Я розумію, що ніколи не відмиюся від членства в Партії регіонів

Екс-народний депутат України Тарас Чорновіл в інтерв'ю програмі "Бацман" на телеканалі "112 Україна" розповів про розслідування вбивства свого батька, В'ячеслава Чорновола, про роботу з Віктором Януковичем, а також про свої політичні антипатії

Я розумію, що ніколи не відмиюся від членства в Партії регіонів
112.ua

112.ua

Редакційний блог

Екс-народний депутат України Тарас Чорновіл в інтерв'ю програмі "Бацман" на телеканалі "112 Україна" розповів про розслідування вбивства свого батька, В'ячеслава Чорновола, про роботу з Віктором Януковичем, а також про свої політичні антипатії

Бацман: В ефірі програма "Бацман". У студії Тарас Чорновіл, екс-народний депутат України.В інтерв’ю ви говорили, що "після вбивства батька ще жодного допиту не провели, а міністр Кравченко вже безапеляційно заявив з трибуни, що це була звичайна автокатастрофа. Буквально з першого дня матеріали, що стосувалися справи батька, знищували. До речі, донині продовжують глушити слідство. Дехто з тих, хто має до цього відношення, сьогодні дуже непогано почувається серед тих же "любих друзів". Пройшло вже 18 років з того моменту, як КамАЗ в’їхав в автомобіль вашого батька. Зараз ви знаєте, хто його вбив?

Чорновіл: Я знаю зараз ненабагато більше, ніж знав тоді. Я знаю на сьогоднішній день тільки певні механізми, яким чином розвалювали слідство, яким чином глушили його, яким чином фальсифікували. Яким чином працювали з експертами – як вони давали фальшиві висновки. Я це знаю, тому що відбувся судовий процес, який тривав 2,5 роки. Я був на всіх засіданнях, ми допитали велетенську кількість людей, і після того стало зрозуміліше, як такі справи глушаться, як їх руйнують. Хто вбивці? Ми знаємо, хто підставив КамАЗ? Я не можу це сказати після суду. Тоді я хоча би знав, що виконавцем був звичайний водій з кримінальними і раптом зниклими справами Куделя. А після того суду я навіть не знаю, чи він був за кермом, тому що ті дані, які ми під час суду раптом дізналися, говорять про те, що в КамАЗі, очевидно, сиділа зовсім інша людина, а Куделю через кілька хвилин після аварії невідомо хто виштовхнув з-за КамАЗу до місця аварії. Насправді, в тій справі з кожним роком питань стає все більше, а реальних свідків з кожним роком все менше. В останній рік, вперше, я починаю відчувати якийсь сумнів, чи справа колись може бути розслідувана. На сьогоднішній день політичної волі "не розслідувати" я не бачу. Навіть при Ющенку була політична воля "не розслідувати" багатьох людей. Я її сьогодні не бачу. Тобто, сьогодні вже немає тих людей серед живих, які могли б заблокувати справу.

- А хто блокував?

- Блокувало, практично, все керівництво МВС досить тривалий період. Коли прийшов Юрій Луценко, він почав цю ситуацію міняти, але був такий Коляда, який займався слідством у міністерстві – він був першим, хто блокував. Дуже серйозні блокування були в ГПУ дуже довгий час. При різних генпрокурорах у якийсь момент починали щось розслідувати (Голомша пробував щось розслідувати), а після того моментально міняли слідчі групи, і вже інший генеральний прокурор, а було, що і той же самий, давав вказівки глушити.

- Ви розумієте, кому це було вигідно?

- Я знаю багато версій, але я знаю, що приймалося рішення на одному із засідань одного з передвиборчих штабів Леоніда Кучми. Але це була та обставина, коли я можу припустити. Я не можу назвати конкретного замовника. Я можу припустити, що то був той випадок, коли вбивство Чорновола було потрібніше великій кількості в оточенні Кучми, ніж йому самому. Кучма не давав замовлень на такі речі. Він казав фразу: "Зробіть так, щоб він мені не заважав". А далі він демонстративно усувався від будь яких питань у цій справі. З ним на цю тему неможна було говорити. Це ми чули в розповідях про Гонгадзе, наприклад. А далі – зробили. Я знаю, як це засідання виглядало. Як доповідь вів один із заступників голови СБУ з розповіддю про те, що всі політичні спроби знищити рейтинги Чорновола провалилися, і є пропозиція перейти до силового варіанту. Я знаю, як голосували.

- Офіційно зараз слідство на якому етапі?

- Слідство не закрите. Матеріали справи були повернуті назад апеляційною інстанцією на розслідування в прокуратуру, і наскільки я розумію, в прокуратурі шукають, кому можна доручити справу, яка вже є не просто "висячою", а по якій знищені, практично, всі докази і по якій, фактично, мало лишилося свідків. Це проблемна справа, і я дуже сподіваюся, що вона буде розслідувана. Я не підганяю, тому що я прекрасно розумію, що в той момент включаться терміни КПК. Справа тепер наново відкрита і буде розслідуватися в ті терміни – тепер рік, і по справі повне завершення. Якщо вона не розслідувана, вона закривається остаточно і не може бути відкрита. Тому я надіюсь, що все-таки зможуть сформувати слідчо-оперативну групу саме тих криміналістів.

- Віталій Журавський сказав в інтерв’ю, що "Чорновола вбили так звані соратники по "Народному руху". А про якого кандидата в президенти, який, "видно, також був причетний до смерті Чорновола", говорив Журавський в інтерв’ю?

- Я думаю, що він перебільшує. Ці люди, про яких він говорив – організовували цькування, дуже брутальні речі щодо Чорновола, але це називається політичне вбивство. І дуже сильно причастилися, в тому числі і до розколу Руху. Коли йде мова про кандидата, то йде мова про Євгена Марчука. Я до Марчука маю інші претензії. До президентських виборів безпосередньо Марчук заявив, що в нього є касета, де "спецслужбіст", якого він знає особисто, записав інформацію. І розказував йому особисто про обставини вбивства Чорновола. Це є в матеріалах слідчої комісії ВР.

- Марчук в інтерв’ю казав, що це була фальшивка.

- Насправді, по гарячих слідах він розказував не про фальшивку, а про інші обставини. Потім Марчук став секретарем РНБО після першого туру при Кучмі, і до другого туру тема абсолютно знялася. Я розмовляв з тими людьми, які дивилися цей запис, яким Марчук його показував – вони підтверджували, що це не фальшивка. Я не маю до Євгена Кириловича якихось особливих претензій, - я навчився жити без претензій до людей, яких я не можу напряму звинуватити остаточно. Я навіть до Кучми не можу мати претензій, тому що я не можу доказати, що він дав наказ, дав вказівку. Але люди, які розказували, дуже чітко підтвердили матеріали по цій справі. Для мене сумнівів немає.

- Навіщо це було Кучмі і Марчуку? Як тоді показували рейтинги, з точки зору проходження він був непрохідним кандидатом, хоча його дуже любив народ.

- Це версія, яку тоді дуже активно запускали. На той момент соціологи і політики почали говорити трохи іншу річ. Вже в березні її вже почали сприймати серйозно – що в другому турі може відбутися абсолютно інша пара. Дуже сильно почали рости рейтинги і сприйняття двох людей: Чорновола і Мороза. Передбачали, що, можливо, зустрінуться в другому турі Чорновіл з Морозом, а не Кучма з Симоненком. Чорновіл ламав у будь-якому випадку отой варіант, єдиний, у якому Кучма міг стати президентом.

- Щодо агентів КДБ у "Народному русі" – ви знаєте поіменно, хто це був?

- Я знаю одне, що коли валився Радянський Союз, але в західних областях ми вже всі стали депутатами, а Чорновіл став головою Львівської обласної ради, нас, декого, запрошував до себе генерал КДБ Малік, який тоді керував львівським КДБ, і давав познайомитися з певними матеріалами (бо хотів дружити з новою владою) - хто на нас стукав.

- І хто це був?

- Батько колись сказав одну фразу: "Я вимагаю люстрації, але поки немає люстрації – сам її, особисто, проводити не буду". Все має бути по закону.

- Але країна повинна знати своїх "героїв".

- У тих списках була половина тодішнього Руху, половина активістів. Частину людей на чомусь спіймали: комусь запропонували кар’єру на цьому зберегти, а когось від тюрми це можливо врятувало. Потім частина людей обрала інший шлях – відмовилися і стали чесними. А частина почала робити дуже велику кар’єру і сидіти "на голці" вже російського ФСБ, яке перейняло архіви. Я не певний, що я можу називати багатьох з тих людей, які врешті-решт виявилися порядними. Але те, що в рухівській номенклатурі виявилося дуже багато непорядного елементу - це зашкодило не так Чорноволу, як Україні. Це нас тоді зупинило – в 1999 році.

- А чи правда, що після аварії ваш батько ще був живий і його добивали кастетом?

- Це версія, яку зараз дуже масово починають розкручувати, в тому числі деякі нові рухівці. Вона випливає з матеріалів одного з експертів. Ця версія виглядала дуже серйозно, поки в ході судового розслідування ми не встановили, що фізично цього зробити було неможливо. Насправді, Чорновіл, судячи з усього, загинув відразу. Я припускаю, що коли б побачили, що він не загинув, можливо, би вибух якийсь відбувся, інше би щось було, для того, щоб його добити. Один з тих, хто був у КамАЗі, хто, на нашу думку, був координатором і безпосередньо відстежував виконання – Шолом, такий дивний дуже чоловік, який після того дуже дивно помер. А потім в його останках після ексгумації знайшли в сотні разів перевищуючу смертельну дозу окремих отруйних  речовин. Він у той момент, всунувшись у машину, моментально сказав: "Чорновіл мертвий". Він одразу зафіксував факт – а ніби "колгоспник". Я не думаю, що було добивання. Це тупиковий хід, на який слідство іноді збивають. Хоча підстави думати так у слідства були.

- Чи багато навколо цієї справи трупів виросло?

- Напевно, ми всіх не знаємо. Шофер Куделя. Всі думають, що він мертвий, але він живий. Ходив на судові засідання. Його звільнили по амністії як винуватця аварії. Ця річ не скасується. Якщо не появиться нова, додаткова справа про навмисне вбивство. Тільки буде нове звинувачення – він сідає в тюрму. Йому ніякого порятунку тоді не буде. Це означає, що він буде мовчати, навіть якщо його залякуватимуть. Помер Шолом, той ще був координатором, фактично, людина, яка точно могла би багато що сказати. І я припускаю, що ота дивна смерть Гончарова, міліціонера-перевертня, - він міг бути причетний до цих справ. Я не можу це доказати, але виглядає так, що це ще один труп у справі Чорновола.

- Чи правда, що Геннадій Удовенко пересів в іншу машину хвилин за 10 до аварії?

- Це абсолютна брехня, причому дуже підла, отих рухівців, які на той момент робили розкол, і навіть загибель Чорновола, лідера Руху, їх не зупинила. Це була передвиборча побрехенька, щоб облити брудом. Насправді, Удовенко і туди, і назад їхав в іншій машині і жодного разу не сидів в машині Чорновола. Удовенко вже був смертельно хворий, але коли я йому передав прохання дати свідчення в суді – він приїхав на "швидкій" і дуже хороші свідчення давав по цій справі для Чорновола.

- Ви досить довго були у Партії регіонів. А ви в "амбарній книзі" є?

- Судячи з усього, мене не має, хоча певні компенсації за відрядження тощо мені виплачували, тому що там все велося через готівку. Відповідно, я брав, підписи ставив, але, здається, це була не "амбарна книга". Якби я там брав те, що називається "зарплата", я би звідти не вийшов. Мене би винесли вперед ногами. Там є певні правила.

- Не секрет, що є так звана депутатська зарплатня від партій. Вам що, її не платили?

- На той момент у мене були інші способи заробити гроші – мені просто не перешкоджали. Це є дуже хороші політологічні проекти, які дуже добре оплачувалися. Насправді, я виконував функції не тільки депутатські. Я не люблю слово "політтехнолог", і на сьогоднішній день для мене це абсолютне табу. Я - не політтехнолог, для мене це особиста образа, якщо мене так назвуть. Я – політолог. Але певний період я трохи тим займався і знаю, що в Україні це, мабуть, найвисокооплачуваніша робота – політтехнолог. Але я більше ніколи не захочу таким займатися.

- Ви знаєте історії, коли на Липську за "чорною" зарплатою до ПР приходили й опозиціонери?

- Я не люблю говорити про гроші. І не дуже це відслідковував. У мене завжди був дуже жорсткий графік. Коли я побачив роздруківку "амбарної книги" - я був здивований. Юрій Костенко був лідером розкольників, але коли я побачив його, що він отримував мільйони, для мене багато що стало зрозумілим з 98-99 року, коли він очолив розкол проти Чорновола. Напевно, для багатьох людей основне було тупе прагнення грошей. Я давно не ідеаліст: я не вірю в велику чистоту української політики і багатьом речам не дивуюся. Праведний гнів наших політиків, який вони можуть демонструвати, мене не вражає. Американський журналіст більше року тому назад, допитуючи мене про цю касу, з обуренням мені казав, як я міг там брати якісь гроші. А йому сказав: "Ви мене буде вчити, коли ваш Манафорт…" І з цього почалося – бо я випадково розкрив тему Манафорта, бо ніхто про це не знав раніше. Але я був поганим свідком, бо я найменше з ним працював і не хотів працювати.

- А яка людина Манафорт?

- Не можу сказати. Він показушний і 100% профан у своїй справі. Він нульовий професіонал, людина, яка не оцінювала ситуацію, не оцінювала матеріали, виносила абсолютно помилкові висновки. Плюс дуже поверховий у роботі.

- Наведіть приклад.

- Основна тема – щоби костюмчик добре лежав. Друге – поверховість підходів до матеріалів – скандал з рекламою ПР, на якій "щаслива" сім’я виявилася з Чикаго, а "дівчинка з парасолькою" - зі штату Айова. Дуже показовий момент - вибори 2007 року, коли вже стало відомо, що ПР їх програла. Я сидів всю ніч у штабі, знав, що вже програно, потім поїхав спати, і мене зривають: "Манафорт всіх просить приїхати". Я приїхав, і Манафорт нам читає лекцію: "Ми перемогли, і нам зараз важливо, щоби міжнародні спостерігачі не запідозрили, що щось не так. До прес-конференції потрібно мовчати". Я йому кажу: "За моїми даними ми програли". Мене зацицькують, що "Манафорт – спеціаліст, він ліпше знає". Через 4 години стало все зрозуміло - прийшли офіційні результати. Якщо я, простий звичайний нардеп, випадково зібрав ці дані, сидячи в штабі, а людина, яка планує стратегію, вводить на 180 градусів неправильний меседж – то що це таке.

- А Трампа же він привів – результат дав.

- Результат Трампу дав не Манафорт. Якби тоді не піднявся скандал і Манафорта би не відсунули від Трампа – Трамп мав би всі шанси програти. Манафорт не приносить перемогу – він приносить поразку. Занадто скандальна і занадто поверхова людина. я відмовився з ним працювати, він навіть вимагав, щоб мене виключили з виборчого списку, але цього не відбулося. Мені дали паралельну роботу – я працював сам. Я ганяв по областях як агітатор.

- Скільки насправді "амбарних книг"?

- Не знаю. Кілька точно є. Я ніколи не повірю, що ту, яку побачили, випадково знайшли. Вона вкинута, тому що в цій книзі є удар по тих грошах, які були так чи інакше зав’язані на групу Ріната Ахметова. Там немає тих, хто якимось чином пов’язані з Клюєвим, Льовочкіним, а мали би бути. Це є окремий матеріал по окремій поточній фінансовій роботі. А були й інші – купували політиків. Там нема купівлі політиків, а дорога наша Юлія Володимирівна в 2006-2007 роках провела величезну кількість людей у ВР, які потім мені особисто говорили: "А які питання? Я заплатив свої 3 млн дол. Чому я маю лишитися у фракції?" Була домовленість, вони заплатили гроші – і вийшли. Але частина з них не платила своїх грошей (не мали), а платили партійні каси. А потім ПР перекуповувала – в 2007 році вона набрала до 300 голосів. Коли людину перекупили – то вже пішов по накатаній. Коли ви заводите людину в парламент перший раз, ставите її в список за гроші – то з того вже є велика біда. Я розумію, що я ніколи не відмиюся через моє членство в ПР, але я маю більше претензій не до них, а до тих, хто починав корупційний процес. Починали не вони – починалося в основному з "Батьківщини". У ПР було акціонерне товариство. Там були власники основних акцій – вони заводили своїх депутатів, вкладали кошти в виборчу кампанію. Але там не продавали принаймні виборчих місць у списку. Ми іноді гіпертрофуємо зло на них – зло розшириніше.

- А в кого ще є "амбарні книги"?

- Не знаю, чи в когось ще є. Хитріші і мудріші, я думаю, все знищили.

- За яких обставин, ви, львів’янин, погодилися очолити виборчий штаб Януковича? Які аргументи були?

- Якби були фінансові, то я би не їздив 15 років на одному і тому самому автомобілі і не обмежував би себе в багатьох речах, і не шукав 5-6 робіт, щоб заробити собі елементарно на прожиття. Це називається - елементарна дурість і лінивство. Я мав колосальні претензії до Віктора Ющенка. Я згадував про те засідання, на якому було сказано "перейти к силовому варіанту". Людина, яка вела це засідання, мала на той момент, крім інших посад, посаду президента фонду "Соціальний захист". І це був Віктор Ющенко. Він взагалі не розумів, про що йдеться. Я до нього тепер вже маю менше всього претензій, але тоді, ви уявляєте, що це для мене було. І коли мені роблять закиди, що я опинився в партії вбивць мого батька, я кажу: "Ні. Я пішов проти людини, яку я на той момент вважав основним винуватцем вбивства мого батька". Я за принципом – "ворог мого ворога – мій друг". Я почав приглядатися до Януковича, а далі мене просто помітили і почали вести. Мене вів політтехнолог Грановський, а потім мною займалася Ганна Герман. Мене вели, і я купився.

- Що вам пропонували?

- Нічого. Мене запросили один раз поспілкуватися в кабінеті з першим. Я тоді сказав Януковичу, що мені цікаво з ним спілкуватися, але я не буду в його виборчій кампанії. Він відповів, що він мене і не запрошує. А потім мене підвели дуже вміло під історію в Івано-Франківську, яка була зрежисована, я думаю. А потім мене почали цькувати з другого боку. Сам факт, що я в той момент, коли розгорталася передвиборча кампанія Ющенка, сидів і 4 години спілкувався з Януковичем у його кабінеті, а в той момент кілька цікавих людей хотіли до прем’єра теж попасти. Коли я звідти вийшов – у них склалася певна думка, і вони почали робити під мене дуже багато чуток у Львові. Почалося цькування, пробували підпалити будинок. Для таких людей, як я, хронічних дисидентів у душі, немає простішого способу загнати кудись, як дуже жорстко йому розказувати – "туди не йди". Я не прорахував – я пішов. Я не хочу від цього відрікатися, як це роблять інші, хто працював на Януковича, – це була частина мого життя. Я за нього заплатив свою ціну, і кидати сьогодні вслід Януковичу камінь я не буду. Я розумію прекрасно, що я зіпсував своє власне життя, і політичної кар’єри в мене вже не буде.

Новини за темою

- У нас у політиці "ніколи не кажи ніколи". Ви не збираєтесь більше в політику?

- Щоб бути українським феніксом, треба вміти добре брехати. Брехня гучніша перемагає брехню тиху. А я хронічно не вмію брехати. Так, я був керівником виборчого штабу Януковича в третьому турі, але Луценко, який тоді був одним з керівників виборчого штабу Ющенко, сказав, що я нічого не порушив і до мене претензій нема.

- Розповідають, що Янукович дуже любив справляти враження на співрозмовників. Які історії він розказував вам?

- Він мені розказував більше політичних історій. Із життєвих найбільше було пов’язано з його захопленням гольфом, автомобілями. Коли я вийшов з ПР, грюкнувши дверима, то основним детонатором був не конфлікт з Януковичем, а мій конфлікт з Льовочкіним.

- Ви бачили Януковича у гніві?

- Ні.

- Я знаю людину, якій він зламав носа.

- Я не знаю таких людей. Але йому дуже сподобалося, коли люди почали вірити, що він ламає щелепи, і він почав тим тоном говорити. Я переконаний, що це технологічні наробки, хоча я його не знав настільки. Іноді, коли я дивлюся на деяких сьогоднішніх політиків, то я чомусь думаю, що його можна швидше оцінювати як жертву якусь якихось обставин, у тому числі і своєї залежності, всього, а не так, як деяких наших сьогоднішніх, які набагато цинічніші. Може, не такі успішні.

- Це ви про кого?

- У мене є свої відомі антипатії: Тимошенко, з якою я дружив. Я повірив колись Саакашвілі, а коли я обманувся, то я до цієї людини навіть на суб’єктивному рівні маю колосальний негатив.

- В одному з інтерв’ю після втечі Януковича ви сказали, що припускаєте, що він помер або паралізований, бо не впізнали Януковича на тих прес-конференціях. То він зараз живий чи ні?

- Напевно, живий. Просто в той момент, я підозрюю, що він був дійсно дуже важкохворий. Його, видно, примусили вийти на прес-конференцію в тій ситуації, коли люди лежать у реанімації. Це було потрібно Путіну, йому треба було донести якісь меседжі. Я думаю, що тоді збиралися далі ввести ще війська в Україну, почати велику наступальну операцію проти України, і треба було, щоб це зробила людина, яку Росія вважала на той момент легітимним президентом України. Він тоді був у такому стані, що я не впізнав його рис обличчя, міміки, поведінки. Мої знайомі медики сказали, що такі риси можуть бути, коли в людини частковий параліч певної половини тіла.

- Хто змусив Януковича відмовитися від підписання євроінтеграції?

- Він, направду, дуже хотів мати цю угоду. Він, направду, боявся Путіна і хотів йому протиставитися. Напевно, він уявляв, що в цій асоціації він зможе зорганізувати так, щоб жити по-старому. Але після розмови в Сочі з Путіним все помінялося. Я думаю, що Путін тиснув на моменти безпеки і загрозу вбивства. Янукович, як і більшість наших політиків – бояться, що їх вб’ють.

Новини за темою

- Майдан спонсорувався олігархами?

- Цей Майдан дуже сильно відрізнявся від Майдану 2004 року. Там були технології. На цьому Майдані технологій вже бути не могло. Звичайно, на цей Майдан йшли велетенські гроші. Але спонсорство з боку олігархів – це тоді, коли ти за своє спонсорство щось дістаєш. А доброчинність – це трошки інше. На цьому Майдані було дуже багато випадкових дрібних грошей від простих звичайних людей. Ряд олігархів щось до цього добавили, але в мене таке враження, що вони вже постфактум розказували, щоб стати мало не героями революції. Я не вірю в спонсорство олігархами цього Майдану.

- Чи відчуваєте ви якусь відповідальність за ту політику Януковича, яка реально привела до того, що в нас десятки тисяч вбитих і ми втратили частину території?

- Я відчуваю свою відповідальність за свою долю – я опинився там, де не мав бути. Я, напевно, міг би набагато більше зробити, якби я був з іншої сторони. Я люблю розподіляти відповідальність за конкретні речі. Я тоді стояв за цілий ряд світоглядних речей. Я був одним з тих, хто проголосував за визнання Голодомору геноцидом, єдиним з тих, хто виступив дуже жорстко проти рішення партії підтримати анексію Південної Осетії й Абхазії, визнати їх російською територією. Я дістав страшну обструкцію на засіданні політради до погроз. А потім вони всі під стіл полізли, коли раптом Лукаш зачитала зовсім нову резолюцію, яку їй дав Янукович, у якій не було написано, що ми це визнаємо. Я вважаю, що в тому, що це переписали, є моя заслуга: там було написано, що питання Південної Осетії й Абхазії вирішує Генеральна асамблея ООН. Був цілий ряд й інших речей, у тому числі відверто антиросійських, які я там відстоював. Я вважаю, що я там щось трошки зробив для того, щоб не сталося те, що сталося.

- Кажуть, що зараз ви працюєте в команді президента Порошенка.

- Хотів би. Коли я бачу людину, яка хвалить Тимошенко або Саакашвілі, я не можу повірити, що людина може симпатизувати сьогодні їм. Йде війна з Росією – а людина підтримує відверту колаборантку Тимошенко. Я – міжнародник, вважаю, що непоганий. Я знаю Порошенка, бо мав певну причетність до того, як він ставав міністром закордонних справ. Там були серйозні перешкоди, і я трошки робив для того, щоб ці перешкоди подолати, хоча, я думаю, моя роль мінімальна. Я можу оцінювати його діяльність, і хочу зрозуміти, який до нього є конкретний закид, крім кількох помилок у кадровій політиці, зокрема наповнення виборчого списку, коли там появилися Найєм, Лещенко, куча інших людей, про яких можна було наперед зрозуміти, що вони будуть воювати проти тебе.

- До вас надходили якісь пропозиції про посади від команди Порошенка за вашу безоплатну позицію щодо Порошенка, яку ви займаєте як людина? Щоб якось вас задіяти.

- Ні. Я не думаю, що мене задіють, бо в мене є своя історія – я колись був у ПР. Пропозицій не було. Я не хочу бути політтехнологом – це не моє. Я хотів на дипломатичну службу, але не звертався і не просив. Я перепитав. Я розумію – я навіть англійської не знаю, у мене – німецька. Але це важливо. Мені сказали, щоб я не просив, бо відмовити мені йому буде незручно, а як тільки він мене кудись призначить – у нього будуть проблеми. Його почнуть критикувати нещадно ще й за мене. І я зрозумів, що не треба. Я вже застарий для того, щоб втягуватися в нову, не до кінця зрозумілу для мене роботу. Я працюю аналітиком на дуже багато агентств. Я повністю поза політикою, але я живу ще нею. Я був 12 років у ВР. Чотири скликання. Людина, яка все життя пробула в політиці, відлучена від неї, все одно буде в ній залишатися. Але основна моя робота, за яку я заробляю гроші, – політологія. Там немає емоцій, і там я пишу дуже зважені речі, і за це мені платять.

- Завдяки проголосованій сьогодні пенсійній реформі Гройсмана ви тепер знаєте, якого розміру буде ваша пенсія і коли ви її будете отримувати?

- Для мене персонально з моєю робочою біографією ця реформа шкідлива. Але я дуже добре її вивчив і двома руками "за". Я дуже задоволений, що нарешті проголосували.

- Я вам дякую за щире та емоційне інтерв’ю.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів