Якщо політик не влаштовує суспільство, його не оберуть

Іван Винник - український політик, народний депутат від фракції "Блок Петра Порошенка". Секретар комітету ВР з питань національної безпеки й оборони. Закінчив Херсонський університет і Київський міжнародний інститут бізнесу, у минулому - заступник начальника постачання компанії "Чумак". Власник бізнесу з імпорту та торгівлі продуктами харчування, сировини для сокової промисловості. Був засновником і генеральним директором заводу будівельних матеріалів. Не одружений, є дочка

Якщо політик не влаштовує суспільство, його не оберуть
112.ua

Наталія Влащенко

Журналіст

Іван Винник - український політик, народний депутат від фракції "Блок Петра Порошенка". Секретар комітету ВР з питань національної безпеки й оборони. Закінчив Херсонський університет і Київський міжнародний інститут бізнесу, у минулому - заступник начальника постачання компанії "Чумак". Власник бізнесу з імпорту та торгівлі продуктами харчування, сировини для сокової промисловості. Був засновником і генеральним директором заводу будівельних матеріалів. Не одружений, є дочка

Влащенко: Сьогодні у нас у гостях народний депутат України Іван Винник.

Здрастуйте, Іване Юрійовичу. Після виборів багато розмов на тему - чому не було зроблено те, що було обіцяно коаліцією виборцям? Був обіцяний нормальний, адекватний виборчий закон, було обіцяно виконання всіх законів, і було обіцяно, що ніколи більше не повториться виборчий "безпрєдєл", який був у попередні роки. Ці вибори приймала команда Охендовського, яка вже давно є не легітимною. Що заважало призначити нову ЦВК?

Винник: На мій погляд, дуже багато радикальних оцінок з вашого боку. Якщо подивитися в цілому на вибори, то вони пройшли в досить демократичний спосіб, і в принципі, це була та вимога Майдану, яка була реалізована. Вперше Україна має закон з відкритими виборчими списками, коли, дійсно, особистість формує рейтинг партії, а не навпаки, коли партія має відповідний рейтинг і вони включають у список кого вони бажають, і, відповідно, ті люди мають посади в органах влади. Що стосується "безпрєдєлу", то це в певній мірі стосується деяких речей, які дозволив собі ЦВК, а саме пан Охендовський. Особисто мене здивувала заява, що вибори можна проводити в Маріуполі і починаючи з 18-ої години вечора, і такі вибори будуть вважатися такими, що відбулися. Мені здається, що це дуже дивна заява. Тут втрутився в ситуацію президент, хоча він не має впливу на ЦВК, а тільки скористався своїм правом, як гарант Конституції, для  забезпечення волевиявлення громадян.  

- За якими правилами повинен змінюватися склад ЦВК? Хто повинен бути ініціатором?

- Передбачалося, що ЦВК має повноваження, які тривають сім років. Цей термін сплив ще в 2014 році. Власне, є питання як до правлячої коаліції, так ми очікували і від президента відповідних змін. Є низка причин, чомуце не відбулося. ЦВК формується за поданням президента Верховною Радою політичними партіями, які присутні в коаліції. Відповідальність влади очевидна в тому, що нема зміни ЦВК.

- Як ви думаєте, народні депутати України мали поставити це питання перед президентом?

- У нас відбулося перезавантаження – ми маємо нового президента, нову ВР, нові органи місцевого самоврядування. Якщо подивитися на кількість претензій до роботи ЦВК –то, власне, ми їх тільки побачили на місцевих виборах, і їх можна описати тільки деякими випадками: те, що ми бачили в Маріуполі, Красноармійську. Павлоград - це остання крапля, і на наступній сесії ми будемо ставити питання, тим більше що ми майже закінчили місцеві вибори. Тоді вже можна сказати, що ми закінчили перезавантаження влади.

- Перезавантаження влади в історії суспільно-економічних відносин - це коли нові суди, нові силові структури, те, що насправді є владою. Народні депутати - це люди, які пишуть закони, але це не є той механізм, який здійснює владу.

- У нас, дійсно, є три гілки влади – судова, виконавча та законодавча. Законодавча гілка влади у нас сьогодні перезавантажена. Вона сформувала уряд, затвердила програму коаліції, затвердила програму дій уряду, створила коаліцію "Європейського вибору" в парламенті. У нас є президент – це не окрема гілка влади, а це орган з окремим статусом, прописаним у Конституції. А що стосується судової гілки влади, то ми прийняли закон про справедливий суд, ми створили вищу кваліфікаційну комісію суддів, ми створили ВРЮ, і сьогодні стоїть гостре питання про перезавантаження саме судової гілки влади, і це, власне, є відповідальність ВР, президента.

- Крім усього іншого у нас сьогодні Конституційний суд нелегітимний.

- Це такі самі судді. У нас 7 тис. суддів, які, на мій погляд, мають бути всі звільнені, і ми маємо за відкритим конкурсом так само зробити відбір, як ми робили в Національну поліцію, як сьогодні триває конкурс на прокуратуру. Це треба робити, тому що судова гілка влади – це та гілка влади, яка вирішує долю не тільки людей – країни в цілому і нашої держави.  Моральні якості людей, які там працюють сьогодні, не відповідають очікуванням суспільства, а власне вся корупція, фактично, починається сьогодні від суддів, тому що будь яке рішення, в залежності від вартості, можна сьогодні в судах купувати. Дуже багато сьогодні молодих депутатів говорять про повне перезавантаження судової гілки влади. А не так, як лунають пропозиції від Венеціанської комісії, що не треба всіх звільняти -  можна  переатестовувати. 24 роки ми переатестовували, брали людей досвідчених до влади, натомість маємо 24 роки, фактично, саботажу. Україна починає жити тільки гірше і гірше.

- Ви відмовляєте 100%, всім людям, які працювали в чесності та професіоналізмі. Чому ви цього не застосовуєте до тих політиків, які були хоч раз у ВР? Вони ж не змогли зробити так, щоб Україна стала квітучою країною, чесною країною.

- Політиків обирають, а суддів призначають. Якщо політик не задовольняє суспільство, його просто не оберуть більше в обрані органи влади. Для суддів мусять працювати зовсім інші механізми.

- Давайте зробимо так, щоб народ сам собі вибирав суддів.

- Про таке перезавантаження системи, можливо, зараз не йдеться, тому що мусять працювати демократичні інститути так, як працюють в Америці. Це менталітет суспільства. Коли ми говоримо про корупцію в державі – ми забуваємо, що попит викликає пропозицію. Якщо не давати хабарі – їх не будуть брати. Я би розпочав з того, що судді, які сьогодні є, якщо вони пройдуть загальний конкурс, якщо за ними нема певного шлейфу, якщо вони готові пройти певні тести по професійних своїх здібностях – нехай вони працюють. Демократичні інститути не можуть працювати самі по собі. Демократичні  інститути – це питання еволюції  суспільства. Це не можна зробити адміністративними методами. Це є еволюція менталітету суспільства.

- А я думала, що демократія - це державний устрій.

- Демократія - це правила і виконання цих правил.

- Хіба не держава насаджує ці правила?

- Я глибоко переконаний, що адміністративним шляхом не можна на 100% змусити людей виконувати правила. Це мусить йти від менталітету, від розуму, від світосприйняття людини. Або людина виконує правила – або вона намагається знайти шпарину, щоб їх не виконувати.

- Ви прийшли в політику з бізнесу. Чому всі бізнесмени так прагнуть у політику?

- Сьогодні у сучасній Україні займатися бізнесом не дуже вигідно. Є такі бізнесмени, які вирішують емігрувати, а свої активи залишити тут – планувати своє життя, навчати своїх дітей за кордоном і помирати за кордоном. А що стосується особисто мене, якщо ти маєш успіхи в бізнесі – ти маєш два варіанти. Або ти будеш планувати своє майбутнє десь за кордоном і емігрувати, або ти будеш змінювати країну для того, щоб ти, твої діти і твої онуки жили тут. Я вирішив йти шляхом таким, що я хочу залишитися українцем, я хочу жити в Україні, я хочу, щоб мої онуки жили в Україні – тому я пішов у політику.

- Якщо я правильно вас розумію, то всі вчителі, лікарі повинні, або емігрувати, або йти в політику. А просто працювати і робити свою справу - такої можливості немає?

- У нас щонайменше 60% фракції БПП -  це люди не з бізнесу. Вони або лікарі, або журналісти, або громадські діячі. І не обов’язково бути бізнесменом, щоб потрапити до сучасної ВР.

- Ви член комітету з оборони. Як ви думаєте, чому у нас немає закону про оборону?

- По-перше, нам бракує конституціальних документів, так званої воєнної доктрини. Є проект, який був представлений, який отримав певну критику, і зараз він доопрацьовується, у тому числі з залученням  фахівців нашого комітету. Якщо подивитися на ту воєнну доктрину,  яка була в нас до початку російської агресії, то вона зовсім не відповідає сучасним вимогам. Нова воєнна доктрина буде писатися щонайменше рік, і тому є просте пояснення – у нас бракує  фахового рівня людей, які розуміють, взагалі, зміст цього конституціального документа. Коли ми сьогодні намагаємося критикувати діяльність керівника Генерального штабу Муженка чи міністра оборони Полторака, чи навіть верховного головнокомандуючого Порошенка, то часто люди, які це роблять, не мають стратегічного фахового рівня. Ми на рівні комітету вивчали дуже багато подій, які закидають саме пану Муженку , і зрозуміли, що якщо хочеться давати відповідні оцінки, то треба мати певний експертний рівень. На жаль, у нас коментують дії української армії всі, хто забажає – починаючи від активних диванних бійців "Фейсбуку" і закінчуючи людьми, які свого часу були в радянській армії, працювали на КДБ, тощо.

- Люди не можуть не оцінювати те, що відбувається в державі, пов'язане з війною, тому що вони всі в цьому беруть участь. Чи не здається вам, що 2,5 року для оборонної концепції під час війни забагато?

- Наш комітет закінчує написання цього закону, і ми будемо пропонувати АП, особисто президенту, вносити його в парламент. І, дійсно, на часі приймати його – нам бракує відповідних визначень для того, щоб ми могли називати речі своїми іменами. А що стосується довго чи недовго – подивіться на події в Сирії. Ми почали говорити про Сирію, коли РФ почала бомбити мирні квартали. Конфлікт триває з 2011 року – ми його не помічали. Росія могла, але ніколи не наважувалася застосовувати авіацію проти України.  І це є перемога, певна, дипломатії. І коли ми говоримо, чи ефективно сьогодні українська армія спільно з дипломатами веде відбиття російської агресії – подивіться на Сирію і зробіть свої висновки. 7 тис. загиблих з числа ЗСУ і Національної гвардії – це надзвичайно велика втрата для України, але враховуючи і порівнюючи, що могло дійсно трапитися, коли Путін говорив, що він за три дні може дійти до Києва…

- У нас вже є остаточні висновки щодо Іловайська?

-  Без сумніву, відповідні висновки вже є.

- Що там написано, хто винен в Іловайській трагедії?

- Я не уповноважений називати прізвища. Я можу назвати концептуально, що дійсно трапилося.

- Але суспільство же має право знати.

- Дізнається, як тільки відповідні документи будуть передані до суду. Зараз це є тайна досудового слідства. Якщо концептуально, то й Іловайська, і Дебальцевська трагедії мають три складові: стратегічні, тактичні помилки та стійкість українських військ, принаймні, окремих підрозділів, які здали свої позиції, які дозволили ворогу вдарити в тил. 

- Результати остаточні ж ще не оприлюднені?

- Можливо, ніколи і не будуть.

- Чому?

- Це питання національної безпеки і питання державної тайни. Що дійсно трапилося – це питання експертів, це питання аналізу, щоб таке не повторилося. І це є певний досвід для України – він надзвичайно важливий, у тому числі досвід української армії. Такий досвід не мають інші армії світу. Ця трагедія має стати певним  досвідом, який дозволить українській армії підвищити свою боєздатність, в цілому.

- Муженко, начальник штабу, отримав звання генерал армії. Чи правильно давати таке високе звання до оприлюднення остаточних висновків щодо Іловайська? Теоретично є можливість, що в цьому була вина Муженка?

- Відповідь проста – у нас не було армії, а зараз є. Відповідно, є командуючий цією армією. Коли почалася агресія РФ у Криму, ми з 27 лютого протягом 10 діб змогли зібрати 5 тис. боєздатних вояків. Це все, що могла дати українська армія. Без сумніву, у той час ми не могли мати ніяких генералів в армії. Сьогодні українське військо зовсім по-іншому виглядає. Ще надзвичайно багато питань, але ми можемо говорити, що сьогодні Україна стала одною з найбільш боєздатних сухопутних армій Європи. У нас буде 250 тис. вояків, ми чи не щоденно постачаємо нову техніку. Без сумніву, враховуючи, що 24 роки ми тільки знищували українське військо, – наздогнати  це за рік-півтора надзвичайно складно.

- Чи будуть вибори на окупованих територіях?

- Вибори на окупованих територіях зможуть відбутися тільки за умови поширення  дії української Конституції та законів на ці території - коли почнуть діяти українські закони, органи виконавчої влади, українські суди, коли ми почнемо контролювати кордон, коли українська Національна поліція буде відповідно патрулювати. І всі інсинуації, що ВР прийме якийсь особливий закон для терористів - цього ніколи не буде. Я впевнений, що президент цього ніколи не запропонує, і, відповідно, такого вектору ми не можемо очікувати.

- ЗМІ пишуть, що ви не вказали в декларації про доходи за 2014 свої внески у приватні фірми, які вам належать.

- Це неправда. Я в 2003 році заснував певні компанії, котрі вже багато років не працюють, і навіть звітність не здається, тобто вони зняті з відповідного реєстру, вони ліквідовані. Ці компанії, на які звертають увагу певні ЗМІ, вони не існують, відповідно декларування тих доходів не може бути.   

- Пишуть про те, що буквально перед виборами до ВР проти вас було порушено низку кримінальних справ і що ваша участь у виборах - спроба піти від судових переслідувань. Як ви можете це прокоментувати?

- У нас взагалі зараз в Україні проти особи не порушують кримінальні провадження за Кримінальним кодексом. Якщо відкривається якесь провадження – воно відкривається за фактом. Я ніколи не був підозрюваним у провадженнях, про які ви говорите.  

- У своєму передвиборчому виступі у Херсоні ви сказали, що російської мови не існує. На підставі чого ви зробили цей висновок?

- Я не філолог, не маю відповідної освіти, але я цікавився цим питанням. "Русский язык" є тотожний українській мові, яка є набагато древніша, ніж сучасна російська мова. Сучасний російський язик треба називати – російським, а не руським язиком. Я зробив це власне як відповідь на певні закиди щодо окремих посадових осіб і політиків, які в Херсоні розмовляють або українською, чи російською мовою. На мій погляд, це не вартує особливої уваги – не треба радикалізувати сьогодні в суспільстві ці настрої. Для України і російська мова, й українська мова є, в залежності від регіонів, мовою, якою розмовляють у родинах, мовою, якою розмовляють у певних регіонах. Державна мова є українська мова, а в побуті людина може розмовляти будь якою мовою. Я тоді виступив з відповідною заявою власне для того,  щоб об’єднати той мітинг, на якому та розмова розпочалася.

- Як ви заправляєте свій автомобіль за 4,5 тис. зарплати?

- Я в декларації за 2014 рік вказав 600 тис. додаткового доходу, за які сплатив податки. Можливо, саме за ці гроші я заправляю автомобіль.

- У вас є питання до мене?

- Ви писали в "Фейсбуці" після цих виборів, що ви перестали розуміти український народ. Чи можемо ми, як українські депутати, я особисто, вам допомогти зрозуміти український народ?

- Я абсолютно впевнена, що кожен з нас сьогодні переживає дуже багато внутрішніх змін, і я думаю, що мені український народ допоможуть зрозуміти книги. Але, якщо захочуть народні депутати - мої двері завжди відчинені.

Велике спасибі.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>