Якщо люди за покликом серця пішли шляхом, вказаним одними олігархами проти інших олігархів, то це не Революція гідності

Бізнесмен, письменник та меценат Гарік Корогодський в інтерв'ю програмі "Бацман" на телеканалі "112 Україна" розповів про свої мерські амбіції, а також про те, хто, на його думку, ініціював Майдан, і в чому сьогодні найбільша проблема України

Якщо люди за покликом серця пішли шляхом, вказаним одними олігархами проти інших олігархів, то це не Революція гідності
Гарік Корогодський "112 Украина"

112.ua

Редакційний блог

Бізнесмен, письменник та меценат Гарік Корогодський в інтерв'ю програмі "Бацман" на телеканалі "112 Україна" розповів про свої мерські амбіції, а також про те, хто, на його думку, ініціював Майдан, і в чому сьогодні найбільша проблема України

Бацман: В ефірі програми "Бацман" письменник і меценат Гарік Корогодський.

Доброго вечора, Гаріку. Чим ви пояснюєте свій яскравий, строкатий одяг?

Корогодський: Мені подобається дивитися на ефект, який це справляє під час ділових переговорів, – розслаблювальний ефект. Люди відразу "пливуть" при вигляді незвичайного одягу, а виявляється, що це серйозні бізнес-переговори, і вони в програші.

- Це такий психологічний хід?

- Я це робив для себе, але з'ясував, що це ще й у бізнесі допомагає.

- Чи правда, що свій перший капітал ви заробили за допомогою гри в карти?

- Я не можу назвати це капіталом, але на сигарети в дитячому віці я почав заробляти саме картами.

- А в більш дорослому віці були якісь небезпечні ігри і небезпечні ситуації, пов'язані з цим?

- Рік або зо два я захоплювався більш, ніж це потрібно було, грою на тоталізаторі. Але це було настільки давно і настільки в минулому, що я вже не можу сказати, коли це закінчилося.

- А хто з українських політиків чи олігархів є таким першокласним "каталою"?

- Таких немає.

- А я чула, що Янукович дуже добре грав у карти?

- Янукович ніколи добре не грав у карти. Грав і добре грає Ігор Суркіс, але я не знаю, чи достатньо він на олігарха тягне. А так ніхто серйозно не "катав".

- А щодо Рината Ахметова, якого вважали дуже "крутим" у цій справі?

- "Крутим" для кого? Як олігарх, шо "катає", можливо. Я жив не серед олігархів, а серед "катал". І там не було такого авторитету, як Ринат Ахметов. Він добре, міцно грав, і я міцно грав, але це не означає, що я авторитет в ігровому світі.

- Скільки максимум вигравали за одну гру?

- Тисяч 30-40 дол. Але це буремні 90-ті.

- Побачивши електронні декларації наших політиків, що ви подумали?

- Що ми вчергове пробили дно. Не може людина, яка не має офіційних доходів, показувати такі статки. Це верх цинізму. Хтось "живе" на гроші дружини, хтось – на гроші водія, квартири подарувала теща, хтось – на позичені. Я, до речі, свого часу написав двом політикам папери, що я їм позичив по мільйону доларів. Вони попросили про всяк випадок. Але це було років 15 тому. Справа в тому, що у мене "білі гроші", з яких сплачено податки в Україні.

- Ви це робили давно, а після е-декларування це стало одним із напрямів бізнесу.

- Бізнесмен ніколи за це не візьме гроші. Заплати гроші державі – і в тебе білі гроші.

- Як людина, яка займається нерухомістю, ви часто стикаєтеся з таким явищем, як "активісти"?

- Ми взагалі ніколи не стикалися. Всі знають, що у нас жорстка політика, ми не вступаємо в переговори з терористами. А я вважаю їх терористами. Люди, які приходять і кажуть, що ми зробимо те чи те, або: "Дай гроші", – це бізнес-тероризм. Завжди є люди, які хочуть створити тобі труднощі, а потім за гроші ці труднощі благополучно подолати. Це можуть бути податківці, політики. Буває таке, що вони створюють труднощі, а потім не можуть їх подолати. Але ми завжди працювали тільки через судову систему.

- Ви говорили, що в Києві навіть розцінки є на так званих "активістів".

- Раніше була така історія, що побудувати якусь значиму споруду (житловий квартал, торговий центр) – мільйон доларів, і в будинку буде тихо. Вони ж виводять тисячі людей – це їхній бізнес.

- Після Революції гідності вести бізнес в Україні стало легше?

- У мене думка, що цю революцію, яка зіграла на кращих почуттях людей, інспіровано олігархами: на користь одних олігархів проти інших олігархів. І якщо люди, більшість, за покликом серця пішли шляхом, вказаним одними олігархами проти інших олігархів, то я не можу назвати це Революцією гідності. Вони людей обдурили. Чи зараз бізнес вести легше? Ні. Стало набагато важче. І не тому, що збільшилися побори (в нашому бізнесі поборів як не було, так і немає). До нас ніхто не приходить. Але стало важче вести бізнес, тому що погіршилася економічна ситуація.

- А чому до вас не приходять?

- У нас імідж на ринку: хто до нас з перевіркою прийде, той від перевірки і загине.

- Ви не підтримали Майдан. Чому?

- Ні. Мені здавалося на той момент, що я бачу, хто ініціатор, механізми, які задіяно, як впливають на думку людей, і головне, чим це закінчиться. Я говорив про це в 14-му році. Я активний у ФБ і відповідаю за кожен свій лайк – від жодного слова я не відмовився.

- А хто ініціатор?

- Гадаю, що головна дійова особа – Фірташ.

Новини за темою

- Для чого він це робив?

- Справа в тому, що є комерсанти, яких цікавлять гроші. А в олігархів абсолютно все по-іншому. Ви коли-небудь замислювалися, скільки людина може витратити впродовж життя? Максимально (якщо ще витрачати і на благодійність) – мільйон доларів на рік особистих грошей. А ми говоримо про людей, які позначку в 50 млн (а більш ніж 50 років вони не проживуть) давно вже переступили. Для них це спорт. Важливо бути не другим, а першим, не четвертим, а другим. Для них це боротьба за вплив. За величезні гроші, які для життя фактично не потрібні.

- Що тоді реально сталося?

- Я не хочу говорити якісь слова, які можутьобразити когось у найкращих почуттях. Я не боюся образити когось з олігархів або можновладців. Я б не хотів зачепити людей, які вийшли дійсно за покликом серця на революцію. Відбувся масовий обман. У моєму розумінні не можна затівати революцію, якщо ви не знаєте, що буде потім. Якби був лідер, за якого можна було б вийти, можливо, вийшов би і я. Відбулася абсолютно звичайна, банальна зміна еліт, але, на жаль, вона відбулася на крові.

- Тобто одні олігархи, які були в оточенні Януковича, зміщали інших?

- Все олігархи, які є, – вони в оточенні нинішнього президента. Якщо раніше вони були в оточенні Януковича, то сьогодні вони в оточенні Порошенка. Адже Порошенко теж був в оточенні Януковича. Якщо ви мені поставите запитання, чи добре я ставлюся до Порошенка, я відповім: жахливо. Але сьогодні з тих, хто може прийти до влади після Порошенка, я б голосував за Порошенка.

- Що повинен зробити Порошенко, щоб ви за нього ще раз проголосували?

- По-перше, я за нього ніколи не голосував з двох причин. Перше: у мене досі немає громадянства, друге: я б за нього не проголосував. Напевно, немає такого, що б міг зробити Порошенко, щоб я за нього проголосував. Але він для мене є більш зрозумілим і ближчим для країни, ніж будь-хто, хто стоїть у рейтингу за ним. Він краще для мене, ніж Тимошенко, ніж Вакарчук, який нічого не зробив поганого, та інші. При тому, що він жахливий президент.

- Хто з олігархів крім Фірташа фінансував Майдан?

- Думаю, що доклав сюди якийсь мільйон-другий-десять Коломойський. Але у мене немає фактів, це голі міркування. Я не цікавлюся цим. Я пишу книги, займаюся благодійною організацією, займаюся спортом. Це не зовсім моє.

- Як закінчити війну? Якщо б від вас це залежало, що б ви зробили?

- Якщо назвати речі сьогодні своїми іменами, то Крим повернути практично неможливо, на жаль. Я вважаю, що юридично Крим є українським, а фактично він сьогодні російський і проросійський. Я не бачу, як його повернути. Щоб закінчити війну на Донбасі, потрібно ухвалити непопулярне рішення. Чинний президент ухвалити його не зможе. Ми не зможемо перемогти Росію у відкритому військовому протистоянні. І це стає каменем.

- Капітулювати? Що ви пропонуєте?

- Ви хочете, щоб я дав політичне рішення проблеми, якої я не створював, не вмію розв`язувати і не розумію, що потрібно зробити.

- Я звертаюся до вас як до кризового менеджера, успішного бізнесмена, який побудував не один успішний бізнес. Озвучте вашу бізнес-модель цієї ситуації, від якої залежать життя тисяч людей країни.

- Неможливо підходити з погляду бізнесу до питань, де вже пролито кров. У бізнесі теж є амбіції і є комерсанти, з якими ти не сядеш за стіл переговорів ні за що. Я не знаю, як вийти з цієї ситуації, це не моя спеціальність. І я вважаю, що це моя гідна риса, що я не лізу з порадами щодо державного устрою. Навіть якщо мене запитають, я не розумію цього, я не знаю. У нас всі знають, що робити з Донбасом, а я не знаю.

- Корупції після Майдану в Україні стало більше чи менше?

- Корупції стало менше. Бояться розголосу, і стало менше корупції на нижньому і на побутовому рівні. На верхньому – як було, все так і залишилося.

- А у вашій життєдіяльності корупція вам допомагає якимось чином?

- Ні, звісно. Справа в тому, що ми вже переросли рівень компанії, яка платить хабарі, і не доросли до того рівня, де потрібно віддавати якісь політичні питання за вирішення своїх бізнесових проблем. Ми саме на тому рівні, де корупції немає.

- Хто сьогодні є найголовнішим ворогом України?

- У країни немає лідера. Це сьогодні найстрашніше. Чинний президент не є ані духовним лідером країни, ані тією людиною, якій можуть багато чого пробачити за те, що вона робить.

- А ви знаєте прізвище людини, яка за набором якостей реально могла б стати таким лідером?

- Ні. Тому я й схиляюся до того, що Порошенко – кращий із гірших. Навіть у другому і третьому ешелоні політиків я не бачу жодної людини, яка могла б теоретично отримати рейтинг 5-7% і щоб можна було сказати, що ця людина гідна стати президентом. Нам потрібен буйний лідер. Нам потрібно авторитарне керівництво. У нас немає інституції, як в Англії, – ми не наберемо лордів до Палати лордів.

- Як на вашому добробуті відбилося падіння гривні в 3,5 рази?

- Боляче відбилося – активи всі подешевшали. Це не відбилося на моїх побутових умовах, але на капіталізації бізнесів відбилося дуже боляче.

Новини за темою

- А що б ви сказали сьогодні Валерії Гонтаревій, якби зустріли її на вулиці?

- У мене немає претензій до Гонтаревої. Не Валерія Гонтарева випустила гривню. Яка різниця хто? Проблема в тому, що вони все роблять це тихо-тихо, мало-мало.

- Протягом останніх чотирьох років особистої охорони у вас стало більше чи менше?

- Стільки ж.

- У вашому житті були ситуації, коли вас шантажували?

- Грошима – постійно. Але ми не давали, ми не підтримували побутову корупцію. Справа в тому, що в 90-х корупція була питанням виживання: або ти в ній береш участь, або ти не виживати. Але це залишилося в минулому тисячолітті.

- Якщо вам не загрожують, навіщо вам охорона?

- Від побутової хуліганки. У мене нечисленна охорона.

- Хто з українських політиків вас дратує найбільше?

- Найменше дратує Ляшко. Він робить свою тиху бізнес-справу і є абсолютно прогнозованим. Напевно, дратує Саакашвілі. Він би мене не дратував, але йому вірять люди, тому що одне з того, що він любить робити краще за всіх у політикумі, це переконливо говорити. Так, ще є Юля, але до неї ми вже давно звикли.

- Ви розумієте, як в українській політиці сьогодні все працює?

- Все працює через телефон. Всі з усіма пов'язані, всі все вирішують, домовляються. Немає такого, на жаль, щоб у людини, у партії, у фракції була принципова позиція, і цю позицію вони не розміняли на інше питання.

- Ви сказали, що самі б заплатили Forbes, щоб вони вже перестали вас включати до цього списку. Але ви там щороку з'являєтеся.

- Я витрачаю гроші, намагаюся, щоб їх у мене стало менше. Економіка намагається, щоб їх у мене стало менше, але ви помітили, як схудли списки в абсолютних цифрах? Раніше з 30-40 млн потрапити до списку було неможливо, а сьогодні – так.

- Як ви оцінюєте свої статки? Кількадесят мільйонів доларів?

- Так.

- Як ви себе балуєте?

- Це театр. Я граю у двох виставах, зараз ми готуємо третю. Це книги, які я пишу, це спорт, клуби.

- Вам спорт приносить задоволення?

- Звісно. Я тенісом займаюся.

- А що ви робите у клубах?

- Танцюю.

- А дівчата? Або молоді люди?

- Гарне запитання. Я прихований гомофоб все-таки. У мене є люди, з якими я спілкуюся, і вони – геї, і це нормально для мене. Я не люблю, коли це зводиться в ранг пропаганди. Коли це буде залежати від мене, у мене гей-парадів не буде.

- Ви давно і щасливо живете у шлюбі зі своєю дружиною. До чого цей образ велелюбного мачо у ФБ?

- Мені так подобається вести ФБ! Це одна із форм існування. Я там не зовсім справжній. Справжній я зараз і тут.

- А в нічні клуби ви з дружиною ходите?

- Ні. З дітьми і з дівчатами. Моїми хорошими знайомими, друзями. Ви знаєте, що з дівчатами можна дружити?

- У вас четверо дітей, ви дуже заможна людина. Але при цьому ви кажете, що це все ваше, а дітям ви можете передати гени і хорошу освіту, а решту нехай заробляють самі.

- Це не зовсім так. Дочці я позичив 25 тис. дол. На бізнес. Вона мені їх повернула.

- З відсотками?

- Ні. У євреїв не заведено брати відсотки на гроші. Це вважається гріхом. Синові я багато допомагаю. Він почав дослухатися до моєї думки. До цього він мав набити свої ґулі, і він їх набивав. Зараз ми все обговорюємо, причому попередньо.

- Деякий час тому ви відкрили в Києві хаб для літніх людей "Життєлюб", куди будь-яка людина певного віку може туди прийти абсолютно безкоштовно. І що там робити?

- У нас готовий звіт щодо "Життєлюба" за минулий рік. Було проведено понад 700 заходів. Заходом ми називаємо будь-яку активність для життєлюбів, на яку може прийти киянин або гість міста починаючи з певного віку. Це можуть бути заняття англійською, зустрічі з літератури. Це прогулянки на велосипедах, йога, надання першої допомоги – тобто все.

- Багато людей задіяно в цьому?

- Команда "Життєлюб" – це людей десь 15. Це наш офіс, і вони займаються організацією. У нас є черги бути волонтерами на точках роздачі їжі. Приходять компаніями, приходять сім'ями. У нас понад 700 волонтерів. Понад 60 ресторанів беруть участь у програмі – дають нам їжу. Є люди, які дають нам гроші. Є таксі, які возять нас безкоштовно. Реально понад 1 000 людей, крім самих старих, залучено до діяльності.

- Яким є портрет волонтера?

- Перед Новим роком була зустріч для волонтерів. Вони заготовили програми, і це було дуже зворушливо. Вік волонтера – від 4 до 77 років.

- А яка кількість людей, для яких ви це робите?

- За програмою "Обід без бід" ми регулярно пропонуємо обід десь для 500 осіб на день. Близько 1 000 осіб ходять постійно на наші заходи.

- Скільки ви витратили на цей проект особистих грошей?

- Я не хотів би називати цю цифру. Я знаю, в яку суму вийшов кінотеатр, який побудували в Гідропарку і який ми ніяк не можемо передати на баланс місту. Ремонт вийшов в 11 млн грн. І, відповідно, щоденна діяльність коштує грошей.

- Розкажіть про ваш проект для молоді Generation.ua.

- Це освітній проект з підготовки абсолютно нової еліти. Було понад 700 заявок, і молодь отримала безкоштовний МВА в публічному адмініструванні. Вони здобули другу бізнес-освіту за спеціальністю "Чиновник". 60 осіб, яких я відбирав і просив це зробити, прочитали їм лекції, розповідали їм про свій досвід. Це політики, бізнесмени, тренери. Було 35 осіб, а закінчили 30. Я думав, що їх розхапають на роботи. Єдиною умовою було те, щоб їм дали білу зарплату з урахуванням їхньої підготовки від 1,5 тис. дол. Вони коштують великих грошей, я це знаю. Але, на жаль, їх не розхапали. Зараз потихеньку вони проходять конкурси, влаштовуються на роботи, на державні служби. Я заздалегідь задекларував, що це не моя команда, що я не маю права до них звертатися після того, що зроблено, а я оплатив їхнє навчання повністю (я і Міжнародний інститут менеджменту брав участь в оплаті навчання), надав неіснуючі знижки. Я попередив їх, що якщо я звернуся до них із проханням, яке йде врозріз з їхніми посадовими обов'язками, то вони не повинні виконувати моє прохання. Я думаю, що зараз за прямою спеціальністю працює людей 8 – на державу. Справа в тому, що вони прийшли вже з роботою і заробляли набагато більше, ніж 1,5 тис. дол. Але вони готові були знизити свої доходи, щоб попрацювати на державу. Це було їхнє зобов'язання – два роки відпрацювати на державу. Вони готові були здобути МВА і працювати на державу. Але вони виявилися недостатньо зажаданими, бо їм не тільки я не можу дати команду зробити так і так, їм ніхто не може дати цю команду. Вони – незалежні люди. Виявилося, що вони не дуже потрібні в системі.

- За кордон ніхто не поїхав?

- Ще ніхто.

- Скільки ви витратили на цей проект?

- Я б хотів назвати не цифру, скільки грошей я витратив, тому що для мене це не життєвизначальні суми. Я витратив на це два роки. Раз на два тижні я проводив з ними час. І це набагато більше, ніж ті гроші, які я вклав (гадаю, тисяч 150 доларів).

- Із цих 30 хтось може бути президентом?

- Так. Я бачу там двох-трьох осіб, які можуть бути президентом. Але не назву, хто це, тому що їх 30, а я нікого не виділяв там.

- Яка у вас ситуація з українським громадянством?

- Колись я для себе вирішив, що не гратиму в ігри і дуритиму державу. Для того щоб отримати українське громадянство, мені потрібно написати, що я відмовлюся від ізраїльського громадянства. Я вас запевняю, що незабаром ви побачите мене з українським паспортом у відповідності з усіма українськими законами. Я напишу відмову від ізраїльського громадянства.

- Це для вас болісно?

- Справа в тому, що Ізраїль для мене нічого поганого не зробив. Але для мене це виклик, і я готовий відмовитися від ізраїльського громадянства. Думаю, це буде протягом найближчого року.

- Що вам дасть українське громадянство?

- Воно мені дасть право зайнятися тим, чим я хочу зайнятися, – стати мером міста і преобразити Київ.

- Найголовніше з того, що ви зробите для Києва?

- Я не можу виокремити, що це головне, а це не головне. Я люблю Київ досить давно. Я народився в Києві, 12 поколінь з боку батька народилися в Києві. Мама – з Малина Житомирської області. Я хочу, щоб Київ став інноваційним містом. Справа в тому, що людина, яка приїхала до Києва, стає носієм певного коду. Людина, яка прожила тут 3-5 років, є вже киянином назавжди, куди б вона не поїхала. І представлятиметься вона киянином. І я хочу, щоб люди пишалися, що вони кияни.

- Ваша програма реального походу в мери буде вже не схожа на ту програму, коли ви зробили такий абсолютно визивний, фріківський, епатажний пробний крок?

- Ми порівнюємо жарт із серйозними речами. Я всюди заявляв, що у мене немає громадянства і що це був жарт. Але мені всі сказали, що цю програму спостерігали без посмішки. Тут же буде абсолютно серйозна програма, буде розроблено "план Корогодського", який розроблять вузькі фахівці у певній галузі. Ми не будемо тут будувати Шанхай або Сінгапур, у нас є свої плюси і мінуси. Ми просто навчимося їх любити.

- Ви подавали свій проект пам'ятника замість пам'ятника Леніну на бул. Шевченка. Але вас не вибрали. Чому?

- Я не просто подавав проект. Для мене це сакральне місце – там у мене було перше в житті побачення з дівчиною. Я б хотів, щоб там стояв пам'ятник достойній людині. Я запропонував місту, що можу написати список гідних прізвищ. Оголосимо міжнародний тендер, візьмемо відомого у світі архітектора і побудуємо пам'ятник. Я його оплачу. Востаннє я цю пропозицію озвучив представникові Кличка перед Новим роком. Я йому сказав: "Дайте вже щось, тому що все, що ви зробили, – це нічого, постамент від Леніна". І ось я все чекаю, коли місто погодиться прийняти в дар пам'ятник тому, кого виберуть кияни. Єдина моя вимога – щоб це була фігура киянина, яка не викликає палких суперечок у суспільстві.

- Ваша цільова аудиторія як кандидата в мери?

- Гадаю, що основною моєю аудиторією буде молодь і старше покоління. У мене можуть випасти люди 30-45 років, яких немає у ФБ, які не знають "Життєлюба". Кличко – це гордість України, він її прославив, і я це розумію. Я вболівав за Кличка, дивився всі його бої, він дійсно гордість України, але він не менеджер. Але є люди, які не дивляться телевізор, не знають, що є ФБ. Вони знають, що є боксер, і достукатися до них неможливо. Я не можу їм повідомити, що я існую.

- Яку суму ви готові витратити на мерську кампанію?

- Я ще не говорив з партнерами. Ще не знаю, чи буду я один або зі своїми постійними бізнес-партнерами. Я думаю, що це буде десь 2-3 млн дол. Це те, що я буду готовий витратити. Я дуже уважно ставлюся до кожного витраченого долара, і ефективність та віддача від долара буде найвищою.

- Що ви порадите українцям з приводу криптовалюти?

- Я не можу радити. Я не пішов у криптовалюту, хоча міг увійти на різних стадіях, мені пропонували. Але це не мій бізнес. Мене не цікавить сьогодні заробляння грошей як таке. Я заробляю, і мені цього достатньо. Хтось із великих американців сказав, що якщо б у нього було 10 тис. дол., то він би їх вклав у Радянський Союз. Але далі він сказав, що якщо б у нього був мільйон доларів, то він би теж 10 тис. дол. вклав у Радянський Союз. Тобто ті люди, які хочуть ризикувати, хочуть вирватися і можуть втратити умовно 1-2 тис. дол., Їм, напевно, варто ризикувати.

- Ви колись працювали сторожем у хлібному магазині.

- Так. Я там спав. Там був фантастичний запах свіжого хліба.

- Ще ви були електриком у театрі звірів.

- Так. Це прекрасний час. Електрики в театрі звірів – це був захисток музичних груп. Музиканти, щоб їх не звинувачували в дармоїдстві, оформлялися електриками в театр звірів. Після цього театру мені шкода звірів. Була відома слониха Маша, якій Наталія Дурова говорила, щоб вона вклонилася дітям, а ззаду робочий сцени встромляв Маші в попу піку. Там був цап Яша, прив'язаний перед виступом до службових сходів, де бігають артисти з поверху на поверх, і він не пропускав артистів без сигарети. Хочеш пройти – дай йому сигаретку, він її зжує, і тоді прийдеш.

- Ви потрапили в автомобільну аварію кілька місяців тому. Наскільки сильно ви постраждали?

- Досить сильно. У мене випало кілька місяців із життя. Я приймав болезаспокійливі і не дуже добре пам'ятаю ці три місяці. Зараз вже все добре. Будуть суд і слідство. Винні були не ми. Я єдиний, хто постраждав у цій аварії. За кермом був водій. Як нам сказали, це цигани, які виїхали на зустрічну смугу на Одеській трасі. Це не перша аварія, скоєна ними. Зараз я займаюся тим, щоб не дати цю справу спустити на гальмах і довести її до суду.

- Ви переглянули своє ставлення до дороги, до водіння після цього?

- Я до життя переглянув ставлення. Я позбувся людей, яких мусив терпіти, багатьох людей, з якими спілкувався, тому що сказати, що не хочу спілкуватися, – недобре. Я перестав витрачати час на те, чого я не хочу. А стосовно водіння, то я тепер пристебнутий, в туалеті ще.

- Заповіт написали?

- Заповіт давно написано. Склеп побудовано. Я зараз буду домовлятися з однією групою. Це електронна музика на концерт з відкритою датою, на похорон свій. У мене є сценарій похорону, що повинні говорити. Люди мають веселитися. Склеп я добудовую, він буде відкритим.

- Плануєте кремацію?

- У євреїв спалювати не можна.

- Ви ж раніше атеїстом були?

- Не може людиною бути атеїстом, а потім повірити... Я не можу себе назвати атеїстом. Напевно, я, скоріше, агностик.

- Але при цьому ви весь час обертаєтеся...

- Так-так.

- Живіть довго й щасливо.

- Обіцяю вам.

- Дякую за інтерв'ю.

відео по темі

Новини партнерів

Загрузка...