовій, але я вважав, що на службі державній я повинен мобілізуватися і відпрацювати. Я це зробив у той час. Зараз я працюю в парламенті і сприймаю це, як частину  виконання своїх  обов’язків. У цьому році - 25 років, як я в політиці. Дуже хотів з неї вийти. Я вийшов з публічної політики. Я вважаю, що роль радника президента, яку я виконую зараз, це як, здається в "словаре Ожегова": "Советник – это говорящий на ухо, а не вслух". Коли людина повинна, якщо вона радник, насправді радити тій людині, кому вона має радити. Публічна політика має свої правила гри – ти повинен ставати популярний, тебе повинні чути всі люди. А з другої сторони, якщо ти є народний депутат, ти не можеш бути тою людиною, яка не говорить відверто з суспільством, і тому я сьогодні прийшов до вас на передачу.  

- Основна місія нинішнього парламенту, як мені здається, це створити базу під реформи, зробити все для припинення війни і зробити так, щоб запрацювала економіка. Але нічого цього поки не відбувається.

- Ми не завжди цінимо те, що маємо. За останній місяць ми отримали фактично те, що нема боїв. Люди, якщо гинуть, то гинуть не від війни, а від її наслідків. Ми дістали за цей рік армію. Система пріоритетів країни, яка була в війні, це зберегти. Але нас чекає нова війна, бо ми поки що воювали за території. А тепер прийдеться воювати за людей.

- Чи не отримаємо ми за мінськими угодами територію, яку ми повинні годувати, але яка матиме свої суди, свої вибори, те, про що і мріяв пан Ахметов, чого він домагався і що, власне, і зруйнувало Донбас?

- Коли ми говоримо мовою війни і миру, то ми повинні для себе відповісти на це питання – чи ми готові воювати і чи ми готові відновити Україну на всій її території. Тобто, якщо ми розуміємо, що будь-яка війна закінчується, то треба відповісти: а як ми будемо жити, коли цієї війни не буде. Коли нам буде треба приїхати і подати руку цим людям, коли нам потрібно буде виробити правила гри на цій території. Нам треба відповісти, чи готові ми жити в режимі миру. І вперше, у Мінську почали про це думати і почали про це говорити: як збудувати на другий день, коли перестануть гармати стріляти. Що далі робити з тим всім? Ключова відповідь, яку дає президент – треба повернути не Донбас в Україну, а Україну повернути в Донбас. Якщо ми не повернемо Україну в Донбас, то будете праві ви. Оце те, що хотіли люди, які називаються сепаратистами. Вони хотіли розграбувати цю територію, бути феодальними  власниками цієї території, і вони дурили цих людей. Якщо ми говоримо, що Україна - це європейська держава, то на це питання прийдеться дати відповідь. І от це, насправді, є найбільший конфлікт, який зараз буде  існувати. Чи ми виграємо війну саме за людей, які там живуть? Чи вони будуть готові змінити своє ставлення і стати громадянами от цієї великої України?

- Наскільки обґрунтовані розмови про продаж перших номерів депутатських у списках, про продаж посад мерів? Що відбувається на цих виборах?

- Ми вперше прийшли до відкритих списків. Я був одним з ідеологів цього закону, і там не було цього номеру один. Я вважаю, що це велика помилка, ніби, щоби ті люди, які номер один, не були прив’язані до округу, а були обличчям всього блоку. Брєд повний, у моєму розумінні, і суперечить самій ідеології закону. Бо вся ідеологія закону, що вибори відбуваються по пропорційних списках, просто люди ще це не зрозуміли і рекламують свої прізвища, а не політичні сили, і це буде для них велике розчарування. Зараз ніхто не знає, хто буде депутатом. Це вперше вирішать люди. Ранжир будуть встановлювати люди.

- Ви не займалися бізнесом, але за декларацією у вас серйозний парк машин.

- Я вісім років був у бізнесі. Я забезпечував свою незалежність. З 1994 року по 2002 я не був у ВР. І можу похвалитися, що це був успішний період. І не треба применшати - до недавна депутати одержували хороші гроші, вони мали дохід у декілька тис. доларів.  

- У  вас є запитання?

- Яка розмова в вашому житті, можливо не тільки в студії, була найбільш важкою?

-У житті - так швидко не згадаю, а в професії - інтерв'ю з Кернесом.

- А що було найтяжче в тій розмові?

- Це було енергетично дуже важко.

Дякую, Ігоре Олексійовичу.

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>