Гарік Корогодський
"112 Украина"

Бацман: В ефірі програми "Бацман" письменник і меценат Гарік Корогодський.

Доброго вечора, Гаріку. Чим ви пояснюєте свій яскравий, строкатий одяг?

Корогодський: Мені подобається дивитися на ефект, який це справляє під час ділових переговорів, – розслаблювальний ефект. Люди відразу "пливуть" при вигляді незвичайного одягу, а виявляється, що це серйозні бізнес-переговори, і вони в програші.

- Це такий психологічний хід?

- Я це робив для себе, але з'ясував, що це ще й у бізнесі допомагає.

- Чи правда, що свій перший капітал ви заробили за допомогою гри в карти?

- Я не можу назвати це капіталом, але на сигарети в дитячому віці я почав заробляти саме картами.

- А в більш дорослому віці були якісь небезпечні ігри і небезпечні ситуації, пов'язані з цим?

- Рік або зо два я захоплювався більш, ніж це потрібно було, грою на тоталізаторі. Але це було настільки давно і настільки в минулому, що я вже не можу сказати, коли це закінчилося.

- А хто з українських політиків чи олігархів є таким першокласним "каталою"?

- Таких немає.

- А я чула, що Янукович дуже добре грав у карти?

- Янукович ніколи добре не грав у карти. Грав і добре грає Ігор Суркіс, але я не знаю, чи достатньо він на олігарха тягне. А так ніхто серйозно не "катав".

- А щодо Рината Ахметова, якого вважали дуже "крутим" у цій справі?

- "Крутим" для кого? Як олігарх, шо "катає", можливо. Я жив не серед олігархів, а серед "катал". І там не було такого авторитету, як Ринат Ахметов. Він добре, міцно грав, і я міцно грав, але це не означає, що я авторитет в ігровому світі.

- Скільки максимум вигравали за одну гру?

- Тисяч 30-40 дол. Але це буремні 90-ті.

- Побачивши електронні декларації наших політиків, що ви подумали?

- Що ми вчергове пробили дно. Не може людина, яка не має офіційних доходів, показувати такі статки. Це верх цинізму. Хтось "живе" на гроші дружини, хтось – на гроші водія, квартири подарувала теща, хтось – на позичені. Я, до речі, свого часу написав двом політикам папери, що я їм позичив по мільйону доларів. Вони попросили про всяк випадок. Але це було років 15 тому. Справа в тому, що у мене "білі гроші", з яких сплачено податки в Україні.

- Ви це робили давно, а після е-декларування це стало одним із напрямів бізнесу.

- Бізнесмен ніколи за це не візьме гроші. Заплати гроші державі – і в тебе білі гроші.

- Як людина, яка займається нерухомістю, ви часто стикаєтеся з таким явищем, як "активісти"?

- Ми взагалі ніколи не стикалися. Всі знають, що у нас жорстка політика, ми не вступаємо в переговори з терористами. А я вважаю їх терористами. Люди, які приходять і кажуть, що ми зробимо те чи те, або: "Дай гроші", – це бізнес-тероризм. Завжди є люди, які хочуть створити тобі труднощі, а потім за гроші ці труднощі благополучно подолати. Це можуть бути податківці, політики. Буває таке, що вони створюють труднощі, а потім не можуть їх подолати. Але ми завжди працювали тільки через судову систему.

- Ви говорили, що в Києві навіть розцінки є на так званих "активістів".

- Раніше була така історія, що побудувати якусь значиму споруду (житловий квартал, торговий центр) – мільйон доларів, і в будинку буде тихо. Вони ж виводять тисячі людей – це їхній бізнес.

- Після Революції гідності вести бізнес в Україні стало легше?

- У мене думка, що цю революцію, яка зіграла на кращих почуттях людей, інспіровано олігархами: на користь одних олігархів проти інших олігархів. І якщо люди, більшість, за покликом серця пішли шляхом, вказаним одними олігархами проти інших олігархів, то я не можу назвати це Революцією гідності. Вони людей обдурили. Чи зараз бізнес вести легше? Ні. Стало набагато важче. І не тому, що збільшилися побори (в нашому бізнесі поборів як не було, так і немає). До нас ніхто не приходить. Але стало важче вести бізнес, тому що погіршилася економічна ситуація.

- А чому до вас не приходять?

- У нас імідж на ринку: хто до нас з перевіркою прийде, той від перевірки і загине.

- Ви не підтримали Майдан. Чому?

- Ні. Мені здавалося на той момент, що я бачу, хто ініціатор, механізми, які задіяно, як впливають на думку людей, і головне, чим це закінчиться. Я говорив про це в 14-му році. Я активний у ФБ і відповідаю за кожен свій лайк – від жодного слова я не відмовився.

- А хто ініціатор?

- Гадаю, що головна дійова особа – Фірташ.

Новини за темою: Чи почне Фірташ нову гру?

- Для чого він це робив?

- Справа в тому, що є комерсанти, яких цікавлять гроші. А в олігархів абсолютно все по-іншому. Ви коли-небудь замислювалися, скільки людина може витратити впродовж життя? Максимально (якщо ще витрачати і на благодійність) – мільйон доларів на рік особистих грошей. А ми говоримо про людей, які позначку в 50 млн (а більш ніж 50 років вони не проживуть) давно вже переступили. Для них це спорт. Важливо бути не другим, а першим, не четвертим, а другим. Для них це боротьба за вплив. За величезні гроші, які для життя фактично не потрібні.

- Що тоді реально сталося?

- Я не хочу говорити якісь слова, які можутьобразити когось у найкращих почуттях. Я не боюся образити когось з олігархів або можновладців. Я б не хотів зачепити людей, які вийшли дійсно за покликом серця на революцію. Відбувся масовий обман. У моєму розумінні не можна затівати революцію, якщо ви не знаєте, що буде потім. Якби був лідер, за якого можна було б вийти, можливо, вийшов би і я. Відбулася абсолютно звичайна, банальна зміна еліт, але, на жаль, вона відбулася на крові.

- Тобто одні олігархи, які були в оточенні Януковича, зміщали інших?

- Все олігархи, які є, – вони в оточенні нинішнього президента. Якщо раніше вони були в оточенні Януковича, то сьогодні вони в оточенні Порошенка. Адже Порошенко теж був в оточенні Януковича. Якщо ви мені поставите запитання, чи добре я ставлюся до Порошенка, я відповім: жахливо. Але сьогодні з тих, хто може прийти до влади після Порошенка, я б голосував за Порошенка.

- Що повинен зробити Порошенко, щоб ви за нього ще раз проголосували?

- По-перше, я за нього ніколи не голосував з двох причин. Перше: у мене досі немає громадянства, друге: я б за нього не проголосував. Напевно, немає такого, що б міг зробити Порошенко, щоб я за нього проголосував. Але він для мене є більш зрозумілим і ближчим для країни, ніж будь-хто, хто стоїть у рейтингу за ним. Він краще для мене, ніж Тимошенко, ніж Вакарчук, який нічого не зробив поганого, та інші. При тому, що він жахливий президент.

- Хто з олігархів крім Фірташа фінансував Майдан?

- Думаю, що доклав сюди якийсь мільйон-другий-десять Коломойський. Але у мене немає фактів, це голі міркування. Я не цікавлюся цим. Я пишу книги, займаюся благодійною організацією, займаюся спортом. Це не зовсім моє.

- Як закінчити війну? Якщо б від вас це залежало, що б ви зробили?

- Якщо назвати речі сьогодні своїми іменами, то Крим повернути практично неможливо, на жаль. Я вважаю, що юридично Крим є українським, а фактично він сьогодні російський і проросійський. Я не бачу, як його повернути. Щоб закінчити війну на Донбасі, потрібно ухвалити непопулярне рішення. Чинний президент ухвалити його не зможе. Ми не зможемо перемогти Росію у відкритому військовому протистоянні. І це стає каменем.

- Капітулювати? Що ви пропонуєте?

- Ви хочете, щоб я дав політичне рішення проблеми, якої я не створював, не вмію розв`язувати і не розумію, що потрібно зробити.

- Я звертаюся до вас як до кризового менеджера, успішного бізнесмена, який побудував не один успішний бізнес. Озвучте вашу бізнес-модель цієї ситуації, від якої залежать життя тисяч людей країни.

- Неможливо підходити з погляду бізнесу до питань, де вже пролито кров. У бізнесі теж є амбіції і є комерсанти, з якими ти не сядеш за стіл переговорів ні за що. Я не знаю, як вийти з цієї ситуації, це не моя спеціальність. І я вважаю, що це моя гідна риса, що я не лізу з порадами щодо державного устрою. Навіть якщо мене запитають, я не розумію цього, я не знаю. У нас всі знають, що робити з Донбасом, а я не знаю.

- Корупції після Майдану в Україні стало більше чи менше?

- Корупції стало менше. Бояться розголосу, і стало менше корупції на нижньому і на побутовому рівні. На верхньому – як було, все так і залишилося.

- А у вашій життєдіяльності корупція вам допомагає якимось чином?

- Ні, звісно. Справа в тому, що ми вже переросли рівень компанії, яка платить хабарі, і не доросли до того рівня, де потрібно віддавати якісь політичні питання за вирішення своїх бізнесових проблем. Ми саме на тому рівні, де корупції немає.

- Хто сьогодні є найголовнішим ворогом України?

- У країни немає лідера. Це сьогодні найстрашніше. Чинний президент не є ані духовним лідером країни, ані тією людиною, якій можуть багато чого пробачити за те, що вона робить.

- А ви знаєте прізвище людини, яка за набором якостей реально могла б стати таким лідером?

- Ні. Тому я й схиляюся до того, що Порошенко – кращий із гірших. Навіть у другому і третьому ешелоні політиків я не бачу жодної людини, яка могла б теоретично отримати рейтинг 5-7% і щоб можна було сказати, що ця людина гідна стати президентом. Нам потрібен буйний лідер. Нам потрібно авторитарне керівництво. У нас немає інституції, як в Англії, – ми не наберемо лордів до Палати лордів.

- Як на вашому добробуті відбилося падіння гривні в 3,5 рази?

- Боляче відбилося – активи всі подешевшали. Це не відбилося на моїх побутових умовах, але на капіталізації бізнесів відбилося дуже боляче.

Новини за темою: Люди все частіше з тривогою запитують, а що буде з гривнею і з роботою

- А що б ви сказали сьогодні Валерії Гонтаревій, якби зустріли її на вулиці?

- У мене немає претензій до Гонтаревої. Не Валерія Гонтарева випустила гривню. Яка різниця хто? Проблема в тому, що вони все роблять це тихо-тихо, мало-мало.

- Протягом останніх чотирьох років особистої охорони у вас стало більше чи менше?

- Стільки ж.

- У вашому житті були ситуації, коли вас шантажували?

- Грошима – постійно. Але ми не давали, ми не підтримували побутову корупцію. Справа в тому, що в 90-х корупція була питанням виживання: або ти в ній береш участь, або ти не виживати. Але це залишилося в минулому тисячолітті.

- Якщо вам не загрожують, навіщо вам охорона?

- Від побутової хуліганки. У мене нечисленна охорона.

- Хто з українських політиків вас дратує найбільше?

- Найменше дратує Ляшко. Він робить свою тиху бізнес-справу і є абсолютно прогнозованим. Напевно, дратує Саакашвілі. Він би мене не дратував, але йому вірять люди, тому що одне з того, що він любить робити краще за всіх у політикумі, це переконливо говорити. Так, ще є Юля, але до неї ми вже давно звикли.

- Ви розумієте, як в українській політиці сьогодні все працює?

- Все працює через телефон. Всі з усіма пов'язані, всі все вирішують, домовляються. Немає такого, на жаль, щоб у людини, у партії, у фракції була принципова позиція, і цю позицію вони не розміняли на інше питання.

- Ви сказали, що самі б заплатили Forbes, щоб вони вже перестали вас включати до цього списку. Але ви там щороку з'являєтеся.

- Я витрачаю гроші, намагаюся, щоб їх у мене стало менше. Економіка намагається, щоб їх у мене стало менше, але ви помітили, як схудли списки в абсолютних цифрах? Раніше з 30-40 млн потрапити до списку було неможливо, а сьогодні – так.

- Як ви оцінюєте свої статки? Кількадесят мільйонів доларів?

- Так.

- Як ви себе балуєте?

- Це театр. Я граю у двох виставах, зараз ми готуємо третю. Це книги, які я пишу, це спорт, клуби.

- Вам спорт приносить задоволення?

- Звісно. Я тенісом займаюся.

- А що ви робите у клубах?

- Танцюю.

- А дівчата? Або молоді люди?

- Гарне запитання. Я прихований гомофоб все-таки. У мене є люди, з якими я спілкуюся, і вони – геї, і це нормально для мене. Я не люблю, коли це зводиться в ранг пропаганди. Коли це буде залежати від мене, у мене гей-парадів не буде.

- Ви давно і щасливо живете у шлюбі зі своєю дружиною. До чого цей образ велелюбного мачо у ФБ?

- Мені так подобається вести ФБ! Це одна із форм існування. Я там не зовсім справжній. Справжній я зараз і тут.

- А в нічні клуби ви з дружиною ходите?

- Ні. З дітьми і з дівчатами. Моїми хорошими знайомими, друзями. Ви знаєте, що з дівчатами можна дружити?

- У вас четверо дітей, ви дуже заможна людина. Але при цьому ви кажете, що це все ваше, а дітям ви можете передати гени і хорошу освіту, а решту нехай заробляють самі.

- Це не зовсім так. Дочці я позичив 25 тис. дол. На бізнес. Вона мені їх повернула.

- З відсотками?

- Ні. У євреїв не заведено брати відсотки на гроші. Це вважається гріхом. Синові я багато допомагаю. Він почав дослухатися до моєї думки. До цього він мав набити свої ґулі, і він їх набивав. Зараз ми все обговорюємо, причому попередньо.

- Деякий час тому ви відкрили в Києві хаб для літніх людей "Життєлюб", куди будь-яка людина певного віку може туди прийти абсолютно безкоштовно. І що там робити?

- У нас готовий звіт щодо "Життєлюба" за минулий рік. Було проведено понад 700 заходів. Заходом ми називаємо будь-яку активність для життєлюбів, на яку може прийти киянин або гість міста починаючи з певного віку. Це можуть бути заняття англійською, зустрічі з літератури. Це прогулянки на велосипедах, йога, надання першої допомоги – тобто все.

- Багато людей задіяно в цьому?

- Команда "Життєлюб" – це людей десь 15. Це наш офіс, і вони займаються організацією. У нас є черги бути волонтерами на точках роздачі їжі. Приходять компаніями, приходять сім'ями. У нас понад 700 волонтерів. Понад 60 ресторанів беруть участь у програмі – дають нам їжу. Є люди, які дають нам гроші. Є таксі, які возять нас безкоштовно. Реально понад 1 000 людей, крім самих старих, залучено до діяльності.

- Яким є портрет волонтера?

- Перед Новим роком була зустріч для волонтерів. Вони заготовили програми, і це було дуже зворушливо. Вік волонтера – від 4 до 77 років.

- А яка кількість людей, для яких ви це робите?

- За програмою "Обід без бід" ми регулярно пропонуємо обід десь для 500 осіб на день. Близько 1 000 осіб ходять постійно на наші заходи.

- Скільки ви витратили на цей проект особистих грошей?

- Я не хотів би називати цю цифру. Я знаю, в яку суму вийшов кінотеатр, який побудували в Гідропарку і який ми ніяк не можемо передати на баланс місту. Ремонт вийшов в 11 млн грн. І, відповідно, щоденна діяльність коштує грошей.

- Розкажіть про ваш проект для молоді Generation.ua.

- Це освітній проект з підготовки абсолютно нової еліти. Було понад 700 заявок, і молодь отримала безкоштовний МВА в публічному адмініструванні. Вони здобули другу бізнес-освіту за спеціальністю "Чиновник". 60 осіб, яких я відбирав і просив це зробити, прочитали їм лекції, розповідали їм про свій досвід. Це політики, бізнесмени, тренери. Було 35 осіб, а закінчили 30. Я думав, що їх розхапають на роботи. Єдиною умовою було те, щоб їм дали білу зарплату з урахуванням їхньої підготовки від 1,5 тис. дол. Вони коштують великих грошей, я це знаю. Але, на жаль, їх не розхапали. Зараз потихеньку вони проходять конкурси, влаштовуються на роботи, на державні служби. Я заздалегідь задекларував, що це не моя команда, що я не маю права до них звертатися після того, що зроблено, а я оплатив їхнє навчання повністю (я і Міжнародний інститут менеджменту брав участь в оплаті навчання), надав неіснуючі знижки. Я попередив їх, що якщо я звернуся до них із проханням, яке йде врозріз з їхніми посадовими обов'язками, то вони не повинні виконувати моє прохання. Я думаю, що зараз за прямою спеціальністю працює людей 8 – на державу. Справа в тому, що вони прийшли вже з роботою і заробляли набагато більше, ніж 1,5 тис. дол. Але вони готові були знизити свої доходи, щоб попрацювати на державу. Це було їхнє зобов'язання – два роки відпрацювати на державу. Вони готові були здобути МВА і працювати на державу. Але вони виявилися недостатньо зажаданими, бо їм не тільки я не можу дати команду зробити так і так, їм ніхто не може дати цю команду. Вони – незалежні люди. Виявилося, що вони не дуже потрібні в системі.

- За кордон ніхто не поїхав?

- Ще ніхто.

- Скільки ви витратили на цей проект?

- Я б хотів назвати не цифру, скільки грошей я витратив, тому що для мене це не життєвизначальні суми. Я витратив на це два роки. Раз на два тижні я проводив з ними час. І це набагато більше, ніж ті гроші, які я вклав (гадаю, тисяч 150 доларів).

- Із цих 30 хтось може бути президентом?

- Так. Я бачу там двох-трьох осіб, які можуть бути президентом. Але не назву, хто це, тому що їх 30, а я нікого не виділяв там.

- Яка у вас ситуація з українським громадянством?

- Колись я для себе вирішив, що не гратиму в ігри і дуритиму державу. Для того щоб отримати українське громадянство, мені потрібно написати, що я відмовлюся від ізраїльського громадянства. Я вас запевняю, що незабаром ви побачите мене з українським паспортом у відповідності з усіма українськими законами. Я напишу відмову від ізраїльського громадянства.

- Це для вас болісно?

- Справа в тому, що Ізраїль для мене нічого поганого не зробив. Але для мене це виклик, і я готовий відмовитися від ізраїльського громадянства. Думаю, це буде протягом найближчого року.

- Що вам дасть українське громадянство?

- Воно мені дасть право зайнятися тим, чим я хочу зайнятися, – стати мером міста і преобразити Київ.

- Найголовніше з того, що ви зробите для Києва?

- Я не можу виокремити, що це головне, а це не головне. Я люблю Київ досить давно. Я народився в Києві, 12 поколінь з боку батька народилися в Києві. Мама – з Малина Житомирської області. Я хочу, щоб Київ став інноваційним містом. Справа в тому, що людина, яка приїхала до Києва, стає носієм певного коду. Людина, яка прожила тут 3-5 років, є вже киянином назавжди, куди б вона не поїхала. І представлятиметься вона киянином. І я хочу, щоб люди пишалися, що вони кияни.

- Ваша програма реального походу в мери буде вже не схожа на ту програму, коли ви зробили такий абсолютно визивний, фріківський, епатажний пробний крок?

- Ми порівнюємо жарт із серйозними речами. Я всюди заявляв, що у мене немає громадянства і що це був жарт. Але мені всі сказали, що цю програму спостерігали без посмішки. Тут же буде абсолютно серйозна програма, буде розроблено "план Корогодського", який розроблять вузькі фахівці у певній галузі. Ми не будемо тут будувати Шанхай або Сінгапур, у нас є свої плюси і мінуси. Ми просто навчимося їх любити.

- Ви подавали свій проект пам'ятника замість пам'ятника Леніну на бул. Шевченка. Але вас не вибрали. Чому?

- Я не просто подавав проект. Для мене це сакральне місце – там у мене було перше в житті побачення з дівчиною. Я б хотів, щоб там стояв пам'ятник достойній людині. Я запропонував місту, що можу написати список гідних прізвищ. Оголосимо міжнародний тендер, візьмемо відомого у світі архітектора і побудуємо пам'ятник. Я його оплачу. Востаннє я цю пропозицію озвучив представникові Кличка перед Новим роком. Я йому сказав: "Дайте вже щось, тому що все, що ви зробили, – це нічого, постамент від Леніна". І ось я все чекаю, коли місто погодиться прийняти в дар пам'ятник тому, кого виберуть кияни. Єдина моя вимога – щоб це була фігура киянина, яка не викликає палких суперечок у суспільстві.

- Ваша цільова аудиторія як кандидата в мери?

- Гадаю, що основною моєю аудиторією буде молодь і старше покоління. У мене можуть випасти люди 30-45 років, яких немає у ФБ, які не знають "Життєлюба". Кличко – це гордість України, він її прославив, і я це розумію. Я вболівав за Кличка, дивився всі його бої, він дійсно гордість України, але він не менеджер. Але є люди, які не дивляться телевізор, не знають, що є ФБ. Вони знають, що є боксер, і достукатися до них неможливо. Я не можу їм повідомити, що я існую.

- Яку суму ви готові витратити на мерську кампанію?

- Я ще не говорив з партнерами. Ще не знаю, чи буду я один або зі своїми постійними бізнес-партнерами. Я думаю, що це буде десь 2-3 млн дол. Це те, що я буду готовий витратити. Я дуже уважно ставлюся до кожного витраченого долара, і ефективність та віддача від долара буде найвищою.

- Що ви порадите українцям з приводу криптовалюти?

- Я не можу радити. Я не пішов у криптовалюту, хоча міг увійти на різних стадіях, мені пропонували. Але це не мій бізнес. Мене не цікавить сьогодні заробляння грошей як таке. Я заробляю, і мені цього достатньо. Хтось із великих американців сказав, що якщо б у нього було 10 тис. дол., то він би їх вклав у Радянський Союз. Але далі він сказав, що якщо б у нього був мільйон доларів, то він би теж 10 тис. дол. вклав у Радянський Союз. Тобто ті люди, які хочуть ризикувати, хочуть вирватися і можуть втратити умовно 1-2 тис. дол., Їм, напевно, варто ризикувати.

- Ви колись працювали сторожем у хлібному магазині.

- Так. Я там спав. Там був фантастичний запах свіжого хліба.

- Ще ви були електриком у театрі звірів.

- Так. Це прекрасний час. Електрики в театрі звірів – це був захисток музичних груп. Музиканти, щоб їх не звинувачували в дармоїдстві, оформлялися електриками в театр звірів. Після цього театру мені шкода звірів. Була відома слониха Маша, якій Наталія Дурова говорила, щоб вона вклонилася дітям, а ззаду робочий сцени встромляв Маші в попу піку. Там був цап Яша, прив'язаний перед виступом до службових сходів, де бігають артисти з поверху на поверх, і він не пропускав артистів без сигарети. Хочеш пройти – дай йому сигаретку, він її зжує, і тоді прийдеш.

- Ви потрапили в автомобільну аварію кілька місяців тому. Наскільки сильно ви постраждали?

- Досить сильно. У мене випало кілька місяців із життя. Я приймав болезаспокійливі і не дуже добре пам'ятаю ці три місяці. Зараз вже все добре. Будуть суд і слідство. Винні були не ми. Я єдиний, хто постраждав у цій аварії. За кермом був водій. Як нам сказали, це цигани, які виїхали на зустрічну смугу на Одеській трасі. Це не перша аварія, скоєна ними. Зараз я займаюся тим, щоб не дати цю справу спустити на гальмах і довести її до суду.

- Ви переглянули своє ставлення до дороги, до водіння після цього?

- Я до життя переглянув ставлення. Я позбувся людей, яких мусив терпіти, багатьох людей, з якими спілкувався, тому що сказати, що не хочу спілкуватися, – недобре. Я перестав витрачати час на те, чого я не хочу. А стосовно водіння, то я тепер пристебнутий, в туалеті ще.

- Заповіт написали?

- Заповіт давно написано. Склеп побудовано. Я зараз буду домовлятися з однією групою. Це електронна музика на концерт з відкритою датою, на похорон свій. У мене є сценарій похорону, що повинні говорити. Люди мають веселитися. Склеп я добудовую, він буде відкритим.

- Плануєте кремацію?

- У євреїв спалювати не можна.

- Ви ж раніше атеїстом були?

- Не може людиною бути атеїстом, а потім повірити... Я не можу себе назвати атеїстом. Напевно, я, скоріше, агностик.

- Але при цьому ви весь час обертаєтеся...

- Так-так.

- Живіть довго й щасливо.

- Обіцяю вам.

- Дякую за інтерв'ю.