Захід так обережно ставиться до Росії через одну річ – ядерну потужність. Але ця ядерна сила – блеф

Колишній резидент ГРУ СРСР у Женеві, письменник Віктор Суворов в інтерв'ю програми "Гордон" на телеканалі "112 Україна" розповів, кому варто святкувати перемогу у Другій світовій війні, про те, як сприйняв би присвоєння звання Героя України і про долю Криму і Донбасу

Захід так обережно ставиться до Росії через одну річ – ядерну потужність. Але ця ядерна сила – блеф
сайт "Гордон"

Дмитро Гордон

Журналіст, письменник, телеведучий, співак

Колишній резидент ГРУ СРСР у Женеві, письменник Віктор Суворов в інтерв'ю програми "Гордон" на телеканалі "112 Україна" розповів, кому варто святкувати перемогу у Другій світовій війні, про те, як сприйняв би присвоєння звання Героя України і про долю Криму і Донбасу

Гордон: В ефірі програма "Гордон", і сьогодні мій гість – колишній резидент ГРУ СРСР у Женеві, відомий письменник Віктор Суворов.

Доброго вечора. У 1978 році ти, співробітник ГРУ в Женеві, втік до Великої Британії і став всесвітньо відомим письменником. За роботою в розвідці сумуєш?

Суворов: Письменство і розвідка – це суміжні професії. Історик – це розвідник минулого. Я наче продовжую свою роботу. Не сумую, ні.

- Коли ти був чинним розвідником, завербувати ти міг будь-якого?

- Ні в якому разі. Це дуже важка робота. Одне вербування – це вже дуже велике досягнення. У ГРУ було негласне правило: завербував когось – "своя людина". Якщо не вербував нікого ніколи, то людиною не вважали.

- Всі ці роки матеріали для книг тобі постачає англійська розвідка?

- А навіщо? Справа в тому, що всі матеріали, якими я набиваю свої книги, – це відкриті джерела. Навіщо англійській розвідці постачати мені мемуари Жукова? Все це відкрито, доступно для кожної розумної людини, яка вміє читати. Тут проводилося опитування громадської думки, хто найвидатніший політик ХХ століття. Англійці кажуть, що Черчілль. А якщо відкрити мої книжки, то там написано, що він дурень великий. Товариш Сталін робив усе що хотів з британськими й американськими лідерами. Він – великий злочинець, а вони цього або не розуміли, або танцювали під його дудку. Тож те, що я пишу, – це суперечить британській офіційній версії війни. Це їм усім дуже не подобається.

- Коли треба відзначати День перемоги і що це взагалі за свято?

- У мене є книжка "Тінь перемоги". Я не вважаю, що була якась перемога. Подивіться на Німеччину зараз і подивіться на те, як живе проста людина в Росії, в Україні. Я думаю, що німці зараз мають більше причин святкувати цей день як перемогу. Це велика європейська держава, а ми якось трошки відстали від них. Я вважаю, що перемоги не було, і день перемоги не святкую.

- У книзі "Криголам" ти обґрунтував з цифрами і фактами, що це Сталін хотів напасти на Гітлера, а Гітлер просто його випередив, але розумні люди, з якими я розмовляв, кажуть, що це дурниця.

- Мій життєвий принцип – ніколи ні з ким не сперечатися. Хто читав мої книги, може погодитися зі мною, що я нікому не нав'язую своєї думки. Нормальні, розумні люди, прочитавши книгу, погоджуються зі мною. Я нікому не нав'язую своєї думки, ніде не роблю висновків. Я просто надаю факти.

- Виходить, що Гітлер просто Сталіна перехитрив?

- Не перехитрив, а випередив. Ідея Сталіна полягала в тому, щоб Гітлер знищив Європу і пішов далі воювати на британські острови і в Африку, де він дійсно воював. А в цей час 11 держав Європи чекають на звільнення. І є "визволитель", у якого 24-26 тис. танків. У Гітлера – 3 тис. застарілих, а у нас – 24. І Гітлер іде з континенту до Британії. Тож як тут не скористатися ситуацією! І люди просять: ну, давай, і Америка. У квітні 1941 року в Ірані почалося будівництво заводів зі складання військових автомобілів для СРСР. Американці підтримували все це.

- Цим і пояснюється, що Сталін на три доби зник із Кремля, і його соратники приїхали до нього просити очолити опір проти Гітлера, а він думав, що вони приїхали його заарештовувати.

- Сталін вважав, що війну програно (він правильно вважав, і я так вважаю). Все життя Сталіна – це спочатку захоплення влади, зміцнення влади, а потім колективізація, щоб вирвати хліб у чолов`яги безкоштовно і гнати його за кордон, щоб будувати військові заводи. Індустріалізація – для виробництва танків. Більше всіх танків, літаків будував товариш. Більше, ніж будь-яка країна в світі. Найпотужніший підводний флот. Коли ніякого Гітлера ще не було, Сталін створював таку жахливу машину тільки для того, щоб руками Гітлера знищити Європу, а потім завдати удару в спину Гітлеру. Коли все це звалилося, Сталін перебував у ситуації, коли зрозумів, що його мрію розбито: він програв своє життя, програв війну.

- Ти сказав, що Сталін і Гітлер – "брати-близнюки". Чому?

- Вони обидва будували соціалізм. Одна партія, інші – в тюрмі. У Сталіна – ГУЛАГ, У Гітлера – Бухенвальд. НКВД – СС. У Сталіна й у Гітлера – червоні прапори. У обох вуса. Тільки Сталін був трохи хитрішим за Гітлера.

- На твій погляд, Сталін є великим?

- Так, він велика людина. Його крім усього було наділено дивним почуттям гумору. Для мене дивитися на Сталіна – це як дивитися на тигра в клітці. Для мене він великий злочинець, але, звичайно, найбільший державний діяч. Я у своїх книгах цією людиною милуюся.

- Жуков дійсно був великим маршалом і полководцем?

- Це дуже небезпечний міф. Жуков полководцем не був ніколи. У Сталіна був поділ праці. Тим, хто мислив, був маршал СРСР Василевський, який зробив всі плани, готував все це. Жуков – той, хто носиться по фронтах і втілює ті плани, які хтось створив. Штовхає маси на смерть, щоб виконати кимось складений план. Сам Жуков – винуватець найстрашнішої військової катастрофи світу. Сталін поставив його начальником Генерального штабу 13.02. 41, він готує плани війни. Після цього вибухнула найстрашніша катастрофа у світовій військовій історії – така кількість танків, 4 млн людей потрапило до німецького полону. А Генеральний штаб – мозок армії, і Жуков – начальник. Хто сказав, що він великий полководець, якщо з його вини сталася така жорстока катастрофа?

- Путін сказав, що Радянський Союз переміг би німців і без України. Без США і Великої Британії також?

- Це маячня, яку абсолютно неможливо коментувати. Допомога Америки – 400 тис. автомобілів. Радянський Союз виробляє танки, а автомобілі, в принципі, не виробляє. Америка, вже знаючи про плани Сталіна, вже готуючись йому допомагати в тому числі, 100 тис. "Студебеккерів" – кращу військову машину світу – безкоштовно їм дає. За танком повинні йти автомобілі, які везуть солярку для нього, запчастини, повинна йти піхота, повинна йти артилерія. А головний транспортер артилерії – це американський "Студебеккер". Без 400 тис. американських автомобілів перемога була б неможлива категорично. А те, що без українців перемогли б, – це велика дурість.

- Росія – країна міфів?

- Так. Перемога в так званій ВВВ – це не перемога. Країна зазнала таких втрат, що досі валиться в демографічну яму. І де ця "велика країна, що перемогла", СРСР? Радянського Союзу немає, він розсипався.

- Чи може відбутися примирення ветеранів Другої світової з ветеранами УПА?

- Категорично ні! І цієї дурістю займатися не треба.

- Що б ти сказав людям, які сьогодні ностальгують за СРСР?

- Ми з тобою пам'ятаємо час, коли нам розповідали про світле завтра. Я – гвардійський офіцер, отримував 185 рублів – величезні гроші. Я проводжу зі своїми солдатами заняття, але у мене немає годинника. Гроші є, а годинника немає. Хто не жив там, цього уявити не може. Тоді нам говорили "світле майбутнє", а тепер – "світле минуле".

- Яке майбутнє чекає Росію?

- Розпад. Далекий Схід зараз повністю китайський. Вони і в Забайкаллі вже. Але московська влада підтримує цю окупацію. Якщо вони один раз прийшли туди, то вони звідти ніколи не підуть. Був великий соціалістичний табір, і він розсипався, СРСР розсипався. Це тенденція. Адже після розпаду соціалістичного табору, Радянського Союзу не було зроблено нічого, щоб розпад зупинити. Розпад триває.

- Чому Росія так не любить Захід, притому що російські керівники користуються всіма благами "триклятої" західної цивілізації?

- У Лондоні найкращі райони повністю окуповано людьми, які керують зараз Росією. Дві найпотужніші яхти світу належать російським олігархам. Їм тут дуже "погано". У них давно готові валізи, щоб сюди втекти.

- Прихід до влади Трампа – це плюс для України або для Росії?

- Я б так питання не ставив. Україна має колосальний потенціал і може стати великою державою класу Німеччини, Франції (за територією, за населенням, за науковим, за сільськогосподарським потенціалом). Тому навіщо дивитися за океан, якщо ми знаємо, що Україна може бути самодостатньою успішною державою. Давайте-но вирішувати самі свої проблеми.

- Захід боїться Путіна?

- Ні в якому разі. Є тільки одна річ, через яку Захід так обережно ставиться до Росії, – ядерна міць. Але ця ядерна міць є блефом. Є досить інформації про те, які стратегічні ракети має на озброєнні Росія. Проте всіх їх зроблено в Україні, і їх термін хтозна-коли минув.

- Ти сказав, що Путін – ходячий політичний труп. Це так?

- Це так. Ще зовсім недавно його оточення спокійно їздило на Захід, а тепер – персональні санкції проти них. І в будь-який момент кожен із них може втратити свої мільярди. Золота табакерка в російській історії грала ключову роль, і я думаю, що вона свою роль зіграє. Зараз присутність Путіна у владі невигідна нікому – ані роботягам, ані далекобійникам.

- А військово-промислового комплексу?

- ВПК весь здихає і перебуває в такій же кризі, як і все інше. Я нещодавно бачив супутниковий знімок Сталінградського тракторного заводу. Він зараз виглядає страшніше, ніж навесні 43-го року. Все розтягнули, все зруйновано. Будують вони винищувач, але ніяк щось не виходить. Побудували танк, випустили 10 штук для параду, і один заглухнув. Якщо все валиться, якщо руйнується наука, освіта, то ВПК процвітати не може.

- А що буде з Путіним?

- Майбутнє у нього вельми похмуре. У людини, яка пішла у владу, дороги назад немає. Там –м'ясорубка. Той, хто прийде після Путіна, буде змушений всі проблеми валити на нього. Для того щоб вижити, новим правителям треба буде Путіна демонстративно покарати. Як лівійського лідера, як Чаушеску.

- Що буде із Сирією і КНДР?

- Вони будуть потихеньку деградувати, поки все не закінчиться. Зараз у Північній Кореї люди на кілька сантиметрів нижчі, ніж у Південній, – від недоїдання в декількох поколіннях. І це колись повинно призвести до краху тієї системи. Вони не можуть бути мирними.

- Що сьогодні відбувається в Україні, на погляд з Великої Британії?

- За останні десятиліття ми були свідками катаклізмів, які прокотилися Європою, особливо Центральною. Якщо була повна зміна керівного класу, то ці країни стали на правильний шлях. Я бачу абсолютно невблаганний прогрес вгору в Польщі. Люди просто стали жити добре. А в тих країнах, де керівний клас не змінено, там – стагнація. І найяскравіший приклад – Україна. Народ виходить, стоїть на смерть, проливає свою кров, і після цього щось змінюється, але не так швидко, як би хотілося. Мені шкода мою Україну з таким потенціалом, з таким народом, який завжди був вільним у душі. Холопу можна дати свободу, грошей, але він все одно залишиться холопом, рабом. Українець, навіть босий, завжди був вільним. Навіть за кріпосного права він залишався вільним. І мені дуже шкода, що ці зміни не відбуваються швидко.

- Агентів ГРУ, ФСБ РФ в Україні сьогодні багато?

- Багато.

- І що з ними робити?

- Я не порадник великому українському народу в цьому питанні. Він сам повинен вирішувати, що з ними робити.

- Крим і Донбас Україні потрібні?

- Вони потрібні. Але якщо народ сам не бажає бути з Україною, то потрібно трохи потерпіти. Німеччина була розділеною. Колись буде возз'єднання, але якщо народ Донбасу сам не рветься до України, то на милування нема силування. І те ж саме з Кримом.

- Хто з українських політиків сьогодні тобі подобається?

- Ніхто.

- Ряд народних депутатів попросили П. Порошенка присвоїти тобі звання Героя України. Як ти до цього ставишся?

- Це велика честь, і я б сприйняв це як найвищу нагороду. Зовсім нещодавно я отримав від Вільної Чечні орден – найвищу нагороду Чеченської республіки Ічкерія. Це не ті чеченці, які люблять Путіна і воюють за нього. Мені приємно, що хтось оцінює мої заслуги.

- Ти бачив свою маму після того, як ви втекли?

- Так. Коли Радянський Союз посипався, батько й мати були у мене.

- У Росії тебе двічі засуджено до вищої міри. Після вбивства Литвиненка на території Великої Британії чи немає загрози для тебе?

- Загроза є завжди. Литвиненко жив відкрито, з відкритою душею, а я вживаю заходів захисту. З іншого боку, я б вважав смерть від руки вбивці з того боку якимось навіть, можливо, щастям, бо це було б доказом того, що я маю рацію, що вони бояться моїх книг.

- Україна – твоя батьківщина. Додому не тягне?

- Я живу в Україні, тільки щоранку я прокидаюся в Бристолі. Це моя батьківщина, так.

- Вельми дякую.

- Слава Україні!

- Героям слава!

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів