banner banner banner banner

Яка пенсія у професора? Нічим заплатити навіть комуналку

Оперний співак Анатолій Кочерга у програмі "Мага" на телеканалі "112 Україна"

Яка пенсія у професора? Нічим заплатити навіть комуналку
112.ua

Оперний співак Анатолій Кочерга у програмі "Мага" на телеканалі "112 Україна"

- В усьому світі початок вересня це початок навчального року, початок театральних сезонів... І ось вам 2020 рік.

Сьогодні мені, наприклад, з кафедри Академії Глієра надіслали таке повідомлення: "Будьте обережні, в гуртожитку зафіксували чотири випадки інфікованих коронавірусом". Найсвіжіші, тобто сьогодні вночі. Тобто гуртожиток блокується, туди ходу немає. Про жодні заняття не йдеться. Всі театри закрито. Ми збиралися, я мав їхати наприкінці цього місяця... Ще на початку травня цього року, а потім вже перенесли, і наприкінці вересня мав відбутися концерт з нагоди 150-річчя з дня народження Петра Ілліча Чайковського. Мені зателефонував учора генеральний директор філармонії Вінниччини, сказав: ні, все заблоковано, все заборонено. Все скасовується. Потім, знаєте, ціла низка таких незвичних пропозицій, виконати щось або заспівати... Ну, це ставлення до моєї професії як співака — це щось таке, знаєте, тьфу, нема чого робити, це кожен може зробити. На шару, так. Гарний був приклад з приводу того, як ви підете до будь-якого магазину без грошей, що вам відпустять? Як це може бути?

- Скажете, що от зараз в країні ковід, нам непросто, дайте, будь ласка, безкоштовно. Що вам скажуть після того?

Та нічого не скажуть. Подивляться як на божевільного.

- Це споконвічне ставлення до культури у нас таке?

На жаль, так. Це дуже неприємна тенденція, я би так сказав, як взагалі до культури в цілому, я кажу вам. Тому що із цим пов’язано все. І самодисципліна, і самокультура, і відповідальність перед суспільством як таким. Але у нас суспільство таке розбещене, так не звикло поважати ані себе, ані тим паче повністю своє ж суспільство, всіх тих людей, які тебе оточують, що не можна так жити далі. Я маю на увазі ставлення до будь-якої ситуації, яка б склалася в тій чи іншій країні, в тому чи іншому середовищі взагалі, де б це не було. Треба поважати те, що хоча б хочуть застерегти від чогось, ну, якщо ти не дійшов до того, щоб поцікавитися самому, самотужки, що потрібно робити для того, щоб було краще. Для того, щоб краще, треба працювати. А нас лишають цієї можливості. Ми не можемо працювати.

От ви знаєте, я провів із початку березня місяця дуже багато, величезну кількість лекцій зі своїми студентами онлайн. Ну це, це просто переродження як такого освітнього процесу. Це не освіта. Це просто повна деградація того, що називається освітнім процесом. Так не можна. Особливо в нашій професії. Це дуже важлива річ. Контакт безпосередній. Хай буде два метри, хай буде півтора метра, так? Але це повинно бути наживо. Це все одно що вас примусять заспівати в масках. І на що це буде схоже?

Через… не можна співати. Не можна запхати в рота кляпа і примусити людей співати і тим паче артикулювати. Як це — в масці я вийду, заспіваю? Це ж до абсурду доходить.

- Наші люди думають, що горло звучить саме по собі, що от встав зранку Кочерга, нема йому чого робити, пішов, заспівав, а йому ще й гроші платять.

Помиляються в тому, що кожен труд має бути віддячено, без нічого. Ми навели цей приклад з приводу того, що ми приходимо до магазину і кажемо: "У зв’язку з коронавірусом дайте нам півкіло масла безкоштовно". А це як може бути? Кожна праця має отримувати якусь, ну, не подяку. За що жити? Повітрям не проживеш. І ще до всього того оцінка праці викладачів є такою мізерною, що просто інколи стає соромно, що ти займаєшся цією справою.

- Скільки отримує професор?

Ну, це якщо професор. Якщо професор, то це до 10 тис. грн.

- Все життя навчаючись, все життя навчаючи...

Навчаючи і навчаючись самому. Понад 16-17-18 років. Тому що я провчився в консерваторії, в училищі, в аспірантурі тощо, потім ще стажування було. Це майже половина життя молодого минуло за партами.

- Чому в нас культура завжди на останньому місці?

Ну, я відповім таким чином, що культура просто вже на рівні плінтуса. Просто так опустили, що її навіть важко тепер піднімати. Тому що ніхто не задумується над тим. Будь-яка країна без культури - це не країна. Вона деградує і просто зникає. Ми і так перебуваємо за різними параметрами, за різними досягненням десь далеко за 40-ве і 50-те місця у світі. Чому так довели? Яка країна, яка має майже всі копалини, майже всі, майже всі можливості, ліси… ми вирубуємо і віддаємо за безцінок за кордон. Чому не робити вдома в себе фабрики, поточні лінії, які б сприяли підвищенню економіки, а не зубожінню й зникненню цього?

- Люди забувають, що кілька років тому вони голосували за того самого Януковича, що торік вони обирали президента, якого вони тепер матюкають. Чому би не переключити їх ось на книгу, на концерт? Що не так? Де злам стався?

Я скажу так, що я багато років, досить-таки дуже багато років, увесь час ставив питання виховання, класичного виховання покоління, яке підростає. Тобто потрібно на всіх ЗМІ ставити хоча би протягом доби десь 10-15 хвилин найпопулярніших класичних творів, щоб люди долучалися до того, що написано людьми, великими людьми світу, для того, щоби самим підрости, підтягтися. Класична музика навіть сприяє видужанню від тяжких, надзвичайно тяжких хвороб. Вона лікує, це лікувальний матеріал, який не треба купувати. Дайте його послухати людям. Плюс 5 хвилин поезії... Це роками виводиться, і в мене вже приходить до такого ступеню самовідчуття, що а навіщо я цим займаюсь? Ну, взагалі ніхто ж нічого не чує, не слухає.

- Якщо не ви , то хто?

Я займаюся, мене ніхто не примушує це робити. Але я знаю, що без цього ми не можемо рости як нація, просто як народ, просто як країна. Ми повинні поважати цю країну, якщо ми тут живемо, і робити все можливе і неможливе, те, що залежить від нас, щоб випливти все-таки, не бути весь час водолазами. Неможна лазити по дну, треба жити повітрям, свіжим повітрям, і треба нести чистоту і любов до всього, що нас оточує. Без цього немає просто життя.

- Може, ми не настільки бідна країн? Може, ми просто щось приховуємо?

Я на початку сказав, що в нас найбільша кількість серед країн Європи корисних копалин, якими багата наша землі. Єдине, що треба їх розвивати, треба добувати їх. І газу нам би вистачило, і електроенергії. У нас тільки йде подорожання буквально всього житлово-комунального господарства – й  електрика, і вода, і газ, й опалення, а людям же не доплачують за це. Ну чим платити людям?! Як же так? Так же не можна.

- Яка ваша пенсія?

Починалася в мене пенсія з 2400 грн.

- А зараз?

А зараз підняли на 1500. І я ж іще отримав президентську пенсію. Президентську – це як стипендія називається.

- А ви постійно її отримуєте?

Та яке постійно! Тільки з цього року. Від початку цього року. Десь від початку лютого. Це 2500, щось таке, за відрахуванням податку, податок знімається, і ще військовий податок знімається. Та нема чим заплатити навіть комуналку, вибачайте за такі слова. Трудно, трудно жити, просто трудно жити. Навіщо я вчився, я не знаю.

- І поряд із тим ви тут, ви не їдете.

Я не можу жити без країни своєї, яка називається Україна. Ну не можу! Це не пафос, це не якась, я не знаю, реклама. Це не реклама. Я – українець, де я маю жити? Там добре, де нас немає. Ось так я скажу. Треба жити там, де має бути краще, ніж в інших місцях.

- Буде краще?

Я маю надію, що я доживу до чогось такого, що я не буду жалітися на те, що мені на щось не вистачає. Я ж не гуляка, я не алкоголік, я не ігроман, ні. Мені просто треба, нормальній людині...

Джерело: 112.ua

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>