З російськими плавцями в клубі ладнаємо, буває, жартуємо про політику

Раннє дитинство він провів в Аргентині. Повернувшись в Україну, говорив тільки іспанською. Йому 21 рік. На Олімпіаді в Ріо-де-Жанейро хлопець провалився, але потім виграв "срібло" світової першості і "золото" Чемпіонату Європи. Сьогодні він – надія і майбутнє українського плавання. Плавець Михайло Романчук – герой четвертого випуску авторського проекту Максима Шиліна "Спорт.Інтерв'ю.112"

З російськими плавцями в клубі ладнаємо, буває, жартуємо про політику

Максим Шилін

Журналіст, 112 Україна

Раннє дитинство він провів в Аргентині. Повернувшись в Україну, говорив тільки іспанською. Йому 21 рік. На Олімпіаді в Ріо-де-Жанейро хлопець провалився, але потім виграв "срібло" світової першості і "золото" Чемпіонату Європи. Сьогодні він – надія і майбутнє українського плавання. Плавець Михайло Романчук – герой четвертого випуску авторського проекту Максима Шиліна "Спорт.Інтерв'ю.112"

- Багато хто думає, що у плавців форма простіше нікуди. Та й дешевша, ніж в деяких популярних видах спорту. Чи це так?

Для тренувань все можна купити в будь-якому спортивному магазині. Воно начебто і не дуже дорого, як в тенісі, але і не так дешево. Ось, наприклад, гідрошорти коштують близько 7-8 тисяч гривень. Їх вистачає рази на чотири. Це шорти, в яких ми стартуємо на змаганнях, і вони із спеціального матеріалу, щоб зробити спортсмена більш обтічним і підняти його вище над водою. Ось ці окуляри, що на мені, приблизно тисячу гривень і плавки десь стільки ж.

- Що робиш з гідрошортами, які відтплавали своє?

Просто складаю вдома або дуже часто віддаю молодим спортсменам, які тільки починають.

- Вітаю з недавньою перемогою на змаганнях у Люксембурзі. Розкажи детальніше про цей старт.

Я в Люксембурзі вже четвертий раз і дуже люблю ці змагання. Там хороший басейн, атмосфера. Туди приїжджають сильні спортсмени. В минулому році я плив і 400 метрів, і 1500 метрів. На другій дистанції встановив тоді рекорд змагань, а на 400 метрів мені зовсім трохи не вистачило. В цьому році приїхав спеціально, щоб його побити. У підсумку, взяв "золото" на 400 метрів з рекордом змагань! Взагалі це відбірковий турнір до Чемпіонату Європи, на юнацькі Олімпійські ігри 2018-го в Буенос-Айресі. Тобто, досить солідний старт.


- Перед турніром ти був на зборах в ПАР. Палюче сонце, спека. Як борешся з нерівномірним засмагою через плавальні окуляри? У Києві, напевно, дивуються?

Ні, я на таксі намагаюся пересуватися, щоб ніхто не бачив (сміється). Це такий професійний недолік. Все-таки по 5 годин в день плавати, ти ж не будеш потім ще по 5 годин засмагати?

- В Африці ти годував з рук слона. Сподобалася країна і чим взагалі запам'ятався минулий збір, якщо не брати в рахунок тренування?

Там вони реально дуже смачне м'ясо роблять. Такого я давно не куштував. Просто вони так добре його готують, що я ходив туди, звичайно, кожен день.

Їздили ми в Кейптаун гуляти. Сподобалося місто. Південно-Африканська республіка досить непогана країна. Я б не сказав, що вона схожа на Європу. Є своя родзинка.

Крім того, ми були на сафарі. Бачили диких левів, слона годували. Я ніколи б не подумав, що мені слон так сподобається. Він колючий навіть трошки. Його хобот: прямо аж голочки маленькі проскакують. Зебру гладили, лева не ризикнув (сміється). Так в основному всі здалеку. Найбільше емоцій мені приніс слон.

- На своїй сторінці у Facebook ти вів відеоблог з ПАР. Освоюєш професію журналіста на майбутнє?

В першу чергу я це роблю, щоб молоде покоління, яке тільки починає плавати, вони розуміли, що немає нічого нереального. Просто головне працювати. Я намагаюся підказати їм, як це все робити. Тобто, на що звернути увагу. А на рахунок майбутньої професії, чому б і ні? Можна і спробувати якось!

- Ти нещодавно купив GoPro. Розкажи, як тестував під водою, тренер не був проти?

Ну, ми ж відволікаємося після тренування, тому тренер, звичайно, іноді нервує, але нічого – переживе. Часто знімав навіть тренер, але, як правило, самі. Виходить ціла творча група.

- Міша, в одному з випусків блогу ти сказав, що за тиждень проплив 90 кілометрів. Це взагалі адекватні навантаження чи це не межа?

Бувало і більше, скажімо так. Максимальне навантаження, яке було у мене за тиждень, 100 кілометрів перед Чемпіонатом світу в Будапешті, а зараз 90, тому що ми тільки починаємо серйозну роботу. За одне тренування пливу близько 9 кілометрів.

- Я так розумію, в Україні ти буваєш не часто, тому що два роки вже тренуєшся у Туреччині у міжнародному клубі плавання "Energy Standard". Як отримав пропозицію там займатися і на яких умовах?

Перший раз я поїхав з командою на збір ще у 2013-му році після юнацького Чемпіонату світу. Був тоді четвертий, виконав норматив майстра спорту міжнародного класу. Тоді мені запропонували поїхати і плавати з іншим тренером. Я відповів, що якщо і поїду, то тільки зі своїм. Вони мені відмовили, але буквально через півтора-два місяці сказали добре, ми беремо тебе з тренером. Виходить, що ми разом в клубі вже п'ятий рік. Перші три – займалися в різних країнах, а тепер ось з'явилась база в Анталії.

Клуб платить зарплату, дає мені все, що потрібно. Від умов до екіпіровки. Припустимо, тренеру на тренування щось необхідно. Один дзвінок і через три дні воно в нього. Робиться все дуже швидко і якісно. Все робиться заради прогресу спортсмена.

- Побутує думка, що в багатьох видах спорту у дорослій кар'єрі українські спортсмени віддають перевагу закордонним тренерам.

Я можу говорити тільки про свого тренера, оскільки тренуюся у нього з самого дитинства. Це мій перший тренер і, якщо з тренером з 6 до 22 років ми дійшли до "золота" Чемпіонату Європи та "срібла" Чемпіонату світу, то впевнений, що і далі теж усе буде добре. Хоча таке зустрічається нечасто.

- Невже в Україні немає хоч однієї бази, де ти міг би готуватися до змагань?

Я вважаю, що в Україні є тільки один басейн, в якому особисто я можу добре підготуватися – це в Дніпрі. Тренуватися можна скрізь, можна і в Києві. Просто для мене в Дніпрі набагато легше, так як там готель знаходиться прямо в басейні, харчування теж в басейні. Мені не потрібно ходити десять хвилин по вулиці, одягатися. Я вийшов, надів шорти і футболку і пішов у номер. Так само і в Туреччині.

Якщо я приїжджаю на збір в Київ, то живу неподалік від станції "Либідська". Воно начебто і близько на маршрутці (басейн в районі метро "Дружби Народів"), але все одно ти туди півгодини, назад і потрібно шукати десь харчуватися.

- Крім плавців з України поруч з тобою тренуються твої колеги з Росії. Нормально ладнаєте, враховуючи напружені відносини між нашими країнами, або виникали конфлікти?

На рахунок політики ми, буває, жартуємо один над одним, але це так, мимохідь. Всі розуміють, що це жарти, і ми політику в спорт взагалі не втягуємо. Ми свою справу робимо, тренуємося і всі добре спілкуємося. Нікого політика в спорті не цікавить.

- Жарти з розряду "Чий Крим?"

Ну так, як зазвичай стандартні жарти.

- І що відповідаєте, коли вас питають?

Крим – наш! (сміється)

- Власник твого клубу російсько-український мільярдер Костянтин Григоришин. Буквально місяць тому Високий суд Англії та Уельсу заморозив його активи через тяганину з олігархом Вадимом Новинським навколо великого машинобудівного підприємства в Сумах. Чи немає побоювань, що це якось позначиться на фінансуванні плавців?

Я в ці справи не втручаюся. Мені створюють всі умови, дають можливість тренуватися. Все інше мене не цікавить. Головне, щоб так і далі тривало. Поки все як було, так і залишається.

- Він взагалі залучений в процес, цікавиться справами спортсменів?

Звичайно, він був у Люксембурзі. Ми з ним спілкувалися. Все питає: як справи, що не так, що так. Людина намагається зробити все можливе для клубу. Він вкладає в нього душу.

- Знаєш, чому він спонсорує саме плавання, а не футбол чи бокс, наприклад?

У нього син плавав і плаває. Він зараз вчиться в Америці. Йому просто подобається цей вид спорту.

- В січні Петро Порошенко підписав указ про президентські стипендії видатним спортсменам. У їх число потрапив і ти. Про яку суму йде мова, і як довго ти будеш її отримувати?

Я і сам не знаю. За цим більше стежить моя мама. Я тільки недавно прилетів. Ну, звичайно, приємно, що президент підписує стипендії, але я навіть не знаю, скільки це буде і чи надовго взагалі. Здається, на рік. Начебто мова йде про 9 тисяч гривень. Мені мама так в двох словах сказала. Я особливо не вникав.

- Така сума стипендії, це гідна винагорода від держави за "срібло" на Чемпіонаті світу?

Ну, якщо шорти коштують 9 тисяч гривень і дають стипендію там 9 тисяч гривень, то в місяць одні шорти і вони на 4 рази, то як би... Але жити можна. Ви ж зрозумійте, що щастя не в грошах. Хочеться більше таких теплих стосунків до спортсменів, щоб спорт якось більше розвивався. Спорт – це здорова нація. Про яку здорову націю ми можемо говорити, якщо у нас... Спортсмени є. Їх небагато, але вони є. Треба ж якось все піднімати, а так припустимо Верняєва – на вулиці його навряд чи багато впізнають. Так само як і мене, як і Олю Харлан.

- З приводу зміни громадянства. Читав, що у тебе начебто були якісь пропозиції.

Так, Азербайджан. Ну, звичайно, хороші умови пропонували.

- От мені цікаво, як це взагалі відбувається: підходить представник країни і каже, мовляв, Міша давай плавати за Азербайджан?

Просто підходять до тренера, підходять до мене. В Азербайджані дуже багато українців. Це не секрет. І тих же плавців. Там є Максим Шемберєв, він раніше був у збірній, а зараз виступає за Азербайджан. Я був на Чемпіонаті Європи (грудень 2017-го), ми з ним добре спілкуємося. Тренери теж добре спілкуються.

- Ну і є привід переживати українцям?

Ні, все буде добре.

- А які призові у плавців на комерційних стартах і скільки отримав за перемогу на Чемпіонаті Європи? І в цілому, скільки реально заробити за рік, якщо вдало виступати?

Давайте я вам так скажу: у нас за очками FINA. Тобто, рахують результати по всіх дистанціях. Чим ближче ти до світового рекорду пропливеш, тим більше очок. Перше місце – 20 тисяч євро, потім 15, 16. Я був п'ятий в загальному рейтингу, і мені перепало 10 тисяч. За Чемпіонат світу заробив стільки ж. Всього за рік там тисяч 40 євро набігає.

- А в Люксембурзі скільки отримав?

600 євро заробив. За перемогу 300 і за рекорд змагань стільки ж.

- А чи є взагалі сенс їхати так далеко заради таких грошей?

Ну, це тренування. Я отримую від цього задоволення, і я хочу... Мені подобаються змагання. Я їду туди не для того, щоб заробити, це другорядне, я кайфую від цього.

- У 2017-му Андрій Говоров взяв "бронзу", а ти "срібло" на Чемпіонаті світу в Будапешті. Це перші за 10 років українські медалі на світових першостях. Чому наші плавці на такий тривалий термін випали з еліти?

Це треба глибше вникнути, напевно. Міжнародні медалі ми завойовували весь час. Була Європа, але з світом якось не складалося. Дарина Зевіна в 2011-му посіла четверте місце на дистанції 200 метрів на спині. Воно все близько, а на медаль вийти ніяк не виходило. Сподіваюся, що ми перервали це.

- Романчук і Говоров – це виключення з правил або все-таки тенденція, що справи пішли на поправку?

Я ж кажу – у нас дуже багато талановитих спортсменів. Не тільки в плаванні. Взагалі у нас нація дуже талановита у всьому, так. Так само і плавці, просто, що потрібно розвивати і працювати, але знову ж таки повертаємося до того, що спорт в Україні, на жаль, мало кому цікавий.

- Яна Клочкова та Денис Силантьєв вигравали медалі Олімпіади для України. Це вони тебе надихнули вибрати саме цей вид спорту?

Моя перша Олімпіада, яку я подивився, була в Пекіні. Це 2008-й рік. І тоді я зателефонував тренеру, сказав, що вітаю вас з початком Олімпіади і сподіваюся, що ми в майбутньому теж поїдемо на Ігри. У 2016-му так і вийшло, але просто поїхати мені мало.

Коли Клочкова завоювала перші олімпійські медалі, мені було чотири рочки. Я тоді в Україні не жив. Батьки поїхали в Аргентину. З двох до шести років я прожив в Аргентині, тому особливо не знав, хто у нас в Україні пов'язаний з плаванням. Просто в шість років тато запитав, куди тебе віддати, ну я сказав – йдемо плавати. Це було вже в Рівному.

- Як занесло в Аргентину?

Батьки, як зазвичай, на заробітки поїхали і все. Ким працювали вже не скажу, але пам'ятаю, як їздив там на хороших машинах таких іграшкових.

- А як з мовою були справи?

Там же іспанська: "Hola, como estas"? Деякі слова я можу сказати, але в 6 років, коли повернувся в Україну, не говорив ні українською, ні російською. Я тільки говорив іспанською. Хотів би знову почати вивчати іспанську. Мені подобається мова. Вона красива.

- Але якщо поїдеш раптом в Іспанію, то має все згадатися, чи не так?

Так, в Іспанії ми були на зборі. Воно швидко все згадується. Проскакують постійно дуже знайомі слова, але ти не знаєш, що багато значать.

- Відчуваєш себе претендентом на олімпійські нагороди у 2020-му і чи почалася вже підготовка?

Чому б і ні? Мені майже 22 роки, а у Токіо буде 24. Я вважаю, це якраз пік для плавця. У Ріо-де-Жанейро залишився б без медалі сто відсотків, але 4-е або 5-е місце могло бути моїм. На жаль, не вийшло, але будемо готуватися до Токіо.

- Що ти змінив після Ріо-де-Жанейро, що результати пішли вгору?

Багато чого змінилося. Більше психологія: я зрозумів, що вже перейшов з юніорського у дорослий спорт. Справа в тому, що у нас в плаванні немає такої молодіжки як в легкій атлетиці, наприклад. У нас відразу юніори, а потім дорослий спорт. Тільки після Олімпіади прийшло розуміння, що закінчилося дитинство і пора працювати. Так воно і вийшло. Ти сам починаєш розуміти, чого хочеш від життя, від спорту.

- В основному ти пливеш 1500 метрів вільним стилем. На Іграх в Токіо плануєш виступати тільки в цій категорії?

Ні, ще 400 метрів вільним стилем, і зараз ввели 800 метрів вільним стилем – теж тепер олімпійська дисципліна. Цілком можливо, що попливу всі три дистанції.

- Незважаючи на результат, Олімпіаду в Ріо-де-Жанейро можна вважати для тебе вдалою. Ти ж там познайомився зі своєю дівчиною, легкоатлеткою Мариною Бех. Поділися секретом, як ви так довго зберігаєте стосунки на відстані? Ви ж постійно в різних містах, у різних країнах, мало спілкуєтеся.

Ну чому, я після інтерв'ю до неї їду (сміється). Вона кілька разів приїжджала до мене в Туреччину. Коли приїжджаю додому, то ми живемо разом в Рівному, хоча вона сама з Хмельницького. Так що намагаємося вичавити максимум з того, що можливо.

See you soon baby #rivne #home #together #missyou #best #rest

Публікація від Misha Romanchuk (@misha_romanchuk)


відео по темі

Новини партнерів

Загрузка...