Я дурак, бо не краду

Михайло Гаврилюк - активіст Євромайдану. Козак 4-ї сотні Самооборони. Народний депутат України від НФ. Заступник голови комітету з питань ветеранів, учасників бойових дій та людей з інвалідністю. Член міжфракційного депутатського об'єднання "Депутатський контроль". Став відомим завдяки скандальному аматорському відео "Ягуар". Займався доставкою гуманітарних вантажів у зону АТО. Боєць добровольчого батальйону "Золоті ворота". Його мужність викликала захоплення патріарха Філарета

Я дурак, бо не краду
112.ua

Наталія Влащенко

Журналіст

Михайло Гаврилюк - активіст Євромайдану. Козак 4-ї сотні Самооборони. Народний депутат України від НФ. Заступник голови комітету з питань ветеранів, учасників бойових дій та людей з інвалідністю. Член міжфракційного депутатського об'єднання "Депутатський контроль". Став відомим завдяки скандальному аматорському відео "Ягуар". Займався доставкою гуманітарних вантажів у зону АТО. Боєць добровольчого батальйону "Золоті ворота". Його мужність викликала захоплення патріарха Філарета

Влащенко: Сьогодні у нас у гостях народний депутат України Михайло Гаврилюк.

Вітаю, Михайле. Виповнився рік ВР. Вам там цікаво? Ви там відчуваєтеся на місці?

Гаврилюк: Місце як місце. Нічого там такого нема нового. Нормально, потихеньку починаю звикати до своєї нової роботи. Поначалу я ж ніде не був: ні у ВР, ніде. Поначалу, коли туди прибув, було всьо дико. Комплексів у мене не було ніколи, і, наверно, не буде. Може, і треба було чимось закомплексувати, але такого нема. Відсутствує це. Всьо нормально, просто зрозуміти, що там відбувається, дуже важко, бо коли людина займається одною професією, а тут її зразу перекидають на другу професію... Коли людина до тебе говорить одне тобі в лице, я так привик, якщо я чесна справедлива людина, я так само відношуся до всіх людей, з якими я спілкуюся: чесно, відкрито говорю. Багато хто цим пользується. Так само є і у ВР. Він тобі говорить в очі одне, а робить зовсім друге, а там зовсім трете. Короче, дуже такі засекречені люди є. Деякі, вони не іскренні. Вродє перед тобою вони всьо готові зробити, а на самом дєлє – зовсім другі. Потихеньку я до цього вже привик, я вже знаю, з ким можна мати справи, з ким не можна мати справи. У даний момент я їх не трогаю, і вони мене не трогають. Я займаюся тим, за чим я туди прийшов. А прийшов я туди за тим, щоб допомогти нашій Україні, помогти нашому народу. Є багато напрацювань, багато що ми зробили в цьому році.

- Ви член комітету з питань учасників бойових дій. Багато з того, що уряд обіцяв, не виконано. Як ви з цим боретеся?

- У даний момент це в нас саме болюче питання  - АТОшніки, інваліди, пенсіонери. Воно було і є всєгда в усіх державах. Ми готуємо законопроекти, подаємо. Зараз ми наших пенсіонерів трошки оставили, бо зараз у нас є нові інваліди, учасники АТО, наші герої, які звідти повертаються, і и їм допомагаємо. Нещодавно був прийнятий законопроект від нашого комітету, бо в нас дуже гарний комітет, дуже гарні люди в нас там, дуже гарно ми працюємо. Раніше, може, були такі комітети, але не було видно їхньої праці.

- Я чула, що роботою комітету невдоволено Міністерство оборони. Що ви скажете на це?

- Коли ми збираємося на комітеті, ми викликаємо усіх: заступників міністрів, усіх, хто нам потрібний. Як ми не понімаєм, якщо вони самі приходять и беруть у тому участь. Вони кажуть: "Отут буде так краще", і ми робимо поправки. Ми разом робимо, а не ми отдєльно, а вони собі отдєльно.

- Багато журналістів пишуть про корупцію в Міністерстві оборони. Як ви думаєте, є там корупція чи ні?

- Не тільки там корупція. У нас повністю корупція в усій країні, бо вона народилася, відколи ми стали незалежні. Коли наша країна стала незалежною, то та корупція, щоб боротися з цією корупцією, то вона, наоборот, все укріплялася і укріплялася. 23 роки вона всьо сильніша і сильніша робилася. Є корупція і там. Але, я думаю, що всьо-таки, настане той час, бо всьо тайне, воно  стає  явним, і вони всі відповідять, куди пішли кошти, кому вони були начислені.

- А ви коли їх викликаєте, питаєте у них про це?

- У нас не розслідування. У нас комітет за інвалідів. Для цего у нас є отдєльні структури, які повинні задавати їм ці питання, які повинні розслідувати. Знаю одне точно: нашим воїнам на передовій як була їм потрібна допомога, так воно зараз є і до сих пір. До сих пор працюють волонтери, бо, як не як, в мене є така громадська організація "Козацька звитяга", яка тоже безпосередньо займається волонтерством на фронт. Нещодавно в нас опять машина поїхала, одна поламалася, так ми її до сих пор не можемо зремонтірувати, нема покамість коштів, щоб зремонтірувати ту машину, щоб дальше возити. Но до сих пор солдати наші потребують допомоги від наших волонтерів. Нещодавно до мене опять звернулися хлопці. Зараз вони знаходяться на передовій, їм потрібен тепловізор, прибор нічного бачення. Вони кажуть: "Ми нічого не бачимо, що тут відбувається". Якби наше Міністерство оборони повністю всім укомплектовувало нашу армію, повністю їх кормило, то тих питань би не було. Тоді не були би потрібні волонтери, бо держава би повністю ними піклувалася.

- Це ж ганьба, коли через півтора року після початку військових дій тепловізори досі купують волонтери.

- Я знаю, що це позор, і та людина, на кому це зав’язано, та людина, яка в цьому винна, вона сидить зараз у тому міністерстві. Ви думаєте її так легко найти? Вони там всі ховаються, там тяжко найти. Вони один одного покривають, там дуже важко добратися до істині якоїсь. Я думаю, що каждий грішник відповість за свої гріхи рано чи пізно. Нікуди він від відповідальності не втече. У мене до міністерства дуже багато питань. У мене зараз є учасники бойових дій, які зараз знаходяться на передовій, а в їхній будинок ніяк не можуть дати електричество. Не як підприємцям, а як споживачам просто. Я зараз намагаюся зустрітися з Полтораком, поспілкуватися ще раз, бо я вже не раз звертався з цим питанням. Він: "Всьо ми вирішимо, всьо ми вирішимо", а вже пройшло більше півроку. Я вже два рази звертався, але так само. Там треба, щоб виплатили задолженості, 200 тис. грн, тоді їх переключать, бо там повинен бути свій стабілізатор. Тож не я повинен цим заніматися. Є воїни, є сім’ї воїнів, повинно міністерство так само за них піклуватися. У даний момент я вже тиждень чекаю зустрічі, вони мені мають передзвонити до нашої зустрічі за три часа. Я чекаю тиждень і бачу, що результату ніякого немає, і ніхто не хоче зізванюватися зі мною, бо  вони знають, на рахунок якого питання я прийду. Бо коли ти до них приходиш, то вони молодці – бігом усіх звільняють. Того – звільнити, того – на коліна поставити, поки ти є в кабінеті. Ти з кабінету вийшов – "Лишіть його! Куда ви його звільнили!". Назад його, на ту посаду. Ми дальше будемо тут наживатися. Так не повинно бути.

- Там же є волонтерський корпус. Але щойно вони стають чиновниками, все змінюється. Ніби як хтось їх паличкою чарівною зачаровує.

- Я знаю, що то за палочка. Це ті гроші, це ті мільйони, які багато людей зводять з розуму. Люди ніколи не бачили тих грошей, ніколи ними не руководили, а тут – на тобі. Нечистий начинає їх підковирювати: "Тут і тобі хватить, і дітям, і правнукам – лиш бери". Конєшно, є нормальні люди, які борються з цим, які це одіяло від себе гонять, бо знають, що за кажду дію є відповідь. А деякі, всьо-таки, спокушаються.

- А вам пропонували гроші?

- Мені багато чого предлагають. Мені багато чого предлагали і предлагають, но мені того не треба. Конєчно, зараз тяжко без грошей. Дуже тяжко.

- Що вас утримує? Вам же потрібно будинок добудувати, який ви кинули перед війною. 

-  Якщо буде нє додєланий, значить, буде.

- І машини у вас не було півроку тому. Є вже машина?

- Буде. Машини собствєнної нема, це нічого вообщє.

- Що вас утримує, щоб не кинути шапку об підлогу і не сказати: "Та гори воно все синім полум’ям. Вони тут всі крадуть, а я що, дурень, чи що?"

- Да, дурак. Я дурак, бо не краду. Є в мене одна біда, дуже велика – я боюся того, щоб отих чиновничків, яких ми на Майдані гнали, плювали, кидали каміння, я боюся, щоб зі мною люди так не робили. Я боюся, щоб за мною не кидали каміння, не проклинали ні мене, ні мій рід. Краще я обійдуся без того. Я без тих мільйонів якось до цеї пори жив. А що я, зараз не проживу? Якщо то не моє. Так, є великі потреби, що треба грошей, даже на рахунок того, щоб зняти ту приймальню, щоби там сидів якийсь юрист. Даже той юрист – треба всім заплатити.

- А як ви її зараз винаймаєте?

- Дуже важко. Одну, яку я знімав, забрали. У даний момент повинна міська рада надати безкоштовно приміщення. До цеї пори то дали, то забрали. Влада міняється, бачить, що Гаврилюк мовчить, нічо не каже, значить він у нас не говорящий, значить, ми що захочемо, то будемо робити. Це вони неправильно думають, негарна думка в них. Вони мене за ніс водять вже цілий рік, обіцяють мені, що дадуть приміщення. Зараз вже і голови помінялися. У мене міста Боярка, Вишневе, Ірпінь і Святошинський район. Коли я до голів приходжу, вони обіцяють, що все буде, а як з кабінету йду – нічо не живе. Вони бояться мені дати приміщення, бо до мене зараз начнуть звертатися люди, значить, вони начнуть скаржитися на тих депутатів місцевих, на тих голів. Вони знають, що я це просто так не оставлю – буду звернення писати, буду розбиратися в оцих всіх питаннях. Із-за цього вони бояться отаку людину мати собі під боком, яка буде працювати проти них. Не буде входити в їхню систему, не буде  входити в їхні дерібани земельні, грошей і всього остального. Вони цього бояться, тому не дають мені приміщення, яке повинні дати. Даже є таке прописано. Я надіюсь, що після нашої передачі це буде. Якщо не буде, дальше буду ходити, а якщо – ні, то буду підключати важку артилерію. Я ні з кого не злізу, бо воно повинно бути так по закону.

- У НФ таких людей, як ви, не дуже багато. Чи вірите ви в розмови про те, що у вашій фракції є корупціонери? Як ви до цього ставитеся?

- НФ – нормальна фракція. Да, є там і мільйонери, і бізнесмени, і багато таких людей. Але найголовніше, що зараз закони, які принімаються для нашої країни, вони принімаються і "Народним фронтом". Вони тоже голосують за це, щоб було, все-таки, краще життя в Україні та краще життя  українського народу. А хто там корупціонер… Я вже говорив, що в нас є для цього структури, які повинні розслідувати, доказувати провину, бо багато що говорять.

- Розслідувати і розстрілювати.

- Нічого не маю проти. Пару корупціонерів поставити до стіни, розстріляти їх, і ви побачите, як вони почнуть тікати з нашої держави і всі остальні. Бо будуть знати, що на них така же сама очередь чекає. Це було би дуже гарно – показ такий.

- Приймають хороші закони, і ваш комітет добре працює, а солдатам на фронті нічого надіти. Реформи не відбуваються. В якому місці нам пороблено?

- Нічо не пороблено. Реформи йдуть. Зараз іде реформа для простого народу – об’єднання громад. Це дуже гарна реформа. Якщо б об’єднати громади у єдиний колектив, то це дуже гарно. Зараз ще не всі громади об’єдналися, а при цих реформах, коли буде об’єднання, усі кошти, які були у цеї громади, вони  оставляються у них, на їхній розсуд. Де захочуть, де будуть які нагальні питання, вони будуть їх використовувати. Зараз ми намагаємося реформу прокуратури провести. Реформи йдуть у міліції. Раніше ж такого не було ніколи, щоб ми зразу зробили такі реформи. Треба деякі поправки вносити в ті всі остальні реформи, потрібно його вдосконалити, щоб вони були кращі, ті реформи. Зміни є, просто їх не видно. Будемо працювати, я думаю. За цих 23 роки, всьо то, що відбувається у нас в державі, – це капля в морі. 23 роки зло розросталося, і не може цього бути, щоб за рік його уничтожити. Щодо армії. Дуже багато що потрібно для нашої армії. Велика вдячність нашим героям, які зараз знаходяться на передовій, які зараз стримують цего ворога. Дуже велика їм вдячність, що вони даже з патиком у руках, не маючи того озброєння, яке є в їхнього ворога, вони все одно  його стримують. Два роки тому в нас такої армії не було – лише  одна назва була. Вона разпадалася, всьо розкрадалося, вся техніка вивозилася. Янукович робив на то, щоб уничтожити нашу армію, щоб такого як армія у нас вообще не було. Я був на заводі в Тернополі. Дуже гарний воєнний завод. Там був один станок, який міг робити і танки, і всьо. Щоб робити танки, всьо було від одного станка. Якщо цего станка нема, то танк ми не зможемо зробити. Це такий здоровенний токарний станок. Завод працював, виготовляв танки. При Януковичі донецькі, луганські прибули, вирізали то всьо на металолом. Іменно вирізали той станок.

- А як донецькі-луганські до Тернополя дійшли?

- Не тільки до Тернополя – вони по всій Україні були. Ніхто не дивився на то, чи потрібно воно країні, чи не потрібно. Там було тисячі місць робочих за того одного здоровенного станка. Той станок вирубили – це всьо пропало. Всьо занепало. І нікого не наказали.

- Вас ображає, що журналісти пишуть про вас тільки у зв'язку зі смаженими фактами?

- Чим веселіше, чим інтересніше сенсація – тим веселіше буде народу, більше переглядів буде, поклонників буде більше. Це мене вообще не обіжає – журналісти свою роботу роблять, я собі роблю свою роботу.

- Ви, все-таки, за легалізацію проституції чи ні?

- Це, вообще не моя ініціатива. Не я про це думав, вообще це було мені не цікаво. У мене є багато справ. У даний момент проституція, воно у нас є в країні, і існує. Стоять дівчата на вулиці, є кабаки, де вони знаходяться, і вони там є. Но найголовніше, що ці дівчата не мають ані прав, ані закону. Вони нічого не мають, а проституція далі існує. Я думаю, що якщо буде легальна ця проституція, то, по-перше, дівчата, які знаходяться, вони вже на дорозі не будуть стояти, бо тих дівчат вже звідти заберуть. Буде приміщення, де вони будуть знаходитися. Для цего, щоб вони виконували свою роботу, в них буде медична книжка, вони будуть проходити медицину, будуть сплачувати налоги, їм це буде йти у пенсію стаж. Дівчата собі вибрали таку дорогу – їм це цікаво. Вони хочуть таким способом прожити своє життя. Якби вона не хотіла таким способом прожити життя, то вона би взяла віник і пішла би замітати вулицю. Це "позорно" - краще легше заробити гроші. Оці всі нюанси, щоб у нас не розпространявся по країні СПІД, сіфіліс і всьо остальне. Вона буде мати стаж якийсь, захищеність якусь. Вони наповняють кармани іншим людям, чиновничкам, міліціонерам, криші своїй, а дальше з ними що хочуть, те і роблять. Ніхто ніякої відповідальності не несе. В усіх цивільних странах це всьо легально. Для нас це дико. Коли ці новості вийшли, мене начали зразу паплюжити деякі деятелі у фейсбуці: "А ти би хотів, щоб твоя дитина, дочка, дівчинка, пішла заніматися проституцією?" . Я би цього не хотів, і я би цього не зробив, я би це не допустив. Я би їй сказав, що краще замітати. Всьо залежить зараз від батьків. Оці дівчата, що знаходяться на вулиці, на мою думку, це вина батьків. Це батьки так зробили і довели так діточок, що їхні діти замість того, щоб пішли там заніматися якоюсь другою роботою, вони винуждєні піти і заробляти таким чином гроші. Не треба мене питати, чи я би так хотів, а нехай той батько відповість, чия дитина там, що він зробив для своєї дитини, щоб вона краще жила.

- Як ви втихомирюєте свій темперамент у парламенті? Бувають же такі хвилини, коли хочеться комусь дати в пику?

- Дуже багато таких випадків буває. Але я знаю одно точно, що це нічого не допоможе. Ти собі більше наживеш проблем. У мене в голові живе двоє людей, і коли один розбушувався і хоче піти наваляти, по морді дати або хребет зламати, або ще щось, то другий говорить: "А що це тобі дасть? Наживеш собі проблем, зараз підеш по прокуратурі, затягнуть тебе в тюрму. Не треба то робити". І таким чином той другий полушарок голови мозку починає думати: "Так, точно, це будуть проблеми, краще не треба, воно так саме розсосеться". Якщо ти хочеш щось зробити, для цего є документи, склад злочину, доводити провину, і таким чином притягни його до відповідальності. Якщо вже так геть хочеться одному, другому, третьому, четвертому дати, то тоді треба знайти скромненьке місце, хватнув його там, і всьо. По-тихому, щоб ніхто не знав, приклався пару раз, і нормально. Но коли це начинається відбуватися перед телекамерами, де більшість журналістів, де я знаю, що у відповідь мені нічого не буде, бо зараз всі стануть на защіту, то це неправильно, бо на нас дивиться цивілізований мир, народ дивиться. Це – непотрібно.

- Стали ви більш щасливим за цей час чи стали нещасливим за цей рік?

- До цего, як стати депутатом, мені здається, що я був веселіший, більше радості було в моєму житті, і менше було проблем. У даний момент в мене менше веселощів, більше проблем, бо коли я не був депутатом, я відповідав за себе, за свою сім’ю: рано піти, заробити кошти, прокормити маленьку свою сім’ю – всьо. У даний момент я відповідаю не тільки за себе, а відповідаю повністю за всю державу, за весь український народ. Зараз дуже великий груз взвалив собі на плечі. Але я несу і не здаюся.

- У вас є запитання?

- Не питання, а маленька просьба. Ваш телеканал мені подобається. Оці події, що відбувалися на Майдані, я всьо побачив, дякуючи вашому каналу, бо там були прямі включення. От я коли ремонтірував в себе будинок, я включав телебачення, щоб скучно не було, дивився одним око і побачив, що відбувається. От хотів би вас попросити, щоб ви і надалі залишалися чесними, справедливими і щоб висвітчували на каналах  правдиву інформацію. Бо на брехні далеко не заїдеш.

- Дякую, Михайле, вельми дякую. Будемо старатися. 

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів