Завдання МВС - зберегти баланс між безпекою і сервісом

Тетяна Ковальчук, заступник міністра МВС, розповіла 112.ua про те, коли реформу правоохоронної системи можна буде вважати завершеною, який напрям реформи МВС у пріоритеті нині, які міжнародні партнери беруть активну участь у становленні української поліції та чому дуже важливо змінити свідомість кожного співробітника системи МВС

Завдання МВС - зберегти баланс між безпекою і сервісом
Заступник міністра МВС Тетяна Ковальчук фото Андрія Новицького

Тетяна Святенко

редактор 112.ua

Тетяна Ковальчук, заступник міністра МВС, розповіла 112.ua про те, коли реформу правоохоронної системи можна буде вважати завершеною, який напрям реформи МВС у пріоритеті нині, які міжнародні партнери беруть активну участь у становленні української поліції та чому дуже важливо змінити свідомість кожного співробітника системи МВС

Який напрям реформи зараз є пріоритетним: за аналогією зі створенням патрульної поліції – реформа ДСНС чи щось інше?

Один компонент системи не може розвиватися окремо від інших і при цьому давати якийсь спільний та ефективний результат. Пріоритетність – це насамперед використання і створення дієвих підходів та механізмів, які зрештою надали б нам те, чого ми всі прагнемо. Наприклад, що стосується системи МВС – це створення безпечного середовища, протидія злочинності, дотримання і захист прав людини, збалансована міграційна політика, надання якісних державних і абсолютно прозорих сервісних послуг.

Ви згадали про патрульну поліцію. Ми почали з неї, тому що в той період, після Революції гідності, довіра до правоохоронних органів становила близько 2%. І ми розуміли, що між нами і населенням була величезна прірва. Населення просто не сприймало людей у погонах, не довіряло їм. У суспільстві був дуже великий запит на ці зміни. Саме тому ми почали з реформи патрульної поліції, саме тому для нас було важливим підключити громадськість до цих реформ, щоб вона якомога активніше брала в них участь. Ми проводимо всі зміни, базуючись на єдиному поході: на взаємодії поліції та громадськості. Сьогодні МВС – цивільний, багатопрофільний, політикотворчий механізм.

МВС багато співпрацює з міжнародними партнерами. З ким конкретно?

Сьогодні міжнародне співробітництво є пріоритетним для нас, тому що реформи були б без нього неможливі. Фінансові ресурси, в тому числі й системи МВС, обмежені, тому дуже важливим є залучення міжнародних донорів. Ми отримуємо від них технічну допомогу, вони проводять дуже багато тренінгів і консультацій.

Ми активно працюємо зі США і Канадою, з Консультативною місією ЄС та іншими європейськими партнерами, з Радою Європи, НАТО та Офісом координатора проектів ОБСЄ і ООН.

Взяти, наприклад, проект ПОЛІНА. Щоб він був дієвим і втілився в життя, до нього приєдналося багато сторін: і ОБСЄ, і Рада Європи, і Фонд народонаселення ОНН, і канадська поліцейська місія, і європейська консультативна місія. Завдяки спільним зусиллям всіх наших партнерів, такі чудові й важливі для країни проекти стають реальністю.

І на практиці це працює успішно? Приживається на нашому ментальному ґрунті?

Іноді дуже недоречно говорити про ментальний ґрунт. Так, дійсно, всі зміни починаються з ментальності. Але ми рухаємося швидко, та й світ не є статичним – він дуже динамічний, за ним треба поспішати. Ми розуміємо, що сьогодні люди стають космополітами. Для того щоб ефективно боротися з певними негативними явищами, наприклад, кіберзлочинністю, насильством щодо жінок в умовах збройних конфліктів, торгівлею людьми, незаконним обігом наркотиків, потрібна синергія і консолідація міжнародних сил. Одна країна на своєму національному рівні не може досягти успіху в цій боротьбі. І тому ми поділяємо ті ресурси, які є загальними, наприклад, міжнародні меморандуми і про взаємодію, і про взаєморозуміння. Ми розуміємо, що без спільної платформи співпраці, поодинці нам буде дуже складно впоратися. Ми сьогодні говоримо про те, що люди дійсно готові трохи поступитися своєю національною ідентичності, віддавши її частину для європейської ідентичності. Україна стає не просто цілісним географічним щитом – вона дедалі більше стає частиною архітектури європейської безпеки, робить великий внесок в її розвиток. І ми дійсно поділяємо спільний простір безпеки. Для нас є важливим керуватися загальними заходами, мати спільні програми та загальні цілі для цього. Я думаю, що сьогодні саме той час, коли ми дійсно змінюємося, об'єднуємося, розширюємося, стаємо більш відкритими, ми готові бути більш відповідальними і більш підзвітними нашим громадянам та європейським партнерам. Це те, чого ми прагнемо, це кращий виклик для нас, і ми виконуємо його дуже й дуже гідно.

Хороший приклад – це Стратегія розвитку системи Міністерства внутрішніх справ до 2020 року. Сьогодні змінюється стиль управління: мають бути бачення, місія і виклик. Ми рухаємося цим шляхом. І саме безпрецедентним для всієї правоохоронної системи була організація роботи над цим документом. Ми зібрали на одній платформі абсолютно всіх представників нашої центральної виконавчої влади: від тих, хто забезпечує захист державного кордону, до тих, хто, наприклад, видає ID-карти. Були і представники старої системи, і ті, хто тільки прийшов, у кого, можливо, немає життєвого досвіду або досвіду роботи, але є бачення. І в тому числі наші міжнародні партнери, національні експерти і громадськість, яка і була нашим основним арбітром.

Але, безумовно, Україна – по-своєму унікальна країна, і до того ж сьогодні нам потрібно зберегти баланс між безпекою та сервісноорієнтованим підходом. Для нас є дуже важливим виробити ті механізми, які було б адаптовано під наші реалії з урахуванням військових дій в країні. Ми – і правоохоронці, і інші представники системи МВС – робимо безпрецедентні кроки. Працюємо, змінюємося, рухаємося вперед в умовах нестабільності, в умовах збройного конфлікту, в умовах, коли дуже багато внутрішньо переміщених осіб, які часто стають і жертвами насильства, і тими, хто виступає в ролі порушників прав інших. Це – виклик для кожного з нас. Ми це розуміємо і усвідомлюємо, яка на нас лежить відповідальність.

Цей документ було ухвалено Кабміном наприкінці минулого року, і сьогодні ми вже запросили всіх експертів, які бачать прогалини в законодавстві та порушення, які необхідно мінімізувати. Сьогодні створено робочі групи щодо тих стратегічних пріоритетів, які ми визначили у Стратегії. План дій з реалізації нашої стратегії в активній фазі розробки. Сподіваємося, що до кінця весни Кабмін його затвердить.

Які основні кроки прописано у Стратегії?

Ми сідали разом, і незважаючи на те що кожний центральний орган виконавчої влади має свої функції, завдання та пріоритети, виділили спільні і для країни, і для суспільства стратегічні цілі. Це і протидія злочинності, і створення безпечного середовища, і збалансована міграційна політика, і інтегроване управління кордонами, розвиток кадрового потенціалу. Це і впровадження нових цифрових технологій (ми переходимо на електронний уряд). Ми оптимізуємося й адаптуємося під нові реалії. У Плані дій буде чітко визначено індикатори, терміни виконання, відповідальні особи. Наприклад, ми зрозуміли, що для того щоб створити безпечне середовище, необхідна консолідація не тільки Нацполіції, але й громадськості та місцевих органів влади. Зокрема, ми говоримо і про службу "112". Це загальноєвропейська частина служби екстреної допомоги, яка працює за єдиним номером. Ми говоримо і про ефективність досудових розслідувань, тобто про реформу кримінального блоку та кримінальний аналіз. Ми робимо багато для того, щоб, ґрунтуючись на практиці інших країн, будувати це в Україні.

Заступник міністра МВС Тетяна Ковальчук фото Андрія Новицького

Україна вже намагалася запустити службу "112". Цей проект є продовженням?

Це комплексний проект. Його не можна просто взяти і запустити. Потрібна консолідація всіх служб. Це і комунальні служби, і МОЗ, і поліція, і ДСНС. Це дуже амбітний проект. І якщо раніше за нього відповідала ДСНС (МНС), то сьогодні саме МВС займається цим процесом. Для нас є важливим об'єднати досвід і кращі практики, зрозуміти готовність всіх наших екстрених служб до такої співпраці, з'ясувати їхні можливості та отримати міжнародну допомогу. Ми маємо не тільки розвивати систему прийняття екстрених викликів, але й надавати психологічну та консультаційну допомогу. Для цього нам потрібна розвинена технічна база, матеріальне оснащення і навички тих співробітників, які надаватимуть консультації та реагувати на ці виклики. Сьогодні ми говоримо про здібності наших органів будувати такі амбітні проекти. Але цей проект не є ілюзорним: він стає дієвим, і нині ми готуємося до того, щоб найближчим часом його запустити.

Повернімося до іншого проекту – ПОЛІНА. Є думка, що це калька російського проекту.

У тому, що є певні аналоги в інших країнах (в тому числі, можливо, і в Росії), немає нічого поганого.

Україна бере приклад з країн, яким вдалося побудувати щось ефективне, але, безумовно, ми все це адаптуємо під нашу реальність, під наші можливості. Не завжди наші бажання та ідеї співзвучні з нашими інструментами і реальними механізмами (немає людей, немає грошей, немає коштів на те, щоб це зробити, тощо). Але, керуючи нашими силами і засобами, ми намагаємося робити щось ефективне. ПОЛІНА – поліція проти насильства. Це дуже амбітний та ефективний проект, який ми масштабуємо на всю територію країни. Вже в червні йому виповниться рік.

Коли ми говоримо про домашнє насильство загалом, то розуміємо, що про це тільки нещодавно почали говорити вголос. Сьогодні, за даними Офісу ООН, в Україні від фізичного насильства потерпає 60% жінок, і величезна частина насильства відбувається в сім'ях, вдома. Це латентне явище як в Україні, так і в інших країнах. Ми не знаємо реальних цифр, неможливо вести цю статистику точно. І домашнє насильство – це проблема багатьох країн.

Нині ми говоримо про зрілість й адекватність суспільства, тому що дуже багато чого можна було б превентивно припинити завдяки реакції сусідів, знайомих або родичів, які розуміють, що в родині є якісь проблеми. Потрібно розуміти, що це проблема не окремо взятої сім'ї, а всього суспільства.

ПОЛІНА показала свою ефективність: ми визначили, що домашнє насильство існує, і заговорили про це вголос. У грудні минулого року у нас було ухвалено Закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству». У нас набирають чинності зміни, внесені до Кримінального кодексу та КПК. Вже в травні ми плануємо затвердити процедуру винесення поліцейськими тимчасової заборони та взяття на профілактичний облік таких агресорів. Сьогодні разом із соціальними службами і психологами ми запроваджуємо комплексний механізм протидії домашньому насильству. Він полягає в тому, що зобов'язує кривдників не добровільно, за їхньою згодою, а в обов'язковому порядку! – проходити корекційні програми. Ба більше, ПОЛІНА (поліція проти насильства) не просто реагує на виклики, які вже відбулися, тобто постфактум, а вона працює превентивно, діє разом із працівниками "102", соціальними службами, психологами. Сьогодні соціальні служби працюють разом з поліцією на одній платформі, і це вже показало свою ефективність і результат.

Ми говоримо ще і про правовий механізм: поліцейський повинен мати всі законні і правові підстави для того, щоб притягнути агресора до відповідальності. Ми маємо повною мірою оцінити значення Стамбульської конвенції, є важливим її ратифікувати. Україна підписала документ у 2011 році, але імплементує його зараз тільки частково, наприклад, шляхом ухвалення Закону «Про протидію домашньому насильству». У цьому документі домашнє насильство вперше дістало правове значення, цю статтю було вперше криміналізовано і вперше дія закону поширилася на велику кількість осіб. Вперше поліцейські мають інструменти, щоб адекватно реагувати на такого роду правопорушення.

Україна, як і інші країни члени Ради Європи, не поспішає ратифікувати Стамбульську конвенцію, тому що є спірні моменти. Наприклад, тлумачення таких термінів, як "гендерно обумовлене насильство". За якою частиною його класифікувати? Досі щодо цього питання немає згоди. Але ратифікація Стамбульської конвенції дала б більше можливостей нашим поліцейським у роботі. Щонайменше, у нас би відпала необхідність відстоювати інтереси наших співробітників у судах (дуже часто для того, щоб захистити від кривдника потерпілих, вони змушені застосовувати зброю).

Головне – бачимо зміни суспільства. Роль поліції є важливою в контексті не просто реакції на події. Ми маємо відстежувати, перевіряти ті сім'ї, в яких факти насильства було вже зафіксовано, щоб не допустити повторного циклу насильства. Ми говоримо про перехід від адміністративно-командного управління до сервісноорієнтованого і превентивного.

У рамках цього проекту поліцейські будуть проходити спеціальну підготовку?

Цей проект працює в Сєвєродонецьку, в Малиновському районі Одеси, у Деснянському районі Києва. У стадії запуску ще три локації, де поліцейські вже проходять підготовку. Цікава ситуація була в Маріуполі. Там працівники одного з районних управлінь поліції самі проявили ініціативу і ще до нашого розпорядження почали організовувати роботу з протидії домашньому насильству.

Підготовка, просвітницька діяльність і пропаганда – ось ті інструменти, яких ми не можемо недооцінювати. Зараз ми дуже активно займаємося впровадженням комплексного гендерного підходу до системи взагалі.

Справа в тому, що самі поліцейські – представники суспільства, і вони також керуються певними стереотипами. Вони виїжджають на виклики і іноді через свою стереотипність або неправильне сприйняття ситуації не можуть зрозуміти, що стався конфлікт чи мало місце домашнє насильство.

Домашнє насильство – це один із феноменів, під час якого найчастіше порушують права людини. Тому ми і створили Управління з дотримання та моніторингу прав людини в усій системі МВС. Нашим співробітникам потрібні навички, щоб правильно працювати і реагувати, виробляючи нульову толерантність до насильства, до корупції. Але це має бути поступово, не в імперативі (ти прийшов на роботу, тобі сказали, ти, можливо, почув, але це не означає, що ти перейняв цю корпоративну культуру свідомо і що ти будеш її використовувати щодня у своїй роботі). Саме тому, коли ми розробляли стратегію, визначили саме ті підходи, які маємо впроваджувати. Але одна справа проголосити ці політичні підходи, а інша справа – їх імплементувати. Імплементація означає, що люди мають перейти на таку діяльність, вони мають керуватися нею щодня, не думаючи про те, чи стежить хтось за ними, чи контролює хтось їх. Вони мають керуватися цими принципами свідомо, думаючи про те, робити або не робити ті чи інші вчинки. Ось, власне, те, чого ми прагнемо, те, чого насправді досягти дуже складно, але цілком можливо. Система МВС велика, але система – це люди, і починати зміни ми маємо з кожного із них.

Заступник міністра МВС Тетяна Ковальчук фото Андрія Новицького

Як відрізняються стилі управління чоловіків і жінок у системі МВС?

Я вважаю, що немає різниці, чоловік це чи жінка. Підходи до управління насамперед залежать від рівня свідомості та інтелекту, від того, наскільки широкими є внутрішні кордони. Головне – бути не просто керівником, а бути лідером. Я намагаюся впроваджувати лідерство та активну участь, небайдужість і відповідальність, передавати ці якості тим людям, з якими працюю. У відносинах між людьми і в робочих відносинах важливими є самі відносини. Коли люди розуміють, що не може бути зневажливого чи зверхнього ставлення, то це першочергова платформа для взаємодії. Можна прощати дрібні помилки, тому що робочий процес без них неможливий, і не можна повністю виключити людський фактор. І це теж нормально. Сьогодні ми живемо в такий час, коли маємо бути і стратегами, і тактиками, і ухвалювати спонтанні рішення. Але при цьому ми маємо створювати такі умови, які будуються на взаємній довірі, повазі саме до твоєї команди.

Я не люблю слова "колектив", у мене команда. Команда лідерів, які беруть на себе відповідальність і не бояться цього. Такий у мене підхід.

Щодо гендеру: цікаво, що на сьогодні значно зросла частка представниць жіночої статі на тих посадах, де передбачено ухвалення управлінських рішень, і це добре. Ми дотримуємося політики рівних можливостей, політики гендерної рівності, створюючи однакові умови роботи як для жінок, так і для чоловіків. Тут все, найпевніше, залежить від психології, а не від статі.

Але жінкам важче в системі правоохоронних органів.

Не зовсім. Дивіться. Я громадянин України. Я викликаю поліцію і чекаю, що вона має відреагувати. При цьому мені байдуже, хто приїде: чоловік або жінка. Я хочу, щоб до мене приїхав поліцейський, який відреагує відповідним чином і надасть необхідну допомогу.

Якщо я жінка і вибираю для себе (це свобода мого вибору) вийти заміж, народити трьох чудових дітей і вчитися варити найкращий у світі борщ для коханого чоловіка, то це мій вибір, і я маю на нього право. Але якщо я через два роки захочу піти на службу до поліції, то це теж мій вибір, і я маю на це право. Ми говоримо про те, що жінка має ті ж права і ті ж можливості, які має чоловік.

Якщо говорити про якісь відмінності, про те, чи може жінка виконувати ті ж самі обов'язки, що і чоловік, – може. І ми бачимо це в роботі поліцейських. Знову ж таки, якщо взяти мобільні групи ПОЛІНА, там обов'язково є і чоловік, і жінка, які працюють у парі. Коли група приїжджає за викликом про домашнє насильство, її ефективність дуже висока, тому що жінка, яка хвилину тому потерпала від насильства з боку чоловіка, швидше довірятиме жінці-поліцейському, розповість їй більше і знайде більше допомоги. Це психологічний фактор. А коли чоловік-агресор побачить, що в парі є чоловік, він швидше заспокоїться. Ми говоримо про співпрацю і про те, що важливо проходити тренінги та підготовки, але вони мають бути абсолютно однаковими і для чоловіків, і для жінок. У будь-якому випадку жінка, яка не впевнена у своїх силах, не піде туди, куди їй просто запропонують (стане поліцейським чи жінкою-водолазом). Вона вибере те, що їй до душі, те, на що у неї вистачить сил. Якщо їй вистачить сил бути жінкою-рятувальником, це чудово, це означає, що ми еволюціонуємо і даємо можливість розвиватися незалежно від гендерної приналежності. Це дуже добре, позаяк політика гендерної рівності полягає в тому, що кожен може вибрати для себе те, що вважає за необхідне.

Коли можна буде сказати, що ми успішно провели реформу МВС?

Реформа, на мій погляд, є найбільш прогресивним шляхом змін і трансформацій. Україна обрала цей шлях і рухається саме ним. Говорити про те, коли реформа завершиться, складно, тому що це тривалий і непростий етап розвитку. Він залежить не тільки від конкретної людини, конкретних змін або конкретних заходів. Він залежить від трансформації суспільства і від кожного з нас насамперед. Від того, наскільки ми будемо готові стати цими носіями змін, коли перейдемо від декларування або анонсування подій, дій, погоджень до їх виконання. Це діалог, це створення такої платформи, де б діяли і представники державного сектора, і місцева влада, і, безумовно, самі громадяни. Тобто це сукупність тих успішних заходів, які нам всім доведеться виконувати, а не просто анонсувати. Все залежить безпосередньо від нас, від готовності кожного брати на себе частину відповідальності за те, що він робить, за те, чим займається. Незважаючи на те, хто ця людина, де перебуває, на якому місці, вона має ефективно виконувати свою соціальну роль і вносити свої цінності та якість цих змін у суспільство. Ми сьогодні говоримо про екологічне ставлення один до одного, а це передбачає створення сильної та стійкої суспільної системи. От такий філософський момент.

Тобто ми не будемо говорити про якийсь фізичний момент? Наприклад, про підвищення до певного рівня зарплат у поліцейських?

Загалом і від зарплати багато залежить, і від матеріально-технічних умов. Я, як людина, яка до роботи в державному секторі працювала у комерційному середовищі, розумію, що для того щоб знайти висококваліфікованого фахівця і щось вимагати від нього як від професіонала, мені потрібно надати йому умови для роботи. У тому числі і кар'єрне зростання, і оплату праці, і соціальні бонуси, і нагороди. Звісно, це той стимул, який він має отримувати, щоб бути вмотивованим і йти далі. Хоча безпосередньо я не вірю в те, що мотивація може бути зовнішньою. Вона може йти тільки зсередини, але все-таки є певні обмежувальні фактори. І нам дійсно доводиться реформуватися і проводити зміни в умовах обмеженості ресурсів. Це правда. І людські, і інтелектуальні, і фінансові ресурси є обмеженими. Але при цьому ми маємо ще глибше і ще якісніше сконцентрувати наші зусилля на тих змінах, які є першочерговими.

відео по темі

Новини партнерів

Загрузка...