Я констатую факт, який кожен з нас відчуває: ми не побачили фундаментальних змін

Народна артистка України, громадська діячка Руслана Лижичко в інтерв'ю програмі "Бацман" на телеканалі "112 Україна" розповіла про свою участь у процесі звільнення полонених, про те, чому досі не названо вбивць Небесної сотні, а також про найстрашніший момент Майдану

Я констатую факт, який кожен з нас відчуває: ми не побачили фундаментальних змін
Руслана Лижичко "112 Украина"

112.ua

Редакційний блог

Народна артистка України, громадська діячка Руслана Лижичко в інтерв'ю програмі "Бацман" на телеканалі "112 Україна" розповіла про свою участь у процесі звільнення полонених, про те, чому досі не названо вбивць Небесної сотні, а також про найстрашніший момент Майдану

Бацман: В ефірі програма "Бацман". В студії - народна артистка України, громадський діяч Руслана Лижичко.

Руслана, доброго вечора. Зараз відбувся найбільший обмін заручниками. Ти та людина, яка дуже давно і дуже глибоко займається якраз цим питанням. Скільки людей особисто тобі вдалося витягнути за весь цей час?

Руслана: 42 наших військовослужбовців, і навіть один з них був добровольцем, снайпером, з батальйону "Донбас". Це було майже неможливо, найбільш небезпечна була наша поїздка, і ми навіть не знали, чи ми разом з ними живими виїдемо звідти. Один раз ми потрапили повністю під обстріл, в комендантську годину. Ми настільки з "Офіцерським корпусом" поспішали взяти людей, бо перемовини дуже важкі. То в сепаратистів є настрій, то немає, то вони вже дають, то не дають, - ми просто їхали: а раптом повезе. Виїжджали - ми не мали ніяких гарантій. Коли ми приїхали вперше, мені Захарченко сказав: "Ну, якщо по тобі хтось дасть кулеметною чергою - ти маєш бути готова до всього". І таки дали. Вбили в мене на очах його охоронця, я сиділа за ним, і все це відбулося на моїх очах. В мене дух на Майдані загартувався, бачачи, як розстріляли Небесну сотню, коли я бачила героїзм і мужність людей, коли я все це пережила, то страху вже не було. Ми їхали на цій хвилі, розуміючи, що якщо не ми, то ніхто.

- Захарченко не міг сказати своїм людям, щоб вони вас не чіпали?

- Вони розраховували, що якусь частину полонених ми зможемо забезпечити і з нашої сторони. Але ми в перемовинах не були аж настільки вагомі. Я їхала, брала за горло, і говорила: "Просто віддай. Я не можу тобі привезти твоїх людей". Перший мій обмін був без жодної людини - ми приїхали і зразу забрали 16 чоловік. Ситуація була трагічною і драматичною тим, що це було відразу після Іловайська. 26-27 серпня, коли ми вже розуміємо, що в Іловайську трагедія, ми розуміємо, що Київ замовчує це, що влада дає свою інтонацію подіям. Ми не віримо, стоїмо пікетом під АП, на Банковій, і з того боку мені говорять, що це все проплачені люди. Я поїхала, бо в мене був концерт в Дніпрі, і знала, що "Офіцерський корпус" займається  обміном військовополонених. Ми зконтактувалися, і я сказала, що поїду з ними. Я не сказала цю інформацію своїй родини, більше того, зі мною на концерті була моя мама. Я посадила групу і маму в літак, а про себе сказала, що мені треба залишитися. Ми з "Офіцерським корпусом" поїхали в Донецьк. Напевно, коли в людини взагалі немає страху… Це важко передати. В мене було два варіанти: або я говорю, що мені страшно, бо ви можете мене вбити, або я приїжджаю на свою Україну, на свій український Донецьк, і говорю: "Віддайте мені моїх людей". Напевно, ця якась впевненість нам дала можливість з ними домовлятися, і в кінцевому варіанті ми привезли 42 наших військовослужбовців, і серед них був хлопець, в якого дружина народила за два місяці. Серед них був чоловік, який одружився завдяки моїй перемозі на Євробаченні. Це містика.

Новини за темою

- Ти була в окупованому Донецьку 5 разів. Що ти там побачила?

- "Разруху" в усьому. Зруйнований регіон. Вони виправдовують ситуацію по-своєму, і по-їхньому ситуація виглядає так, як вона виглядає. На той момент, коли я ще приїжджала, я думаю, що перемовини були можливі, і я дуже шкодую, що я не підійшла до президента, не взяла його за горло і не сказала: "Робіть, що хочете, але ви можете вплинути на ситуацію". Водночас, коли я приїхала з першої поїздки, відразу пішла в АП і розказала все, що я бачила. Кажу: "Давайте сюди карту, давайте ручку, я вам намалюю, розкажу те, чого ви точно не знаєте". Вони не вірили, думали, якісь казки Руслана розповідає. Я не можу пояснити: це безпечність, самовпевненість, якась боягузливість, чи що ними керувало? Все можна було після Іловайська повернути по-інакшому. Ми стільки би людей зберегли, стільки хлопців не пішло би на небо. Мені здається, що ми ще дуже довго будемо відповідати за цю ситуацію. Ми всі разом.

- Які в тебе зараз стосунки з Захарченком?

- Ніяких. В мене не може бути з ним стосунків.

- Яке враження він на тебе справив?

- Це ворог. Я не люблю вживати це слово, бо навіть в нашому гімні: "Згинуть наші вороженьки". Ми навіть не хочемо агресивно в гімні говорити про нашого ворога. Але, по факту, це ворог. І поки що він ним залишається. 

- Що він тобі казав?

- Доводилося дуже багато сперечатися і дуже багато пояснювати, чому вони мають віддати мені людей.

- А чому вони тобі віддавали, взагалі?

- Не знаю. За їх версією, вони мали якийсь особливий респект до мене: за мою мужність, за мою перемогу на Євробаченні, за те, що я така вся правдива. Але важко слухати всі ці промови, тому що ці люди вбили близьких нам людей. Я пам’ятаю епізод, коли я приїхала на базу, де наших хлопців утримували, і виходять наших 30 легенів. І мені треба з 30 вибрати лише 15. І наші хлопці підштовхували: "Забери, в нього двоє дітей; забери цього, бо він наймолодший; забери, бо він хворий". Я пережила таке. Одна ситуація була, що вона мене на все життя якось травмувала. Я привезла одного хлопця, а ми завжди привозили до Дніпропетровської адміністрації, родина зустрічає, мати радіє, а він говорить, що брата вбили. Цю біль, напевно, треба побачити, щоб розуміти, що, взагалі, сталося. Нам не просто "Кіборги" треба дивитися, репортажі чи якісь матеріали, нам треба брати отак владу, за горло, і говорити: "Хлопці, а ну відповідайте, що було на Майдані?" Державний злочин - я не можу жити в державі, де нема покарання за державний злочин. Все, що сталося проти мирного протесту, а Майдан був мирний протест від початку до кінця, аж до моменту, коли вбили мирних неозброєних людей. Не відповіли за це, не відповіли за Іловайськ, за Дебальцеве. Хлопці, ми рано чи пізно візьмемо вас за горло - ви не будете владою, доки ви не почнете відповідати за державні злочини. Досить покривати "папєрєдніков". Так не пройде, однозначно.

Новини за темою

- Захарченко - маріонетка Путіна, чи ні?

- Однозначно. Може вони на початку і бавилися в якусь самостійність… Але вони отримали зброю від Росії, там були всі російські бойові одиниці, я це бачила. Вони підписалися на це і відразу стали заручниками. Їм гаплик.

- А що Захарченко каже про Путіна і Порошенка?

- Ясно, що про Путіна вони нічого не будуть говорити, ні за яких обставин. Там такий страх, що навіть не можна собі уявити. За нашу владу вони говорили, що коли дійсно будуть принципи Майдану, коли буде все по-чесному… Всі ж крадуть. Він мені дорікає, я пробую йому щось відповідати, але, на жаль, це дорікання не тільки з окупованого Донбасу, і не тільки від сепаратистів, а і від цивілізованої Європи, від європейських політиків, від американських політиків. Від людей, які дивляться на Україну сьогодні і говорять: "Ну такою ціною ви вже зберігаєте свою країну, такою неймовірною силою духу людей, і щоби влада не подбала за це, за елементарні реформи, за елементарну перспективу, і кидала кістки-подачки у вигляді безвізу - це не те".  

Новини за темою

- Чому досі не названі вбивці Небесної сотні?

- Перше, що я бачила на Майдані - те, що артефакти зачищали зразу. Напевно державна машина в нас так збудована, що якщо держава створює злочини - вона вже має напрацьовані схеми. Тобто група зачистки працює моментально. Ламали сервери, знищували документацію миттєво. Я знаю точно, мені говорили в СБУ. Кінці в воду. Це було на стику, коли Наливайченко і Аваков поїхали "доганяти" Януковича. Ось тоді і відбувалася ця зачистка. Ми навіть самі по Майдану ходили, і мені на сцену збирали артефакти, і частина в мене зберігається, в окремому місці. Я знаю, що прийде час і мені доведеться ці факти показати. Люди підходили до сцени і говорили, що там зачищається все. Міліція не зможе потім нічого довести. Це перший етап. Другий етап: я двічі ходила в ГПУ. Сидять молоді слідчі і опитують мене по одному епізоду. Я їм кажу: "Я 90 днів стояла на Майдані, можете мене по 90 епізодам допитати". Вони кажуть: "У нас немає достатньо фотографій, достатньо відео, ми не можемо їх ідентифікувати". Я кажу: "Наші айтішники, в Америці, відразу побачили, що зникають відео, вони все це повикачували. У нас  близько 60000 файлів відео, які можуть бути вже у вас на сервері". Для них це було відкриття. Волонтери-активісти, Євромайдан SOS, пашуть більше, ніж наша державна установа. І тут я можу сказати: "Юра (я маю на увазі Луценка), тут я тебе не доганяю. Я тебе знала на Майдані іншою людиною. Або наберися мужності і вже щось зроби, або тоді просто вже на наступний раз не виходь на Майдан". І це не тільки Юри стосується. Всі вони в цій системі зараз, всі вони мають відповіді - від президента до кожного, причетного до інформації, вони приблизно все знають.

Новини за темою

- Якісь дивні речі на Майдані були для тебе?

- Там багато працювало агентури. Постійно були голоси: "З тим не говори, той тобі ворог, той ФСБшник, той ЦРУшник". Залякували так людей, що ви собі не уявляєте. Міфи сіялися з такою швидкістю, що не встигав просто проаналізувати. Це було одне з найбільших втручань, щоби Майдан зсередини якось розвалювати. Люди настільки міцнішали, і це була якась сила від Бога, що всі схеми розвалити його ззовні і зсередини не спрацьовували. Запускали різні віруси, в тому числі і отруювали воду. В один момент всі захворіли на Майдані: раз, і до ранку всі хворі. Коли ти правий, коли в тебе любов в серці, тобі Бог дасть сили і ти переможеш.

- Найстрашніший момент Майдану який?

- Звичайно, похорони людей. Коли несли труни - ці оплески, сльози  і співи. Підносять до сцени труни і я бачу цих молодих хлопців, а серед них був мій великий друг Устим Голоднюк, хлопчик в блакитній касці. В мене, взагалі, особиста історія з цією сім’єю, з його батьком. Ми раніше були знайомі. Ми весь Майдан з ним простояли, такий гарний, добрий хлопець був. Люди таку трагедію щиру пережили - гіршого моменту, напевно, на Майдані не було. Це було найскладніше.

Новини за темою

- В соцмережах тоді писали, що ти там стоїш, тому що тобі платить чи Ігор Коломойський, чи якийсь інший олігарх. Хто "платив"?

- Ні Фірташ, ні Льовочкін, ні Пінчук і т.д. Міфи сіялися абсолютно про всіх. Пояснити мою присутність на Майдані могли тільки люди, які були на Майдані. Вони бачили, вони розуміли, вони чули слова, які я говорила. Коли дивишся на людину і розумієш: "Я їй вірю. Або не вірю". Ці міфи смішні, вони ж відвалилися зразу, не прижилися. Політичного проекту в мене немає, в політику я не пішла, спроб немає, заявок немає, амбіцій немає. Я в політику не йду і не піду. Це настільки брудна для мене справа. Я маю силу зі сцени змінювати країну і давати енергію. А в політику, якщо я зайду, не дай боже, то я підірву все, що там є, зсередини.

- В інтерв’ю ти сказала: "Наша влада провокує людей не на глухе розчарування, а на те, що люди піднімуть їх на вила і граблі і винесуть з ВР й АП разом з Кабміном. Не знаю, що буде далі, але розумію, що вони провокують усіх до нового вибуху. Вони намагаються провернути те, що не вдалося Януковичу - заарканити вільний народ, доки він не встиг розправити плечі". Ти зараз теж так думаєш?

- Зараз ситуація погіршилися. Але, на відміну від Саакашвілі, я по-інакшому до цього ставлюся. Коли я критикую владу, я розумію, що за цією критикою завжди треба давати конструктив. Більше того, я не критикую зараз для того, щоб розхитувати ситуацію, чи давати критику на користь своїм політичним меседжам. Я констатую факт, який кожен з нас відчуває: ми не побачили фундаментальних змін. Фундаментальні зміни це те, що ми називаємо: податки, пенсія, судова система. Ми маємо побачити відтворене базове основне життя. З бази треба починати. Мені цікаво, по якій схемі підуть ці реформи і майбутні вибори. Чи це знову будуть вибори а-ля Льовочкін-Фірташ, як вони завжди це роблять, чи це не знаю яким там боком будуть Коломойський з Ахметовим, чи будуть трошки враховувати нас, заради "прілічія". Дійсно, всі оборудки і змови відбуваються нагорі. Нам вже просто подають весь цей цирк, спектакль, соціологію і ніби ми вибрали. Ми навіть не знаємо, насправді, кого ми вибираємо. Я була з одним хлопцем, одним з наймужніших солдат України, на одній програмі, і він сказав: "Пружина від того, що не здійснилося правосуддя, стискається". Напруга від того, що справедливості немає.  Люди захочуть цю справедливість реалізувати. 

- Де гарантія того, що ті, хто прийдуть з вилами, будуть кращі за цих, хто пройшов через Майдан?

- По моєму дослідженню в Україні є зараз дві думки. Вили і граблі - це коли в людей вривається терпець і вони просто захочуть радикально змінити ситуацію. До речі, Путін підготувався до цього етапу і назве це нарешті хунтою, так, як він і мріяв. Тому ми не маємо права так вчинити - тоді ми точно не зможемо мати підтримку. Тому, як наші хлопці не розмахують руками, треба розуміти, що все в країні має відбутися керовано і цивілізаційним шляхом. Будь-які революції мають мати цивілізаційний шлях. Тому я більше за те, що ми будемо формувати і гуртувати абсолютно нову якусь силу - конструктивну, правильну силу. Я не маю на увазі молодих політиків: я не відчуваю від  них зараз тої риторики і того контенту, які мені потрібні.

- Так бери сама і роби!

- Зараз не про лідерство навіть. І це помилка Саакашвілі. Я вважаю, що питання лідерства вже в Україні не спрацює. І питання використання механіки Майдану теж не спрацює, бо це народне явище, його не можна очолити. Міша не врахував того, що Майдан не можна очолити. Політики могли вийти на віче і показати м’язи, що вони круті, але Майдан це відкидає.  

- Ти з Саакашвілі починала цей антикорупційний рух. А чому зараз ти не поруч з ним стоїш?

- Ми недовго з ним тоді йшли одним шляхом. Не те щоб я відчула до кінця все, що мені потрібно… Мішу я знаю з 2004-го року. Ми багато говорили про країну, я бачила багато щирих переживань у нього. До певної міри я вірила його харизмі. Але зараз, в цей момент, не пропонуючи нічого, а спихуючи на те, що це люди, які просто зараз страйкують, підтримують - та не можна чіпати ситуацію, поки ти не прийдеш і не скажеш: треба робити те, тоді-то, з тими-то, і я вже це можу, і вже починаю це робити, а ви просто підтримайте мене. Треба конструктивну механіку. Не можна просто говорити: "Імпічмент", треба зразу запропонувати щось. А якщо ми нічого не пропонуємо, а просто "давайте"… Це як в’язатися в бійку, а там, як буде. Я Міші це в очі говорила. І якщо ми хочемо конструктиву, то я звертаюсь і до нього, і до всіх інших сил: давайте знаходити методи ефективні, дієві і цивілізаційні. Так, щоб світ нас підтримав, помагав і люди йшли за нами.

- Народ вірить, що Святослав Вакарчук піде в президенти. Ти б за нього проголосувала, як за президента?

- Славко хороша кандидатура. З огляду на те, що ми його всі знаємо, як правдивого українця, я знаю його прекрасного батька, і це надзвичайно інтелігентна родина, яка привнесла в Україну, в розвиток освіти, науки, культури багато найцінніших речей. Чи вистачить сил Славкові змінити те, що ми зараз маємо? Бо його надмірна така інтелігентність і делікатність до процесу… Він хороший тоді, коли вже все сталося, група зачистки вже все зробила, всі покарані сидять по тюрмах, і виходить Славко на білому коні і говорить: "А тепер йдемо вже точно в Європу". Якщо він, засучивши рукава, не покаже м’язи (показує м’язи).

Новини за темою

- Так от же ці м’язи! Ти і є група зачистки Славка!

- Я - ліхтарик. Я за світло, за молитви, за прості світлі речі. Я думаю, що Славко має перейти від теорії до практичних речей. В нього цей шлях попереду, якщо він дійсно піде в політику і дійсно буде претендувати на президентство. Теорія, університети і навчання - це крутий базис, однозначно з цього треба починати. Державотворення має базуватися на знаннях. І не на радянській школі, а на сучасній світовій школі. Якщо він цей базис закладає, йому однозначно респект.

- Ти би пішла до нього в команду?

- Ні. Хай йде, мені більше концертів буде. Я буду замість нього збирати стадіони. Я мрію повернутися на сцену.

- А ти що, з неї пішла?

- А як ти думаєш, після Майдану воно не гукнулося? Відсутність нових альбомів, відсутність нових пісень, відсутність концертів. Якщо артист випадає з активного графіку, йому треба туди прийти через багато контенту, через багато екшенів, через багато перфомансів. Моя поява на Євробаченні - це просто "я тут, я з вами, я співаю". Організація Євробачення впала на нас з Павлом Грицаком так… Я не знаю, це чудо сталося.

- Казали, що ти зі своїм чоловіком лобіювала на пост продюсера Євробачення Павла Грицака, що там кошти якісь відмивалися?

- Відмивання коштів - це повне лайно, тому що я знаю цих людей, які провокували цю всю інформацію довкола Євробачення. Євробачення відбулося. Відмінно. Одне з найдешевших Євробачень за історію його проведення. Європа задоволена, весь піар в Європі позитивний, не сталося жодного критичного в організації прецеденту, безпека була дотримана, все було вчасно здано. Якими зусиллями? Грицак був єдиний антикризовий менеджер, якого я рекомендувала на робочій групі, в присутності всіх, в тому числі і голови оргкомітету прем’єра Володимира Гройсмана. Грицак просто рятував ситуацію. Фахівці точно оцінять і точно зрозуміють це. А прості люди просто отримали шоу європейського рівня і зрозуміли, що навіть в такий кризовий момент ми в стані подати себе Європі у якості світлої цивілізаційної країни, яка в стані приймати Європу.

- Ти зараз на корпоративах виступаєш?

- Є, але за кордоном частіше. В Україні "Дикі танці" вже 13 років, а нову програму ми ще не встигли створити. В мене в світі більше концертів, по відношенню з Україною. Останній концерт був в Румунії. Цього року було дуже багато закордонних концертів. Нам постійно надходять запрошення. Частково це в рамках Євробачення, частково це просто якісь величезні фестивалі. Корпоративи - це просто компанії, які мають за честь запросити екзотичний сучасний проект, і їм цікаво провести час саме з українською драйвовою екзотикою.

- А скільки коштує корпоратив, щоб запросити Руслану?

- По-різному. Руслана раніше була дорога - коли вона була в топі. Коли в мене з’являться нові сингли, відразу підніметься ціна. Гонорари в Україні для топових - 20 тис. умовних одиниць, а для таких, які сповзають, або тільки починають - 3-5 тис. умовних одиниць.

- Хтось з українських олігархів є твоїм прихильником?

- Я більше всього з Пінчуком працювала і мушу йому подякувати за те, що в свій час вони з Оленою Франчук підтримали мою поїздку на Євробачення, частково її фінансували. З їхнього боку це було дуже щиро.

- З тобою поруч вже 22 роки твій чоловік і продюсер, кохана людина Олександр Ксенофонтов. Але на корпоративах, коли запрошують співачку-зірку, часто буває, що закінчується це негарно. Якщо не з тобою, то з кимось з українських артисток. Ти знаєш такі випадки?

- І зі мною були такі випадки. Ми розуміли, що починається екстрим, людина губить адекватність. І я чула, що з Ані Лорак були такі випадки. Це те, що ми між собою говорили, ще до революції, коли я з нею спілкувалася. Саша майже ніколи не їздить зі мною по концертах, і коли виникали екстремальні ситуації, якраз в цей момент його і не було поруч. В мене ніколи не було особистого охоронця, і в більшості Саша не був зі мною. А з другого боку, якщо дівчина не дає приводів, то в принципі, в неї проблем не виникає. Одного разу до нашої дівчини з балету почали чіплятися, але охорона швидко спрацювала і дала відсіч. А для неї це була величезна травма. Є люди, яким взагалі подобається такий спосіб життя - вони ніколи не зізнаються, їм прекрасно.

- Коли ти поїхала за заручниками, ти не сказала про це своїй  сім’ї. А коли вони дізналися, що тобі сказав Сашко, мама?

- Коли я повернулася - сім’я підтримала. Звісно, вони хвилювалися за мене, але підтримали. А як ще можна інакше? Якщо від тебе щось на грам залежить… Життя кожної людини на вагу золота, і коли в Україні буде саме такий підхід до кожного українця, де би ми по світу не були, скільки б нас не було. Наша країна це не територія, де скільки українців всередині, стільки й України. Україна всюди. Навіть в окупованому Донбасі залишилися українці. В окупованому Криму люди моляться українською, роблять українські богослужіння. Значить це Україна. Виїхали люди до Канади, до Франції, Польщі - це все українці, це Україна. 60 млн - Україна там, де ти. Кожен українець, який визнає себе українцем, це є все Україна.

- Експерти кажуть, що приблизно ми втратили 10 млн людей, які виїхали. Багато хто на Захід, а багато хто продовжують їздити до Росії. Чому вони продовжують туди їздити, чому це відбувається в нашій країні?

- Люди мають за мету прогодувати дітей. І якщо в нього виник цей заробіток - людина їде. Засуджувати це важко, але і підтримати це неможливо. Я просто розумію, що людям треба їсти і витягувати дітей, але, з другого боку, напрягтися і пошукати заробіток в іншій країні, мабуть, було би правильно. Їхати в Росію, мені здається, неправильно, ні за яких обставин. Я не їду в Росію і не поїду, тому що це країна, яка зацікавлена зруйнувати мій рідний дім. Підтримувати, чи брати гроші від такої країни, чи їхати туди неправильно ні за яких точок зору. "Не суди і не судимий будеш" - але я не можу цього зрозуміти. Я знаю людину, яка загубила 130-150 млн бізнесу через принциповість і патріотизм. Бізнесмен, благодійник, меценат, дуже багато моїх проектів зараз підтримує, і він мав бізнес у Росії. Він займався будівництвом мостів. Це Євген Сур - він поступив, як патріот.  

- Що для тебе було найяскравішого в цьому році?

- Я вирішила зробити собі музичний квест. Ходячи по горах, вбираючи той вітер, співаючи, ти загартовуєш свій голос і тіло настільки, що ти готова заспівати в будь-яких умовах. На Буковелі я пірнула в озеро "Молодості", на глибину 16 метрів, навіть не пройшовши інструктаж. Я лягла на дно, і інструктори показали, що вже треба спливати. Я переплутала кнопки і замість того, щоб повільно винурювати, злетіла, як торпеда. Кров була звідусюди, мікровиливи, і була проблема втрати слуху. Мікровилив був в барабанній перетинці. Хотіли робити операцію, але друзі виходили, і слух відновився повністю. Потім почала готуватися до альбому так ретельно, що застудилася сильно і почалося загноєння ока. Я запустила, і нещодавно мені зробили операцію на оці. Екстрим страшна штука і мене дуже попереджали місцеві, в Карпатах, що екстрим має бути з розумом. Якщо ти хочеш себе загартувати, то загартовуй, а не роби дурості. Браваду, дешеві понти треба в собі вимикати.

- Що кажуть мольфари - коли в Україні буде мир?

- Останній мольфар, покійний Нечай, якого я знала, - людина, яка дійсно багато пророцтв зробила. Немає зараз вже таких, які би заглядали так в майбутнє. Або ми їх не вміємо чути, або ми їх не слухаємо. Україна наступає на одні і ті самі граблі постійно. Історія нас нічому не вчить. Навіть зазирнути на 360 років тому - Конотопська битва. Чому ми виграли тоді у Росії? Тому що ми знайшли, нарешті, союзників. Ми знайшли основу, а не впали під дах, як завжди наші люблять. Наші люблять у Москву впадати під дах, щоб нас Кремль "кришував". Навіщо? Ви ж продаєте себе, свої родини, своїх друзів. Я вже мовчу про країну, якщо такими категоріями не вміють мислити. Вони приходять до влади і що лишається - кум, сват, брат, всіх нагодуємо… Звісно, попри все це, здійснюються якісь процеси, позитивні речі відбуваються, і несправедливо критикувати і не похвалити. Президент хоча би щось зробив для порятунку Карпат - це та тема, до якої я в цьому році мала безпосереднє відношення, бо вирубка карпатських лісів це просто ганьба повна.

- Ви там зупинили цей процес?

- Ми частково підняли галас навколо цього процесу. Мафію цю побороти неможливо.

- Тобі погрожували?

- За нами джипи їздили, шугали нас. Я знаю дуже багато людей, які їздили і зупиняли ці всі трактори, машини, пробували самотужки боротися з цим. Але мафія там досить сильна.

- Чому ти сказала, що треба нарешті зняти "шаровари"?

- Тому що ми країна значно глибша, значно історичніша, набагато цікавіша, автентична, набагато екзотичніша. Наші корні говорять про найдревніші культури і цивілізації. Країна, яка мала скіфів, сарматів, Трипілля,  шумерів, та нам би з Єгиптом суперничати кожен день по надбанню. А ми користуємося референсами, які нам нав’язала в свій час СРСР, і сприймаємо себе, як залишок Радянської України. "Шаровари" - це умовно, не буквально, коли ми не знаємо своєї автентичної культури і користуємося псевдонародною творчістю, яку нам просто замінили. Замінили тими піснями, які написали, тими рухами, які нав’язали. Сказали: "От ви українці, і так себе і сприймайте. От ваш трафарет і нема чого пхатися далі". Та ми нація, країна з фантастичною культурою. Я всіх закликаю вивчати самих себе. Це дає таке натхнення, яке вам і не снилося.

- Я тобі дуже вдячна за розмову. Бажаю всім у Новому році миру і терпіння.

- З Новим роком, з Різдвом Христовим! Хай світла в цьому світі і любові буде більше!

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>